Ухвала

від 17.12.2018 по справі 918/3/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

УХВАЛА

м. Рівне

"17" грудня 2018 р. Справа № 918/3/18

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р. , при секретарі судового засідання В'юненко І.І. ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання Дочірнього підприємства "Шпат" про виправлення помилки в наказі у справі №918/3/18

за позовом Дочірнього підприємства "Шпат"

до Фізичної особи-підприємця Єремейчук Олени Іванівни

про стягнення заборгованості в сумі 14 000 грн. 00 коп.

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

3 січня 2018 року Дочірнє підприємство "Шпат" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Єремейчук Олени Іванівни про стягнення заборгованості в сумі 14 000 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 26.04.2018 року у справі № 918/3/18 позов Дочірнього підприємства "Шпат" задоволено, стягнуто з Фізичної особи- підприємця Єремейчук Олени Іванівни на користь Дочірнього підприємства "Шпат" 14 000. 00 грн. основного боргу та 1 600. 00 гри. витрат по оплаті судового збору.

30.05.2018 року господарським судом Рівненської області було видано наказ на примусове виконання рішення від 26.04.2018 р.

До господарського суду Рівненської області через канцелярію від Дочірнього підприємства "Шпат" надійшло клопотання №304 від 23.11.2018 року, в якому останній просить суд виправити описку, допущену в наказі Господарського суду Рівненської області від 30.05.2018 року у справі № 918/3/18, зазначивши дату народження боржника фізичної особи-підприємця Єремейчук Олени Іванівни.

Заявлене клопотання Дочірнє підприємство "Шпат" обґрунтовує тим, що наказ від 30.05.2018 року по справі, подано на виконання до Рокитнівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, однак 22.11.2018 року від ДВС України надійшло повідомлення від 14.11.2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Зі змісту даного повідомлення вбачається, що у виконавчому документі (наказі від 30.05.2018 року по справі №918/3/18) відсутня дата народження боржника. Дочірнє підприємство "Шпат" вважає, що дана обставина не дає можливості пред'явити наказ від 30.05.2018 року по справі до виконання, а тому просить суд внести доповнення до наказу вказавши додатково дату народження боржника фізичної особи-підприємця Єремейчук Олени Іванівни.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області (суддя Марач В.В.) від 05 грудня 2018 року клопотання Дочірнього підприємства "Шпат" про виправлення описки в наказі Господарського суду Рівненської області від 30.05.2018 року по справі № 918/3/18 призначено до розгляду в судовому засіданні на 17 грудня 2018 року.

Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду Рівненської області від 14 грудня 2018 року на підставі службової записки помічника судді Марача В.В. у зв'язку з перебуванням судді Марача В.В. у відпустці (наказ № 737 від 12.11.2018) призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 грудня 2018 року, справу №918/3/18 передано на розгляд судді Войтюку В.Р.

З врахуванням наведеного, суд приймає справу №918/3/18 до свого провадження.

В судове засідання 17 грудня 2018 року представники сторін не з'явилися.

Згідно ч.3 ст.328 ГПК України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви про виправлення помилки у виконавчому документі.

Враховуючи зазначене, суд вбачає, що неявка сторін не є перешкодою для розгляду заяви, а тому, суд вважає за можливе розглянути клопотання про виправлення помилки в наказі, за відсутності представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали клопотання стягувача, про виправлення помилки в наказі, суд дійшов висновку про те, що останнє є необґрунтованим та безпідставним, при цьому суд було враховане наступне.

У силу ст. 124 Конституції України та ст.ст. 18, 326 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З зазначених норм права слідує, що усі рішення є обов'язковими до виконання на усій території України, в тому числі рішення по даній справі №918/3/18.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи ;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Суд констатує, що пункт 3 ч. 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" вимагає щоб у виконавчому документі була зазначена дата народження боржника - фізичної особи .

Разом з тим, визначення поняття фізичної особи міститься у ст. 24 Цивільного кодексу України, відповідно до якої людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - виписка) - документ в електронній або у випадку, передбаченому цим Законом, у паперовій формі, який формується та оновлюється за результатами проведення реєстраційних дій і містить відомості про юридичну особу або її відокремлений підрозділ, фізичну особу - підприємця (у тому числі про взяття на облік в органах державної статистики та державної фіскальної служби, видачу ліцензії та документів дозвільного характеру) або громадське формування, що не має статусу юридичної особи.

Державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою , зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом. (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Отже, з урахуванням зазначених вище норм, суд вбачає, що з моменту реєстрації в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа набуває особливого статусу суб'єкта господарювання.

Відповідачем у даній справі, який є боржником за виконавчим документом - наказом Господарського суду Рівненської області №918/3/18 від 30 травня 2018 є фізична особа - підприємець Єремейчук Олена Іванівна, а тому в даному випадку не вимагається зазначення у виконавчому документі дати народження останньої, оскільки така вимога стоїть виключно для фізичних осіб.

Разом з тим, наказ Господарського суду Рівненської області містить ідентифікаційний код фізичної особи - підприємця, що відповідає та є тотожним реєстраційному номеру облікової картки платника податків.

Таким чином, судом встановлено, що наказ Господарського суду Рівненської області №918/3/18 від 30 травня 2018 року відповідає вимогам ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону.

Крім того, судом враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також, згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" .

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Відповідно до статті 160 ПІК України, суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.

Відповідно до статті 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.

Як було вставновлено вище, боржником у справі є фізична особа-підприємець, яка зареєстрована у встановленому законодавством порядку та статус якої є відмінним від фізичної особи, а тому відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника , реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц).

З огляду на вищезазначене, суд вважає що в задоволенні заяви Дочірнього підприємства "Шпат" про виправлення помилки в наказі Господарського суду Рівненської області від 30.05.2018 року по справі № 918/3/18 слід відмовити.

Також, суд зазначає, що згідно статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Суд роз'яснює, у разі повторного повернення виконавчого документу без виконання, через підставу невідповідності наказу вимогам закону, стягувач вправі оскаржити такі дії до суду.

Керуючись ст. ст. 234, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ :

1. Прийняти справу № 918/3/18 до свого провадження.

2. В задоволенні заяви Дочірнього підприємства "Шпат" про виправлення описки в наказі Господарського суду Рівненської області від 30.05.2018 року по справі № 918/3/18 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили 20 грудня 2018 року у відповідності до приписів ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачений ст.ст. 254 - 258 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.агbіtr.gov.ua.

Суддя Войтюк В.Р.