Постанова

від 05.12.2018 по справі 2-н-85/08 (4-с-31/17)

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року м. Київ

Справа № 22-3633 Головуючий у судді 1-ї інстанції - Неганова Н.В.

Унікальний №2-н-85/08 (4-с-31/17) Доповідач - Гаращенко Д.Р.

Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.

при секретарі Гавриленко М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Родовід Банк в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Родовід Банк Шевченка Андрія Миколайовича на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 23 січня 2017 року у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства Родовід Банк в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Родовід Банк Куліша Віктора Миколайовича на дії головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Чайки Оксани Василівни, боржник: ОСОБА_4,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року АТ Родовід Банк в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ Родовід Банк Куліш В.М. звернулось до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ЧайкиО.В., боржник: ОСОБА_4

Просило визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції Чайки О.В. при винесення постанови №51274840 від 26 вересня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу; скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції Чайки О.В. №51274840 від 26 вересня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу.

В обґрунтування скарги посилалось на те, що 08 лютого 2008 року Подільським районним судом м. Києва було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Родовід Банк (далі - АТ Родовід Банк ) заборгованості за кредитним договором.

02 червня 2016 року державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - Білоцерківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області) Чайкою О.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі заяви АТ Родовід Банк від 23 травня 2016 року.

21 жовтня 2016 року стягувачем було отримано постанову державного виконавця від 26 вересня 2016 року ВП №51274840 про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку з відсутністю у боржника майна на яке можливо звернути стягнення.

За переконанням банку такі дії державного виконавця є незаконними, оскільки він не здійснив всіх необхідних заходів щодо належного виконання рішення суду та не провів ретельної перевірки майнового стану боржника.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 23 січня 2017 року скаргу було залишено без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, АТ Родовід Банк в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Родовід Банк Шевченка А.М., 20 листопада 2017 року, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просило ухвалу суду скасувати та скаргу задовольнити.

В обґрунтування апеляційних вимог, посилалось на те, що судом першої інстанції не було наданої правової оцінки формальному відношенню державного виконавця до проведення всіх необхідних виконавчих дій.

Враховуючи наявне ухилення боржником від примусового виконання рішення суду, державний виконавець був зобов'язаний обмежити його у праві виїзду за межі України, здійснити запити до банківських установ, нотаріальних контор, відділів РАЦС, відділу архітектури, управління статистики та інших органів, з метою виявлення належного боржнику майна, рахунків, отриманих ним виплат, з'ясування факту перебування в шлюбі та виявлення належного боржнику майна, яке перебуває в третіх осіб.

В судове засідання сторони не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час, і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом встановлено, що 08 лютого 2008 року Подільським районним судом м. Києва було видано судовий наказ №2-н-85/08 щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь Відкритого акціонерного товариства РОДОВІД БАНК , правонаступником якого є АТ Родовід Банк , заборгованість за кредитним договором №2006-000140ФО145С від 27 жовтня 2006 року в розмірі 12 714,17 грн. та судові витрати в розмірі 78,57 грн. (а.с.8-9)

На підставі заяви стягувача від 30 травня 2016 року (а.с.30) головним державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Чайкою О.В. 02 червня 2016 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №51274840 з примусового виконання судового наказу №2-н-85/08 виданого 08 лютого 2008 року Подільським районним судом м. Києва. (а.с.31)

05 липня 2016 року державним виконавцем було направлено запити до Відділу Держгеокадастру в м. Біла Церква та управління Державної міграційної служби України у Київській області про наявність у боржника майна, поточних рахунків та закордонного паспорта громадянина України. (зворотній бік а.с.31)

Постановою державного виконавця від 05 липня 2016 року було накладено арешт на все належне боржнику ОСОБА_4 майно та оголошена заборона на його відчуження. (а.с.32)

Згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 10.06.2016 р. та 13.06.2016 р. відомості щодо належності боржнику ОСОБА_4 на праві власності нерухомого майна відсутні. (а.с.34-36, зворотній бік а.с.39)

З відповіді Відділу Держгеокадастру у м. Білій Церкві Київської області №11-1027-99.2-664/2-16 від 28 липня 2016 року вбачається, що у боржника ОСОБА_4 зареєстровані земельні права на території м. Біла Церква відсутні. (а.с.37)

02 червня 2016 року державним виконавцем було здійснено запит до Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах, джерел отримання доходів боржником ОСОБА_4, а також до Пенсійного фонду України щодо перебування боржника у трудових відносинах та отримання пенсії.

