Рішення

від 26.11.2018 по справі 615/1108/18

ВАЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 615/1108/18

Провадження № 2/615/514/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Токмакової А.П.

секретаря судового засідання - Антоненко М.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду міста Валки Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 сільської ради Валківського району Харківської області, третя особа - приватний нотаріус Валківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту

за участі позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_7,

В С Т А Н О В И В:

24.07.2018 року позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_8, складений 13.10.2016 року, посвідчений секретарем Костівської сільської ради Валківського району Харківської області 13.10.2016 року за реєстровим № 246.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є племінницею ОСОБА_8, яка померла 27.12.2017 року. Як єдина спадкоємиця за законом після її смерті, подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

02.04.2018 року приватним нотаріусом Валківського районного нотаріального округу ОСОБА_4 заведено спадкову справу № 19/2018, реєстраційний № 62227665, до якої долучено заяву позивача про прийняття спадщини з доданими до неї документами.

Під час оформлення спадкових прав в нотаріальній конторі дізналася, що ОСОБА_8 склала заповіт, який посвідчено секретарем Костівської сільської ради Валківського району Харківської області ОСОБА_9 13.10.2016 року за реєстровим № 246, на все своє майно не на користь позивача.

На думку позивача, в день складання заповіту ОСОБА_8 знаходилася у вкрай тяжкому стані у зв'язку з захворюванням на язву тіла шлунку, Синдром Меллорі-Вейсса. 13.10.2017 року о 19-10 год. її було доставлено бригадою екстреної медичної допомоги та медицини катастроф до відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги КЗОЗ Валківська районна центральна лікарня , де госпіталізовано до палати інтенсивної терапії відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії. Як вбачається з медичної довідки, зі слів ОСОБА_8 у такому стані вона перебувала вже два дні. Під час її обстеження було виявлено пролежні, що, на думку позивача, свідчить про те, що остання протягом тривалого часу перебувала в хворобливому стані.

Наполягає, що померла являлася інвалідом дитинства з психічного захворювання, була не освіченою та не вміла читати, що на думку позивача, свідчить про те, що ОСОБА_8 самостійно не могла скласти заповіт і ознайомитися з текстом заповіту, прочитати його та зрозуміти його суть, а отже її волевиявлення під час складання заповіту не було вільним та не відповідало її внутрішній волі.

При ознайомленні із текстом заповіту позивачем виявлено, що заповіт ОСОБА_8 особисто прочитано не було, натомість заповіт їй було прочитано секретарем Костівської сільської ради Валківського району Харківської області ОСОБА_9 без присутності свідків в порушення вимог ст.ст.1251, 1253 ЦК України, ст.ст.7,39 ЗУ Про нотаріат , пп. 1.4 п. 1 розділу III Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 року № 3306/5.

Після виконання вимог ст.187 ЦПК України на підставі ухвали суду від 18.09.2018 року відкрито провадження у цивільній справі, з урахуванням вимог ст.274 ЦПК України судовий розгляд вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та роз'яснено сторонам про порядок та строки виконання ними вимог цього Кодексу.

29.10.2018 року відповідач ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що заповіт ОСОБА_8, посвідчений 13.10.2016 року секретарем Костівської сільської ради Валківського району Харківської області ОСОБА_9, відповідає волі заповідача, так як волевиявлення спадкодавця було вільним.

Зміст заповіту свідчить про те, що заповідач ОСОБА_8 у відповідності до ст.1235 ЦК України свідомо призначила відповідача спадкоємцем на випадок своєї смерті.

Вказала, що із заповідачем проживала по сусідству, знайома з нею з самого дитинства померлої. Коли не стало її батьків, всіляко допомагала їй у всьому. Родичка ж, яка претендує на її майно, не цікавилась станом здоров'я померлої, не поважала її, не дбала про неї, не надавала ні матеріальної допомоги, ні моральної підтримки.

Про те, що ОСОБА_8 хотіла скласти заповіт на відповідача, знало майже все село, так як вона цього не приховувала. Всім говорила, що: Райка доглядає, годує, то їй і буде моє майно, в мене родичів більше немає .

