Постанова

від 20.11.2018 по справі 926/329/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 926/329/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.

учасники справи:

позивач - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернівці,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Біхмайстер"

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці

на постанову Львівського апеляційного господарського суду

від 19.04.2018

у складі колегії суддів: Кордюк Г.Т. (головуючий), Гриців В.М., Давид Л.Л.

та на рішення Господарського суду Чернівецької області

від 13.12.2017

у складі судді Тинок О.С.

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхмайстер"

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.03.2017

у справі № 926/329/17

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхмайстер"

про стягнення неустойки - 23 685, 05 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 21.05.2018 поштовим відправленням, направленим на адресу Львівського апеляційного господарського суду, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернівці звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.12.2017 у справі №926/329/17 в порядку статей 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотав про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №926/329/17 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2018.

2.1. У зв'язку з відпусткою судді Погребняка В.Я., автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.07.2018.

3. Ухвалою від 23.07.2018 Верховний Суд поновив Квартирно-експлуатаційному відділу міста Чернівці строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.12.2017 у справі №926/329/17, відкрив касаційне провадження у справі №926/329/17 Господарського суду Чернівецької області за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.12.2017 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

4. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

5. Квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернівці (далі - КЕВ міста Чернівці, позивач) звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біхмайстер" (далі - ТОВ "Біхмайстер", відповідач) з позовом про стягнення заборгованості на суму 23 685, 05 грн. неустойки, що виникла внаслідок незвільнення відповідачем нежитлових вбудованих приміщень, площею 178,65 кв. м. в будівлі №4 військового містечка №101 за адресою: місто Чернівці, площа Театральна, 6 за період з липня по грудень 2016 року.

Короткий зміст рішення першої інстанції

6. Рішенням від 13.12.2017 Господарський суд Чернівецької області заяву ТОВ "Біхмайстер" про перегляд рішення суду від 14.03.2017 у справі №926/329/17 за нововиявленими обставинами задовольнив, рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.03.2017 скасував, прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив, стягнув з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці на користь ТОВ "Біхмайстер" 1 600 грн. судового збору.

6.1. Суд першої інстанції встановив таке:

- 14.03.2017 Господарським судом Чернівецької області у справі №926/329/17 прийнято рішення, яким позов задоволено та стягнено з ТОВ "Біхмайстер" на користь КЕВ міста Чернівці 23 685, 05 грн. неустойки та 1 600 грн. судового збору;

- 28.03.2017 на виконання зазначеного рішення видано наказ;

- 01.12.2017 до суду від відповідача надійшла заява про перегляд рішення місцевого суду від 14.03.2017 за нововиявленими обставинами, в якій заявник просив суд прийняти заяву до розгляду, скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.03.2017 у справі №926/329/17 та прийняти нове рішення, якими відмовити у позовних вимогах КЕВ міста Чернівці в повному обсязі. Одночасно, заявник просить суд визнати пропущений строк подачі заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами таким, що пропущений з поважних причин, та відновити строк подання заяви.

6.2. Місцевий суд, з урахуванням положень статті 112, частини 5 статті 114 ГПК України в редакції до 15.12.2017, статті 207, 208 ГК України, 216, 236, 785 ЦК України, скасував за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення місцевого суду про задоволення позовних вимог та прийняв у справі нове рішення про відмову в позові з огляду на таке:

- рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.05.2017 у справі №926/1080/17, яким попередній договір оренди №253/2015-п від 01.07.2015 визнано недійсним, є нововиявленою обставиною в розумінні статті 112 ГПК України, оскільки такі обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи та не були предметом дослідження у справі;

- недійсність договору оренди №253/2015-п від 01.07.2015 було фактично встановлено у день набрання рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.05.2017 у справі №926/1080/17 законної сили 20.09.2017, тобто з прийняттям постанови Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2017;

- договір оренди №253/2015-п від 01.07.2015 є недійсним з моменту його вчинення, що виключає можливість застосування до особи неустойки, передбаченої недійсним договором. Відтак, обставини недійсності попереднього договору оренди, хоч і були встановлені пізніше, однак, в силу положень статті 236 ЦК України існували на час розгляду справи №926/329/17. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі визнання недійсним зобов'язання, за загальним правилом, кожна сторона повинна повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом;

- чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє. У майбутньому можуть бути припинені виключно права та обов'язки сторін за тим недійсним правочином, за яким ці права та обов'язки передбачалися на майбутнє. Тобто, визнання недійсним договору та визнання недійсним зобов'язання не є тотожними поняттями, оскільки в силу прямої вказівки закону договір, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а визнання недійсним зобов'язання за цим договором стосується наслідків недійсності такого договору. Правовим наслідком визнання недійсним договору оренди є звільнення приміщення та повернення його стороні (власнику, балансоутримувачу).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

7. Постановою від 19.04.2018 Львівський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці залишив без задоволення, рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.12.2017 залишив без змін.

