Рішення

від 20.12.2018 по справі 420/5212/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5212/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стефанова С.О.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Вікол до Державної фіскальної служби України, третя особа - Лиманська об'єднана Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій щодо не реєстрації податкових накладних № 1 від 05.07.2017 року та № 2 від 10.07.2017 року та зобов'язання зареєструвати податкові накладні, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Вікол (надалі по тексту - позивач або ТОВ Вікол ) звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (надалі по тексту - відповідач або ДФС України), третя особа - Лиманська об'єднана Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (надалі по тексту - Лиманська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ДФС України щодо не реєстрації податкових накладних № 1 від 05.07.2017 року та № 2 від 10.07.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданих ТОВ Вікол до ДПІ;

- зобов'язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 1 від 05.07.2017 року та № 2 від 10.07.2017 року, поданих ТОВ Вікол .

В обґрунтування позовних вимог позивач в цілому зазначив, що 05.07.2017 року та 10.07.2017 року ТОВ Вікол намагалося зареєструвати податкові накладні відповідно №1 та №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі до говору № 25 від 03.08.2015 року, укладеного з контрагентом ТОВ Істарома , поданих до ДПІ. Проте реєстрацію вказаних податкових накладних було зупинено на підставі п.201.16 ст.201 ПК України, оскільки на думку відповідача, податкові накладні не відповідають критеріям оцінки ступеня ризиків, визначе них п. 6 Критеріїв ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН в ЄРПН, про що на адресу ТОВ Вікол надійшли електронні квитанції відповідно №9146077935 від 26.07.2017 року та № НОМЕР_1 від 26.07.2017 року. При цьому відповідач не вказав яким саме критеріям оцін ки ступеня ризиків відповідає в порушення ст.201.п.16.1 ПК України. На зазначені в квитанціях пропозиції ДФС, ТОВ Вікол в електронному вигляді подало пояснення та документи відповідно до вимог законодавства з виключним пе реліком документів за наказом Мінфіна від 13.06.2017 р. №567 в своїх повідомле ннях відповідно №2 від 20.12.2017 р. та №3 від 21.12.2017 р. щодо підтвердження опе рацій по ПН № 1 та №2, реєстрацію яких зупинено. Позивач вказує, що усі документи надіслані відповідачу повністю відповідають діючому законодавству України, будівельним нормам, бухгал терському обліку, податковому кодексу та іншим нормативним документам. Електронними листами ДФС повідомило ТОВ Вікол про прийняті рішення відповідно №487304/31656976 від 27.12.2017 р. та № 495363/31656976 від 28.12.2017 р. про відмову в реєстрації ПН №1 та №2 в ЄРПН з підстав: надання платником податку копій доку ментів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття рішення комісією ДФС про реєстрацію ПН . Вважаючи зазначені рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 30 жовтня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Перше судове засідання по справі призначено на 20 листопада 2018 року на 11:00 годину.

03.12.2018 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позов (вхід. № 37220/18), згідно якого відповідач позивні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись в цілому на те, що з огляду на відсутність надання платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунки-фактури/інвойсів, документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством, розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків, платником не додержано вимог наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567. Таким чином, відповідач вважає, що рішення комісії ДФС України № 487304/31656976 від 27.12.2017 року та № 495363/31656976 від 28.12.2017 року, якими позивачу відмовлено у реєстрації податкових накладних № 1 та № 2 із посиланням на підставу - надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування - є повністю обґрунтованими.

Представник позивача у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності у порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, відносно розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, письмових пояснень до суду не подав.

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 205 КАС України суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив, перевіривши їх доказами, суд виходив з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що відповідно до приписів п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ Вікол були складені податкові накладні № 1 від 05.07.2017 року та № 2 від 10.07.2017 року, які відповідно 05.07.2017 року та 10.07.2017 року були направлені на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно отриманої квитанції від 26.07.2017 року вказані податкові накладні прийнято, але їх реєстрацію зупинено. У квитанціях зазначалося про те, що виявлені наступні помилки: За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 41.00.40-00.00.. Одночасно позивачу було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН.

Судом встановлено, що на виконання п.п. 201.16.2. п. 201.16. ст. 201 Податкового кодексу України, позивач 20.12.2017 року в електронному вигляді через засоби електронного зв'язку направив повідомлення № 2 та 21.12.2017 року - повідомлення № 3 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення господарських операцій по зупиненим податковим накладним, пояснення та копії первинних бухгалтерських документів, які підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ Істарома (Замовник) та ТОВ Леонс (Субпідрядник), перелік яких відповідав вичерпаному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Водночас, рішеннями Комісії Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №487304/31656976 від 27.12.2017 р. та № 495363/31656976 від 28.12.2017 р., якими позивачу було відмовлено у реєстрації податкових накладних № 1 від 05.07.2017 року та № 2 від 10.07.2017 року.

У всіх випадках підставою для відмови в реєстрації вищезазначених податкових накладних було зазначено: надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. .

Вважаючи зазначені рішення та дії протиправними, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом, ТОВ Вікол у відповідності до вимог п.п.201.16.1 п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №567 від 13.06.2017 року, були подані усі документи, які підтверджують факт реальності господарських операцій здійснених між ТОВ Вікол (Підрядник), ТОВ Істарома (Замовник) та ТОВ Леонс , а саме: договір № 25 від 03.08.2015 року, договір № 1 від 01.03.2017 року, виписки по рахунку, податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт, форми № КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3.

Крім того, суд зазначає, що реальність зазначених операцій не оскаржена, судові справи щодо визнання-фіктивними зазначених правочинів відсутні.

