Рішення

від 12.12.2018 по справі 1240/2299/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

9.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

12 грудня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2299/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Петросян К.Є.,

за участю: секретаря судового засідання - Грищенко М.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - не прибув,

представника третьої особи - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Луганського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІД до ОСОБА_3 офісу Держаудитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації про визнання протиправною вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

01.08.2018 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІД (далі позивач) до ОСОБА_3 офісу Держаудитслужби (далі відповідач) про визнання протиправною вимоги, в обґрунтування якого зазначено наступне.

ОСОБА_3 офісом Держаудитслужби в Луганській області з 26 березня по 20 квітня, 15-25 травня, 11, 12 червня 2018 року проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності Луганського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІД за період з 01.01.2015 по 01.04.2018, якою встановлено фінансові порушення чинного законодавства, що призвели до втрат, та такі, що не призвели до них.

За наслідками проведення ревізії було складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності Луганського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІД за період з 01.01.2015 по 01.04.2018 від 12.06.2018 №04-21/5. Ревізією правильності визначення посадових окладів встановлено, що в тарифікаційних списках працівників позивача за період 2016-2018 років, посадові оклади деяких робітників підвищено на 60% у зв'язку із шкідливими і важкими умовами праці без належних на те підстав. Такими діями позивача, на думку відповідача, завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 292249,29 грн.

При цьому, позивач зауважує, що відповідач обґрунтував свої висновки листами Мінсоцполітики та Міністерства праці України від 18.10.2013 №917/13/155-13, від 04.12.1996 №06/1-4088, в яких наводяться визначення поняття безпосереднє обслуговування хворих .

Складений за результатами ревізії акт направлено позивачу для вивчення та надання, у разі виникнення, заперечень. За результатами вивчення положень акта позивачем складені та направлені заперечення від 25.06.2018 №311 в частині незгоди з висновками ревізії, однак листом відповідача від 18.07.2018 заперечення не прийняті.

23.07.2018 відповідачем направлена вимога усунути порушення законодавства, де у пункті першому зазначено, що в порушення вимог підпункту 2 пункту Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених спільним наказом МОЗ та Міністерства праці і соціальної політики України від 05.10.2005 №308/519, безпідставно підвищено на 60% посадові оклади 16 працівників, які не підпадають під вимогу пункту 1 Додатку 4 до Умов оплати праці №308/519, внаслідок чого зайво нараховано та сплачено цим працівникам протягом періоду з березня 2016 року по березень 2018 року заробітної плати на загальну суму 222341,34 грн, відпускних на17409,87 грн, лікарняних на 4200,94 грн, а також зайво нараховано та перераховано єдиний соціальний внесок на 48297,14 грн, всього на 292249,29 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) установі на відповідну суму .

Позивач вважає пункт вимоги щодо усунення порушення законодавства протиправним, з огляду на те, що таблицею 1 додатку 4 до мов оплати праці прямо передбачено право на отримання такого підвищення як посадам медичного персоналу, так і іншим категоріям працюючих, а саме керівникам, професіоналам, фахівцям, технічним службовцям та робітникам. На думку позивача, чинне законодавство не надає визначення поняття безпосереднє обслуговування хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих .

На підставі викладеного просить суд визнати протиправним та скасувати пункт 1 вимоги ОСОБА_3 офісу Держаудитслужби в особі Управління північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області від 23.07.2018 №20-12-04-14-14/4168 Щодо усунення порушень законодавства .

Ухвалою суду від 03.08.2018 позовну заяву Луганського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІД залишено без руху (т.1 а.с.248).

Ухвалою суду від 14.08.2018 Луганському обласному центру з профілактики та боротьби зі СНІД продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви (т.2 а.с.9).

Ухвалою суду від 27.08.2018 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження (т.1 а.с.1-2).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку із перебуванням судді у відпустці, справу передано для подальшого розгляду судді Петросян К.Є. (т.2 а.с.90).

Ухвалою суду від 23.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі за позовом Луганського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІД (т.2 а.с.110).

Ухвалою суду від 23.10.2018 задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації (т.2 а.с.111-112).

Ухвалою суду від 14.11.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (т.3 а.с.176-177).

У судовому засіданні представник позивача підтримала позов у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні пред'явленому позову, просила його задовольнити.

