Постанова

від 03.04.2019 по справі 520/10184/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 р.Справа № 520/10184/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача Скребця О.М.

представника відповідача Зекової С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 20.12.18 року по справі № 520/10184/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛСК Інгредієнтс"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛСК Інгредієнтс" (далі - ТОВ "ЛСК Інгредієнтс", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області за номерами:

-№ 00003641403 від 27.09.2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 24666,25 грн., з яких збільшення податкових зобов`язань + 19733 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4933,25 грн.;

- № 00003631403 від 27.09.2018 року про збільшення грошового зобов`язання за платежем податком на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 109400 грн., з яких збільшення податкових зобов'язань + 87820 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 21580 грн.;

- № 00004111307 від 03.10.2018 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем військовим збором в загальній сумі 28766,65 грн., з яких збільшення податкових зобов'язань + 15474,85 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 11376,44 грн., сума пені 1915,36 грн.;

- № 00004101307 від 03.10.2018 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 345341,36 грн., з яких збільшення податкових зобов'язань + 184987,95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 137747,28 грн., сума пені 22606,13 грн..

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛСК Інгредієнтс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішення - задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057):

№ 00003631403 від 27.09.2018 року про збільшення грошового зобов`язання за платежем податком на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 109400,00 грн., з яких збільшення податкових зобов'язань + 87820,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 21580,00 грн.;

№ 00003641403 від 27.09.2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 24666,25 грн., з яких збільшення податкових зобов`язань + 19733,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4933,25 грн.;

№ 00004101307 від 03.10.2018 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 345341,36 грн., з яких збільшення податкових зобов'язань + 184987,95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 137747,28 грн., сума пені 22606,13 грн..

№ 00004111307 від 03.10.2018 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем військового збору в загальній сумі 28766,65 грн., з яких збільшення податкових зобов'язань +15474,85 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 11376,44 грн., сума пені 1915,36 грн..

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛСК Інгредієнтс" (код ЄДРПОУ 39905505, 61054, м. Харків, вул. Механізаторська, 4-А) сплачену суму судового збору в розмірі 7622 (сім тисяч шістсот двадцять дві) гривні 65 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057).

Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, з викладенням в цьому висновків, які не відповідають обставинам справи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, фахівцями ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ ЛСК ІНГРІДІЄНТС податкового законодавства за період з 22.07.2015р. по 31.03.2018р., валютного законодавства за період з 22.07.2015р. по 31.03.2018р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 22.07.2015р. по 31.03.2018р..

За наслідками проведеної перевірки було складено акт 28.08.2018р. №3622/20-40-14-03-07/39905505 (т.1 а.с.38-61), за висновками якого встановлені наступні порушення:

1. п.44 1, п.44.2 ст.44. пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, п. 11, п. 19. П(С)БО 16 Витрати" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N318; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за N 27 4248), в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті на загальну суму 87820 грн., а саме за 2015 рік у сумі 1500,0 грн., за 2016 рік у сумі 3600,0 грн., за 2017 рік у сумі 68768,0 грн. за 1 квартал 2018 рік у сумі 13952,0 грн.;

2. п. 198.1. п. 198.2. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, ТОВ ЛСК ІНГРЕДІЄНТС в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 19733,0 грн., в т ч. лютий 2017 на суму 4580 грн., березень 2017 на суму 4479 грн., червень 2017 на суму 1288 грн., серпень 2017 на суму 2946 грн., вересень 2017 на суму 5857 грн., жовтень 2017 па суму 115 грн.. грудень 2017 на суму 468 грн.;

3. п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 зі змінами та доповненнями підприємство несвоєчасно зареєструвало видані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 3056,88 грн.;

4. п.57.1 ст.57 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755 зі змінами та доповненнями - протягом граничних строків не сплачено узгодженні суми податкових зобов'язань з ПДВ, обліковується штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань у сумі 1058,73 грн.;

5. п.п. 168.1.1. п. 168.1, ст.168, п.п.176.2. а н. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині не нарахування та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб із загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку ОСОБА_3 у вигляді суми нарахування грошового відшкодування втрат за придбання товару (послуг) в загальній сумі 846668,81 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 20124.13 гри., за 2016 рік в сумі 120644.00 грн., за 2017 рік в сумі 546534,43 грн. за І квартал 2018 року в сумі 159366.25 грн.

