Постанова

від 19.12.2018 по справі 812/1698/18

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2018 року справа №812/1698/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді -Міронової Г.М., суддів Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 812/1698/18 (головуючий І інстанції - Басова Н.М., виготовлено у повному обсязі 12 жовтня 2018 року), за позовом Сільськогоподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕРКУЛ" до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Сільськогоподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕРКУЛ" (надалі - позивач) 15.06.2018 звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.02.2018 за № 0005531207 та № 0005361207, від 13.02.2018 за № 0006391207 та 0006401207, від 21.05.2018 року за № 0021511520 та № 0021461520 (а.с.4-8).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 812/1698/18, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення від 21.05.2018 № 0021511520, винесене Головним управлінням ДФС у Луганській області відносно Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Деркул в частині зобов'язання сплатити штраф за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 14641(чотирнадцять тисяч шістсот сорок одна) гривня 93 копійки.

Визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення від 21.05.2018 № 0021461520, винесене Головним управлінням ДФС у Луганській області відносно Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Деркул в частині зобов'язання сплатити штраф за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 6064 ( шість тисяч шістдесят чотири) гривні 08 копійки.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 232-237).

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів зазначає, що за порушення термінів сплати узгоджених сум податкового зобов'язання з орендної плати за землю контролюючим органом за результатами проведення камеральної перевірки винесено податкові повідомлення-рішення, якими до позивача застосовано штрафні санкції. Втім, на переконання апелянта, суд першої інстанції, при вирішенні справи, безпідставно дійшов до висновку, що періоди, які увійшли до розрахунку штрафних санкцій по вказаних податкових повідомленнях-рішеннях (далі - ППР) частково включають в себе період звільнення позивача від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності з квітня 2014 року по червень 2016 року відповідно до ст. 6 Закону № 1669, звертаючи увагу суду апеляційної інстанції, що норми Закону № 1669-VII суперечать п. 2.1 Податкового кодексу України, де зазначено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватись виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу, вказуючи, при цьому, що Податковий кодекс України є спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків і спорів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків і зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (а.с. 244-247).

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Деркул" є юридичною особою, код ідентифікаційний код юридичної особи - 03579621, місцезнаходження юридичної особи: 92400, Луганська обл., Марківський район, селище міського типу Марківка, площа Спортивна, будинок 11. Основним видом діяльності товариства за КВЕД є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код 01.11), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 59-62).

Відповідач, Головне управління ДФС у Луганській області є суб'єктом владних повноважень, на яке чинним законодавством покладено владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин, у тому числі, щодо застосування штрафних санкцій за порушення строку суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб.

Матеріали справи свідчать, що 18 грудня 2006 року між Марківською селищною радою в особі голови селищної ради (далі - орендодавець) та СТОВ "Деркул" (далі - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий № 225551040740000104.

Пунктом 1.1 цього договору передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку іншого сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за адресою: 92400, Луганська область, Марківський район, смт. Марківка, пл.. Радянська,13.

Відповідно до п. 2.1 передається земельна ділянка загальною площею 11502 м2.

Підпунктом 4.1 статті 4 цього договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3205,94 грн. на рік, та сплачується щомісячно в розмірі 267,16 грн. (а.с.49-52).

Крім того, слід зазначити, що 19 листопада 2007 між Марківською районною державною адміністрацією Луганської області в особі голови (далі - орендодавець) та СТОВ "Деркул" (далі - орендар) укладено договір оренди землі кадастровий № 22586604740000812.

Згідно із п. 1 вказаного договору, орендодавець, згідно розпорядження голови райдержадміністрації від 23.04.2007 року № 189 та від 26.06.2007 № 295 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Ліснополянської сільської ради, землі невитребуваних паїв.

Загальна площа переданої земельної ділянки - 127,68 га (п. 2 договору).

Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 10748,70 грн. за один рік оренди на рахунок Ліснополянської сільської ради (а.с. 43-44).

До вказаних договорів укладено додаткові угоди (а.с.46-47,55).

Матеріали справи свідчать, що позивачем до контролюючого органу подано засобами поштового зв'язку звітні податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) по Марківській селищній раді звітні податкові декларації за період 2014 - 2017 роки, а також по Ліснополянській сільській раді за 2014 - 2017 роки. Суми самостійно визначених платежів з орендної плати за землю за вказані періоди щомісячно відображались податковим органом в інтегрованій картці СТОВ "Деркул" за видом платежу орендна плата з юридичних осіб (а.с. 159-195).

