Ухвала

від 18.12.2018 по справі 163/2375/18

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 163/2375/18

Провадження № 2/163/548/18

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

18 грудня 2018 року місто Любомль

Суддя Любомльського районного суду Волинської області Чишій С.С., ви-вчивши позовну заяву заступника військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, Луцького прикордонного загону(в/ч 9971) до Любомльської райдержадміністрації Волинської області про визнання недійсним державного акта про право власності на земельні ділянки та визнання права постійного користування земельними ділянками(третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1),

в с т а н о в и в :

У позовній заяві заступник військового прокурора Луцького гарнізону просить постановити рішення про визнання недійсним та скасування виданого 13.12.2006 року Любомльською райдержадміністрацією ОСОБА_2 державного акту про право власності на земельну ділянку серії ВЛ №061415 в частині реєстрації права власності та визнання права постійного користування цією земельною ділянкою за Адміністрацією Державної прикордонної служби України в особі Луцького прикордонного загону(в/ч 9971).

Крім цього, позивач просить відстрочити сплату судового збору за подання позову до ухвалення судового рішення у справі, мотивуючи відсутністю для цього коштів. Одночасно зазначивши, що при надходженні коштів судовий збір відразу буде сплачений.

Вивченням матеріалів позову дає підстави для наступного висновку.

Згідно із ч.1 ст.136 ЦПК України суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

У частині 1 статті 8 Закону України Про судовий збір визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Отже, виходячи із наведених законодавчих приписів, суд обмежений у своїх повноваженнях щодо відстрочення сплати судового збору встановленими ч.1 ст.8 Закону України Про судовий збір умовами, які виключають можливість вчинення зазначеної дії щодо юридичних осіб, незалежно від форми власності.

В той же час в силу вимог ч.1 ст. 136 ЦПК України належних доказів на підтвердження обставин, із якими закон пов'язує підстави для відстрочення сплати судового збору, позивач не надав, а його посилання на відсутність у військової прокуратури Луцького гарнізону коштів для сплати судового збору не є поважною та обґрунтованою підставою для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору, яка жодним доказом не підтверджена.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Таким чином, з наведених підстав у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору слід відмовити.

Враховуючи викладене, за подання позовної заяви позивачу необхідно сплатити судовий збір у передбаченому Законом України Про судовий збір розмірі.

Відповідно до п/п.2 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру юридичною особою ставка судового збору визначена на рівні 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка згідно із Законом України Про Державний бюджет України на 2018 рік станом на 01 січня 2018 року становить 1762 гривні.

Отже, з огляду на заявлення позивачем двох позовних вимог немайнового характеру за подання даного позову необхідно сплатити судовий збір в загальній сумі 3524 гривні.

Окрім цього, згідно із п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Всупереч цієї вимоги позивачем до позовної заяви на ствердження її обґрунтування додано неякісні копії документів, які фізично непридатні до читання і їх зміст встановити неможливо.

Згідно із ч.ч.1-3 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити(доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Таким чином, встановлено підстави для залишення позовної заяви без руху для сплати позивачем судового збору в розмірі 3524 гривні та надання якісних копій письмових доказів.

Керуючись ст.ст.187, 260 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви заступника військового прокурора Луцького гарнізону про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви відмовити.

Позовну заяву заступника військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, Луцького прикордонного загону(в/ч 9971) до Любомльської райдержадміністрації Волинської області про визнання недійсним державного акта про право власності на земельні ділянки та визнання права постійного користування земельними ділянками(третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1) залишити без руху і надати прокурору для сплати судового збору та усунення недоліків 10-денний строк з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя С.С.Чишій