Рішення

від 19.12.2018 по справі 200/11677/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2018 р. Справа№200/11677/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мозгової Н.А.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дії протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

31 жовтня 2018 року позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) звернувся до суду з позовною заявою до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37755477, місцезнаходження: Донецька область, м.Добропілля, вул. Незалежності, 28а) про визнання протиправними дії щодо припинення виплати пенсії з серпня 2016 року, зобов'язання поновити нарахування та виплату пенсії з серпня 2016 року.

В обґрунтування зазначав, зокрема, що є внутрішньо переміщеною особою, яка за місцем фактичного проживання перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії. З 01.08.2016 року виплату пенсії припинено з підстав, що не передбачені ст. 49 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування . Вважає, що таким чином порушено право на пенсійне забезпечення.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач перебуває на обліку у відповідача та виплату пенсії призупинено. Для поновлення виплати пенсії позивачу необхідно особисто звернутися до органу Пенсійного фонду України та надати відповідні документи. Між тим з питанням поновлення виплати пенсії позивач до відповідача не звертався. Щодо вимоги позивача сплатити заборгованість за весь період, зазначають, що до теперішнього часу окремий порядок Кабінетом Міністрів України не визначено, у зв'язку з чим, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, зазначають, що позивачем не надано суду доказів наявності шкоди або наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням, вини та факті заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань. На підставі викладеного, просили відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою, місце проживання якого було зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а саме за адресою: АДРЕСА_1, а фактичне місце проживання/перебування - на підконтрольній українській владі території за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 15.07.2016 року №1422016377.

З 01.08.2016 року виплату пенсії припинено, про що вбачається з довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії.

На звернення щодо підстав припинення виплати пенсії надана відповідь від 11.09.2018 року №166/Т-01-01-08, в якій повідомлено, що на підставі протоколу засідання комісії з питань призначення соціальних виплат ВПО від 29.07.2016 року №5 розпорядженням управління від 12.08.2016 р. пенсійну справу закрито причиною до з'ясування з 01.08.2016р.

Також повідомлено про нормативно-правові акти, які регулюють питання виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам з тимчасово окупованих територій, та перелік документів, які позивачу необхідно надати для подальшого поновлення виплати пенсії.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб , відповідно до преамбули якого цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Статтею 8 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 вказаного Закону визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно зі ст. 5 вказаного Закону виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Право позивача на отримання пенсії відповідачем не заперечується.

Підстави для припинення виплати пенсії визначені 1 ст. 49 вказаного Закону, згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, припинення виплати пенсії можливе лише на підставі відповідного рішення, що прийнято органом Пенсійного фонду або судом, і лише з підстав визначених статтею 49 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , перелік яких є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав виключно у випадках, передбачених законом.

Законом України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії - не встановлені.

Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Враховуючи наведене, орган Пенсійного фонду безпідставно не виплачує позивачу пенсію.

В даному спорі наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, і потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, які не передбачені законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікації особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення, тощо.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 8, ч.2 ст. 19 Конституції України).

Припинення виплати пенсії позивачу відбулося не у спосіб, що передбачений законом, і з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

З огляду на наведене такі дії суб'єкта владних повноважень підлягають визнанню протиправними, а порушені права - захисту шляхом зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату позивачу пенсії з дня припинення її виплати зі сплатою заборгованість по ній.

Встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України), про що також просив позивач, є правом суду, а не обов'язком, яке не виключає існування принципу обов'язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ст. 1291 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).

Щодо вимоги позивача про негайне виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду, зокрема про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки позивачем вимоги про стягнення суми пенсії не заявлялися, тому правові підстави для застосування вказаним норм - відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року сплату судового збору в сумі 704,80 грн. за подання до суду позовної заяви відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

У зв'язку з тим, що сплату судового збору, що підлягав оплаті відповідно до положень цього Кодексу, відстрочено до ухвалення судового рішення у справі, і судовий збір не оплачено, тому відповідно до наведених вимог процесуального законодавства при задоволенні позову такий судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача - суб'єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37755477, місцезнаходження: Донецька область, м.Добропілля, вул. Незалежності, 28а) про визнання протиправними дії щодо припинення виплати пенсії з серпня 2016 року, зобов'язання поновити нарахування та виплату пенсії з серпня 2016 року - задовольнити.

Визнати протиправними дії Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з серпня 2016 року.

Зобов'язати Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37755477, місцезнаходження: Донецька область, м.Добропілля, вул. Незалежності, 28а) поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) з серпня 2016 року.

Стягнути з Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37755477, місцезнаходження: Донецька область, м.Добропілля, вул. Незалежності, 28а) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, розрахунковий рахунок: 31211256026001, ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, код класифікації 22030106) судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Повний текст судового рішення складено 19 грудня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Мозговая Н.А.