В день складання заповіту ОСОБА_8 говорила, що їй погано. Після обіду вона сходила в сільську раду, а на вечір їй стало зле, не хотіла їсти, тільки пила воду. Ввечері відповідач викликала швидку допомогу. Оскільки ОСОБА_8 весь час сиділа за двором на стільці, щоб не перебувати самій у хаті, в неї утворилися пролежні в області ягодиць, як це зазначено в довідці лікаря, що можуть підтвердити всі жителі села. В лікарні побула два дні з 13.10.2016 року по 15.10.2016 року, після чого привезли її додому.

Більше ніж через рік 27.12.2017 року ОСОБА_8 померла. Вважає, що за цей час вона могла переписати заповіт декілька разів, але цього не зробила.

Як зазначила відповідач, під час підготовки до поховання, телефонувала племінниці в м. Харків, що тітка померла. Але на похорони вона так і не приїхала, сказала, що їй нічого не потрібно, щоб ховали без неї та робили, що хотіли. Ні на сорок день, ні на поминальні дні ОСОБА_1 не приїздила, навіть по сьогоднішній день не знає, де могила тітки.

В цей же день 29.10.2018 року представник відповідача - сільський голова ОСОБА_3 сільської ради Валківського району Харківської області ОСОБА_7 подала відзив на позовну заву, в якому просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вважає, що заповіт ОСОБА_8, посвідчений 13.10.2016 року секретарем Костівської сільської ради Валківського району Харківської області ОСОБА_9, відповідає волі заповідача, так як волевиявлення спадкодавця було вільним.

За змістом заповіту заповідач ОСОБА_8 у відповідності до ст.1235 ЦК України свідомо призначила сусідку ОСОБА_2 спадкоємцем на випадок своєї смерті.

Вказала, що після смерті батьків (батька ОСОБА_10 в 1962 році та матері ОСОБА_11 в 1993 році) ОСОБА_8 проживала одна. Отримувала пенсію по втраті годувальника та свою пенсію, яких їй вистачало на проживання, сплачувати комунальні послуги та ін. З 1975 року по 1992 рік працювала в колгоспі 1 Травня - правонаступник колгосп ім. Горького дояркою, різноробочою, техпрацівником, за що отримала земельну частку (пай) після розпаювання колгоспних земель.

Родинні стосунки ні з ким не підтримувала, так як до неї ніхто із родичів не приїздив, не допомагали їй ні фізично, ні матеріально. Єдина людина, яка допомагала їй та завжди підтримувала - це сусідка ОСОБА_2, яка доглянула її по день смерті і поховала.

Від запропонованого сільською радою супроводу ОСОБА_8 соціальним працівником, як одиноко проживаючу, вона завжди відмовлялась.

За цей проміжок часу вона зовсім не відвідувала лікарняні заклади. Звернула увагу, що навіть у довідці із лікарні, яку надала позивач, вказано, що при огляді черговим лікарем хвора була при свідомості. Поступила в лікарню 13.10.2016 року, а виписана через два дні 15.10.2016 року за наполяганням хворої.

Потреби у витребуванні довідки про те, що особа страждає на психічний розлад у відповідності до ст.44 ЗУ Про нотаріат в даному випадку не було, так як заповідач розуміла свої дії. В органі опіки та піклування за місцем проживання ОСОБА_8 факти про встановлення опіки або піклування над нею відсутні.

Під час посвідчення заповіту було визначено обсяг цивільної дієздатності особи за паспортом, який вона представила секретарю, тому немає сумнівів, що спадкодавець в момент складання заповіту усвідомлювала значення своїх дій.

05.11.2018 року третя особа приватний нотаріус Валківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 надала до суду письмові пояснення, в яких вказала, що не знаходиться у правових відносинах ні з позивачем, ні з відповідачем, спір між якими вирішується. Не є особою, прав і обов'язків якої стосується спір сторін, оскільки відсутня юридична зацікавленість нотаріуса у результаті вирішення справи судом.

Правом щодо подання інших заяв по суті справи в передбаченому ст.174 ЦПК України порядку сторони не скористалися.

