Рішення

від 14.12.2018 по справі 521/12080/18

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/12080/18

Провадження №2/521/3778/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Поліщук І.О.,

при секретарі - Бєрової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Одеської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, в якому просить суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Фонду державного майна України житлові будівлі та споруди загальною площею 424,8 кв.м., які розташовані за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Запорізька, буд. 20. Позов обґрунтовують тим, що на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2004р. у справі № 32/140-04-5763 право власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Запорізька, 20, а саме: контора, виробничі приміщення, склад відображені у технічному паспорті за літ. «А, Б, В, Е, Г» , загальною площею 383,8 кв.м.; мостіння, площею 784 кв.м., відображене у технічному паспорті під цифрою - I; огорожі площею 39,5 кв.м., відображені у технічному паспорті під № 1-3, які розташовані на земельній ділянці 1265 кв.м. визнано за дочірнім підприємством «Південь-Ресурси» Державного підприємства МВС України «Ресурси» на праві державної власності. 20.10.2004р. вищезазначене майно було відчужене приватним підприємством «ЮГ-ДУМ» шляхом укладання договору купівлі-продажу, засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстраційним номером № 6950. У подальшому зазначені нежитлові приміщення були придбані ОСОБА_2 у відповідності договору купівлі-продажу від 25.08.2005р.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10.05.2007р. у справі № 2-4668-07р. визнано право власності за ОСОБА_2 на переобладнану житлову будівлю та споруди, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Запорізька, 20, яке 29.12.2017р. було відчужене ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 5816.

Враховуючи, те що Фонд державного майна України, листом від 22.06.2018р. вих. № 10-24-12542 повідомив Прокуратуру Одеської області про те, що він не надавав погодження на відчуження майна, яке належало дочірньому підприємству «Південь-Ресурси» Державного підприємства МВС України «Ресурси» , керуючись ст. 388 Цивільного кодексу України позивач вважає, що житлова будівля з спорудами, загальною площею 424,8 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Запорізька, буд. 20 підлягають витребуванню з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь держави в особі Фонду державного майна України.

В судовому засіданні представник прокуратури Одеської області позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник фонду державного майна України в судовому засіданні позовні вимоги прокуратури Одеської області підтримала та просила їх задовольнити. Представник Фонду державного майна України в судовому засіданні додатково пояснила, що відповідно до положень законів України Про управління об'єктами державної власності , Про Фонд державного майна України , постанов Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 467 Про затвердження положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності та від 30 листопада 2005 року № 1121 Про затвердження Методики проведення інвентаризації об'єктів державної власності Єдиний реєстр об'єктів державної власності формується та ведеться Фондом з 2005 року згідно з наданою суб'єктами управління інформацію щодо об'єктів державної власності , зокрема нерухомого майна державних підприємств, установ, організацій та державного майна, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств. Згідно зі ст. 6 Закону України Про управління об'єктами державної власності уповноважені суб'єкти управління об'єктами державної власності, відповідно до покладених на них завдань, зокрема ведуть облік об'єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні,здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів, приймають рішення щодо умов його подальшого використання. Підставою для включення та внесення змін до Реєстру є надходження від суб'єктів управління до Фонду інформації про об'єкти державної власності. Таким чином дії фонду щодо внесення даних до Реєстру залежать від дій суб'єктів управління. На сьогодні відомості про нерухоме державне майно за місцем знаходження: м. Одеса вулиця Запорізька, 20 від суб'єктів управління до Фонду з метою внесення до Реєстру не надавалися. Представник Фонду звернула увагу суду,що Міністерством внутрішніх справ України до Фонду з метою внесення до Реєстру були надані відомості про ДП Південь Ресурси Державного підприємства МВС України Ресурси ( код ЄДРПОУ : 26302810) та Державне підприємство МВС України Ресурси (код за ЄДРПОУ: 31956497). Суб'єктом управління до Фонду надано інформацію що на балансі вказаних юридичних осіб відсутнє нерухоме державне майно. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських форсувань внесено запис про дере давну реєстрацію припинення Дочірнього підприємства Південь-Ресурси Державного підприємства МВС України Ресурси (дата запису : 07.07.2006) та Державного підприємства МВС України Ресурси (дата запису: 08.06.2011). Відповідно до ст.6 Закону України Про управління об'єктами державної власності уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань ведуть облік об'єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів. Таким чином на думку Фонду, у даному випадку порушено інтереси саме Міністерства внутрішніх справ України як органу управління державним майном.

