Рішення

від 30.11.2018 по справі 810/2199/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2018 року м.Київ справа № 810/2199/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКА РУСЬ, ХХІ СТОЛІТТЯ до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКА РУСЬ, ХХІ СТОЛІТТЯ з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2016 №0000101520, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за податковим зобов'язанням на 173 183,10 грн. та за штрафними санкціями на 43 295,78 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.08.2016 №0000101520, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 216478,88 грн., у т.ч. податкове зобов'язання - 173183,10 грн. та штрафні санкції - 43295,78 грн.,

Позивач зазначив про те, що підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є висновки податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з орендної плати.

Позивач не погоджується з правомірністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідачем при визначенні податкового зобов'язання помилково було взято до уваги додаткову угоду №1/130 до договору оренди земельної ділянки №36 від 08.02.2003, укладеного між позивачем та Щасливською сільською радою.

Позивач наголосив на тому, що рішенням Господарського суду Київської області від 13.03.2017 вказана угода визнана неукладеною, а тому у ТОВ КИЇВСЬКА РУСЬ, ХХІ СТОЛІТТЯ не було підстав застосовувати визначений в угоді розмір орендної плати на рівні 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив про те, що під час проведення камеральної перевірки ТОВ КИЇВСЬКА РУСЬ, XXI СТОЛІТТЯ з питання дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати, встановлено факт заниження позивачем податкового зобов'язання з орендної плати за період з 01.01.2016 по 30.06.2016, чим порушено пп. 271.1.1. п. 271.1 ст. 271 та п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України.

У зв'язку із цим, відповідач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято правомірно та обґрунтовано.

Присутній у судових засіданнях 12.06.2018 та 06.09.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Присутній у судових засіданнях 12.06.2018, 13.08.2018 та 06.09.2018 представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

Присутній у судовому засіданні 06.09.2018 представник позивача заявив клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти задоволення цього клопотання не заперечував.

Частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Протокольною ухвалою суду від 06.09.2018 вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКА РУСЬ, XXI СТОЛІТТЯ (ідентифікаційний код 24455082, місцезнаходження: 08325, Київська обл., Бориспільський р-н., с.Щасливе, вул.Фестивальна, буд.22А) зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що 08.02.2003 між Щасливською сільською радою Бориспільського району Київської області (далі - Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством КИЇВСЬКА РУСЬ, XXI СТОЛІТТЯ (правонаступник з 2011 року - ТОВ КИЇВСЬКА РУСЬ, XXI СТОЛІТТЯ ) (далі - Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки №36, який посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 та зареєстрований в реєстрі за р.№453. Договір зареєстрований Бориспільським районним відділом земельних ресурсів від 12.02.2003 року за №19 (далі - Договір оренди).

Відповідно до п.1 договору орендодавець зобов'язався надати, а орендар прийняти у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться в адміністративних межах Щасливської сільської ради, Бориспільського району Київської області, в межах села Щасливе, Бориспільського району, Київської області.

Згідно з п.3 договору в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 2,1356 гектарів земель громадського призначення.

Пунктом 2.2 договору визначено, що договір укладається на термін 49 років, починаючи з дати його реєстрації.

Відповідно до пп.1 та 3 п.2.3 договору грошова плата в розмірі 3900,00 грн. за поточний рік, що становить 325,00 грн. за кожний місяць.

У розмір орендної плати входить податок на землю у розмірі 1984,61 грн. за поточний рік.

Відповідно до пп.7 п.2.3 договору розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документально; збільшення розмірів ставки земельного податку; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з пп. 1 п. 4 договору сторони домовилися, що зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін (а.с.17-19).

З матеріалів справ вбачається, що позивач подав до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 09.02.2016, в якій самостійно обчислив річну суму орендної плати за земельну ділянку площею в розмірі 46107,20 грн., з яких: за період з січня по серпень - 3842,27 грн. (щомісячно) та за період з вересня по грудень - 3842,26 грн. (щомісячно) (а.с.70-72).

14.07.2016 головним державним інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб ОСОБА_2 у приміщенні Бориспільського відділення Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області за адресою: м. Бориспіль, вул. Котляревського, буд. 2, була проведена камеральна перевірка ТОВ КИЇВСЬКА РУСЬ, XXI СТОЛІТТЯ з питання дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати за 2016 рік: період з 01.01.2016 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт №3/15-30/24455082 від 14.07.2016 року.