За результатами перевірки, на підставі п.п. 54.3.5 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України ТОВ "ЛСК ІНГРЕДІЄНТС" нараховано податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 151796,67 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 3018,62 грн., за 2016 рік в сумі 21715,92 грн., за 2017 рік в сумі 98376,20 грн., за І квартал 2018 року в сумі 28685,93 грн..

6. п.п.1.2, п.п.1.3, п.п.1.4 п. 16і підрозділу 10 розділу XX. абз. г.). п.п.168.1.1. п.168.1. ст.168, п.п.176.2. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині не нарахування та неперерахування до бюджету військового збору із загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку ОСОБА_3 у вигляді суми нарахування грошовою відшкодування витрат за придбання товару (послуг) в загальній сумі 846668,81 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 20124,13 гри., за 2016 рік в сумі 120644.00 грн., за 2017 рік в сумі 546534.43 грн.. за І квартал 2018 року в сумі 159366,25 грн..

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення - рішення:

- №00003641403 від 27.09.2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 24666,25 грн., з яких збільшення податкових зобов`язань + 19733 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4933,25 грн.;

- №00003631403 від 27.09.2018 року про збільшення грошового зобов`язання за платежем податком на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 109400 грн., з яких збільшення податкових зобов'язань + 87820 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 21580 грн.;

- №00004111307 від 03.10.2018 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем військовим збором в загальній сумі 28766,65 грн., з яких збільшення податкових зобов'язань + 15474,85 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 11376,44 грн., сума пені 1915,36 грн.;

- №00004101307 від 03.10.2018 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 345341,36 грн., з яких збільшення податкових зобов'язань + 184987,95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 137747,28 грн., сума пені 22606,13 грн..

Позивач, не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, подав заперечення до Головного управління ДФС, однак в задоволенні заперечень було відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та не доведеності відповідачем правомірності прийнятого ним рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для висновку податкового органу про наявність виявлених перевіркою порушень та необхідність прийняття оскаржуваних в даній справі рішень є те, що ТОВ ЛСК ІНГРІДІЄНТС мав господарські правовідносини з ТОВ Ревизтрапс , ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, які підтверджується лише актами виконаних послуг, та складені з порушенням норм діючого законодавства. Тобто під час проведення перевірки відповідачем, на підставі наданих первинних документів, не з'ясовано економічної доцільності замовлення транспортних послуг, їх суть та необхідність їх замовлення для господарської діяльності, використання придбаних послуг у власній господарській діяльності або їх подальшу реалізацію.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У відповідності до п. 44.1 ст.44 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 00003641403 від 27.09.2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 24666,25 грн., з яких збільшення податкових зобов`язань + 19733 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4933,25 грн., колегія суддів зазначає.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ ЛСК Інгредієнте в своїй господарській діяльності використовувала орендовані транспортні засоби, а саме:

- за договором найму (оренди) транспортного засобу від 23.05.2016р. за №602 на автомобіль Фольксваген Каді, державний номер НОМЕР_1.

- за договором найму (оренди) транспортного засобу від 14.02.2017р. за №176 на автомобіль Мерседес, державний номер НОМЕР_2,

- за договором найму (оренди) транспортного засобу від 17.01.2017р. за №79 на автомобіль Шкода Октавія, державний номер НОМЕР_3

На вказаних автомобілях здійснювали керування наступні водії: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_3, ОСОБА_15.

Вказані транспортні засоби потребували текучого ремонту. Відповідно до умов Договорів оренди транспортних засобів, текучий ремонт здійснюється за рахунок орендатора.

В період 2018 року вказані автомобілям було здійснено ремонт на формі ТОВ АД Соллі-Плюс , що було підтверджене наступним первинними бухгалтерськими документами: Актом виконаних робіт від 23.02.2018р. на суму 11534,65грн., оплата здійснена відповідно до калькуляції за № АД-35532 від 23.02.2018р. на суму 11534,65грн., Оплата здійснена за платіжним дорученням за №174 від 23.02.2018р. на суму 11534,65грн.

Отримані запасні частині за видатковою накладною №4933 від 18,12.2017р. на суму 2810,00грн., отримано рахунок на оплату МБ-30543 від 18.12.2017р. на суму 2810грн., сплачена сума за платіжним дорученням №1190 від 18.12.2017р. на суму 2810грн.