Представник відповідача ОСОБА_1 проти позову заперечував та просив суд відмовити у їх задоволені з підстав викладених запереченнях на позов поданих до канцелярії суду 02.10.2018року. В судовому засіданні представник відповідача звертав увагу суду, що відсутні будь-які правові підстави для застосування положення ст. 388 ЦК України, оскільки відповідача є добросовісним набувачем, а майно не вибувало з володіння власника проти його волі. Слід враховувати, що власником спірного майна, до укладання договору купівлі-продажу від 20.10.2004р., був саме дочірнє підприємство «Південь-Ресурси» Державного підприємства МВС України «Ресурси» , бажання та воля, якого на відчуження нерухомого майна відображена в укладеному договорі від 20.10.2004р., який, в свою чергу, є результатом проведення аукціону. Представник відповідача стверджував, що позивачем відповідно до вимог ст. 81 ЦК України не доведено, що спірне майно знаходилось у віданні Фонду державного майна України. Зокрема сторона відповідача зазначала, що ДП «Південь-Ресурси» державного підприємства МВС України «Ресурси» на праві власності належали нежитлові приміщення, а саме: контора, виробничі приміщення, склад, відображені у технічному паспорті за літ. «А, Б, В, Е, Г» , загальною площею 383,8 кв.м., мостіння, площею 784 кв.м., огорожі, площею 39,5 кв.м., які розташовані на земельній ділянці 1265 кв.м., проте, позивач просить витребувати на користь держави нерухоме майно, загальною площею 424,8 кв.м., тобто зовсім інше майно, що на його думку, ще раз підтверджує відсутність у позивача правових вимог щодо його витребування. Представник відповідача наголошував, що на протязі 2004-2018р. держава неодноразово була обізнана про відчуження спірного майна з її власності: при проведенні аукціону; під час проведення процедури припинення ДП Південь-Ресурси ДП МВС України Ресурси , яка передбачає проведення інвентаризації майна підприємства; при реєстрації права власності майно у Державному реєстрі. Крім того зазначив, що позов поданий до суду вже зі спливом позовної давності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, повністю підтримала позицію відповідача, зазначила, що відсутні правові підстави для застосування ст. 388 ЦК України, відповідач є добросовісним набувачем, жодний правочин та аукціон, що були укладені та проведений у відношенні спірного майна не були скасовані, крім того, майно, яке належало дочірньому підприємству Південь-Ресурси ДП МВС України Ресурси вже не існує, а витребувати зовсім інше нерухоме майно у позивача не має правових підстав, а тому позов не підлягає задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм правову оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Одеської області від 12.08.2004р. у справі № 32/140-04-5763 за дочірнім підприємством Південь-Ресурси Державного підприємства МВС України Ресурси визнано право власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Запорізька, 20, а саме: контора, виробничі приміщення, склад відображені у технічному паспорті за літ. «А, Б, В, Е, Г» , загальною площею 383,8 кв.м.; мостіння, площею 784 кв.м., відображене у технічному паспорті під цифрою - I; огорожі площею 39,5 кв.м., відображені у технічному паспорті під № 1-3, які розташовані на земельній ділянці 1265 кв.м. визнано за ДП «Південь-Ресурси» Державного підприємства МВС України «Ресурси» на праві державної власності.