09 вересня 2016 року позивачем до відповідача, засобами електронного зв'язку подано наступні уточнюючі податкові декларації з плати за землю:

- по Марківській селищній раді за 2014 рік, якою позивач зменшив податкові зобов'язання з 24 275 грн 39 коп. на рік до 16 183,59 грн. на рік на підставі завищення податкового зобов'язання минулих податкових періодів, а саме, з січня по квітень 2014 року (а.с. 162-163);

- по Ліснополянській сільській раді за 2014 рік, якою зменшено податкові зобов'язання на загальну суму 39 076,40 грн., а саме відображення як завищення податкових зобов'язань за травень грудень 2014 року;

- - по Марківській селищній раді за 2015 рік, якою зменшено всі раніше визначені зобов'язання на загальну суму 30320,42 грн.

- - по Ліснополянській сільській раді за 2015 рік, якою зменшено всі раніше визначені зобов'язання на загальну суму 63316,01 грн.

23 січня 2018 року та 30 січня 2018 року посадовою особою відповідача, на підставі п.п.19-1.1.1, 19-1.1.2 п.19-1.1 ст.19-1, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75 та ст.76 Податкового кодексу України проведено камеральні перевірки податкової звітності позивача з орендої плати за земельні ділянки державної та/або комунальної власності з питань своєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань за 2014-2017 роки та за 2012-2017 роки відповідно.

За результатами проведення зазначених перевірок контролюючим органом складено акти: від 23.10.2018 № 171/12-32-12-07/3579621 та від 30.01.2018 № 222/12-32-12-07/3579621 відповідно, якими вказано на те, що в порушення вимог п. 288.7 ст. 288, п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України позивачем не дотримано граничних термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з орендної плати за землю за 2014 - 2017 роки та за 2012-2017 роки. Контролюючий орган також зазначив, що відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податкового зобов'язання передбачена ст. 126 Податкового кодексу України (а.с. 24-27, 28-30).

Відповідно до вищезазначених актів перевірки та на підставі статті 126 Податкового кодексу України податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення форми Ш :

- № 0005531207 від 08.02.2018, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% (9 749, 56 грн.) за затримку сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання - 48 747 грн. за платежем орендна плата з юридичних осіб (а.с. 9);

- № 0005361207 від 08.02.2018, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% (743, 57 грн.) за затримку сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання - 7435 грн 70 коп. за платежем орендна плата з юридичних осіб (а.с. 11);

- № 0006391207 від 13.02.2018 року, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% (31 598, 93 грн.) за затримку сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання - 157 994, 65 грн. за платежем орендна плата з юридичних осіб (а.с. 13);

- № 0006401207 від 13.02.2018 року, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% (863, 44 грн.) за затримку сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання - 8634, 40 грн. за платежем орендна плата з юридичних осіб (а.с. 16).

До кожного із зазначених податкових повідомлень-рішень додано також розрахунок штрафних санкцій (а.с. 10,12,14-15,17).

Користуючись своїм правом адміністративного оскарження, позивач оскаржив вищезазначені податкові повідомлення-рішення шляхом звернення з відповідною скаргою до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарги позивача Державною фіскальною службою України, 26.04.2018 року прийнято рішення за № 14417/6/99-99-11-03-01-25, яким скаргу позивача задоволено частково, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.02.2018 року № 0005531207, від 13.02.2018 року № 0006391207 в частині застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки поза межами строків визначених п.114.1 ст.114, ст.102 ПК; в іншій частині податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.02.2018 № 0005531207, від 13.02.2018 № 0006391207 та ППР ГУ ДФС у Луганській області від 08.02.2018 № 0005361207, від 13.02.2018 № 0006401207 залишено без змін (а.с.39-42).

Відповідно до п. 55.1 ст. 55 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно із п.п. 60.1.2 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.

На підставі вищезазначених норм та рішення Державної фіскальної служби України 14417/6/99-99-11-03-01-25 від 26.04.2018 року, відповідачем, 21 травня 2018 року винесено податкові повідомлення-рішення форми Ш :

- № 0021511520, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% (17 223, 46 грн. за платежем орендна плата з юридичних осіб (а.с. 18).

- № 0021461520, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% (6 783, 72 грн. за платежем орендна плата з юридичних осіб (а.с. 21).

До вказаних податкових повідомлень-рішень також додано розрахунок штрафних санкцій (а.с. 18-19, 22-23).

