Рішення

від 18.12.2018 по справі 914/1731/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2018 справа №914/1731/18

Суддя Юркевич М.В., за участю секретаря Кияк І.В., розглянув матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю незалежної телерадіокомпанії «Ірта», м. Сєвєродонецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанії «Нові комунікації», м. Львів

про: стягнення 255 483,87 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю незалежна телерадіокомпанія «Ірта» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанії «Нові комунікації» про стягнення 255 483,87 грн. заборгованості за договором про розповсюдження реклами №0107/17.

Ухвалою від 21.09.2018р. було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, надано сторонам строк для подання відзиву та документів по справі, а також заперечення проти розгляду справи у спрощеному провадженні.

На адресу господарського суду 05.11.2018р. надійшло клопотання відповідача про залишення позову без розгляду. У вказаному клопотанні відповідач звернув увагу суду на те, що при поданні позову позивач не в повній мірі надіслав відповідачу позовних матеріалів, зокрема самого тексту позовної заяви та додатків до неї. Таким чином, відповідач просить суд на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України залишити позов без розгляду.

Ухвалою від 06.11.2018р., суд, на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України, залишив даний позов без руху та зобов'язав позивача надіслати позовну заяву з долученими документами на адресу відповідача.

В межах строку встановленого судом, позивач виправив недоліки позовної заяви, а тому ухвалою від 19.11.2018р. було призначено судове засідання по розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 18.12.2018р.

В судове засідання 18.12.2018р. сторони явку своїх уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суд не повідомили.

Станом на 18.12.2018р. на адресу господарського суду від сторін не поступило жодних додаткових доказів та пояснень. Разом з тим, суд звертає увагу на те, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, товариство відповідача зареєстроване за адресою: 79000, м. Львів, вул. Воронного, 3, куди і скеровувались ухвали господарського суду від 21.09.2018р.,19.11.2018р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення, котрі повернуті з відміткою “вручено”.

Згідно приписів п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011р. №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, зазначені вище обставини свідчать про обізнаність сторін про розглядуваний спір.

В силу приписів ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що справа, у відповідності до вимог статей 165, 248 ГПК України, може бути розглянута за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом з'ясовано наступне:

01.07.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю незалежною телерадіокомпанією «Ірта» (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанією «Нові комунікації» (відповідачем) було укладено договір №0107/17, за умовами якого позивач зобов'язався на замовлення відповідача надавати послуги телевізійної трансляції рекламних матеріалів під вихідними даними «ZIK», а відповідач – оплачувати такі послуги.

Згідно п. 4.1 договору, вартість щомісячних рекламних послуг, які позивач надає відповідачу складає 110 000,00 грн.

В п. 8.1. договору, сторони погодили строк його дії до 30.06.2018р.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору ним надавалися відповідачу послуги з трансляції рекламних матеріалів, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг):

№ОУ-0000078 від 30.10.2017р. на суму 110 000,00 грн.;

№ОУ-0000087 від 30.11.2017р. на суму 110 000,00 грн.;

№ОУ-0000088 від 10.12.2017р. на суму 35 483,87 грн.;

Акти фактичного надання послуг разом з ефірними довідками, відповідно до п. 3.7 договору, підписані двома сторонами.

За умовами п. 4.3 договору, оплата послуг здійснюється відповідачем щомісячно шляхом перерахування вартості рекламних послуг на поточний рахунок телекомпанії, що зазначається у виставлених рахунках-фактурах та терміни, зазначені у таких рахунках та за умови підписання сторонами акту про надання послуг.

За твердженням позивача, відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання та не здійснював оплати за отримані послуги.

Листом №47 від 19.06.2018р. ТОВ НТРК «Ірта» повідомляла відповідача про наявну заборгованість по договору в сумі 255 483,87 грн.. Крім того, для здійснення погашення заборгованості позивач повторно направляв відповідачу рахунки на оплату.

Однак, відповідач за вказані послуги оплати не провів, що стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 255 483,87 грн. заборгованості в судовому порядку.

Відповідач в судове засідання по розгляду справи по суті не з'явився, відзиву та будь–яких пояснень по суті спору не подавав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до фактичних обставин справи встановлених судом, спір виник через неналежне виконання з боку відповідача договірних зобов'язань в частині оплати наданих рекламних послуг за договором від 01.07.2017р. №0107/17.

Даний спір лежить в площині його регулювання нормами Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України, зокрема інститутом надання послуг.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

          Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. ( п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Серявін проти України»).

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення суд послуговується наступними законоположеннями та своїми висновками:

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Між сторонами по даній справі виникли договірні правовідносини з договору надання рекламних послуг, а саме розповсюдження рекламних матеріалів під вихідними даними «ZIK».

В силу приписів ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем відповідно до умов договору було надано відповідачу відповідні рекламні послуги, про що свідчать долучені до матеріалів справи докази, а саме акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2017р., 30.11.2017р., 10.12.2017р. на загальну суму 255 483,87 грн. Акти підписані двома сторонами та скріплені їх печатками без зауважень та застережень. Таким чином, у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем на підставі виставлених рахунків, оплатити послуги у строки, які визначені в таких рахунках.

Натомість, відповідач своїх зобов'язань по договору не виконав, отримані послуги не оплати. Крім того, як вбачається з листа позивача від 19.06.2018р., останній звертався до відповідача з пропозицією розрахуватися за отримані послуги, та зокрема, повторно надсилав відповідачу виставлені рахунки на оплату. Докази, долучені позивачем, підтверджують надсилання рахунків відповідачу описом вкладення від 22.06.2018р. Однак, відповідач, в строк визначений у листі позивача, оплатив послуг згідно договору не здійснив.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 255 483,87 грн. підлягає до задоволення, оскільки є обгрунтованою, доведеною, та підтвердженою матеріалами справи.

В той же час, відповідачем в ході розгляду даної справи не надано суду жодних доказів оплати заборгованості за договором та заперечень проти підставності позовних вимог.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача в розмірі сплаченої суми судового збору – 3 832,26 грн.

Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю незалежної телерадіокомпанії «Ірта» - задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанії «Нові комунікації» (79000, м. Львів, вул. Воронного, 3, код ЄДРПОУ 34047881) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю незалежної телерадіокомпанії «Ірта» (93405, м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, 13, код ЄДРПОУ 31530558) 255 483,87 грн. та 3 832,26 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.12.2018р.

Суддя Юркевич М. В.