Згідно відповіді на відзив відповідача також зазначила, що позивачем оскаржується саме пункт 1 рішення відповідача, яке викладено у формі вимоги. Листом від 23.07.2018 №20-12-04-14/4168 відповідачем надіслана вимога, відповідно до якої вимагається усунути виявлені порушення законодавства у встановленому законодавством порядку, шляхом відшкодування збитків, та надати вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень разом із завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів. Лист-вимога також містить зазначення про те, що у разі не забезпечення підконтрольною установою виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з фінансових питань, контролюючий орган має право звернутися до суд в інтересах держави та є підставою для розгляду питання про відповідність займаній посаді керівника підконтрольної установи. Тож, на думку позивача, вимога є індивідуальним актом, що породжує права та обов'язки для позивача та полягає у тому, щоб усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку, шляхом відшкодування збитків, встановлених відповідачем.

Вважає, що вимога є неконкретизованою, не містить чітких рекомендацій щодо способу усунення виявлених під час ревізії порушень, а лише містить вказівку про усунення виявлених порушень законодавства та необхідність надання вичерпної інформації про вжиті заходи. Зміст спірної вимоги зводиться до спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених законодавчих актів, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, що в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства. Також вважає, що спірний пункт вимоги не є таким, що спрямований тільки на відшкодування збитків, завданих виплатою працівникам підвищення до посадового окладу на 60%. В цілому він спрямований на коригування роботи підконтрольної установи, оскільки відшкодування збитків не припине порушення і для його припинення позивачу необхідно ініціювати та вчинити ряд інших дій, таких як наприклад, внесення змін до колективного договору.

Позивач не оспорює законність дій відповідача щодо проведення ревізії фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, процедури складання акта ревізії та пред'явлення вимоги. Позивач оскаржує вимогу відповідача через те, що ним довільно тлумачиться поняття безпосереднє обслуговування хворих із посиланням на листи Міністерства праці України та Міністерства соціальної політики України, які за своєю природою не є нормативно-правовими актами.

Доводи відповідача про те, що право позивача не порушується через наявність у відповідача суб'єктивного оціночного судження про порушення позивачем законодавства, є помилковим, оскільки сама наявність вимоги, з якою позивач не погоджується, породжує спір, який підлягає вирішенню тільки в суді (т.2 а.с.83-88).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, причину неявки не повідомив, відповідно до відзиву на адміністративний позов, проти позовних вимог Луганського обласного центру з профілактики та боротьби за СНІД заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову. Згідно відзиву на адміністративний позов суду пояснив наступне (т.2 а.с.49-61).

Відповідно до пункту п.2.3.2.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю ОСОБА_3 офісу Держаудитслужби України на І квартал 2018 року та на підставі направлень на проведення ревізії, виданих начальником Управління ОСОБА_3 офісу Держаудитслужби в Луганській області, ревізійною групою під керівництвом головного державного аудитора відділу контролю у соціальній галузі та сфері культури ОСОБА_4 проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Луганського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІД за період з 01.01.2015 по 01.04.2018.

За результатами проведеного заходу державного фінансового контролю було складено акт ревізії від 12.06.2018 №04-21/5, який підписано із запереченнями, обґрунтовані висновки по яких надано позивачу супровідним листом від 18.07.2018 №20-12-04-14-14/4132.

23.07.2018 на адресу позивача було направлено письмову вимогу № 20-12-04-14-14/4168 щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування, а саме 23.08.2017.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач оскаржує дії відповідача щодо встановлених порушень за наслідками його перевірки.

Вчинення таких дій, а саме пред'явлення вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства підконтрольним об'єктам за результатами заходу державного фінансового контролю, прямо передбачено у повноваженнях органів державного фінансового контролю та є частиною процесу реалізації контролюючим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством.

Безпосереднє викладення відповідачем суб'єктивного оціночного судження щодо наявності з боку позивача порушень законодавства є правом органу фінансового контролю, внаслідок чого відсутні порушені права позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

Оскаржувана вимога Управління ОСОБА_3 офісу Держаудитслужби в Луганській області вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання, а відшкодування виявлених збитків завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

При цьому, збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд.