Ухвалою суду від 20.09.2018 року заява позивача про забезпечення позову повернута її заявнику через невідповідність вимогам ст.151 ЦПК України. За клопотанням представника позивача на підставі ухвали суду від 19.10.2018 року в порядку ст.84 ЦПК України витребувано додаткові докази.

Інші заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальних дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_5 підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили їх задовольнити, посилаючись на викладені в позові обставини.

При цьому позивач наполягала, що її тітка ОСОБА_8 мала психічне захворювання - розумову відсталість, в зв'язку з чим не ходила до школи, не працювала, лише пасла корів, тому не могла ні читати, ні писати. Після смерті батьків проживала сама, так як відмовилася переїжджати до м. Харкова. Не заперечувала, що їй допомагала сусідка ОСОБА_2, сама не мала можливості надавати допомогу ОСОБА_8, оскільки мала на утриманні лежачих хворих батьків. Враховуючи, що ОСОБА_8 отримувала велику пенсію та могла себе обслуговувати, вважала кращим не заважати їй жити, як вона хоче.

Представник позивача ОСОБА_5 вказав, що дійсно ОСОБА_8 померла через рік після надання невідкладної медичної допомоги, але складений нею заповіт оскаржується через порушення, вчиненні посадовими особами під час його посвідчення, зокрема, на його думку, заповіт повинен бути прочитаний вголос заповідачем, щоб сільська рада усвідомила про добровільність його складення. Якщо заповідач не усвідомлює свої дії, складення заповіту повинно вчинятися в присутності свідків, перелік яких встановлено законом. Оскільки не дотримано відповідних положень закону, заповіт є недійсним. У позивача наявні сумніви, що 13.10.2016 року ОСОБА_8 ходила в сільську раду, так як в той день була доставлена до КЗОЗ Валківська ЦРЛ в стані, в якому перебувала вже два дні.

Крім того, звернув увагу, що дата реєстрації заповіту лише 19.10.2016 року о 14-00 год., тоді коли виданий 13.10.2016 року. Через виявлені позивачем порушення неможливо ідентифікувати,що саме цей заповіт був складений померлою.

Вважає, що надання або ненадання матеріальної допомоги спадкодавцю не впливає на право спадкування. Позивача ніхто не позбавляв такого права. Вона зробила все, що могла: пропонувала переїхати, але ОСОБА_8 відмовилася. Фізично через догляд матері не могла відвідувати тітку.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала, посилаючись на викладені у відзиві обставини. Обурилася, що племінниця не надавала ОСОБА_8 ні матеріальної, ні моральної підтримки, а тепер ще й робить тітку неадекватною. Вказала, що по-сусідськи доглядала за померлою, приносила їсти, допомагала вирішувати побутові проблеми. Померла вважала сім'ю відповідача своєю сім'єю, інколи ночувала. Вона завжди працювала, була грамотною, самостійно сплачувала за комунальні послуги в сільраді, отримувала пошту, зокрема, газети з програмою для ТВ. Вважає складений нею заповіт дійсним, оскільки відповідає її волі, про що неодноразово ОСОБА_8 повідомляла всім жителям села. Оригінал заповіту зберігався у ОСОБА_2, якій принесла сама померла через 2 дні після складення. При чому вона їй повернула заповіт, але ОСОБА_8 знову принесла разом з паспортом для зберігання.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Валківського району Харківської області ОСОБА_7 заперечувала проти задоволення позовних вимог, стверджуючи про їх необґрунтованість та безпідставність.

Пояснила, що 13.10.2016 року ОСОБА_8 після обіду сама прийшла до сільської ради. При складенні заповіту секретар нічого не порушила, можливо в правовому полі і були якісь недоліки, але визнання заповіту недійсним в даному випадку не відповідає моральним цінностям. Реєстрація заповіту здійснена 19.10.2016 року в ІЦ, куди, як зазвичай, направляється поштою, сама сільська рада реєстрацію заповіту не здійснює.