Згідно отриманої 02 червня 2016 року від Пенсійного фонду України інформації відомості про боржника ОСОБА_4 як особу, що працює за трудовими та цивільно-правовими договорами та/або отримує пенсію відсутні.

Згідно отриманої 03 червня 2016 року від Державної податкової служби України інформації боржник ОСОБА_4 відкритих у банках та фінансових установах рахунків не має та відомості про джерела отримуваних доходів відсутні. (а.с.38)

23 серпня 2016 року державним виконавцем було складено акт на підставі отриманої з бази даних Територіального сервісного центру 3242 інформації щодо відсутності у боржника ОСОБА_4 зареєстрованих за ним автотранспортних засобів. (а.с.40)

З метою розшуку боржника та належного йому майна державний виконавець здійснив 22 вересня 2016 року вихід за місцем проживання боржника ОСОБА_4 Проте за вказаною у судовому наказі адресою боржник не проживає, належного йому майна виявлено не було, про що було складено відповідний акт. (а.с.39)

За інформацією наявною в управлінні державної міграційної служби України в Київській області боржник ОСОБА_4 починаючи з 04 серпня 2004 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. (зворотній бік а.с.40)

Постановою від 26 вересня 2016 року виконавчий документ було повернуто стягувачу, оскільки у боржника відсутнє будь-яке майно та доходи, банківські рахунки, на які можна звернути стягнення, за вказаною у судовому наказі адресою боржник не проживає і його місцезнаходження невідоме. (а.с.41)

Відмовляючи в задоволенні скарги ПАТ Родовід Банк суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем вчинено всі можливі та передбачені Законом України Про виконавче провадження дії за для розшуку, встановлення, виявлення майна боржника за для подальшого виконання рішення суду. Доказів недотримання державним виконавцем норм Закону України Про виконавче провадження скаржником не надано. Доводи викладені в скарзі спростовуються наданими суду матеріалами виконавчого провадження.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 383 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частинами 6 та 7 Розділу ХІІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної постанови) рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції .

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Відповідно до ст.10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:

- з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

- за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

- безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

- звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

- накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

- у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

- здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте, головний державний виконавець Білоцерківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області Чайка О.В. під час винесення постанови від 26 вересня 2016 року про повернення судового наказу №2-н-85/08 стягувачу діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб визначений Законом України Про виконавче провадження .

Пунктом 2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження (в редакції статті чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) встановлено імперативну норму, якою чітко визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

З матеріалів справи чітко вбачається, що виконавче провадження ВП №51274840 з примусового виконання судового наказу №2-н-85/08 виданого 08 лютого 2008 року Подільським районним судом м. Києва перебувало на виконанні з 02 червня 2016 року по 26 вересня 2016 року, тобто три з половиною місяця, а тому правові підстави для повернення судового наказу стягувачу у державного виконавця були відсутні.

Колегія суддів вважає, що державний виконавець не в повному обсязі скористався правами, наданими йому Законом України Про виконавче провадження у процесі примусового виконання судового наказу.

Так, здійснивши запит до управління Державної міграційної служби України в Київській області державний виконавець відповіді не дочекався, з відповідним поданням до суду щодо обмеження боржника у праві виїзду за межі України не звертався, будь-яких дій спрямованих на встановлення дійсного місцеперебування боржника, в тому числі привід та/або його розшук, не здійснював.

Здійснені державним виконавцем запити містять інформацію обмежену територіальним розташуванням цих органів, однак даному факту державним виконавцем не було надано правової оцінки та як наслідок не здійснено направлення запитів до установ та організацій інших рівнів.

Колегія суддів вважає, що всі вчинені державним виконавцем дії носять формальний характер без направленості на настання реальних наслідків по виконанню рішення суду.

Дані обставини не були враховані судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали, а висновки суду базуються на неповному та необ'єктивному вивченню матеріалів справи та виконавчого провадження, а також положень Закону України Про виконавче провадження .

Згідно зі ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження в матеріалах справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Родовід Банк в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Родовід Банк Шевченка Андрія Миколайовича задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 23 січня 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Скаргу Публічного акціонерного товариства Родовід Банк в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Родовід Банк Куліша Віктора Миколайовича на дії головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Чайки Оксани Василівни, боржник: ОСОБА_4, задовольнити.

Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Чайки Оксани Василівни щодо винесення постанови від 26 вересня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу.

Скасувати постанову головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Чайки ОксаниВасилівни у виконавчому провадженні ВП№51274840 від 26 вересня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 17 грудня 2018 року.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді Т.О. Невідома

А.А. Пікуль