Постанова

від 09.04.2019 по справі 1240/2299/18

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року справа №1240/2299/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Сіваченко І.В., Шишова О.О., секретар судового засідання Верховецька Г.О., за участю представника позивача Ольхової А.Ю. , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луганського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІД на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року (повний текст складено 20 грудня 2018 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 1240/2299/18 (суддя І інстанції - Петросян К.Є.) за позовом Луганського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІД до Північно-східного офісу Держаудитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації про визнання протиправною вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

01.08.2018 Луганський обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІД (далі позивач) взернувся до суду з позовом до Північно-східного офісу Держаудитслужби (далі відповідач) про визнання протиправною вимоги.

В обґрунтування позову зазначено, що Північно-східним офісом Держаудитслужби в Луганській області з 26 березня по 20 квітня, 15-25 травня, 11, 12 червня 2018 року проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності Луганського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІД за період з 01.01.2015 по 01.04.2018, якою встановлено фінансові порушення чинного законодавства, що призвели до втрат, та такі, що не призвели до них.

За наслідками проведення ревізії було складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності Луганського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІД за період з 01.01.2015 по 01.04.2018 від 12.06.2018 №04-21/5. Ревізією правильності визначення посадових окладів встановлено, що в тарифікаційних списках працівників позивача за період 2016-2018 років, посадові оклади деяких робітників підвищено на 60% у зв'язку із шкідливими і важкими умовами праці без належних на те підстав. Такими діями позивача, на думку відповідача, завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 292249,29 грн.

При цьому, позивач зауважує, що відповідач обґрунтував свої висновки листами Мінсоцполітики та Міністерства праці України від 18.10.2013 №917/13/155-13, від 04.12.1996 №06/1-4088, в яких наводяться визначення поняття "безпосереднє обслуговування хворих".

Складений за результатами ревізії акт направлено позивачу для вивчення та надання, у разі виникнення, заперечень. За результатами вивчення положень акта позивачем складені та направлені заперечення від 25.06.2018 №311 в частині незгоди з висновками ревізії, однак листом відповідача від 18.07.2018 заперечення не прийняті.

23.07.2018 відповідачем направлена вимога усунути порушення законодавства, де у пункті першому зазначено, що "в порушення вимог підпункту 2 пункту Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених спільним наказом МОЗ та Міністерства праці і соціальної політики України від 05.10.2005 №308/519, безпідставно підвищено на 60% посадові оклади 16 працівників, які не підпадають під вимогу пункту 1 Додатку 4 до Умов оплати праці №308/519, внаслідок чого зайво нараховано та сплачено цим працівникам протягом періоду з березня 2016 року по березень 2018 року заробітної плати на загальну суму 222341,34 грн, відпускних на17409,87 грн, лікарняних на 4200,94 грн, а також зайво нараховано та перераховано єдиний соціальний внесок на 48297,14 грн, всього на 292249,29 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) установі на відповідну суму".

Позивач вважає пункт вимоги щодо усунення порушення законодавства протиправним, з огляду на те, що таблицею 1 додатку 4 до мов оплати праці прямо передбачено право на отримання такого підвищення як посадам медичного персоналу, так і іншим категоріям працюючих, а саме керівникам, професіоналам, фахівцям, технічним службовцям та робітникам. На думку позивача, чинне законодавство не надає визначення поняття "безпосереднє обслуговування хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих".

На підставі викладеного просив суд визнати протиправним та скасувати пункт 1 вимоги Північно-східного офісу Держаудитслужби в особі Управління північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області від 23.07.2018 №20-12-04-14-14/4168 "Щодо усунення порушень законодавства".

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 1240/2299/18 у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що обставини у справі, які мають для неї значення, з'ясовані неповно та однобічно, а відтак спірне рішення є необґрунтованим. Судом першої інстанції не досліджена обставина, яка має суттєве значення для справи, про те, чи мав місце факт порушення чинного законодавства позивачем.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанцій встановлено, що Луганський обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІД, зареєстровано в якості юридичної особи, код ЄРПОУ 21757115, місцезнаходження: Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Сметаніна, буд. 5-Ш (т.1 а.с.245-247).

Луганський обласний центр профілактики та боротьби зі СНІД згідно Статуту є закладом охорони здоров'я, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, управління яким здійснює обласна рада або уповноважений нею орган (т.1 а.с. 85-94).

Згідно пункту 3.1 розділу IІІ Статуту метою діяльності Центру є організація й надання населенню спеціалізованої і високоспеціалізованої, у тому числі стаціонарної, медичної допомоги, а також медико-психологічної і соціальної з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД, представникам груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ.

Відповідно до пункту 2.3.2.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північно-східного офісу Держаудитслужби України на І квартал 2018 року та на підставі направлень на проведення ревізії, виданих начальником Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області, ревізійною групою проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Луганського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІД за період з 01.01.2015 по 01.04.2018.

За результатами проведеного заходу державного фінансового контролю було складено акт ревізії від 12.06.2018 №04-21/5, який підписано із запереченнями позивачем (т.1 а.с.232-239).

25.06.2018 за №311 позивачем надіслано на адресу відповідача заперечення на акт перевірки від 12.06.2018 №04-21/5 (т.1 а.с.204-210).

Висновком на заперечення позивача Північно-східний офіс Держаудитслужби в Луганській області від 18.07.2018, заперечення позивача залишені без задоволення. Листом від 18.07.2018 за №20-12-04-14-14/4132 відповідачем на адресу позивача направлено даний висновок (т.1 а.с.211-229).