У вказаному акті зазначено про те, що позивачем занижено податкове зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку загальною площею 2,1356 гектарів, що знаходиться в адмінмежах Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області за звітний (податковий) період із січня 2016 року по травень 2016 року включно (а.с.73-76).

Як вбачається з акту перевірки, до таких висновків відповідач прийшов, використовуючи договір оренди земельної ділянки ТОВ КИЇВСЬКА РУСЬ, XXI СТОЛІТТЯ від 08.02.2003, додаткову угоду від 01.06.2009 №1/130 до договору оренди від 08.02.2003, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.02.2016 №125/86-16 та податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 09.02.2016 № НОМЕР_1. В акті перевірки відповідач зазначив про те, що грошове зобов'язання позивача з орендної плати за 2016 рік має розраховуватись за ставкою в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що визначено в додатковій угоді від 01.06.2009 №1/130 та складає 461071,96 грн. Оскільки ТОВ КИЇВСЬКА РУСЬ, XXI СТОЛІТТЯ задекларовано 46107,20 грн. податку, то у відповідача виникли підстави для самостійного донарахування орендної плати за січень-травень 2016 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

В акті перевірки відповідач дійшов висновку про те, що позивачем порушено вимоги пп.271.1.1 п.271.1 ст.271 та п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено грошове зобов'язання з орендної плати на 173183,10 грн. за період, що перевірявся.

На підставі акта перевірки позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000101520 від 02.08.2016, яким ТОВ КИЇВСЬКА РУСЬ, XXI СТОЛІТТЯ збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 216478,88 грн., з яких: 173183,10 грн. - за податковим зобов'язанням та 43295,78грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.14).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст.21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХІІІ Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

Згідно з пунктом 288.2 статті 288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.3 статті 288 Податкового кодексу України).

Пунктом 288.4 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до пункту 288.5 ст.288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Згідно з пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Статтею 285 Податкового кодексу України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2 ст.286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (пункт 286.3 ст.286 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.4 статті 287 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Пунктом 289.3 статті 289 Податкового кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених вище норм матеріального права у спорах цієї категорії, міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 (справа №809/3756/15), від 24.01.2018 (справа №817/206/15), від 07.03.2018 (справа №813/6875/14) та від 18.06.2018 (справа №815/4925/15) та постановах Верховного Суду України від 02.12.2014 (справа №21-274а14), від 07.04.2015 (справа №21-117а15), від 14.04.2015 (справа №21-165а15), від 24.04.2015 (справа №131а15) та від 14.03.2017 (справа №21-2246а16).

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, розмір орендної плати не може бути меншим розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, тобто не може бути меншим 3 відсотків від нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки.

Як вбачається з акта перевірки, відповідач здійснив розрахунок орендної плати позивача за період 2016 рік з урахуванням п.2 Додаткової угоди №1/130 від 01.06.2009 до договору оренди земельної ділянки №36 від 08.02.2003.

Так, в акті перевірки відповідачем наведені наступні розрахунки:

- 461746,65 грн. - орендна плата за рік = (4617466,51 грн. (нормативна грошова оцінка за 2016 рік) х10)/100;

- 38478,89 грн. - орендна плата за місяць = 461746,65 грн. /12 місяців.

Разом з тим, судом встановлено, що 01.06.2009 між орендодавцем та орендарем укладено Додаткову угоду №1/130 до договору оренди земельної ділянки №36 від 08.02.2003.

Відповідно до п. 2 вищенаведеної Додаткової угоди сторони погодили, зокрема, що розмір річної орендної плати встановлюється в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за умовами якої сторони дійшли згоди щодо викладення пункту 2.3 договору у такій редакції: Розмір орендної плати встановлюється в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата вноситься на поточний рахунок Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції .

Пунктом 4 додаткової угоди визначено, що додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки від 08.02.2003 року (а.с.20).

Отже, вказаною додатковою угодою було визначено, що розмір орендної плати встановлюється в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Проте, Щасливська сільська рада звернулась до Господарського суду Київської області із позовом до ТОВ КИЇВСЬКА РУСЬ, XXI СТОЛІТТЯ про визнання дійсною та укладеною додаткової угоди № 1/130 від 01.06.2009.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.03.2017 у справі №911/4244/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (а.с.21-33).