Враховуючи вищенаведене, у органу державного фінансового контролю наявні права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Управління ОСОБА_3 офісу Держаудитслужби в Луганській області мало право проводити ревізію фінансово- господарської діяльності позивача та у випадку виявлення порушень висувати вимогу про їх усунення. Таким чином, вимога відповідача від 23.07.2018 № 20-12- 04-14-14/4168 є обґрунтованою та прийнятою на підставі та в межах чинного законодавства, на думку відповідача.

Так, працівникам позивача, що обіймали посади секретаря-друкарка, інженера з охорони праці, завідувача господарством, економіста з фінансової роботи, електромонтера з ремонту та обслуговування обладнання, старшого інспектора з кадрів, бухгалтера, головного бухгалтера, соціального працівника, водія автотранспортних засобів, робітника з комплексного обслуговування та ремонту будинків, адміністратора системи, юрисконсульта, кухонного робітника, кухаря, комірника підвищувалися посадові оклади на 60% у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці, що призвели до зайвого нарахування та сплати цим працівникам заробітної плати на загальну суму 222 341, 34 грн та, як наслідок, до зайвого нарахування та перерахування єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду на суму 43 880, 29 грн.

Внаслідок відповідного порушення, також виникло зайве нарахування підпускних відповідним працівникам Центру на загальну суму 17 409,87 грн та, як наслідок, зайве нарахування та перерахування єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду на суму 3 492,65 грн.

Також, зайве нарахування підвищеного посадового окладу вищезазначених працівникам позивача, у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці спричинило зайве нарахування лікарняних за рахунок підприємства на загальну суму 691,15 грн та, як наслідок, зайве нарахування та перерахування ЄСВ на суму 152,05 грн, за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на загальну суму 3509,79 грн та зайве нарахування та перерахування ЄСВ на суму 772,15 грн.

Зазначене вище, на думку відповідача, є порушенням пункту 1 Додатку 4 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, затверджених спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства праці і соціальної політики України від 05 жовтня 2005 року № 308/519, де зазначено, що на підвищення посадових окладів на 60% мають право працівники центрів з профілактики та боротьби зі СНІДом, що обіймають посади медичного персоналу, керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців та робітників за умови виконання ними робіт з діагностики, лікування і безпосереднього обслуговування хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих.

Тому, таке підвищення посадових окладів поширюється тільки на тих працівників, функціональні (посадові) обов'язки яких пов'язані із діагностикою, лікуванням і безпосереднім обслуговуванням хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих, а тільки перебування працівників або знаходження їх робочих місць у приміщеннях центрів з профілактики та боротьби зі СНІДом не дає підстав для підвищення посадових окладів на 60 %.

Відповідно до кваліфікаційних характеристик посад секретар-друкарка, інженер з охорони праці, завідувач господарством, економіст з фінансової роботи, електромонтер з ремонту та обслуговування обладнання, старший інспектор з кадрів, бухгалтер, головний бухгалтер, соціальний працівник, водій автотранспортних засобів, робітник з комплексного обслуговування та ремонту будинків, адміністратор системи, юрисконсульт, кухонний робітник, кухар, комірник , наведених у Довідниках кваліфікаційних характеристик професій працівників (випуски 1,65, 80, 87), виконання роботи в умовах безпосереднього контакту відповідних працівників і пацієнтів не передбачено.

Посадові інструкції працівників позивача повинні бути розроблені у відповідності з вимогами Довідників кваліфікаційних характеристик професій працівників.

Натомість, відповідно до посадових інструкцій, затверджених головним лікарем ЛОЦПБСНІД ОСОБА_5, секретар- друкарка, інженер з охорони праці, завідувач господарством, економіст з фінансової роботи, електромонтер з ремонту та обслуговування обладнання та інші, виконують роботи, які зовсім не пов'язані з діагностикою, лікуванням і безпосереднім обслуговуванням хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих, як це передбачено пунктом 1 додатка 4 до Умов оплати праці №308/519.

Крім того, до посадових інструкцій за відповідними посадами працівників позивача включено функціональні обов'язки, які не притаманні тій або іншій посаді (наприклад, економіст з фінансової роботи веде особистий прийом ВІЛ- інфікованих та хворих на СНІД пацієнтів), або їх обов'язки, не пов'язані із безпосереднім обслуговуванням хворих (наприклад, завідувач господарством забезпечує робочі місця необхідними матеріалами, меблями, господарчим інвентарем, медичними виробами задля якісного обслуговування ВІЛ- інфікованих та хворих на СНІД).