Останній час ОСОБА_8 цілими днями сиділа на лавці біля двору. Виписувала газети, пенсію отримувала самостійно. За допомогою зверталася до сусідів, раніше ходила до родичів ОСОБА_12. За останні два роки вона здала, пропонували влаштувати в будинок престарілих - відмовилася. По сусідству їй допомагала ОСОБА_2, яка постійно годувала її, тому всім повідомляла, що складе заповіт на її користь. Відмовлялася від сторонньої допомоги, довіряла лише ОСОБА_2

Вважає, що племінниця не по-людськи оговорює нібито розумову відсталість тітки, яка 22 роки проробила в колгоспі дояркою. Отримувала достатню пенсію, ні в чому не потребувала, хоча рідня не допомагала їй. Наполягала, що померла була нормальною людиною. Не розуміє, чому рідня так до неї відноситься. Навіть на похорони не з'явилися, а претендують на спадщину. Якби родинні відносини були добрі, то ОСОБА_8 могла б допомагати позивачу матеріально, потрібно лише було її відвідувати.

Третя особа приватний нотаріус Валківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 в письмових поясненнях просила розгляд справи проводити за її відсутності.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про народження серії V-УР № 1227234, виданого 30.08.1964 року ОСОБА_13 Бюро ЗАГС м. Харкова, актовий запис № 1250, батьками позивача значаться ОСОБА_14 та ОСОБА_15. Після реєстрації шлюбу позивачу присвоєно прізвище ОСОБА_1 (Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00020406230).

Згідно Свідоцтва про народження серії І-ВЛ № 264350, зареєстрованого Рубанівською сільською радою Валківського району Харківської області, актовий запис № 13, батьками ОСОБА_14 (батька позивача) значаться ОСОБА_10 та ОСОБА_11.

З Архівної довідки Державного архіву Харківської обласної державної адміністрації № 01-30/154 від 09.07.2018 року слідує, що в архівному фонді Відділу актів громадянського стану районних відділень Управління ОСОБА_16 у Харківській області в книзі реєстрації актів про народження за 1939 рік по Рубанівській сільській раді Валківського району Харківської області є актовий запис від 04 жовтня 1939 року (реєстраційний номер 11) про народження 26 вересня 1939 року Ластович Ліда , батьки якої ОСОБА_10, українець, 32 роки , та мати ОСОБА_17, українка, 24 роки (так у документі).

Таким чином, батько позивача ОСОБА_14 та ОСОБА_8 є рідними братом та сестрою, тому ОСОБА_8 є рідною тіткою позивача.

Із наданої позивачем інформації приватного нотаріуса Валківського районного нотаріального округу ОСОБА_4 слідує, що її заява про прийняття спадщини після померлої 27 грудня 2017 року ОСОБА_8 зареєстрована у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ за 2018 рік за № 86, в зв'язку з чим 02.04.2018 року заведено спадкову справу № 19/2018, реєстраційний номер в Спадковому реєстрі 62227665.

Як зазначив нотаріус, за відомостями Спадкового реєстру та матеріалів спадкової справи ОСОБА_8 склала заповіт, який було посвідчено ОСОБА_9 секретарем Костівської сільської ради Валківського району Харківської області 13.10.2016 року за реєстровим № 246, на все своє майно не на користь ОСОБА_1 У відповідності до ст.1241 ЦК України позивач не має права на обов'язкову частку у спадщині. Як спадкоємець за законом, може отримати спадщину лише в разі: відкликання заяви про прийняття спадщини спадкоємцями за заповітом та подачі ними заяви про відмову від спадщини, неприйняття спадщини спадкоємцями ближчого ступеня споріднення; визнання заповіту недійсним.

Відповідно до витребуваного судом заповіту, посвідченого секретарем Костівської сільської ради Валківського району Харківської області 13.10.2016 року, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, а також все те, на що на день смерті буде мати право по закону, заповіла ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Зміст ст.1241 ЦК України ОСОБА_8 секретарем сільської ради ОСОБА_9 пояснено.

Заповіт складено і посвідчено в приміщенні ОСОБА_3 сільської ради Валківського району Харківської області за адресою: вул. Миру, 35, с. Костів Валківського району Харківської області о 16 год. 00 хв. в двох примірниках, один із яких зберігається в справах ОСОБА_3 сільської ради, а другий видано заповідачу ОСОБА_8 після того, як заповіт їй прочитано вголос.

