Рішення

від 30.03.2020 по справі 163/2375/18

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 163/2375/18

Провадження № 2/163/10/20

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2020 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Чишія С.С.

з участю секретаря Голядинець О.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області цивільну справу за позовом заступника військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, Луцького прикордонного загону до Любомльської райдержадміністрації Волинської області про визнання недійсним державного акту про право власності на земельні ділянки та визнання права постійного користування земельними ділянками (третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 ),

в с т а н о в и в :

Заступник військового прокурора Луцького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Прикордонної служби України звернувся в суд з позовом до Любомльської райдержадміністрації Волинської області (третя особа ОСОБА_1 ) про визнання недійсним і скасування державного акта на право власності на земельні ділянки та визнання права постійного користування ділянками за Адміністрацією Державної прикордонної служби України в особі Луцького прикордонного загону.

Позов мотивовано тим, що в ході вивчення військовою прокуратурою Луцького гарнізону стану додержання вимог Закону України "Про використання земель оборони" встановлено істотні порушення, які полягають у наданні у власність громадянам земельних ділянок із земель оборони Державної прикордонної служби України всупереч вимог чинного законодавства України, що є порушенням інтересів держави. Постановою обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 року № 39/599 у межах Волинської області землі 800 метрової прикордонної смуги передані в повне розпорядження прикордонних військ, за виключенням районного центру Устилуг. Однак головою Любомльської районної державної адміністрації Волинської області 09.11.2005 року видано розпорядження № 294 "Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) на території Гущанської сільської ради", яким надано згоду на виділення земельних ділянок громадянам власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) для ведення особистого селянського господарства та на видачу державного акта на право власності на землю.

На виконання вказаного розпорядження 13.12.2006 року ОСОБА_2 видано державний акт серії ВЛ № 061415 на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Ці дві ділянки розташовані на території Гущанської сільської ради за кадастровими номерами відповідно 0723381000:05:002:3214 площею 0,3000 га та 0723381000:05:002:1230 площею 0,3752 га.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Спадкоємцем, який має право на спадщину за її заповітом, є третя особа ОСОБА_1 .

Вказані ділянки відносяться до земель оборони та входять до складу прикордонної смуги, на яких розповсюджується прикордонний режим з усіма визначеними законодавством обмеженнями. Тому і ОСОБА_2 не могла, і її спадкоємець ОСОБА_1 не може вільно володіти, розпоряджатися та користуватися земельними ділянками.

Оскільки спірні земельні ділянки вибули з порушенням вимог законодавства, прокурор просить їх повернути з чужого незаконного володіння на користь Адміністрації державної прикордонної служби в особі Луцького прикордонного загону

Голова Любомльської райдержадміністрації подав відзив на позов, в якому зазначив про надання спірних земельних ділянок у колективну власність колгоспу "Світанок", законне розпаювання земель КСП (колгоспу) "Світанок", належне погодження відведення земельних ділянок власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай), на підставі чого і було видане відповідне розпорядження райдержадміністрації.

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

Прокурор та представник позивачів через електронну пошту направили заяви про проведення засідання без їх участі та підтримання заявлених вимог .

Представник Любомльської райдержадміністрації в судове засідання не з`явився. Голова райдержадміністрації направив суду заяву про розгляд справи за відсутності представника; у відзиві на позов - заявив про невизнання позову.

Третя особа ОСОБА_1 заяв чи клопотань по суті позову та щодо процедури його розгляду не подала.

Розглядаючи справу, суд встановив таке.

Відповідно до рішення Гущанської сільської ради Любомльського району від 25.04.1196 року КСП "Світанок" видано Державний акт на право колективної власності на землю. В списку членів КСП за номером 249 вказано ОСОБА_2 .

19.12.2002 року власники сертифікатів на право на земельну часту (пай) погодили схему розподілу земель, що підлягають паюванню, що стверджено копією протоколу № 4.

Рішеннями від 31.03.2003 року № 7/6 та від 30.03.2003 року №13/12 Гущанська сільська рада погодила проект поділу на земельні частки (паї) земель, що підлягали паюванню, розроблений ТОВ "Еліон", та відведення в натурі земельних часток (паїв).

09.11.2005 року головою Любомльської районної державної адміністрації Волинської області видано розпорядження № 294 "Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) на території Гущанської сільської ради". Цим розпорядженням надано згоду на виділення земельних ділянок громадянам - власникам сертифікатів на право на земельну частку(пай) для ведення особистого селянського господарства та на видачу державного акта на право власності на землю. В додатку до розпорядження, який визначив список громадян, яким відводяться в натурі (на місцевості) земельні частки (паї) на території Гущанської сільської ради ОСОБА_2 значиться під номером 90.

Державний акт на право власності на земельні ділянки ОСОБА_2 видано 13.12.2006 року серії ВЛ за № 061415. До виділеної у власність земельної ділянки загальною площею 0,6752 га входять спірні ділянки з кадастровими номерами 0723381000:05:002:3214 площею 0,3000 га та 07233810:00:05:002:1230 площею 0,3752 га.