Також суд звертає увагу, що по аналогічним господарським операціям між тими ж сторонами і згідно того ж договору була складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна № 403 від 17.07.2017 року та стосовно якої жодних сумнівів у ДФС України не виникало.

З огляду на викладене, судом вбачається, що вищезазначені господарські операції є реальними, що підтверджується наявною документацією, яка була надана ДФС.

Таким чином, судом встановлено, що позивач надав відповідачу усі первинні документи на підтвердження реальності вищезазначених господарських операцій. При цьому, первинні документи оформленні позивачем та його контрагентом, копії яких були надані ДФС України, не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі відповідно ст. ст. 198, 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність , п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Таким чином, первинні документи засвідчують факт реальності виконання позивачем та його контрагентом господарських зобов'язань. Позивач надав відповідачу документи, які в сукупності підтверджують наявність підстав для реєстрації податкових накладних. Перелік наданих документів відповідає переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 13.06.2017 року № 567.

Разом з тим, як встановлено судом, Комісією Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийняті рішення №487304/31656976 від 27.12.2017 р. та № 495363/31656976 від 28.12.2017 р., якими позивачу було відмовлено у реєстрації податкових накладних № 1 від 05.07.2017 року та № 2 від 10.07.2017 року.

Як вбачається із змісту квитанції від 26.07.2017 року по вищезазначеним податковим накладним, контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567.

Зокрема, у квитанціях зазначено, що за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 41.00.40-00.00.., на підставі чого здійснено зупинення реєстрації податкової накладної та запропоновано надати пояснення та/або копій документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію.

Пункт 6 наказу Мінфіну України від 13.06.2017 року №567, яким затверджено Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Критерії ) містить у собі визначення двох різних критеріїв.

Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями: 1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється); 2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 ПК України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

У пункті 1 Вичерпного переліку документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, наведено вичерпний перелік документів, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом №567, а саме:

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 наказу №567: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 наказу №567: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Як вбачається із квитанції, якою зупинено реєстрацію вищезазначеної податкової накладної, фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних відповідно до пункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом №567.

Відповідно до пп. 201.16.1 п. 201 ст. 201 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

У пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України зазначено, що письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту. Форма таких рішень встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пп. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється удень настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд вважає, що відповідачем порушено норми підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки ним не зазначено у квитанції від 14.11.2017 року конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Фіскальним органом у Квитанції зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених наказом №567. Натомість, підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також факт того, що зазначені документи були надані контролюючому органу, свідчать про те, що останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної від № 2 від 04.11.2017 року.

Порядком зупинення реєстрації визначено механізм зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена (така інформація у квитанції відсутня); критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку (не зазначено конкретні критерії; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (відсутня пропозиція подати конкретні документи).

При цьому Порядком зупинення також встановлений перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної (п.14), який включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Так, на виконання вимог, зазначених вище, позивачем було надано документи, які підтверджують реальність здійснення операцій по податковій накладній № 2 від 04.11.2017 року. При цьому перелік наданих документів відповідає переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Суд наголошує, що в оскаржуваному рішенні зазначено лише загальні підстави для відмови у реєстрації, визначені законодавством, а саме: надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. .

Так, у рішенні не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, яких документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Відповідно до п. 16 Порядку зупинення письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв'язку. Такі письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Згідно з п. 19 цього Порядку комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

З вищевикладеного слідує, що рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку.

Суд зазначає, що оскаржувані рішення комісії ДФС України №487304/31656976 від 27.12.2017 р. та № 495363/31656976 від 28.12.2017 р., якими позивачу було відмовлено у реєстрації податкових накладних № 1 від 05.07.2017 року та № 2 від 10.07.2017 року є актами індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржувані рішення комісії ДФС України не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно суд вважає доведеним безпідставність та незаконність оскаржуваних рішень ДФС України про відмову у реєстрації зазначених податкових накладних.

Суд наголошує, що відповідно до положень п. 56.4 ст. 56 ПК України під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Так, ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Такий підхід цілком узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що ...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на презумпцію правомірності рішень платника податку, яка закріплена в статті 4.1 ПК України у випадку, коли є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, пріоритет правомірності рішення залишається за платником податків.

З аналізу ст.2 КАС України випливає, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення комісії Державної фіскальної служби України №487304/31656976 від 27.12.2017 р. та № 495363/31656976 від 28.12.2017 р., якими позивачу було відмовлено у реєстрації податкових накладних № 1 від 05.07.2017 року та № 2 від 10.07.2017 року прийняті не у спосіб визначений законом, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (Заява №28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті б Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства ). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії , заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії , заява № 48778/99, п. 25) .

В даному випадку, суд зазначає, що задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладні № 1 від 05.07.2017 року та № 2 від 10.07.2017 року, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Вікол до Державної фіскальної служби України, третя особа - Лиманська об'єднана Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій щодо не реєстрації податкових накладних № 1 від 05.07.2017 року та № 2 від 10.07.2017 року та зобов'язання зареєструвати податкові накладні - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №487304/31656976 від 27.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 05.07.2017 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 495363/31656976 від 28.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 10.07.2017 року.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 05.07.2017 року та вважати вказану податкову накладну прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку - товариством з обмеженою відповідальністю Вікол .

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 10.07.2017 року та вважати вказану податкову накладну прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку - товариством з обмеженою відповідальністю Вікол .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) на користь - товариства з обмеженою відповідальністю Вікол (код ЄДРПОУ 31656976) суму сплаченого судового збору в розмірі 1 762,00 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

При цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу УІІ Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Суддя С.О. Cтефанов