Заповіт у відповідності до ч.2 ст.1248 ЦК України за проханням та зі слів заповідача записаний за допомогою технічних засобів.

13.10.2016 року заповіт посвідчено ОСОБА_9 секретарем Костівської сільської ради Валківського району Харківської області. Заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачу ОСОБА_8 і власноручно підписаний нею у присутності секретаря. Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено.Зареєстровано в реєстрі за № 246.

Як вбачається із Прибуткового касового ордеру № 112 від 13.10.2016 року, за складання заповіту ОСОБА_8 сплатила державне мито в розмірі 0,85 грн.

Заповіт на день смерті заповідача ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, не змінено та не скасовано.

Допитані в судовому засіданні за клопотанням позивача свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_18 підтримали її доводи щодо наявності обставин, які свідчать про порушення під час складення ОСОБА_8 заповіту.

При цьому свідок ОСОБА_12 - двоюрідний брат ОСОБА_8 вказав, що вона має 4 класи освіти, не читала, не писала. Проживала сама, оскільки вела себе неадекватно, поладити з нею було важко. Спочатку старався допомагати, але ОСОБА_8 заявила, що він хоче відібрати в неї хату. Приблизно за 2 роки до смерті вона приходила за допомогою, але він відмовив, оскільки необхідно було її доглядати, а йому вже не до того. Позивач дійсно її племінниця, телефонувала з приводу ОСОБА_8, але більшість спілкувався з матір'ю позивача. За 2-3 роки до смерті ОСОБА_8 вживала алкоголь, оскільки в сараї було багато пляшок, а в магазині говорили, що вона постійно купляла спиртне. Зазначив, що ОСОБА_8 дійсно отримувала пенсію, але в грошах не розбиралася. Останнім часом їй допомагала ОСОБА_2, в тому числі сплачувати за лікарню та комунальні послуги. З приводу заповіту вважає, що ОСОБА_8 обвела кругом пальця сільська рада, так як вона не могла читати і писати, хоча обставини складення заповіту йому невідомі.

Свідок ОСОБА_18 пояснив, що з 1995 року перебуває з позивачем у цивільному шлюбі. Стверджував, що ОСОБА_8 була неписьменна, не могла ні читати, ні писати, так як самостійно не могла приїхати в м. Харків, не могла читати вивіски. Останній раз бачив її в 1998 році.

Вказав, що ОСОБА_8 - сестра батька позивача, жила сама, мала окремі вади психічного стану. Чи потребувала допомоги, йому не відомо. Коли ОСОБА_8 попала в лікарню, можливо потребувала допомоги, але він особисто не надавав. Не розуміє, як могло так трапитися, що заповіт складено за 2 год. до лікарні, як вона могла дійти до сільської ради, а в лікарню вже везла швидка допомога.

Обставини складення заповіту йому невідомі. Проте вважає, що оскільки заповіт ОСОБА_8 зачитано, потрібна була присутність свідків. Не заперечував, що люди, які поруч із нею жили, надавали їй непосильну допомогу, але це не дає їм права успадковувати її майно. В його присутності позивач пропонувала ОСОБА_8 переїхати до м. Харкова, але та відмовилася. Доглядати одночасно за матір'ю і за ОСОБА_8 дружина не могла.

Суд відноситься критично до показань свідків, які є близькими родичами позивача, а викладені ними обставини спростовуються іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідно наданої представником відповідача - ОСОБА_3 сільської ради довідки ПСП Костівське №77 від 25.10.2018 року ОСОБА_8, проживаюча по день смерті 27.12.2017 року за адресою: вул. Миру, 25, с. Костів Валківського району Харківської області, дійсно працювала з 1975 року по 1988 рік в місцевому колгоспі 1 Травня дояркою, різноробочою та техпрацівником. З 1989 року по 1992 рік після перейменування колгоспу 1 Травня - в колгоспі ім. Горького різноробочою.

