Постанова

від 13.12.2018 по справі 500/2067/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/3593/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Герман О.В.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 500/2067/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Мартиць О.І. в м. Тернополі Тернопільської області 19.10.2018 року), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі - УДВС ГТУЮ у Тернопільській області, відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що вказане рішення є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що постанова державного виконавця Дубчак М.З. від 28.09.2018 про повернення виконавчого провадження є незаконною та порушує його права, оскільки не виконано рішення суду щодо виплати перерахованої пенсії у період з 01.01.2016 по 31.12.2017.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та не заперечується учасниками справи, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2016 року як пенсіонеру органів внутрішніх справ згідно із Законом України від 23.12.2015 року № 900-VІІІ Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей (далі - Закон № 900-VІІІ), ст.ст. 51, 63 Закону України від 9 квітня 1992 року 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон № 2262-ХІІ), постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції (далі - Постанова № 988), на підставі наданої довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Тернопільській області про грошове забезпечення від 22.05.2017 року № 136 для перерахунку пенсій з урахуванням грошового забезпечення поліцейських.

Зобов'язано ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 року як пенсіонеру органів внутрішніх справ згідно із Законом № 900-VІІІ, ст.ст. 51, 63 Закону № 2262-ХІІ, Постановою № 988, на підставі наданої довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Тернопільській області про грошове забезпечення від 22.05.2017 року № 136 для перерахунку пенсій з урахуванням грошового забезпечення поліцейських.

30.05.2018 Тернопільським окружним адміністративним судом на виконання даного судового рішення видано виконавчий лист, в якому зазначено про необхідність здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до рішення суду від 05.04.2018 року.

Постановою старшого держаного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Тернопільській області 14.06.2018 відкрито виконавче провадження № 56608892 з виконання виконавчого листа № 819/413/18, виданого 30.05.2018 Тернопільським окружним адміністративним судом.

Під час здійснення виконавчого провадження 12.07.2018 ГУ ПФУ в Тернопільській області надіслано листа № 5619/03 про те, що 18.06.2018 отримано постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.06.2018 щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 у справі № 819/413/18, яке виконане добровільно в межах компетенції 16.05.2018.

В подальшому відповідачем надіслано вимогу виконавця про надання письмових пояснень щодо виконання вказаного рішення суду в межах повноважень згідно повідомлення № 5619/03 від 12.07.2018.

17.09.2018 відповідач отримав лист боржника ГУ ПФУ в Тернопільській області № 7417/03, у якому повідомлялось, що рішення суду виконано в межах своїх повноважень, а саме - здійснено перерахунок пенсії (додано перерахунки пенсії за пенсійною справою № 5087 - МВС ОСОБА_1.).

28.09.2018 старшим держаним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Тернопільській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Дана постанова посадової особи відповідача обґрунтована тим, що пенсійний орган належним чином виконав рішення суду про перерахунок пенсії позивачу, а також посиланнями на положення пункту 9 частини 1 ст. 37 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VIII), якою передбачено повернення виконавчого документа у випадку заборони звернення стягнення на майно та кошти боржника та щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.09.2018 старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Тернопільській області Дубчак З.М. відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Рішенням суду від 05.04.2018 року у справі № 819/413/18, по якій видано виконавчий лист, стосовно дій з виконання якого виник спір, що розглядається, зобов'язано, зокрема пенсійний орган здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу.

ГУ ПФУ в Тернопільській області лише частково виконало дане рішення, здійснивши перерахунок пенсії.

Щодо її виплати пенсійний орган послався на те, що така виплата перебуває поза межами його повноважень.

Статтею 1 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень.

Згідно пункту 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно, до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Апеляційний суд вважає, що для повернення виконавчого документа на підставі пункту 9 частини 1 ст. 37 Закону України № 1404-VII у державного виконавця не було жодних підстав, оскільки рішення суду, на підставі якого був виданий виконавчий документ, мало немайновий характер і підлягало виконанню в порядку, передбаченому Розділом VIII Закону № 1404-VIII.

Жодної заборони на вжиття державним виконавцем передбачених даним розділом заходів щодо боржника - пенсійного органу законодавчо не передбачено.

Безпідставними є посилання суду першої інстанції на статтю 1 Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна , оскільки даний законодавчий акт не стосується пенсійного органу, який не є ні державним підприємством, ні господарським товариством, щодо реалізації майна яких вказаний закон вводить мораторій.

Встановивши, що боржником лише частково виконане судове рішення зобов'язального характеру і часткове невиконання судового рішення пов'язане з певними обставинами, які перебувають поза межами компетенції боржника, державний виконавець і боржник могли вжити інших, передбачених законом заходів для випадків, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, повернення виконавчого листа стягувачу в даному випадку було незаконним.

Згідно частин 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справі Півень проти України Європейський суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.

Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків. У справі Шмалько проти України Європейський суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу.

Відповідно до частини 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, внаслідок чого неправильно вирішив справу, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.

Обраний позивачем спосіб захисту, викладений в позові, необхідний та достатній для відновлення його порушеного права.

Від сплати судового збору позивач звільнений, відомості про понесені сторонами судові витрати крім судового збору у справі відсутні. Відтак підстави для розподілу чи перерозподілу судових витрат, передбачені ст. 139 та підпунктом в пункту 4 ст. 322 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 500/2067/18 скасувати та винести нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Дубчак М.З. з винесення постанови від 28.09.2018 року про повернення виконавчого документа - виконавчого листа № 819/413/18, виданого 30.05.2018 року, стягувачу у виконавчому провадженні № 56608892.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Дубчак М.З.від 28.09.2018 року про повернення виконавчого документа - виконавчого листа № 819/413/18, виданого 30.05.2018 року, стягувачу від 28.09.2018 року у виконавчому провадженні № 56608892.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська Повний текст судового рішення складено 18.12.2018