Так, актом перевірки встановлено що, позивачем в порушення п. 2.4.5 та пункту 1 додатку 4 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства праці і соціальної політики України від 05.10.2005 №308/519, протягом періоду з березня 2016 року по березень 2018 року безпідставно підвищувались на 60% посадові оклади працівників, які не підпадають під вимоги пункту 1 додатку 4 до Умов оплати праці №308/519, що призвело до зайвого нарахування та сплати цим працівникам заробітної плати на загальну суму 222341,34 грн, відпускних на 17409,87 грн, лікарняних на 4200,94 грн, а також зайво нараховано та перераховано єдиний соціальний внесок на 48297,14 грн, всього на 292249,29 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) установі на відповідну суму.

Зазначений висновок відповідача ґрунтується на тому, що до переліку посад працівників, яким підвищуються посадові оклади на 60 % у зв'язку з шкідливими і важкими умовами праці, позивачем безпідставно включені посади працівників Центру, характером роботи яких не є діагностика, лікування і безпосереднє обслуговування хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих, а саме: секретар-друкарка, інженер з охорони праці, завідувач господарством, економіст з фінансової роботи, електромонтер з ремонту та обслуговування обладнання, старший інспектор з кадрів, бухгалтер, головний бухгалтер, соціальний працівник, водій автотранспортних засобів, робітник з комплексного обслуговування та ремонту будинків, адміністратор системи, юрисконсульт, кухонний робітник, кухар та комірник.

23.07.2018 за №20-12-04-14-14/4168 Північно-східним офісом Держаудитслужби в Луганській області на адресу позивача направлено вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування про вжиті заходи до 23.08.2018 (т.1 а.с.230-231).

Зокрема, пунктом 1 вимоги від 23.07.2018 визначено, що під час ревізії встановлено наступні порушення законодавства (які не відшкодовано): в порушення вимог підпункту 2 пункту 2.4.5 Умов оплати праці працівників охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я від 05.10.2005 №308/519 (далі - Умови оплати праці №308/519), безпідставно підвищено на 60% посадові оклади 16 працівників, які не підпадають під вимоги пункту 1 Додатку 4 до Умов оплати праці №308/519, внаслідок чого зайво нараховано та сплачено цим працівникам протягом періоду з березня 2016 року по березень 2018 року заробітної плати на загальну суму 222341,34 грн, відпускних на 17409,87 грн, лікарняних на 4200,94 грн, а також зайво нараховано та перераховано єдиний соціальний внесок на 48297,14 грн, всього на 292249.29 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) установі на відповідну суму. У зв'язку із цим, Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області вимагає усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку (т.1 а.с.230-231).

Не погоджуючись із пунктом 1 вимоги відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд першої інстанції виходив з такого.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 №2939-ХІІ (далі Закон №2939).

Відповідно до частини першої статті Закону 2939 здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 року №43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону №2939 органу державного фінансового контролю надаєтся право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно із пунктом 13 статті 10 Закону №2939 органу державного фінансового контролю надається право при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону №2939 законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Отже, вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання, водночас вимога про відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, не може бути примусово стягнута шляхом вимоги, такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Позивач в обґрунтування своїх вимог зауважує, що оскаржувана вимога спрямована не тільки на відшкодування збитків, завданих виплатою працівникам підвищення до посадового окладу на 60%, а в цілому вона спрямована на коригування роботи підконтрольної установи, оскільки відшкодування збитків не припиняє порушення і для його припинення позивачу необхідно ініціювати та вчинити ряд дій, таких як, наприклад внесення змін до колективного договору.

Разом з тим, суд вважає дані доводи позивача необґрунтованими з огляду на те, що вчинення відповідних дій позивачем є необхідним для усунення передумов, що сприяли допущенню порушення, викладеного в пункті 1 вимоги, але такі дії не мають наслідком усунення вже наявного порушення, зазначеного в акті.

Вимогою зазначено, що позивачем безпідставно підвищено на 60% посадові оклади 16 працівників, які не підпадають під вимоги пункту 1 додатку 4 до Умов оплати праці №308/519, внаслідок чого зайво нараховано та сплачено цим працівникам протягом періоду з березня 2016 року по березень 2018 року заробітної плати на загальну суму 222341,34 грн, відпускних на 17409,87 грн, лікарняних на 4200,94 грн, а також зайво нараховано та перераховано єдиний соціальний внесок на 48297,14 грн, всього на 292249,29 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) установі на відповідну суму.

Отже, суд вважає, що в спірних відносинах усунення зазначеного порушення можливо шляхом відшкодування шкоди, а тому діями, які зобов'язаний вчинити позивач з метою усунення порушення, викладеного в пункті 1 вимоги є відшкодування витрат у сумі 292249,29 грн.

В той же час про відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, та їх наявність, може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 822/2087/17.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що порушення (в даному випадку збитки), завдані державі чи об'єкту контролю, відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, обґрунтованість і правомірність вимоги органу фінансового контролю про стягнення заборгованості (чи заподіяних збитків) має перевірятися у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а не за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги (в частині тих її пунктів, які вказують на стягнення збитків) протиправною.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких гуртуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає посилання позивача на постанову Луганського апеляційного суду від 14 лютого 2019 у справі № 428/7956/18. Крім того, відповідно до вищевказаної постанови судом не досліджувався акт ревізії фінансово-господарської діяльності позивача № 04-21/5 від 12.06.2018 року і вимога від 23.07.2018 №20-12-04-14-14/4168 "Щодо усунення порушень законодавства".

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованості позовних вимог Луганського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІД.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Луганського обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІД на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 1240/2299/18 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 1240/2299/18 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 10 квітня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді І.В. Сіваченко

О.О. Шишов