В посадових інструкціях за відповідними посадами працівників позивача зазначено дублювання функціональних обов'язків, а саме: старший інспектор з кадрів, бухгалтер та головний бухгалтер надають консультативну допомогу ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД з питань оформлення документів для отримання матеріальної допомоги ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД дітям, народженим від ВІЛ-інфікованих матерів.

Також, наприклад, згідно з посадовою інструкцією, економіст з фінансової роботи веде особистий прийом ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД пацієнтів позивача, та членів їх сімей з метою надання консультативної допомоги; приймає участь у вирішенні питань пов'язаних з проблемами, які виникають на підставі ВІЛ-інфекції. При цьому, незрозуміло, що мається на увазі щодо визначення: приймає участь у вирішенні питань пов'язаних з проблемами, які виникають на підставі ВІЛ-інфекції .

Отже, згідно з посадовими інструкціями до характеру роботи, завдань та обов'язків зазначених посад працівників позивача (секретар-друкарка, інженер з охорони праці, завідувач господарством, економіст з фінансової роботи, електромонтер з ремонту та обслуговування обладнання, старший інспектор з кадрів, бухгалтер, головний бухгалтер, соціальний працівник, водій автотранспортних засобів, робітник з комплексного обслуговування та ремонту будинків, адміністратор системи, юрисконсульт, кухонний робітник, кухар, комірник) не відноситься діагностика, лікування і безпосереднє обслуговування хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих.

Таким чином, вказані в акті ревізії 16 працівників позивача, не є такими, що безпосередньо обслуговують хворих на СНІД та ВІЛ-інфекцію.

Крім того, у посадових інструкціях та Довіднику не передбачено завдань і обов'язків з діагностики, лікування і безпосереднього обслуговування хворих.

Департамент охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації звернув увагу позивача на те, що кошти на виплату підвищення посадового окладу на 60% на усі посади без виключення не було затверджено та доведено лімітними довідками як на 2018 рік та і на попередні роки (починаючи з моменту здійснення закладу своїх повноважень, відповідно законодавства України). Зазначені кошти були враховані тільки на ті посади, працівники на яких здійснюють лікування, діагностику та безпосередньо контактують з хворими на ВІЛ-інфекцію/СНІД.

Визначені в акті ревізії фінансові порушення обґрунтовані чинним законодавством, з чого слідує, що пред'явлена вимога, щодо усунення порушень встановлених під час здійснення заходу державного фінансового контролю у вигляді ревізії, є правомірною.

Також згідно заперечень на відповідь на відзив пояснив, що пунктом 6.2 ОСОБА_6 ЛОЦПБСНІД, затвердженого розпорядженням голови обласної держадміністрації-керівника обласної військово-цивільної адміністрації 13.03.2018 № 197 встановлено, що головний лікар Центру здійснює загальне керівництво діяльності Центру, відповідає за організаційно - методичну й адміністративно-господарську діяльність згідно із ОСОБА_6 та чинним законодавством, самостійно вирішує питання діяльності Центру, несе відповідальність за організацію бухгалтерського обліку, здійснення фінансових і господарських операцій, дотримання бюджетного законодавства, тощо.

З приводу спірного пункту 1 вимоги відповідача слід врахувати той факт, що при розроблені посадових інструкцій співробітників Центру, внесення доповнень в дані інструкції, доповнення їх роботами, які входять до складу статутів, інструкцій, тощо, є безпосередньо правом роботодавця, а не його прямим обов'язком (т.2 а.с.97-102).

Представник третьої особи у судовому засіданні проти позовних вимог позивача заперечував, суду пояснив наступне (т.3 а.с.48-49).

Посадові інструкції працівників позивача містять положення, які відсутні в чинному довіднику кваліфікаційних характеристик професій, що визначає перелік основних робіт, які властиві тій або іншій посаді. Таким чином, посадові інструкції працівників позивача передбачають такі посадові обов'язки, які не характерні для посади, яку займає такий працівник, а навпаки, з метою поширення права на підвищення до посадових окладів цієї категорії працівників, які не мають відношення до діагностики, лікування та обслуговування хворих, містять обов'язки, які запозичені з посадових інструкцій працівників-медичних працівників, які здійснюють діагностику, лікування та безпосереднє обслуговування хворих на ВІЛ-інфекцію/СПІД.