Актом виконаних робіт за №МБ28678 від 29.09.2017р. на суму 35143,70грн., отримано рахунок на оплату №МБ2049230 від 29.09.2017р. на суму 35143,70грн., оплата проведена за платіжним дорученням №908 від 09.10.2017р. на суму 35143,700грн.

Актом виконаних робіт №МБ-28098 від 12.06.2017р. на суму 7724,96грн., оплата проведена за платіжним дорученням №441 від 13.06.2017р. на суму 7724,96грн.

Актом виконаних робіт №МБ-27680 від 21.03.2017р. на суму 26871,96грн., оплата проведена за платіжним дорученням №226 від 22.03.2017р. на суму 3634,88грн.та платіжним дорученням за №219 від 21.03.2017р. на суму 23237,08грн.

Актом виконаних робіт за №29 від 14.02.2017р. на суму 15942,41грн., отримана калькуляція від 14.02.2017р. на суму 15942,41грн., оплата проведена за платіжним дорученням №117 від 16.02.2017р. на суму 15942,41грн

Крім того на адресу ТОВ ЛСК Інгредієнте були складені та отримані податкові накладні від ТОВ АД Соллі-Плюс які з квитанціями про їх внесення в Єдиний реєстр податкових накладних були долученні до матеріалів справи:

№219 від 14.02.2017р. на суму 15942,41грн., у т.ч. ПДВ - 2657,07грн.,

№355 від 21.03.2017р. на суму 26871,96грн.,ут.ч. ПДВ-4478,68грн.,

№145 від 12.06.2017р. на суму 7724,96грн., у т.ч. ПДВ - 1287,49грн.,

№481 від 29.09.2017р. на суму 35143,7грн, у т.ч. ПДВ - 5857,28грн.,

№225 від 18.12.2017р. на суму 2341,67грн, у т.ч. ПДВ - 468,33грн.,

№415 від 23.02.2018р. на суму 11534,65грн, у т.ч. ПДВ - 1922,44грн..

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Отже, усі необхідні первинні документи сформовані у відповідності чинному законодавству, що дає право ТОВ ЛСК Інгрідієнтс на віднесення сум, зазначених у податкових накладних, до складу податкового кредиту.

Крім того, отримавши від даних контрагентів товари та податкові накладні, сплативши кошти за вказані товари отримало право на податковий кредит з урахуванням вимог ст. 198, 199, 201 ПК України.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів дійшла до висновку, що зроблені під час перевірки та складання акту висновки є безпідставними та без належного дослідження первинних документів. Оскільки позивач є замовником товарів по вище згаданим договорам, а не особою, яка ці товари реалізовує, у підприємства не виникають податкові зобов'язання з ПДВ.

Тому є підстави для задоволення цієї частини позовних вимог, та скасування податкового повідомлення-рішення №00003641403 від 27.09.2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 24666,25 грн..

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними та скасування № 00003631403 від 27.09.2018 року про збільшення грошового зобов`язання за платежем податком на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 109400 грн., з яких збільшення податкових зобов'язань + 87820 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 21580 грн., колегія суддів зазначає.

З акту перевірки вбачається, що Головним управлінням ДФС від 28.08.2018р. встановлені порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1 ст.134 ПКУ, п.11, п.19 П(С)БО Витрати в результаті чого занижений податок на прибуток, що підлягає сплаті на загальну суму 87820 грн.

З пояснення відповідача вбачається, що позивачем не враховано в витратах підприємства документів, які підтверджують отримання транспортних та експедиторських послуг від ТОВ Ревізтранс , ФОП ОСОБА_16, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_17, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_18, на загальну суму 351200,00 грн., не включено до витрат амортизаційних відрахувань на придбання/самостійне виготовлених невиробничих засобів, а також на їх ремонт в сумі 53333 грн.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до п. 138.2 ст. 138 ПКУ фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об'єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об'єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Згідно із п.п.139.1.2 п.139.1 ст.139 ПКУ, фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму використання створених забезпечень (резервів) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов'язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), сформованого відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму коригування (зменшення) забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) на відпустки працівникам, інших виплат, пов'язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до ст.9 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ХІV та Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №318 від 31.12.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 №73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Згідно з п.138.6, п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

У відповідності до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9 підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цією статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6, пунктами 138.11, 138.12 цією статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього кодексу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.138.10.2 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються, зокрема: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, серед яких, витрати на врегулювання спорів у судах; інші витрати загальногосподарського призначення (витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, о забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг).

