Постанова

від 18.12.2018 по справі 813/1381/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/932/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Коваль Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Східницької селищної ради м.Борислава Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року у справі № 813/1381/18 за позовом ОСОБА_1 до Довжанської Гірської сільської ради Дрогобицького району Львівської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Східницька селищна рада м. Борислава Львівської області про визнання протиправним і скасування рішення,-

суддя в 1-й інстанції - Сакалош В.М.,

час ухвалення рішення - 16.07.2018 року, 15:30 год,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 20.07.2018 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Довжанської Гірської сільської ради Дрогобицького району Львівської області (далі - Довжанська Гірська сільська рада, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Східницька селищна рада м.Борислава Львівської області (далі - Східницька селищна рада, третя особа), з вимогою визнати протиправним та скасувати рішення Довжанської Гірської сільської ради Дрогобицького району Львівської області № 307 від 07.03.2018 року "Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є жителем села Довге Гірське Дрогобицького району Львівської області, а оскаржене рішення порушує його конституційне право брати участь в управлінні справами села в якому він народився та виріс. Зазначив, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад", однією з умов добровільного об'єднання територіальних громад, сіл, селищ, міст є те, що у складі об'єднаної територіальної громади не може існувати іншої територіальної громади, яка має свій представницький орган місцевого самоврядування. Позивач зазначає, що смт Східниця входить до складу м. Борислава, яке має свій представницький орган місцевого самоврядування Бориславську міську раду, відтак відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" не може бути ініціатором об'єднання територіальних громад з центром у смт Східниця та не може входити в іншу територіальну громаду, крім м. Борислава. Також, позивач наголосив на численних порушеннях процедури при вирішенні питання про об'єднання територіальних громад та прийняті оскарженого рішення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції оскаржила третя особа, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновкам, викладених у рішенні суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме те, що Східницька селищна рада не могла ініціювати добровільного об'єднання територіальних громад.

Крім того, апелянт звертає увагу, що законодавцем чітко визначено етап, на якому перевіряється відповідність проектів рішень щодо добровільного об'єднання територіальних громад та чітко визначено орган до обов'язку якого належить така перевірка, а тому апелянт вважає, що позивач передчасно звернувся з даним позовом.

Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що частина 2 ст. 2 КАС України встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржене рішення Довжанської Гірської сільської ради Дрогобицького району Львівської області № 307 від 07.03.2018 року "Про надання згоди на добровільне об'єднання громад" прийняте з порушенням вищевказаних критеріїв.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що відповідно до рішення Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області від 14.05.2015 року № 878 "Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад" Східницька селищна рада, за результатами громадських обговорень, вирішила надати згоду на добровільне об'єднання територіальних громад, серед яких, територіальна громада села Довге - Гірське.

14.02.2018 року на підставі вказаного рішення, Східницька селищна рада м. Борислава Львівської області скерувала сільському голові с. Довге - Гірське Тупичаку Я.С. пропозиції щодо добровільного об'єднання територіальних громад сіл, серед яких село Довге Гірське Дрогобицького району Львівської області.

07.03.2018 року Довжанська Гірська сільська рада Дрогобицького району прийняла рішення № 307 "Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад".

Не погоджуючись із вказаним рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад", добровільне об'єднання територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється з дотриманням таких принципів: 1) конституційності та законності; 2) добровільності; 3) економічної ефективності; 4) державної підтримки; 5) повсюдності місцевого самоврядування; 6) прозорості та відкритості; 7) відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об'єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що територіальні громади села, селища, міста, що добровільно об'єдналися в одну територіальну громаду, можуть вийти із складу об'єднаної територіальної громади в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 5 вказаного Закону, ініціаторами добровільного об'єднання територіальних громад сіл, селищ, міст можуть бути: 1) сільський, селищний, міський голова; 2) не менш як третина депутатів від загального складу сільської, селищної, міської ради; 3) члени територіальної громади в порядку місцевої ініціативи; 4) органи самоорганізації населення відповідної території (за умови представлення ними інтересів не менш як третини членів відповідної територіальної громади).

Стаття 4 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" визначає основні умови добровільного об'єднання територіальних громад.