Щодо затвердженого колективним договором переліку посад працівників, які мають право на підвищення до посадових окладів, у зв'язку з роботою з хворими на ВІЛ-інфекцію/СПІД, третя особа зазначає, що примітка до додатку 4 (таблиця 1) наказу 308/519 містить положення про те, що перелік посад затверджується керівником закладу охорони здоров'я. Норми про те, що такий перелік має бути затверджений саме колективним договором, ця примітка не містить. Отже, на думку третьої особи, керівник закладу охорони здоров'я затверджує перелік посад своїм наказом, як актом реалізації владних повноважень.

Щодо непередбачення коштів в кошторисі позивача на оплату 60 відсотків до посадового окладу працівникам за роботу з хворими на ВІЛ-інфекцію/СПІД, третя особа зазначає, що кошти на зазначену мету передбачаються щорічно, але для тих категорій посад працівників, які здійснюють діагностику, лікування та обслуговування хворих на ВІЛ-інфекцію/СПІД.

Вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-74 КАС України, суд прийшов до такого.

Судом встановлено, що Луганський обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІД, зареєстровано в якості юридичної особи, код ЄРПОУ 21757115, місцезнаходження: Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Сметаніна, буд. 5-Ш (т.1 а.с.245-247).

Луганський обласний центр профілактики та боротьби зі СНІД згідно ОСОБА_6 є закладом охорони здоров'я, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, управління яким здійснює обласна рада або уповноважений нею орган (т.1 а.с. 85-94).

Згідно пункту 3.1 розділу ОСОБА_6 метою діяльності Центру є організація й надання населенню спеціалізованої і високоспеціалізованої, у тому числі стаціонарної, медичної допомоги, а також медико-психологічної і соціальної з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД, представникам груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ.

Відповідно до пункту 2.3.2.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю ОСОБА_3 офісу Держаудитслужби України на І квартал 2018 року та на підставі направлень на проведення ревізії, виданих начальником Управління ОСОБА_3 офісу Держаудитслужби в Луганській області, ревізійною групою проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Луганського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІД за період з 01.01.2015 по 01.04.2018.

За результатами проведеного заходу державного фінансового контролю було складено акт ревізії від 12.06.2018 №04-21/5, який підписано із запереченнями позивачем (т.1 а.с.232-239).

25.06.2018 за №311 позивачем надіслано на адресу відповідача заперечення на акт перевірки від 12.06.2018 №04-21/5 (т.1 а.с.204-210).

Висновком на заперечення позивача ОСОБА_3 офіс Держаудитслужби в Луганській області від 18.07.2018, заперечення позивача залишені без задоволення. Листом від 18.07.2018 за №20-12-04-14-14/4132 відповідачем на адресу позивача направлено даний висновок (т.1 а.с.211-229).

Так, актом перевірки встановлено що, позивачем в порушення п. 2.4.5 та пункту 1 додатку 4 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства праці і соціальної політики України від 05.10.2005 №308/519, протягом періоду з березня 2016 року по березень 2018 року безпідставно підвищувались на 60% посадові оклади працівників, які не підпадають під вимоги пункту 1 додатку 4 до Умов оплати праці №308/519, що призвело до зайвого нарахування та сплати цим працівникам заробітної плати на загальну суму 222341,34 грн, відпускних на 17409,87 грн, лікарняних на 4200,94 грн, а також зайво нараховано та перераховано єдиний соціальний внесок на 48297,14 грн, всього на 292249,29 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) установі на відповідну суму.

Зазначений висновок відповідача ґрунтується на тому, що до переліку посад працівників, яким підвищуються посадові оклади на 60 % у зв'язку з шкідливими і важкими умовами праці, позивачем безпідставно включені посади працівників Центру, характером роботи яких не є діагностика, лікування і безпосереднє обслуговування хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих, а саме: секретар-друкарка, інженер з охорони праці, завідувач господарством, економіст з фінансової роботи, електромонтер з ремонту та обслуговування обладнання, старший інспектор з кадрів, бухгалтер, головний бухгалтер, соціальний працівник, водій автотранспортних засобів, робітник з комплексного обслуговування та ремонту будинків, адміністратор системи, юрисконсульт, кухонний робітник, кухар та комірник.

