Рішення

від 18.12.2018 по справі 520/10184/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 грудня 2018 р. Справа № 520/10184/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Вязмітіновій Т.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛСК Інгредієнтс" (код ЄДРПОУ 39905505, 61054, м. Харків, вул. Механізаторська, 4-А) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) про скасування податкових повідомлень-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛСК Інгредієнтс" (надалі за текстом - ТОВ "ЛСК Інгредієнтс") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (надалі за текстом - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області за номерами: № 00003641403 від 27.09.2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 24666,25 грн., з яких збільшення податкових зобов`язань + 19733 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4933,25 грн.; № 00003631403 від 27.09.2018 року про збільшення грошового зобов`язання за платежем податком на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 109400 грн., з яких збільшення податкових зобов'язань + 87820 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 21580 грн.; № 00004111307 від 03.10.2018 року про збільшення грошового зобовязання за платежем військовим збором в загальній сумі 28766,65 грн., з яких збільшення податкових зобов'язань + 15474,85 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 11376,44 грн., сума пені 1915,36 грн.; № 00004101307 від 03.10.2018 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 345341,36 грн., з яких збільшення податкових зобов'язань + 184987,95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 137747,28 грн., сума пені 22606,13 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, порушують права та законні інтереси позивача.

Ухвалою суду від 19.11.2018 р. відкрито провадження по справі та призначено проведення підготовчого засідання.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

12.12.2018 р. через канцелярію суду представником відповідача надано відзив на позов, в якому представник вказав, що в ході перевірки контрагентів позивача було виявлено низку порушень, на підставі наданих первинних документів не має можливості з'ясувати економічної доцільності при укладанні певних договорів з контрагентами, що призвело до завищення витрат, визначених за правилами бухгалтерського обліку, не підтверджених відповідними документами (або оформлені не належним чином), на загальну суму 351200,00 грн. у тому числі за 2017 року у сумі 288300,0 грн., 1 квартал 2018 року у сумі 62900,00 грн.

В судовому засіданні представники відповідача позов не визнали та просили в його задоволенні відмовити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у відзиві.

Суд, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що фахівцями ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ ЛСК ІНГРІДІЄНТС податкового законодавства за період з 22.07.2015р. по 31.03.2018р., валютного законодавства за період з 22.07.2015р. по 31.03.2018р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 22.07.2015р. по 31.03.2018р..

За наслідками проведеної перевірки було складено акт 28.08.2018р. №3622/20-40-14-03-07/39905505 (т.1 а.с.38-61), за висновками якого встановлені наступні порушення:

1. п.44 1, п.44.2 ст.44. пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами га доповненнями, п. 11, п. 19. П(С)БО 16 Витрати" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N318; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за N 27 4248), в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті на загальну суму 87820 грн., а саме за 2015 рік у сумі 1500,0 грн, за 2016 рік у сумі 3600,0 грн, за 2017 рік у сумі 68768,0 грн . за 1 квартал 2018 рік у сумі 13952,0 грн.;

2. п. 198.1. п. 198.2. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, ТОВ ЛСК ІНГРЕДІЄНТС в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 19733,0 грн., в т ч. лютий 2017 на суму 4580 грн., березень 2017 на суму 4479 грн., червень 2017 на суму 1288 грн., серпень 2017 на суму 2946 грн., вересень 2017 на суму 5857 грн., жовтень 2017 па суму 115 грн.. грудень 2017 на суму 468 грн.;

3. п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 зі змінами та доповненнями підприємство несвоєчасно зареєструвало видані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 3056,88 грн.;

4. п.57.1 ст.57 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755 зі змінами та доповненнями - протягом граничних строків не сплачено узгодженні суми податкових зобов'язань з ПДВ, обліковується штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань у сумі 1058,73 грн.;

5. п.п. 168.1.1. п. 168.1, ст.168, п.п.176.2. а н. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині не нарахування та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб із загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку ОСОБА_5 у вигляді суми нарахування грошового відшкодування втрат за придбання товару (послуг) в загальній сумі 846668,81 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 20124.13 гри., за 2016 рік в сумі 120644.00 грн., за 2017 рік в сумі 546534,43 грн. за І квартал 2018 року в сумі 159366.25 грн.