Свідок ОСОБА_19 в наданих відповідачем письмових поясненнях вказала, що знає ОСОБА_8 з самого дитинства. Вона постійно спілкувалася з тіткою свідка - ОСОБА_2, перебувала у неї вдома, харчувалася, були як рідні. Неодноразово була свідком, як ОСОБА_8 самостійно ходила на поштове відділення отримувати пенсію. Вміла читати та підписуватися, опікуна не мала. Коли остання захворіла, тітка постійно знаходилася біля неї, доглядала. ОСОБА_8 постійно говорила, що все своє майно і земельну частку (пай) заповість лише ОСОБА_2 в знак її вдячності за турботу. Померла була ображена на свою племінницю ОСОБА_1, оскільки та ніколи до неї не приїжджала, навіть коли дуже захворіла. Говорила, що крім ОСОБА_2 ні з ким не хоче спілкуватись.

Вказала, що розмовляючи з позивачем по телефону, повідомила про хворобу ОСОБА_8, на що вона відповіла, що не може приїжджати до неї в зв'язку з іншими причинами. При цьому говорила, що від ОСОБА_8 їй нічого не потрібно, нехай ОСОБА_2 турбується про неї. Коли ОСОБА_8 померла, позивач в телефонному режимі наголосила, що їй від неї нічого не потрібно та щоб ОСОБА_2 поховала її. Дійсно ОСОБА_2 похоронила ОСОБА_8 по традиційному ритуалу і відправила поминальний обід.

Аналогічні пояснення надала свідок ОСОБА_20, яка повідомила, що добре знала ОСОБА_8 з 1990 року, так як мешкають на одній вулиці через дорогу. За весь час до неї ніхто із родичів не приїздив, не приходив, хоча має племінницю (братова дочка). Поруч з нею проживає сусідка ОСОБА_2, яка завжди їй допомагала у всьому. Коли ОСОБА_8 захворіла, сусідка викликала швидку допомогу та направила її в лікарню. ОСОБА_8 часто говорила, що вона нікому не потрібна крім ОСОБА_21, на яку складе заповіт. Коли вона померла, ОСОБА_2 похоронила її за власні кошти та відправила обід.

Суд вважає достовірними показання свідків, які узгоджуються між собою та підтверджуються іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, як окремо, так і в їх сукупності.

З наданих відповідачем письмових пояснень свідка ОСОБА_22 слідує, що вона знала ОСОБА_8 понад 20 років, оскільки проживає з нею на одній вулиці через дорогу. Вони часто спілкувалися, сидячи на лавці біля її двору. Поруч із будинком ОСОБА_8 знаходиться будинок ОСОБА_2, яка майже кожного дня носила їй їжу на сніданок і на вечерю, були близькими людьми. Померла говорила, що усім завдячує ОСОБА_2 та хотіла передати їй все своє майно і земельну частку (пай). За 20 років до ОСОБА_8 жодного разу ніхто не приїжджав та не провідував, навіть на похорон ніхто з родичів не приїхав. Вважає, що ОСОБА_2 заслужила право по совісті все майно, що їй передала ОСОБА_8

Свідок ОСОБА_23 повідомила, що ОСОБА_8 проживала разом з матір'ю, яка померла в 1993 році. Після її смерті ОСОБА_24 проживала весь час одна. ОСОБА_2, яка проживає поряд з ОСОБА_8, постійно з нею опікувалася.

При цьому свідок зазначила, що проживає в с. Костів з 1981 року. З 1995 року по 2006 рік працювала секретарем Костівської сільської ради Валківського району Харківської області. Всі питання щодо надання субсидії, виготовлення Державного акту на землю, надання соціальної допомоги, ОСОБА_8 завжди вирішувала сама. В неї ніколи не було опікуна, не була позбавлена дієздатності, пенсію та соціальну допомогу на поштовому відділенні отримувала самостійно. А коли постаріла, їй велику допомогу надавала ОСОБА_2

Проживаючи навпроти ОСОБА_8, часто бачила останню, як вона ходила до ОСОБА_2, щоб поїсти. А коли хворіла, ОСОБА_2 купувала їй ліки та за необхідності викликала швидку допомогу, щоб доставити її в лікарню. Коли ОСОБА_8 померла, ОСОБА_2 хоронила її за власні кошти. Жодного разу не бачила щоб до неї хтось із родичів приїжджав.