Відповідно п.4 Положення №318, прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом. Об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально виробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

У відповідності до п.19 Положення №318, до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загально виробничі та постійні розподілені загально виробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи є первинна документація по господарським взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_16 (т.3 а.с.34-44), з ФОП ОСОБА_5 (т.3 а.с. 45-108), з ФОП ОСОБА_17 (т.3 а.с.109-114), з ФОП ОСОБА_7 (т.3 а.с.115-119), з ФОП ОСОБА_8 (т.3 а.с.120-130), з ФОП ОСОБА_18 (т.3 а.с.131-150).

Отже, виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає. що реальність здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентами є доведеною, а тому позивачем правомірно віднесено до складу витрат по ремонту необоротних активів, відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 00003631403 від 27.09.2018 року про збільшення грошового зобов`язання за платежем податком на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 109400 грн., з яких збільшення податкових зобов'язань + 87820 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 21580 грн., колегія суддів зазначає.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 00004111307 від 03.10.2018 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем військовим збором в загальній сумі 28766,65 грн., з яких збільшення податкових зобов'язань + 15474,85 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 11376,44 грн., сума пені 1915,36 грн. та податкового повідомлення-рішення № 00004101307 від 03.10.2018 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 345341,36 грн., з яких збільшення податкових зобов'язань + 184987,95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 137747,28 грн., сума пені 22606,13 грн., колегія суддів зазначає.

Як вбачається з акту перевірки Головним управління ДФС у Харківській області зазначено, що мали місце порушення вимог п.п.168.1.1, п.168.1 ст.168, п.юп.176.1 а , п.176.1 ст.176 ПК України, в частині не нарахування та неперерахування до бюджету податку на доход фізичних осіб із загального місячно (річного) оподаткованого доходу платника податку ОСОБА_3 у вигляді суми нарахування грошового відшкодування витрат за придбання товару (послуг) в загальній сумі 846668,81грн., у тому числі за 2015 рік - 20124,13грн., за 2016 рік в сумі 120644грн., за 2017 рік - 546534,43грн., за 1 квартал 20187 року в сумі 159366,25грн. На підставі п.п.54.3.5 п.54.3 ст.54 ПК України, нараховується податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 151796,67грн., у тому числі за 2015 рік - 3018,62грн., за 2016р. - 21715,92грн., за 2017р. в сумі 98376,20грн., за 1 квартал 2018р. в сумі 28685,93грн.

А також порушення вимог: п.п.1.2, п.п.1.3., п.п.1.4 п.16-1 підрозділу XX абз. г), п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 , п.п.176.2 а , п.176.2 ст.176 ПК України, в частині не нарахування та неперерахування до бюджету військового збору із загально місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку ОСОБА_3 у вигляді сум нарахування грошового відшкодування витрат в загальній сумі 846668,81грн., за результатами п.п.54.3.5 п.54.3 ст.54 ПК України, нараховано військового в загальній сумі 12700,003грн., у тому числі за 2015 рік - 301,86грн., за 2016р. - 1809,66грн., за 2017р. в сумі 8198,02грн., за 1 квартал 2018р. в сумі 2390,49грн.

З матеріалів справи вбачається, право на представництво інтересів юридичної особи ТОВ ДСК Інгрідієнтс має виключно директор - ОСОБА_3, призначений на посаду наказом 1-К від 21.07.2015р. (т.1 а.с.29-32). Тобто, правом на укладання та підписання договорів відповідно до установчих та реєстраційних документів позивача має виключно ОСОБА_3

Згідно з даними Єдиного Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, що не спростовується, а навпаки підтверджується даними акту перевірки єдиною (посадовою) особою є її директор (прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи) - ОСОБА_3

Враховуючи вимоги діючого законодавства правом на укладення та підписання договорів (угод, контрактів, інших) відповідно до уставних та реєстраційних документів ТОВ ЛСК Інгредієнте має виключно ОСОБА_3

Згідно з п.п.168.1.1 п.168. 1 ст.168 ПК України, оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу

Відповідно до абз. а п.176.1. ст.176 ПК України, платники податку зобов'язані: вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У відповідності до абз. а п.176.2. ст.176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язаних своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно з вимогами п.163.1 ст.163 ПК України, об'єкт оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п. 164.1 ст.164 ПК України, визначає, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Підпунктом 164.1.1. п.164.1 ст.164 ПК України, передбачено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Відповідно до п.164.2 ст.164 ПКУ, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору. При цьому при отриманні зазначених у цьому підпункті доходів від фізичних осіб - платників єдиного податку четвертої групи, їх отримувач зобов'язаний включити суми таких доходів до річної податкової декларації за звітний рік та самостійно сплатити з них установлені цим Кодексом податки та збори.

У відповідності до пп.165.1.11 ст.165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.

Згідно з вимогам абзацу в п.п.170.9.1 п.170.9 ст.170 ПК України, передбачене оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк. Податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно із цим підпунктом. Під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій. Для цілей цього пункту до суми перевищення не включаються та не оподатковуються документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових чи безготівкових коштів, наданих платнику податку під звіт роботодавцем на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, у встановлених межах, що здійснені таким платником та/або іншими особами з рекламними цілями.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.

У разі коли платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що видала такі кошти, сума податку утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а у разі недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного (податкового) року.

Якщо повне утримання такої суми податку є неможливим внаслідок смерті платника податку чи визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення його судом померлим, така сума утримується під час нарахування доходу за останній для такого платника податку податковий період, а в непогашеній частині визнається безнадійною до сплати.

Відповідно до п.п.170.9.2. п.170.9. ст.170 ПК України, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Таким чином, законодавчо встановлено, що доходом для особи яка отримала грошові кошти під звіт доходом є виключно надмірно виплачена сума, яка не була повернута після здійснення розрахунків в межах п'ятиденного строку після закінчення виконання доручення по розпорядженню коштів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, як керівником підприємства, була проведена закупівля товаро-матеріальних цінностей в інтересах підприємства (позивача) на загальну суму 846668,81 грн. у період з 2015р. по перший квартал 2018р.., що підтверджується копією договору поставки №02/11.15-2 від 02.11.2015р. (т.4 а.с.100-101) та первинні документи в обґрунтування реальності зазначених правовідносин, а саме:

- видаткові накладні (т.4 а.с.102-155);

- звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та відповідні квитанції про розрахунок за товари (т.4 а.с.1-98).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що зазначена сума 846668,81 грн. не є доходом директора ТОВ ЛСК Інгрідієнтс , а є витратами підприємства, які здійснював ОСОБА_3 в інтересах позивача, без отримання грошових коштів, що підтверджено договорами, наявними в матеріалах справи.

Зазначені дії керівника підприємства затверджені:

- Наказом №020118-А від 02.01.2018р. про надання повноважень на вчинення дій в інтересах юридичної особи;

- Наказом №020117-А від 02.01.2017р. про надання повноважень на вчинення дій в інтересах юридичної особи;

- Наказом №040116-А від 04.01.2016р. про надання повноважень на вчинення дій в інтересах юридичної осоюи;

- Наказом №220715-А від 22.07.2015р. про надання повноважень на вчинення дій в інтересах юридичної особи;

- заявами ОСОБА_3 від 19.03.2018р., від 06.03.2018р., від 30.01.2018р., від 25.12.2017р., від 11.11.2017р., від 29.11.2017р., від 30.10.2017р., від 16.10.2017р., від 29.09.2017р., від 31.07.2017р., від 17.07.2017р., від 26.07.2017р., від 08.12.2017р., про видачу йому компенсацій за витрачені кошти в інтересах підприємства.

Отже, позивач, як податковий агент, при видачі конкретних сум ОСОБА_3 як директору підприємства, не повинен ці суми оподатковувати податком на доходи фізичних осіб, а також військовим збором.

Таким чином, колегія суддів виходячи з вищезазначеним дійшла висновку, що прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення №00004111307 від 03.10.2018 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем військовим збором та №00004101307 від 03.10.2018 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, підлягають скасуванню через їх необґрунтованість.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 77 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості власних дій, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують .

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 року по справі № 520/10184/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 10.04.2019 року