23.07.2018 за №20-12-04-14-14/4168 ОСОБА_3 офісом Держаудитслужби в Луганській області на адресу позивача направлено вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування про вжиті заходи до 23.08.2018 (т.1 а.с.230-231).

Зокрема, пунктом 1 вимоги від 23.07.2018 визначено, що під час ревізії встановлено наступні порушення законодавства (які не відшкодовано): в порушення вимог підпункту 2 пункту 2.4.5 Умов оплати праці працівників охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я від 05.10.2005 №308/519 (далі - Умови оплати праці №308/519), безпідставно підвищено на 60% посадові оклади 16 працівників, які не підпадають під вимоги пункту 1 Додатку 4 до Умов оплати праці №308/519, внаслідок чого зайво нараховано та сплачено цим працівникам протягом періоду з березня 2016 року по березень 2018 року заробітної плати на загальну суму 222341,34 грн, відпускних на 17409,87 грн, лікарняних на 4200,94 грн, а також зайво нараховано та перераховано єдиний соціальний внесок на 48297,14 грн, всього на 292249.29 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) установі на відповідну суму. У зв'язку із цим, Управління ОСОБА_3 офісу Держаудитслужби в Луганській області вимагає усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку (т.1 а.с.230-231).

Не погоджуючись із пунктом 1 вимоги відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні від 26.01.1993 №2939-ХІІ (далі Закон №2939).

Відповідно до частини першої статті Закону 2939 здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 року №43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону №2939 органу державного фінансового контролю надаєтся право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно із пунктом 13 статті 10 Закону №2939 органу державного фінансового контролю надається право при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону №2939 законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Отже, вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання, водночас вимога про відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, не може бути примусово стягнута шляхом вимоги, такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Позивач в обґрунтування своїх вимог зауважує, що оскаржувана вимога спрямована не тільки на відшкодування збитків, завданих виплатою працівникам підвищення до посадового окладу на 60%, а в цілому вона спрямована на коригування роботи підконтрольної установи, оскільки відшкодування збитків не припиняє порушення і для його припинення позивачу необхідно ініціювати та вчинити ряд дій, таких як, наприклад внесення змін до колективного договору.

Разом з тим, суд вважає дані доводи позивача необґрунтованими з огляду на те, що вчинення відповідних дій позивачем є необхідним для усунення передумов, що сприяли допущенню порушення, викладеного в пункті 1 вимоги, але такі дії не мають наслідком усунення вже наявного порушення, зазначеного в акті.

Вимогою зазначено, що позивачем безпідставно підвищено на 60% посадові оклади 16 працівників, які не підпадають під вимоги пункту 1 додатку 4 до Умов оплати праці №308/519, внаслідок чого зайво нараховано та сплачено цим працівникам протягом періоду з березня 2016 року по березень 2018 року заробітної плати на загальну суму 222341,34 грн, відпускних на 17409,87 грн, лікарняних на 4200,94 грн, а також зайво нараховано та перераховано єдиний соціальний внесок на 48297,14 грн, всього на 292249,29 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) установі на відповідну суму.

Отже, суд вважає, що в спірних відносинах усунення зазначеного порушення можливо шляхом відшкодування шкоди, а тому діями, які зобов'язаний вчинити позивач з метою усунення порушення, викладеного в пункті 1 вимоги є відшкодування витрат у сумі 292249,29 грн.

В той же час про відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, та їх наявність, може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 822/2087/17.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що порушення (в даному випадку збитки), завдані державі чи об'єкту контролю, відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, обґрунтованість і правомірність вимоги органу фінансового контролю про стягнення заборгованості (чи заподіяних збитків) має перевірятися у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а не за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги (в частині тих її пунктів, які вказують на стягнення збитків) протиправною.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких гуртуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

За наведених обставин суд дійшов висновку щодо необґрунтованості позовних вимог Луганського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІД.

У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати зі сплати судового збору позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Луганського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІД до ОСОБА_3 офісу Держаудитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації про визнання протиправною вимоги, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 20 грудня 2018 року.

Суддя ОСОБА_7