Пояснення позивача щодо наявності у ОСОБА_8 інвалідності з приводу психічного захворювання спростовуються даними витребуваної судом довідки КЗОЗ Обласний цент медико-соціальної експертизи Міжрайонна спеціалізована психіатрична медико-соціальна експертна комісія №2 від 08.11.2018 року № 20, з якої вбачається, що ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, комісією не оглядалась.

З довідки КНП ХОР Обласна клінічна психіатрична лікарня №3 від 06.11.2018 року слідує, що ОСОБА_8 у період з 02.01.2012 р. по 01.11.2018 р. на стаціонарному лікуванні в закладі не перебувала.

Із довідки КЗОЗ Валківська ЦРЛ від 29.06.2018 року вбачається, що ОСОБА_8 дійсно доставлялася бригадою екстреної медичної допомоги та медицини катастроф до відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги КЗОЗ Валківська ЦРЛ 13.10.2016 року о 19-10 год. Госпіталізована до хірургічного відділення.

ОСОБА_8 перебувала на лікуванні в хірургічному відділенні КЗОЗ Влківська ЦРЛ з 13.10.2016 р. по 15.10.2016 р. з діагнозом: язва тіла шлунка. Синдром Меллорі-Вейсса (виписана за категоричним наполяганням хворої). У зв'язку з тяжкістю стану госпіталізована до палати інтенсивної терапії відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії. Стан ОСОБА_8 на час госпіталізації тяжкий. Проводилось лікування: гекодез, сангера, омез, хлор, кальций, св. замор. плазма, єритроцити, цефтриаксон, єтамзилат, коргликон, вікасол, рингер, мілдрокард, неогемодез, метрогіл, реосорбілакт. Згідно записам в амбулаторній карті хворого № 4674 при огляді черговим лікарем була при свідомості в край тяжкому стані.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_8 була грамотною, освіченою людиною, з відповідним до віку станом здоров'я. Доказів, які б свідчили про наявність у спадкодавця будь-яких психічних захворювань, суду не надано.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини згідно ст.1218 ЦК України входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ст.ст.1220, 1222 ЦК України).

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповідач у відповідності до положень ст.1235 ЦК України може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Ст.1236 ЦК України надає право заповідачу охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно ст.1234 ЦК України право на складання заповіту має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, тобто повнолітня особа, яка досягла вісімнадцяти років, а у деяких випадках шістнадцяти років. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Вимоги до форми заповіту визначені ст.1247 ЦК України, відповідно до якої заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем, має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. При цьому, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.ст.1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у ч.3 цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, тобто заповіт складено особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1,3,5,6 ст.203 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Ч.1 ст.225 ЦК України передбачає, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Таким чином, Цивільний Кодекс України проголошує принцип свободи заповіту, відповідно до якого заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Крім того, він може без зазначення будь-яких причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Як встановлено в судовому засіданні оспорюваний заповіт посвідчено секретарем Костівської сільської ради Валківського району Харківської області ОСОБА_9, що відповідає вимогам ст.1251 ЦК України, до підписання прочитаний вголос заповідачу ОСОБА_8 і власноручно підписаний нею у присутності секретаря.

Та обставина, що у день складання заповіту ОСОБА_8 знаходилася у вкрай тяжкому стані у зв'язку з захворюванням на язву тіла шлунку, Синдром Меллорі-Вейсса, 13.10.2016 року підписала заповіт, не свідчить про відсутність у неї на момент складання такого заповіту волевиявлення або неможливість розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Суд враховує, що на момент його складання на обліку у лікаря-психіатра ОСОБА_8 не перебувала. Інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент укладення угоди ОСОБА_8 не зрозуміла значення своїх дій та не могла керувати ними, суду не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_8 в момент складання заповіту не усвідомлювала свої дії та не могла ними керувати внаслідок психічного захворювання, або була неосвіченою та не вміла читати, що потребувало запрошення секретарем сільської ради двох свідків, суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 сільської ради Валківського району Харківської області, третя особа - приватний нотаріус Валківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_8, складеного 13.10.2016 року, посвідченого секретарем Костівської сільської ради Валківського району Харківської області 13.10.2016 року за реєстровим № 246 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.П. Токмакова