За результатами перевірки, на підставі п.п. 54.3.5 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України ТОВ "ЛСК ІНГРЕДІЄНТС" нараховано податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 151796,67 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 3018,62 грн., за 2016 рік в сумі 21715,92 грн., за 2017 рік в сумі 98376,20 грн., за І квартал 2018 року в сумі 28685,93 грн..

6. п.п.1.2, п.п.1.3, п.п.1.4 п. 16і підрозділу 10 розділу XX. абз. г.). п.п.168.1.1. п.168.1. ст.168, п.п.176.2. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині не нарахування та неперерахування до бюджету військового збору із загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку ОСОБА_5 у вигляді суми нарахування грошовою відшкодування витрат за придбання товару (послуг) в загальній сумі 846668,81 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 20124,13 гри., за 2016 рік в сумі 120644.00 грн., за 2017 рік в сумі 546534.43 грн.. за І квартал 2018 року в сумі 159366,25 грн..

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення - рішення:

- №00003641403 від 27.09.2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 24666,25 грн., з яких збільшення податкових зобов`язань + 19733 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4933,25 грн.;

- №00003631403 від 27.09.2018 року про збільшення грошового зобов`язання за платежем податком на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 109400 грн., з яких збільшення податкових зобов'язань + 87820 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 21580 грн.;

- №00004111307 від 03.10.2018 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем військовим збором в загальній сумі 28766,65 грн., з яких збільшення податкових зобов'язань + 15474,85 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 11376,44 грн., сума пені 1915,36 грн.;

- №00004101307 від 03.10.2018 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 345341,36 грн., з яких збільшення податкових зобов'язань + 184987,95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 137747,28 грн., сума пені 22606,13 грн..

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав заперечення до Головного управління ДФС, однак в задоволенні заперечень було відмовлено.

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень та необхідність прийняття оскаржуваних в даній справі рішень, відповідач виходив з того, що позивач у перевіреному періоді мав господарські правовідносини з ТОВ Ревизтрапс , ФОГЇ ОСОБА_6, ФОГ1 ОСОБА_7, ФОГІ ОСОБА_8, ФОН ОСОБА_9, ФОІІ ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11

У ході перевірки ТОВ ЛСК ІНГРІДІЄНТС придбання транспортних послуг від ТОВ Ревизтранс , ФОП ОСОБА_12Г, ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_14 підтверджується лише актами виконаних послуг, які складені з порушенням норм діючого законодавства та не містять інформацію щодо місця складання, маршруту перевезення, замовника, виду та кількості вантажу, місця навантаження та розвантаження, інші будь-які первинні документи, що підтверджують здійснення транспортування (замовлення, ТТН, супроводжувальні документи та інше) до перевірки не надані. Згідно наявних документів, на підставі яких проводилась перевірка, не виявлено транспортних та супроводжувальних документів, які передбачено вимогами діючого законодавства, відсутня транспортна документація для перевезення.

На підставі наданих первинних документів відповідач не зміг з'ясувати економічної доцільності замовлення транспортних послуг, їх суть та необхідність їх замовлення для господарської діяльності, використання придбаних послуг у власній господарській діяльності або їх подальшу реалізацію.

В той же час, позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами до матеріалів справи долучені копії первинної документації. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1. пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з пунктом 44.1 ст.44 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Щодо позовної заяви про скасування ППР №00003641403 від 27.09.2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 24666,25 грн., з яких збільшення податкових зобов`язань + 19733 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4933,25 грн. (т.1 а.с.84), суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постачальниками послуг по ремонту автотранспорту ТОВ Соллі плюс та ТОВ АД Соллі-плюс були виконані роботи по ремонту транспортних засобів на загальну суму 100027,68 грн., у тому числі ПДВ - 16672 грн.