Добровільне об'єднання територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється з дотриманням таких умов:

1) у складі об'єднаної територіальної громади не може існувати іншої територіальної громади, яка має свій представницький орган місцевого самоврядування;

2) територія об'єднаної територіальної громади має бути нерозривною, межі об'єднаної територіальної громади визначаються по зовнішніх межах юрисдикції рад територіальних громад, що об'єдналися;

3) об'єднана територіальна громада має бути розташована в межах території Автономної Республіки Крим, однієї області;

4) при прийнятті рішень щодо добровільного об'єднання територіальних громад беруться до уваги історичні, природні, етнічні, культурні та інші чинники, що впливають на соціально-економічний розвиток об'єднаної територіальної громади;

5) якість та доступність публічних послуг, що надаються в об'єднаній територіальній громаді, не можуть бути нижчими, ніж до об'єднання.

Відповідно до ч. 2 цієї статті. адміністративним центром об'єднаної територіальної громади визначається населений пункт (село, селище, місто), який має розвинуту інфраструктуру і, як правило, розташований найближче до географічного центру території об'єднаної територіальної громади.

Згідно з ч. 3 ст. 4 вказаного Закону, добровільне об'єднання територіальних громад не призводить до зміни статусу населених пунктів як сільської чи міської місцевості.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 цього ж Закону, найменування об'єднаної територіальної громади, як правило, є похідним від найменування населеного пункту (села, селища, міста), визначеного її адміністративним центром.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування" територіальною громадою є - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" у разі прийняття сільськими, селищними, міськими радами рішень про добровільне об'єднання територіальних громад, а також у разі підтримки добровільного об'єднання територіальних громад на місцевому референдумі сільський, селищний, міський голова територіальної громади, в якій ініційовано питання про добровільне об'єднання територіальних громад, звертається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної державної адміністрації з пропозицією звернутися до Центральної виборчої комісії для прийняття нею рішення про призначення перших виборів депутатів сільської, селищної, міської ради та відповідного сільського, селищного, міського голови в установленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, об'єднана територіальна громада вважається утвореною за цим Законом з дня набрання чинності рішеннями всіх рад, що прийняли рішення про добровільне об'єднання територіальних громад, або з моменту набрання чинності рішенням про підтримку добровільного об'єднання територіальних громад на місцевому референдумі та за умови відповідності таких рішень висновку, передбаченому частиною четвертою статті 7 цього Закону.

Виходячи з наведеного, Законом передбачається об'єднання територіальних громад виключно на добровільній основі за відповідними рішеннями органів місцевого самоврядування, які приймаються з врахуванням думки територіальної громади або за рішенням референдуму.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що при прийнятті оскарженого рішення відповідачем не було враховано вимог ст. 4 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад", а саме того, що у складі об'єднаної територіальної громади не може існувати іншої територіальної громади, яка має свій представницький орган місцевого самоврядування.

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 30.12.1962 року "Про віднесення в підпорядкування обласних (промислових) Рад депутатів трудящих міських поселень Української РСР" місто Борислав з селищем міського типу Східниця віднесено до відання (підпорядкування) обласних (промислових) рад депутатів трудящих.

Згідно рішення Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області від 15.03.2018 року № 23 "Про звернення до Львівської обласної ради про ініціювання розробки проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно - територіальних одиниць міста Борислава та селища Східниця" Східницька селищна рада має намір вийти з-під відання м. Борислава.

Однак, станом на дату винесення оскарженого рішення - 07.03.2018 року, так і станом на дату розгляду справи судом першої інстанції та перегляду його в апеляційній інстанції, змін у статусі смт Східниці не було. Селище Східниця залишається складовою одиницею міста Борислава, територіальна громада якого має свій представницький орган місцевого самоврядування. У зв'язку з цим, утворення окремих Бориславської та Східницької територіальної громади є неможливим до набуття смт Східницею самостійного статусу суб'єкта місцевого самоврядування шляхом виділення зі складу міста Борислава та включення до складу відповідного району Львівської області.

Колегія суддів не погоджується з позицією апелянта викладеною в апеляційній скарзі, та зазначає, що об'єднання територіальної громади селища Східниці, яка не має самостійного статусу суб'єкта місцевого самоврядування та села Довге Гірське Дрогобицького району Львівської області суперечить чинному законодавству, а тому з огляду на це, ініціатива добровільного об'єднання територіальних громад є передчасною.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені третьою особою в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області - залишити без задоволення .

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року у справі № 813/1381/18 - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Я. С. Попко Повне судове рішення складено 20.12.2018 року