У рішенні суд зазначив про те, що Додаткова угода №1/130 від 01.06.2009 року до договору оренди земельної ділянки №36 від 08.02.2003 є неукладеною, оскільки не була зареєстрована у визначеному на той час законодавством України порядку, відтак, не породжує для сторін взаємних прав та обов'язків, відповідно юридичних наслідків.

Частиною п'ятою ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на 31.05.2017) визначено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Відповідно до ч.1 ст.115 вказаного Кодексу рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч.5 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Отже, рішенням суду, яке набрало законної сили було встановлено, що Додаткова угода №1/130 від 01.06.2009 року до договору оренди земельної ділянки №36 від 08.02.2003 є неукладеною.

У зв'язку з цим, суд вважає, що контролюючий орган безпідставно та необґрунтовано здійснював розрахунок орендної плати позивача за 2016 рік, застосовуючи положення пункту 2 Додаткової угоди №1/130 від 01.06.2009 року до Договору оренди земельної ділянки №36 від 08.02.2003 щодо розміру орендної плати у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Як свідчать обставини справи, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що перебуває у користуванні ТОВ КИЇВСЬКА РУСЬ, XXI СТОЛІТТЯ , складає 4617466,51 грн., що підтверджується листом Управлінням Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області від 01.02.2016 №125/86-16 (а.с.69).

За таких обставин, враховуючи те, що розмір річної орендної плати не може бути меншим, ніж 3 % від нормативної грошової оцінки, суд дійшов висновку про те, що сума орендної плати за землю, яка підлягає сплаті позивачем за 2016 рік, становить 138524,00 грн. (4617466,51 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки) х 3 х 1,00 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель)/100).

В свою чергу, сума орендної плати позивача за місяць у 2016 році складає 11543,67 грн. (138524,00 грн./12).

Отже, сума орендної плати позивача за січень-травень 2016 року, яка мала бути задекларована, становить 57718,35 грн. (11543,67 грн. х5).

Проте, з матеріалів справи вбачається, що в податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 09.02.2016 позивачем визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за січень - травень 2016 року у розмірі 19211,35 грн. (5х3842,27 грн.).

Таким чином, сума податкового зобов'язання з орендної плати за землю за січень - травень 2016 року, яка не була врахована позивачем, становить 38507,00 грн. (57718,35 грн. - 19211,35 грн.)

Враховуючи те, що відхилення по сплаті орендної плати за січень - травень 2016 року становить 38507,00 грн., суд дійшов висновку щодо обґрунтованості нарахування контролюючим органом на підставі спірного податкового повідомлення-рішення податкового зобов'язання на вказану суму.

Відповідно до абзацу другого пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку щодо правомірності нарахування контролюючим органом позивачу на підставі спірного податкового повідомлення-рішення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 9626,75 грн. (38507,00 грн. х 25% / 100%).

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2016 №0000101520 в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за податковими зобов'язаннями у розмірі 134676,10 грн. (173183,10 грн. - 38507,00 грн.) та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 33669,03 грн. (43295,78 грн. - 9626,75 грн.), а загалом на суму 168345,13 грн.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем за заявлені вимоги майнового характеру сплачено судовий збір в сумі 3247,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14 від 03.05.2018, оригінал якого міститься в матеріалах справи (т.1, а.с.2).

Приписами пункту першого частини другої ст. 4 Закону України Про судовий збір визначено ставку судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, що становить 1,5 відсотка ціни позову.

Таким чином, відповідно до наведених положень, а також статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2525,18 грн. (134676,10 грн. + 33669,03 грн.) х 1,5% / 100%) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільського відділення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 02.08.2016 №0000101520 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКА РУСЬ, ХХІ СТОЛІТТЯ суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за податковими зобов'язаннями у розмірі 134676,10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 33669,03 грн., всього на суму 168345,13 грн.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВСЬКА РУСЬ, ХХІ СТОЛІТТЯ (ідентифікаційний код 24455082, місцезнаходження: 08325, Київська обл., Бориспільський р-н., с.Щасливе, вул.Фестивальна, 22А) судовий збір у розмірі 2 525,18 грн. (дві тисячі п'ятсот двадцять п'ять гривень 18 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул.Народного Ополчення, буд.5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складання повного тексту рішення - 30.11.2018 р.

Суддя Кушнова А.О.