В своїй діяльності позивач використовує орендовані транспортні засоби. Відповідно вимог договорів оренди передбачено, що усі поточні ремонти автотранспорту здійснює орендатор за власний рахунок. Даний факт підтверджується договорами оренди автомобіля (т.3 а.с.151, 153, 156), відповідно яких наймач зобов'язаний нести усі витрати пов'язані з використанням автомобіля, проводити поточний та капітальний ремонт.

Виконання вище зазначених договорів підтверджується актами прийому-передачі послуг, платіжними дорученнями, податковими накладними. (т.3 а.с.152, 154, 157, 178-215)

Отримавши всі послуги постачальників по вище вказаним договорам, позивач - замовник послуг - отримав право на податковий кредит. При реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних суми ПДВ були нараховані та сплачені до державного бюджету при адмініструванні податку, що також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних №219 від 14.02.2017р., №355 від 21.03.2017р., №145 від 12.06.2017р., №481 від 29.09.2017р., №225 від 18.12.2017р., №415 від 23.02.2018р..

З положень п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу України (надалі за текстом - ПКУ) вбачається, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно п.198.3 ст.198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 ПКУ, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183цього Кодексу. (п.201.8 ст.201 ПКУ)

Відповідно п.198.2 ст.198 ПКУ, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 201.10 ст.201 ПКУ передбачено: при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що підприємством (позивачем) була проведена оплата товару (робіт, послуг), отримано та зареєстровано належним чином відповідні податкові накладні.

Отже, усі необхідні первинні документи сформовані у відповідності чинному законодавству, що дає право ТОВ ЛСК Інгрідієнтс на віднесення сум, зазначених у податкових накладних, до складу податкового кредиту.

Крім того, отримавши від даних контрагентів товари та податкові накладні, сплативши кошти за вказані товари отримало право на податковий кредит з урахуванням вимог ст. 198, 199, 201 ПК України.

Відповідач посилається на те, що позивачу необхідно було віднести суму ПДВ у розмірі 16672 грн. до податкових зобов'язань з податку на додану вартість, проте суд з такими висновками не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно п.185.1 ст.185 ПКУ, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 ст.187 ПКУ передбачено, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Зі змісту п.188.1 ст.188 ПКУ вбачається, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

В розумінні вимог п.83.1 ст.83 ПКУ: для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:

83.1.1. документи, визначені цим Кодексом;

83.1.2. податкова інформація;

83.1.3. експертні висновки;

83.1.4. судові рішення;

83.1.5. виключено;

83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Враховуючи всі вище викладені обставини, суд доходить висновку, що зроблені під час перевірки та складання акту висновки є безпідставними та без належного дослідження первинних документів. Оскільки позивач є замовником товарів по вище згаданим договорам, а не особою, яка ці товари реалізовує, у підприємства не виникають податкові зобов'язання з ПДВ.

Отже, враховуючи викладене, суд доходить висновку про скасування ППР №00003641403 від 27.09.2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 24666,25 грн., яке прийнято контролюючим органом за наслідками податкової перевірки позивача через їх невідповідність приписам чинного законодавства.

Щодо позовної вимоги про скасування ППР №00003631403 від 27.09.2018 року про збільшення грошового зобов`язання за платежем податком на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 109400 грн., з яких збільшення податкових зобов'язань + 87820 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 21580 грн., суд зазначає наступне.

Актом ГУ ДФС від 28.08.2018р. встановлені порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1 ст.134 ПКУ, п.11, п.19 П(С)БО Витрати в результаті чого занижений податок на прибуток, що підлягає сплаті на загальну суму 87820 грн.

Відповідач стверджує, що позивачем не враховано в витратах підприємства документів, які підтверджують отримання транспортних та експедиторських послуг від ТОВ Ревізтранс , ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_14, на загальну суму 351200,00 грн., не включено до витрат амортизаційних відрахувань на придбання/самостійне виготовлених невиробничих засобів, а також на їх ремонт в сумі 53333 грн. З огляду на це суд зазначає:

Відповідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Зі змісту п. 138.2 ст. 138 ПКУ вбачається, що фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта;

на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об'єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об'єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Згідно положень п.п.139.1.2 п.139.1 ст.139 ПКУ, фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму використання створених забезпечень (резервів) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов'язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), сформованого відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму коригування (зменшення) забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) на відпустки працівникам, інших виплат, пов'язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначається Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ХІV та Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №318 від 31.12.1999р.