7.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про те, що у разі визнання попереднього договору оренди недійсним, загальні норми про виконання зобов'язання та про відповідальність за його порушення, зокрема, щодо передбаченої частиною 2 статті 785 ЦК України неустойки у даному випадку, не застосовуються, оскільки попередній договір оренди №253/2015-п від 01.07.2015 є недійсним з моменту його вчинення, в тому числі є недійсним і на час розгляду справи, за результатами якої було стягнено неустойку;

- обставини недійсності попереднього договору оренди №253/2015-п від 01.07.2015, хоч і були встановлені пізніше, однак, в силу положень статті 236 ЦК України існували на час розгляду справи №926/329/17;

- суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що наведені заявником обставини мають характер нововиявлених та відповідають ознакам нововиявлених обставин відповідно до статті 112 ГПК України, а отже можуть бути покладені судом в основу підстав для відмови у задоволенні позовних вимог;

- доводи апеляційної скарги про неврахування місцевим судом обставини щодо оскарження рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.05.2017 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 у справі №926/1080/17, в яких встановлено обставини щодо недійсності попереднього договору оренди, в касаційному порядку, спростовано судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до норм процесуального закону, рішення місцевого суду від 22.05.2017 у справі №926/1080/17 набрало законної сили після його перегляду в апеляційному порядку, а станом на час розгляду справи №926/329/17 в суді апеляційної інстанції, Верховним Судом прийнято постанову від 31.01.2018 у справі 926/1080/17, якою залишено без змін зазначені судові рішення.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (позивач у справі)

8. Скаржник доводив, що внаслідок припинення договірних відносин та фактичного позадоговірного використання приміщення у відповідача перед позивачем виникло зобов'язання щодо сплати неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України на суму 23 685, 05 грн. Крім того, скаржник зазначив, що відповідачем не спростовано, що після закінчення 30.06.2016 строку дії попереднього договору оренди чи з моменту визнання його недійсним, останній з вимогою про повернення нерухомого майна не звертався.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

9. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 216 - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частина 1 статті 612 - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 статті 612 - боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Частина 1 статті 614 - особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Частина 2 статті 614 - відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частина 1 статті 759 - за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частина 1 статті 760 - предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

Частина 1 статті 785 - у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частина 2 статті 785 - якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частина 1 статті 1212 - особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

10. Господарський кодекс України

Частина 2 статті 208 - у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

11. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів позивача про неправильне застосування судами положень статті 208 ГК України, частини 2 статті 785, статті 1212 ЦК України

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

12. Згідно з частиною 1 статті 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення. При цьому, відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

13. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник посилався на частину 2 статті 785 ЦК України, відповідно до якої якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Верховний Суд вважає неправильними посилання скаржника на зазначену норму, оскільки в даному випадку договір не був розірваний сторонами за взаємною згодою, не припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку його дії, не був припинений у зв'язку з порушенням зобов'язань однією із сторін. Отже, в даному випадку відсутні підстави, з якими законодавець пов'язує застосування частини 2 статті 785 ЦК України.

Відтак, фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює стягнення неустойки відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України в силу статті 216 ЦК України та є підставою для повернення майна в порядку реституції та можливого відшкодування збитків, завданих пошкодженням майна.

14. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника з посиланням на статтю 1212 ЦК України, яка на думку скаржника обґрунтовує можливість стягнення неустойки відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України за зобов'язаннями, які припиняються на майбутнє (за спірним договором оренди, який визнано недійсним), та зазначає про те, що правовою підставою повернення майна за недійсним договором можуть бути положення статті 1212 ЦК України, одна, у даній справі не розглядався спір про повернення майна, оскільки майно повернено позивачу у 2017 році, що ним визнається. А стягнення неустойки за користування майном після закінчення (припинення договору оренди) згідно з частиною 2 статті 785 ЦК України жодним чином не пов'язано з правовими наслідками повернення майна за недійсним договором оренди та не пов'язується законодавцем як правовий наслідок повернення майна, яке зберігалося без достатньої правової підстави відповідно до статті 1212 ЦК України.

15. Колегія суддів касаційного суду зазначає, що в пункті 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", заява №4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії", заява N 30544/96, п. 26, ECHR 1999-I).

Оцінюючи прийняті судами першої та апеляційної інстанцій рішення через призму їх належного обґрунтування, Суд погоджується з тим, що суди належно виконали свій обов'язок щодо обґрунтування підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами та прийняли нове рішення про відмову в позові з дотриманням норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

16. Доводи скаржника, зазначені в пункті 8 мотивувальної частини даної постанови, Верховний Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 12-15 мотивувальної частини даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

17. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача та залишення без змін постанови апеляційного суду та рішення суду першої інстанції.

В. Судові витрати

18. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.12.2017 у справі №926/329/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.В. Білоус

В.Г. Пєсков