Позивач із усіма вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями не погодився та звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.05.2018 року за № 0021511520 в частині зобов'язання сплатити штраф за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 14641,93 грн. та № 0021461520 в частині зобов'язання сплатити штраф за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 6064,08 грн., зазначивши, що розмір штрафних санкцій з 31.07.2016 року по 31.10.2016 року, а також з 31.07.2016 року по 31.05.2017 року не підпадає під дію Закону № 1669-VII. Що стосується податкових повідомлень-рішень від 08.02.2018 № 0005531207 та від 13.02.2018 № 0006391207, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки вказані ППР скасовані рішенням ДФС України від 26.04.2018 №14417/6/99-99-11-03-01-25, тобто вважаються відкликаними та відмовив у задоволенні позовних вимог в частині скасування цих ППР, а що стосується податкових повідомлень-рішень від 08.02.2018 № 0005361207 та від 13.02.2018 № 0006401207, суд першої інстанції також відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування останніх, оскільки періоди, за які контролюючим органом до позивача застосовано штрафні санкції, не підпадають під дію Закону № 1669-VII (в редакції, яка діяла до 08.06.2016 року).

Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим Кодексом України (далі - ПК України), Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII (далі - Закон № 1669).

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України передбачений обов'язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За унормуванням п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII (надалі - Закон № 1669-VII) визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

На виконання вимог Закону №1669-VII розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року та від 02.12.2015 р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до якого входить, зокрема, смт. Марківка (Марківська селищна рада) та с. Лісна Поляна ( Ліснополянська сільська рада ) Луганської області.

Стаття 6 Закону 1669-VII (в редакції, яка діяла до 08.06.2016 року) передбачала звільнення суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Згодом, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування" від 17.05.2016 № 1365-VIII, який набрав законної сили 08.06.2016, внесені зміни до Закону № 1669-VII, та доповнено п.4 статті 4 Закону наступного змісту: "Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Цим Законом також змінено редакцію статті 6 Закону № 1669-VII, яка з 08.06.2016 передбачає звільнення суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р. затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження , в якому смт. Марківка (Марківська селищна рада) та с. Лісна Поляна ( Ліснополянська сільська рада ) Луганської області - відсутнє.

Таким чином, починаючи лише з 08 червня 2016 року суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції повинні сплачувати плату за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Що стосується періоду до 08 червня 2016 року, то, в даному випадку, суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності могли скористатися правом податкової пільги.

Відповідно до вимог п.п. 30.1. 30.2, 30.3. 30.3 статті 30 Податкового кодексу України, податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

За приписами п.30.4 наведеної норми, платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

У відповідності до п.30.9 цієї статті податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Крім того, слід зазначити, що згідно п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

На виконання вимог цієї норми, як вже зазначалось вище, позивачем зменшено податкові зобов'язання по Марківській селищній раді за 2014 рік з 24 275, 39 грн. на рік до 16 183,59 грн. на рік, за 2015 рік на 30320,42 грн.; по Ліснополянській сільській раді за 2014 рік на 39 076,40 грн., за 2015 рік на 63316,01 грн.

Таким чином, оскільки позивач з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року був звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в силу вимог Закону № 1669, то, в даному випадку відсутній об'єкт застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 126.1 пункту 126 Податкового кодексу України, оскільки подання уточнюючих розрахунків не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.05.2018 року за № 0021511520 в частині зобов'язання сплатити штраф за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 14641,93 грн. та № 0021461520 в частині зобов'язання сплатити штраф за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 6064,08 грн. та вказує, що розмір штрафних санкцій з 31.07.2016 року по 31.10.2016 року, а також з 31.07.2016 року по 31.05.2017 року не підпадає під дію Закону № 1669 (в редакції, яка діяла до 08.06.2016 року).

Посилання апелянта на те, що норми Закону № 1669 суперечать п. 2.1 Податкового кодексу України, де зазначено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватись виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу, із зазначенням, що Податковий кодекс України є спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків і спорів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків і зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки в даному випадку до спірних правовідносин слід застосувати Закон № 1669, оскільки він є спеціальним законом відносно відповідних норм Податкового кодексу України та визначає, у тому числі, підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) податкових зобов'язань і в часі прийнятий пізніше.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За таких обставин, за висновком суду апеляційної інстанції, вищезазначений довід апелянта є хибним та таким, що не заслуговує на увагу.

Апеляційна скарга в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.02.2018 року № 0005531207 та № 0005361207, а також від 13.02.2018 № 0006391207 та № 0006401207 до суду апеляційної інстанції не подавалась.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про часткове задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 812/1698/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 грудня 2018 року.

Судді Г.М. Міронова

І.В. Геращенко

Е.Г. Казначеєв