Так, відповідно ст.9 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми); дату складання назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 №73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

За змістом п.138.6, п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Вирішуючи спір по суті, суд також зазначає, що відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9 підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цією статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6, пунктами 138.11, 138.12 цією статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього кодексу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.138.10.2 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються, зокрема: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, серед яких, витрати на врегулювання спорів у судах; інші витрати загальногосподарського призначення (витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, о забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг).

Так, відповідно п.4 Положення №318, прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом. Об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально виробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Відповідно п.19 Положення №318, до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

змінні загально виробничі та постійні розподілені загально виробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):

витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;

витрати на ремонт тари;

оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

витрати на передпродажну підготовку товарів;

витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства;

витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства.

Позивачем долучено до матеріалів справи первинну документацію по господарським взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_12 (т.3 а.с.34-44), з ФОП ОСОБА_7 (т.3 а.с. 45-108), з ФОП ОСОБА_13 (т.3 а.с.109-114), з ФОП ОСОБА_9 (т.3 а.с.115-119), з ФОП ОСОБА_10 (т.3 а.с.120-130), з ФОП ОСОБА_14 (т.3 а.с.131-150).

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентами, а також правомірність віднесення позивачем до складу витрат по ремонту необоротних активів, відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Враховуючи викладені норми законодавства, обставини справи, суд доходить висновку про те, що до витрат підприємства повинні бути віднесені вказані витрати, які безпосередньо є пов'язаними з отриманням прибутку, з господарською діяльності підприємства та є повністю підтвердженими документально. Отже, з боку позивача не було порушено вимог чинного законодавства в частині донарахування податку на прибуток з приватних підприємств, у зв'язку з чим відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття ППР №00003631403 від 27.09.2018 року про збільшення грошового зобов`язання за платежем податком на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 109400 грн..

Щодо скасування ППР №00004101307 від 03.10.2018 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 345341,36 грн., з яких збільшення податкових зобов'язань + 184987,95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 137747,28 грн., сума пені 22606,13 грн. та №00004111307 від 03.10.2018 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем військовим збором в загальній сумі 28766,65 грн., з яких збільшення податкових зобов'язань + 15474,85 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 11376,44 грн..

При перевірці авансових звітів, первинних касових та банківських документів, даних по оборотно-сальдовій відомості по рахунку №3721 Розрахунки з підзвітними особами за період з 22.07.2015р. по 31.03.2018р. встановлено нарахування та виплата відшкодування витрат на відрядження та за придбання товару працівникам товариства в загальній сумі 877192,39 грн., із них 30523,58 грн. - відшкодування витрат на відрядження. 846668,81 грн. - нарахування відшкодування витрат за придбання товару (послуг) директору підприємства ОСОБА_5 (податковий номер НОМЕР_1).

Як вбачається з матеріалів справи, право на представництво інтересів юридичної особи ТОВ ДСК Інгрідієнтс має виключно директор - ОСОБА_5, призначений на посаду наказом 1-К від 21.07.2015р. (т.1 а.с.29-32). Тобто, правом на укладання та підписання договорів відповідно до установчих та реєстраційних документів позивача має виключно ОСОБА_5

Відповідно п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Підпунктом а п.176.1 ст.176 ПКУ встановлені обов'язки платників податку, а саме:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (пп. а п.176.2 ст.176 ПКУ).

Згідно п.164.1 ст.164 ПКУ, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Відповідно п.164.2 ст.164 ПКУ, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:

доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту);

суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору. При цьому при отриманні зазначених у цьому підпункті доходів від фізичних осіб - платників єдиного податку четвертої групи, їх отримувач зобов'язаний включити суми таких доходів до річної податкової декларації за звітний рік та самостійно сплатити з них установлені цим Кодексом податки та збори.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження. (пп.165.1.11 ст.165 ПКУ)

Відповідно п.п.170.9.1 п.170.9 ст.170 ПКУ, податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме:

а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно із цим підпунктом.