12.10.2004р. між дочірнім підприємством Південь-Ресурси Державного підприємства МВС України Ресурси та Приватним підприємством ЮГ-ДУМ укладено договір купівлі-продажу вищезазначеного об'єкту нерухомості, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу.

Згідно п. 1.3. даного Договору відчужені нежитлові приміщення придбаються Приватним підприємством ЮГ-ДУМ , як переможцем аукціону, який проводився 08.10.2004р. Товариством з обмеженою відповідальністю Регіональне агентство з розвитку економіки .

Відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу від 12.10.2004р. на рахунок дочірнього підприємства Південь-Ресурси Державного підприємства МВС України Ресурси , а саме на № НОМЕР_1 в Одеській філії АБ Укргазбанк було перераховано 63 600,00 (шістдесят три тисячі шістсот) гривень.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого комунальним підприємством Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості 14.10.2004р. за Приватним підприємством ЮГ-ДУМ на підставі вищезазначеного договору зареєстровано право власності на нежитлові приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Запорізька, буд.20.

Також, в судовому засіданні судом встановлено, що 25.08.2005р. між приватним підприємством ЮГ-ДУМ та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Запорізька, буд. 20, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, за реєстраційним № 3700.

30.09.2005р. Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Запорізька, буд. 20 на підставі договору купівлі-продажу від 25.08.2005р.

Здійснюючи свої повноваження власника, ОСОБА_2 зробила перепланування та реконструкцію об'єкту нерухомості, що їй належав, внаслідок чого створила житловий будинок. Відповідно до технічного паспорту, що був виданий Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» від 19.03.2007р., ОСОБА_2 є користувачем наступних будівель та споруд: літера «А» , складається з коридору 4,8 кв.м., кухні 7,4 кв.м.. санвузлу 3,5 кв.м., коридору 5,9 кв.м., коридору 5,4 кв.м., коридору 5,6 кв.м., коридору 2,5 кв.м., житлової 19,1 кв.м., холу 16,1 кв.м., кухні 17,8 в.м., санвузлу 2,4 кв.м., гарберобної 2,3 кв.м., житлової 35,4 кв.м., підсобної 8,4 кв.м., гаражу 22,4 кв.м., холу 34,4 кв.м., кухні 19,8 кв.м., коридору 4,5 кв.м., санвузлу 6,4 кв.м., житлової 12,5 кв.м., коридору 38,8 кв.м.. житлової 46,1 кв.м., житлової 47,4 кв.м.. житлової 44,3, кв.м.( всього загальна площа житлового будинку складає 424,8 кв.м. ) ; І - мостіння площею 763 кв.м.; № 1 - огорожа площею 28,0 кв.м.

Фактично ОСОБА_2, як власник об'єкту нерухомості, зробила його переробку, внаслідок чого переобладнала нежитлові приміщення у житлові, право власності на які, визнано за нею згідно рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10.05.2007р. у справі № 2-4668-07р..

На підставі зазначеного рішення суду ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на житлову будівлю в установленому законом порядку, про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.11.2007р. № 16641305.

29.12.2017р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке складається з житлового будинку, мостіння та огорожі, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Запорізька, буд. 20., відповідно до якого ОСОБА_2 продала, а відповідач придбав право приватної власності на вказаний об'єкт. Вказаний договір є чинним, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про визнання його недійсним у встановленому порядку.

Представник прокуратури Одеської області підставою вказаного позову зазначає вибуття спірного майна із володіння держави за відсутності на те згоди Фонду державного майна України.

Згідно з ст. 321 ЦК України право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Враховуючи викладені вимоги, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника поза його волі.

Однак, ані заступником прокурора, а ні Фондом державного майна України не надано доказів того, що спірне майно вибуло з володіння власника без його волі, а саме в матеріалах справи відсутнє підтвердження тому, що у відданні саме Фонду державного майна України на дату укладання договору від 12.10.2004р. знаходилось майно, яке належало дочірньому підприємству Південь-Ресурси ДП МВС України Ресурси .