В ході проведеної військовою прокуратурою Луцького гарнізону перевірки щодо стану додержання вимог Закону України "Про використання земель оборони" було встановлено, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 0723381000:05:002:3214, 07233810:00:05:002:1230 розташовані в межах прикордонної смуги, а саме - у смузі місцевості, що знаходиться між лінією інженерно-технічних споруд (контрольно-слідової смуги) та лінією державного кордону; вільного доступу до земельних ділянок немає.

З дослідженої технічної документації та плану розташування згаданих земельних ділянок підтверджується факт розташування їх в межах прикордонної смуги, що сторонами і не оспорюється.

Статтею 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ч.1 ст.20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно із ч.5 ст.20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Частиною 1 ст.2 Закону України "Про використання земель оборони" передбачено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Згідно з частинами 1-4 ст.77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Пунктом "в" ч.4 ст.84 ЗК України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі оборони.

Згідно зі ст.3 Закону України "Про використання земель оборони" уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України. Навколо військових частин та оборонних об`єктів можуть створюватися зони з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об`єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Відповідно до ст.ст.6, 10 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, який виконує завдання щодо забезпечення недоторканості державного кордону та охорони суверенних прав України. Прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів.

Отже, Луцький прикордонний загін є органом державної влади на місцях в системі Державної прикордонної служби України, який здійснює контроль за додержанням прикордонного режиму у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі.

Частинами 1, 2 ст.22 Закону України "Про державний кордон України" встановлено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абз.2 п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 року "Про прикордонний режим" з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Таким чином, при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених ст. 22 Закону України "Про державний кордон України" та п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 року.

Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри прикордонної смуги встановлені законом та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд.

В ході проведеної військовою прокуратурою Луцького гарнізону перевірки стану додержання вимог Закону України "Про використання земель оборони" було встановлено, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 0723381000:05:002:3214, 07233810:00:05:002:1230 знаходяться між лінією інженерно-технічних споруд та лінією державного кордону, вільного доступу до земельних ділянок немає.

Наведене свідчить, що дані земельні ділянки належать до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих в межах прикордонної смуги.

Враховуючи установлений факт приналежності спірних земельних ділянок до земель оборони, якими відповідно до пункту "а" статті 13 цього Земельного Кодексу вправі розпоряджатися Кабінет Міністрів України, суд дійшов висновку, що Любомльська районна державна адміністрація Волинської області в порушення наведених вимог чинного законодавства України без відповідних на те повноважень передала спадкодавцю ОСОБА_3 у власність для сільськогосподарського використання земельні ділянки із земель оборони, що є порушенням інтересів держави.

В цій справі спір стосується земельних ділянок, які відносяться до земель прикордонної смуги, такі землі перебувають під посиленою правовою охороною держави. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема, без належного дозволу уповноваженого на те органу (Кабінету Міністрів України), може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. Незаконне набуття у власність земель оборони приватними особами без відповідного рішення Кабінету Міністрів України є неможливим, їх розташування свідчить про неможливість виникнення приватної власності без згоди Уряду України.

Конституція України (статті 13,14) визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права за землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують своє право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на наведене земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність земель державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чим комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Витребування спірних земельних ділянок у відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України в зв`язку з порушенням органом державної влади низки вимог чинного законодавства, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

За таких обставин скасування державного акту не суперечитиме загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу, а тому в цій частині заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.5 ЦПК України встановлено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Як встановлено під час розгляду справи, компетентний орган рішення про передачу спірних земельних ділянок в користування Адміністрації Державної прикордонної служби України або Луцького прикордонного загону не приймав.

У зв`язку з цим визнання за позивачами права користування земельними ділянками виходить за межі судової дискреції, оскільки за законом рішення про таку передачу відноситься до компетенції відповідних органів державної влади.

З огляду на викладене заявлені в цій частині позовні вимоги не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно зі ст.ст.133, 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним і скасувати виданий Любомльською районною державною адміністрацією Волинської області 13.12.2006 року Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВЛ № 061415 щодо права власності ОСОБА_2 на земельні ділянки з кадастровими номерами 0723381000:05:002:3214 площею 0,3000 га та 07233810:00:05:002:1230 площею 0,3752 га.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Любомльської районної державної адміністрації Волинської області в користь військової прокуратури Західного регіону України 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Найменування позивачів:

- Військова прокуратура Луцького гарнізону військової прокуратури Західного регіону України; місце знаходження: вулиця Стрілецька 2, місто Луцьк Волинської області;

- Адміністрація Державної прикордонної служби України; місце знаходження: вулиця Володимирська 26, місто Київ; код ЄДРПОУ - 00034039;

- Луцький прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України; місце знаходження: вулиця Стрілецька 6, місто Луцьк Волинської області; код ЄДРПОУ - 14321661.

Найменування відповідача - Любомльська районна державна адміністрація Волинської області; місце знаходження: вулиця Незалежності 23, місто Любомль Волинської області; код ЄДРПОУ - 04051448.

Ім`я третьої особи - ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 .

Головуючий : суддя С.С.Чишій