Не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку:

а) завершує таке відрядження;

б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5, як керівником підприємства, була проведена закупівля товаро-матеріальних цінностей в інтересах підприємства (позивача) на загальну суму 846668,81 грн. у період з 2015р. по перший квартал 2018р..

З цього приводу позивачем долучено до матеріалів справи копію договору поставки №02/11.15-2 від 02.11.2015р. (т.4 а.с.100-101) та первинні документи в обґрунтування реальності зазначених правовідносин, а саме:

- видаткові накладні (т.4 а.с.102-155);

- звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та відповідні квитанції про розрахунок за товари (т.4 а.с.1-98).

З урахуванням вказаних обставин суд доходить висновку, що зазначена сума 846668,81 грн. не є доходом директора ТОВ ЛСК Інгрідієнтс , а є витратами підприємства, які здійснював ОСОБА_5 в інтересах позивача, без отримання грошових коштів, що підтверджено договорами, наявними в матеріалах справи.

Зазначені дії керівника підприємства затверджені:

- Наказом №020118-А від 02.01.2018р. про надання повноважень на вчинення дій в інтересах юридичної особи;

- Наказом №020117-А від 02.01.2017р. про надання повноважень на вчинення дій в інтересах юридичної особи;

- Наказом №040116-А від 04.01.2016р. про надання повноважень на вчинення дій в інтересах юридичної осоюи;

- Наказом №220715-А від 22.07.2015р. про надання повноважень на вчинення дій в інтересах юридичної особи;

- заявами ОСОБА_5 від 19.03.2018р., від 06.03.2018р., від 30.01.2018р., від 25.12.2017р., від 11.11.2017р., від 29.11.2017р., від 30.10.2017р., від 16.10.2017р., від 29.09.2017р., від 31.07.2017р., від 17.07.2017р., від 26.07.2017р., від 08.12.2017р., про видачу йому компенсацій за витрачені кошти в інтересах підприємства.

Тобто, позивач, як податковий агент, при видачі конкретних сум ОСОБА_5 як директору підприємства, не повинен ці суми оподатковувати податком на доходи фізичних осіб, а також військовим збором.

Отже, з урахуванням викладених обставин справи, наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності по даному питанню, суд вважає прийняті контролюючим органом податкові повідомлення рішення №00004111307 від 03.10.2018 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем військовим збором та №00004101307 від 03.10.2018 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, підлягають скасуванню через їх необґрунтованість.

В зв'язку з наведеним суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Також суд враховує, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення контролюючого органу, що були прийняті за наслідками податкової перевірки позивача, суд доходить висновку про їх невідповідність приписам чинного законодавства та дійсним обставинами справи, у зв'язку з чим суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та необхідності скасувати №00003631403, №00003641403, №00004101307, №00004111307.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛСК Інгредієнтс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057):

№ 00003631403 від 27.09.2018 року про збільшення грошового зобов`язання за платежем податком на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 109400,00 грн., з яких збільшення податкових зобов'язань + 87820,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 21580,00 грн.;

№ 00003641403 від 27.09.2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 24666,25 грн., з яких збільшення податкових зобов`язань + 19733,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4933,25 грн.;

№ 00004101307 від 03.10.2018 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 345341,36 грн., з яких збільшення податкових зобов'язань + 184987,95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 137747,28 грн., сума пені 22606,13 грн..

№ 00004111307 від 03.10.2018 року про збільшення грошового зобовязання за платежем військового збору в загальній сумі 28766,65 грн., з яких збільшення податкових зобов'язань +15474,85 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 11376,44 грн., сума пені 1915,36 грн..

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛСК Інгредієнтс" (код ЄДРПОУ 39905505, 61054, м. Харків, вул. Механізаторська, 4-А) сплачену суму судового збору в розмірі 7622 (сім тисяч шістсот двадцять дві) гривні 65 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 20 грудня 2018 року.

Суддя Супрун Ю.О.