Згідно ч.1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1. ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Як вбачається з матеріалів справи, власником нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Запорізька, буд. 20 на дату укладання договору купівлі-продажу, а саме станом на 12.10.2004р. було саме дочірнє підприємство Південь-Ресурси ДП МВС України Ресурси .

Сама ж воля власника на відчуження майна підтверджується проведеним аукціоном від 08.10.2004р. та наявним у матеріалах справи договором купівлі-продажу від 12.10.2004р., що зареєстрований в реєстрі за №6950, який було підписано генеральним директором дочірнього підприємства Південь-Ресурси ДП МВС України Ресурси .

Вказаний договір є чинним, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про визнання його недійсним у встановленому порядку.

Крім того, сплачена за договором купівлі-продажу від 12.10.2004р. сума, за його умовами поступила на рахунок дочірнього підприємства Південь-Ресурси ДП МВС України Ресурси , тобто фактично була прийнята Державою та доказів її повернення не має, що свідчить про наступне схвалення Державою правочину з його відчуження.

Таким чином, ствердження позивача про вибуття майна поза волею власника, не беруться до уваги , оскільки наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі підтверджена матеріалами справи, що виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Також, при відмові у задоволені позову, судом було враховано той факт, що будівлі та споруди, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Запорізька, 20, ОСОБА_2 були переобладнані з нежитлових приміщень у житлову, змінено технічні параметри та площу об'єкту нерухомості, що установлено технічними паспортами від 04.06.2004р та від 19.03.2007р., а також рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10.05.2007р. по справі № 2-4668-07 р.

Дані обставини свідчить про те, що на дату подання позову вже були відсутні нежитлові приміщення та споруди, які належали на праві власності дочірньому підприємству Південь-Ресурси ДП МВС України Ресурси , об'єкти нерухомості, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Запорізька, буд. 20 є переобладнаними, на які подальшому визнано право власності за ОСОБА_2, як на переобладнані будівлю та споруди, а тому через їх істотну зміну вони не можуть бути витребувані на користь власника, в зв'язку з чим правових підстав щодо витребування на користь держави зовсім іншого майна не має.

Щодо застосування позовної давності, то суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Європейський суд з прав людини наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями статті 268 ЦК України передбачені винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється.

Крім того, суд зазначає, що приписи ч.1 ст. 261 ЦК України пов'язують початок перебігу позовної давності не тільки з моментом коли особа довідалася, а і з моментом коли особа могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

І хоча суд погоджується з позицією відповідача, проте, що на протязі 2004-2018р. держава неодноразово була обізнана про відчуження спірного майна з власності дочірнього підприємства Південь-Ресурси ДП МВС України Ресурси (під час проведення аукціону, при приведені реєстрації права власності на спірне нерухоме майно у Державному реєстрі, під час проведення процедури припинення ДП Південь-Ресурси ДП МВС України Ресурси ), однак, слід зазначити, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суди повинні встановити чи було порушене право або охоронюваний законом інтерес держави, а у разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд має відмовити в позові з підстав його необґрунтованості.

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. ч. 7-8 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У зв'язку з тим, що за заявою представника позивача ухвалою суду від 20 липня 2018 року було вжито заходи забезпечення позову, вони підлягають одночасному скасуванню при ухваленні даного рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 12,13, 77, 79-81, 89, 92, 258-259, 263-265, 268, ЦПК України, ст.ст. 316, 317, 319, 321 325, 334,388 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 про витребування з незаконного володіння житлові будівлі та споруди загальною площею 424,8 кв.м, які розташовані за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Запорізька, буд. 20 - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 липня 2018 року.

Скасувати арешт накладений на будівлі та споруди, які розташовані за адресою: місто Одеса, вулиця Запорізька, будинок 20, на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 20 липня 2018 року.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками процесу до апеляційного суду Одеської області в тридцятиденний термін. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14 грудня 2018 року.

Головуючий: