Ухвала

від 18.12.2018 по справі 922/32/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

18.12.2018 м. ХарківСправа № 922/32/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши скаргу ФОП Кузнецова С.В. на дії приватного виконавця (вх. 33903 від 04.12.2018 р.) по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авіста і К , м. Дніпропетровськ до Фізичної особи - підприємця Кузнецова Сергія Вікторовича, м. Харків про за участю приватного виконавця та заінтересованих осіб: стягнення коштів Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович Заінтересована особа ПАТ ПроКредит Банк , м. Київ

за участю представників:

стягувача - не з'явився,

боржника - Кривошеєнко О.Ю.,

приватного виконавця - Немченко Д.О.,

заінтересованої особи (ПАТ "ПроКредит Банк") - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.04.2018 р. було частково задоволено позовні вимоги ТОВ "Авіста і К", ухвалено стягнути з Фізичної особи-підприємця Кузнецова Сергія Вікторовича м. Харків (61135, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код особи НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІСТА І К" (49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Соборний район, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 17-В, ідентифікаційний код особи 33769816) 3% річних в сумі 80836,22 грн., інфляційні втрати - 903439,01 грн. та 14764,13 грн. судового збору.

Вказане рішення постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 р. було залишено без змін.

07.08.2018 р. господарським судом Харківської області було видано наказ на примусове виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від "26" липня 2018 р. та рішення господарського суду Харківської області від "26" квітня 2018 р.

04.12.2018 р. через канцелярію господарського суду від ФОП Кузнецова С.В. надійшла скарга на дії приватного виконавця (вх. №33903), в якій скаржник просить суд:

- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк Володимира Володимировича щодо накладення арешту на нерухоме майно: нежитлову будівлю Ж-1 загальною площею 875,2 кв.м. за адресою м. Харків, вул. Механізаторів, 2 та земельну ділянку кадастровий номер 6310138200:05:005:0022 площею 0,2253 га за адресою м. Харків, вул. Механізаторів, 2 (номер запису про обтяження: 28394730, зареєстровано в реєстрі 16.10.2018 року, номер запису про обтяження: 28394575, зареєстровано в реєстрі 16.10.2018 року; номер запису про обтяження: 28394367, зареєстровано в реєстрі 16.10.2018 року);

- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича від 26.09.2018 року про накладення арешту на нерухоме майно: нежитлову будівлю Ж-1 загальною площею 875,2 кв.м. за адресою м. Харків, вул. Механізаторів, 2 та земельну ділянку кадастровий номер 6310138200:05:005:0022 площею 0,2253 га за адресою м. Харків, вул. Механізаторів, 2 (номер запису про обтяження: 28394730, зареєстровано в реєстрі 16.10.2018 року, номер запису про обтяження: 28394575, зареєстровано в реєстрі 16.10.2018 року; номер запису про обтяження: 28394367, зареєстровано в реєстрі 16.10.2018 року).

В обґрунтування скарги ФОП Кузневов С.В. вказує, що приватним виконавцем було накладено арешт на нерухоме майно, яке було обтяжено за умовами договору іпотеки №PRP.91012-ІД1 від 01.03.2012 р., укладеного між ПАТ ПроКредит Банк та ФОП Кузнецовим С.В. та яке виникло першочергово. Арешт було накладено без письмової згоди іпотекодержавтеля на звернення стягнення на іпотечне майно боржника, чим порушується право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Ухвалою від 06.12.2018 р. подану заяву було прийнято до розгляду та призначено судове засідання з повідомленням сторін та заінтересованої особи на 17.12.2018 р. о 09:00.

17.12.2018 р. представником скаржника було надано для долучення до матеріалів справи копію постанови Верховного Суду від 19.09.2018 р. по справі №809/299/17, яку судом було досліджено та долучено до матеріалів справи.

Від представника приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В. надійшов відзив на скаргу (вх. 34944), в якому представник виконавця заперечує проти скарги ФОП Кузнецова С.В. та зазначає, що згідно ч. 1 ст. 56 ЗУ Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення тому, на думку виконавця, накладення арешту на майно боржника є лише одним із заходів, що вживаються з метою забезпечення реального виконання рішення суду та помилково ототожнюється заявником зі зверненням стягнення на майно боржника. Також, приватним виконавцем висловлено заперечення щодо порушення прав саме скаржника та зазначається, що суд за результатами розгляду скарги не може скасовувати постанови приватного виконавця.

17.12.2018 р. через канцелярію господарського суду від представника стягувача надійшла заява (вх. №34948) про розгляд скарги без участі представника ТОВ Авіста і К .

У засіданні з розгляду скарги 17.12.2018 р. було оголошено перерву до 12:30, 18.12.2018 р.

У засіданні 18.12.2018 р. представник ФОП Кузнецова С.В. підтримав подану скаргу, надав додаткові пояснення до скарги на дії приватного виконавця (18.12.2018 р. за вх. №35247), в яких зазначає, що у провадженні господарського суду Харківської області перебуває справа № 922/656/18 за позовом ПАТ Прокредит Банк до ФОП Кузнецова С.В. про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 1300000,00 грн. за рамковою угодою від 28.11.2003 року та договорами, які укладалися на її виконання. Також, представник вказує, що між сторонами ведуться переговори щодо мирного врегулювання спору шляхом підписання мирової угоди на умовах, зокрема звернення стягнення на предмети іпотеки за договором № PRP. 91012-ІД1 від 01 березня 2012 року, а діями приватного виконавця, тобто накладенням арешту на іпотечне майно з метою його подальшої реалізації не на корить іпотекодержателя створюється перешкода здійсненню правовідносин сторін Іпотекодавця та Іпотекодержателя за кредитним та іпотечним договором.

Представник приватного виконавця висловив заперечення проти скарги боржника в цілому та заперечував проти того, що було порушено права боржника, а не ПАТ ПроКредит Банк , просив суд відмовити у задоволенні скарги.

Інші учасники справи у призначене засідання не з'явилися.

Згідно ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи викладене, дослідивши надані до суду докази та викладені доводи, судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.04.2018 р. було частково задоволено позовні вимоги ТОВ "Авіста і К", ухвалено стягнути з Фізичної особи-підприємця Кузнецова Сергія Вікторовича м. Харків (61135, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код особи НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІСТА І К" (49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Соборний район, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 17-В, ідентифікаційний код особи 33769816) 3% річних в сумі 80836,22 грн., інфляційні втрати - 903439,01 грн. та 14764,13 грн. судового збору. Вказане рішення постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 р. було залишено без змін.

07.08.2018 р. господарським судом Харківської області було видано наказ на примусове виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від "26" липня 2018 р. та рішення господарського суду Харківської області від "26" квітня 2018 р.

26.09.2018 р. приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виданого судом наказу. Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна постановою приватного виконавця Попляком Володимиром Володимировичем, при примусовому виконанні наказу господарського суду Харківської області по справі №922/32/18 накладено арешт на нерухоме майно, що розташоване: за адресою, м. Харків, вул. Механізаторів, 2 літ. Ж-1 та на земельну ділянку кадастровий номер 6310138200:05:005:0022 площею 0,2253 га за адресою м. Харків, вул. Механізаторів, 2.

В той же час, із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 28.11.2003 року між ПАТ ПроКредит Банк та ФОП Кузнецовим Сергієм Вікторовичем було укладено Рамкову угоду № Х-3040/11.03. На підставі рамкової угоди між ПАТ ПроКредит Банк та ФОП Кузнецовим Сергієм Вікторовичем було укладено договір про надання траншу № Х-3040/11.03-ДТ1.

Відповідно до договору № 5 про внесення змін та доповнень до рамкової угоди від 01.03.2012 року встановлено ліміт суми кредитування еквівалентом в 500000,00 доларів США, ліміт строку користування 240 календарних місяців, максимальний розмір процентів 40%.

Також, з метою забезпечення виконання зобов'язань за рамковою угодою з урахуванням доповнень та змін до неї, між Публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк" та ФОП Кузнецовим С.В. було укладено договір іпотеки №PRP91012-ІД1 від 01.03.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Слоневською Д.В. (реєстровий №539). Предметом іпотеки за вказаним майном визначено нежитлову будівлю Ж-1 загальною площею 875,2 кв.м. за адресою м. Харків, вул. Механізаторів, 2 та земельну ділянку кадастровий номер 6310138200:05:005:0022 площею 0,2253 га за адресою м. Харків, вул. Механізаторів, 2. Укладений договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В., яким накладено заборону на предмет іпотеки, який зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна №12233039 від 01.03.2012 року, Іпотекодержатель ПАТ ПроКредит Банк .

Скаржником надано інформаційну довідку з Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, яка сформована приватним нотаріусом 30.11.2018 року, та з якої вбачається, що 26.09.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Попляком Володимиром Володимировичем винесено постанову про арешт майна боржника за виконавчим провадженням №57306409 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області по справі № 922/32/18 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кузнецова Сергія Вікторовича м. Харків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІСТА І К" 3% річних в сумі 80836,22 грн., інфляційні втрати - 903439,01 грн. та 14764,13 грн. судового збору. Даною постановою приватним виконавцем здійснено арешт майна боржника - Кузнецова С.В. номер запису про обтяження: 28394730, зареєстровано в реєстрі 16.10.2018 року, номер запису про обтяження: 28394575, зареєстровано в реєстрі 16.10.2018 року; номер запису про обтяження: 28394367, зареєстровано в реєстрі 16.10.2018 року.

Оскільки зазначене нерухоме майно надане згідно іпотечного договору № PRP. 91012-ІД1 від 01 березня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Слоневською Д.В., реєстр № 539, під забезпечення виконання зобов'язань Кузнецова С.В. перед ПАТ ПроКредит Банк за рамковою угодою № Х-3040/11.03 від 28.11.2003 року, зазначені дії з арешту нерухомого іпотечного майна та постанова про його арешт, на думку скаржника є протиправними та оскаржувана постанова підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення до господарського суду Харківської області зі скаргою на дії приватного виконавця.

Скаржник стверджував, що за змістом частини першої статті 51 Закону № 1404-VIII для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо:

- право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

- вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю;

- наявна письмова згода заставодержателя.

Право іпотеки виникло першочергово. Крім того, у приватного виконавця на момент винесення оскаржуваної постанови відсутня письмова згода Іпотекодержателя для звернення стягнення на заставлене, іпотечне майно боржника. Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна, в останньому містяться відповідні відомості щодо обтяження майна, як предмета іпотеки, на яке приватним виконавцем накладено арешт, але ця обставина не була взята виконавцем при прийняття постанови про накладення арешту на майно. Накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, чим порушується право іпотекодержателя при невиконанні боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. За таких обставин, накладення арешту на майно, яке перебуває в іпотеці, обмежує забезпечене іпотекою право ПАТ Про Кредит Банк на задоволення своїх вимог за договором іпотеки.

В той же час, скаржник просив звернути увагу, що у провадженні господарського суду Харківської області перебуває справа №922/656/18 за позовом ПАТ Прокредит Банк до ФОП Кузнецова С.В. про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 1300000,00 грн. за рамковою угодою від 28.11.2003 року та договорами, які укладалися на її виконання. Між сторонами ведуться переговори щодо мирного врегулювання спору шляхом підписання мирової угоди на умовах, зокрема звернення стягнення на предмети іпотеки за договором № PRP. 91012-ІД1 від 01 березня 2012 року, а дії приватного виконавця, тобто накладення арешту на іпотечне майно з метою його подальшої реалізації не на користь іпотекодержателя перешкоджає здійсненню правовідносин Іпотекодавця та Іпотекодержателя за кредитним та іпотечним договором.

Заперечуючи проти скарги боржника, представник приватного виконавця наголошував, що скаржником не доведено порушення права саме боржника, а не ПАТ ПроКредит Банк , та зазначав, що скаржником пропущено строк на звернення зі скаргою до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав поданої скарги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Господарським процесуальним кодексом встановлено строк, протягом якого скаргу може бути подано до суду. Зокрема, згідно п. а ч. 1 ст. 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Встановлення факту пропуску строку подання скарги на дії виконавця має здійснюватися на підставі належних, достовірних та достатніх доказів, обов'язок подання яких покладається на осіб, які обґрунтовують свої доводи або заперечення.

Оскільки приватним виконавцем не було надано до суду доказів вручення або направлення боржнику саме оскаржуваної постанови, такі докази в матеріалах справи відсутні, тому суд відхиляє доводи представника приватного виконавця про пропуск скаржником строку на оскарження дій приватного виконавця.

Відповідно до ст. 1 ЗУ Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

До основних засад виконавчого провадження належить, зокрема: верховенство права, законність, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (ст. 2 вказаного Закону).

Враховуючи викладене, вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження стосується прав та обов'язків сторін виконавчого провадження і Законом передбачено механізм здійснення судового контролю за виконанням судових рішень за скаргами сторін виконавчого провадження, які вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю виконавця під час виконання судового рішення порушено їхні права незалежно від безпосередньої заінтересованості або факту порушення інтересів третіх осіб. Тому суд вважає безпідставними доводи представника приватного виконавця про відсутність у скаржника права звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця лише з тих причин, що вчинені виконавцем дії завдають шкоди третім особам, а не безпосередньо боржнику.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЗУ Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 ЗУ Про виконавче провадження ).

Згідно ч. 1 ст. 48 ЗУ Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч. 1 ст. 56 ЗУ Про виконавче провадження ).

У відповідності до положень ст. 50 ЗУ Про виконавче провадження звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. У разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Згідно ч. 4 вказаної статті після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Відповідно до ст. 51 ЗУ Про виконавче провадження для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо:

1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю;

3) наявна письмова згода заставодержателя.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, право застави виникло та було зареєстровано до ухвалення судового рішення по даній справі. Окрім того, приватним виконавцем до суду не було подано доказів наявності письмової згоди заставодержателя або доказів того, що вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 вказаного Закону, про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі. Однак, доказів такого звернення до іпотекодержателя до суду також не було надано.

Враховуючи викладені обставини та положення спеціального законодавства, суд також бере до уваги наступне.

Іпотека, за визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про іпотеку" - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частинами шостою та сьомою статті 3 зазначеного Закону:

- у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки;

- пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Зі змісту наведених приписів Закону України "Про іпотеку" можна зробити висновок, що в разі коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно. При цьому відсутні підстави для відмови у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв'язку з відсутністю реального порушення боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання на момент пред'явлення відповідної вимоги; факт порушення основного зобов'язання, яке забезпечене іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя і не пов'язується з його існуванням, а, отже, й порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки.

Оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. А в контексті встановлених ЗУ Про виконавче провадження засад виконавчого провадження, вказана дія порушує також право сторін виконавчого провадження на законність вчинених виконавцем дій в процесі проведення виконавчого провадження.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/4772/17, від 10.10.2018 р. у справі №183/4363/16, від 31.10.2018 р. у справі №923/1105/17.

Як вже зазначалося, за приписами частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Виходячи зі змісту частини 3 цієї ж статті 343 ГПК України, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги у разі, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за умови, що право заявника при цьому не було порушено. У разі ж, якщо мало місце порушення прав заявника відсутні підстави постановити ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Зі змісту частин 2 та 3 статті 343 ГПК України випливає, що за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Аналогічну позицію викладено в постановах Касаційного господарського суду від 16.04.2018 р. у справі №917/2044/15, від 30.10.2018 р. у справі 910/18023/14, від 21.09.2018 р. у справі 916/1674/15.

Враховуючи викладене, обґрунтованість вимог скаржника в частині визнання протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк Володимира Володимировича щодо накладення арешту на нерухоме майно: нежитлову будівлю Ж-1 загальною площею 875,2 кв.м. за адресою м. Харків, вул. Механізаторів, 2 та земельну ділянку кадастровий номер 6310138200:05:005:0022 площею 0,2253 га за адресою м. Харків, вул. Механізаторів, 2 (номер запису про обтяження: 28394730, зареєстровано в реєстрі 16.10.2018 року, номер запису про обтяження: 28394575, зареєстровано в реєстрі 16.10.2018 року; номер запису про обтяження: 28394367, зареєстровано в реєстрі 16.10.2018 року), суд задовольняє вимоги заявника в цій частині, що за змістом сформульованих вимог тягне за собою і визнання недійсною постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича від 26.09.2018 року про накладення арешту на нерухоме майно: нежитлову будівлю Ж-1 загальною площею 875,2 кв.м. за адресою м. Харків, вул. Механізаторів, 2 та земельну ділянку кадастровий номер 6310138200:05:005:0022 площею 0,2253 га за адресою м. Харків, вул. Механізаторів, 2 (номер запису про обтяження: 28394730, зареєстровано в реєстрі 16.10.2018 року, номер запису про обтяження: 28394575, зареєстровано в реєстрі 16.10.2018 року; номер запису про обтяження: 28394367, зареєстровано в реєстрі 16.10.2018 року).

Керуючись ст. ст. 234, 339, 342 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу ФОП Кузнецова С.В. на дії приватного виконавця (вх. 33903 від 04.12.2018 р.) задовольнити частково.

Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк Володимира Володимировича щодо накладення арешту на нерухоме майно: нежитлову будівлю Ж-1 загальною площею 875,2 кв.м. за адресою м. Харків, вул. Механізаторів, 2 та земельну ділянку кадастровий номер 6310138200:05:005:0022 площею 0,2253 га за адресою м. Харків, вул. Механізаторів, 2 (номер запису про обтяження: 28394730, зареєстровано в реєстрі 16.10.2018 року, номер запису про обтяження: 28394575, зареєстровано в реєстрі 16.10.2018 року; номер запису про обтяження: 28394367, зареєстровано в реєстрі 16.10.2018 року).

Визнати недійсною постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка Володимира Володимировича від 26.09.2018 року про накладення арешту на нерухоме майно: нежитлову будівлю Ж-1 загальною площею 875,2 кв.м. за адресою м. Харків, вул. Механізаторів, 2 та земельну ділянку кадастровий номер 6310138200:05:005:0022 площею 0,2253 га за адресою м. Харків, вул. Механізаторів, 2 (номер запису про обтяження: 28394730, зареєстровано в реєстрі 16.10.2018 року, номер запису про обтяження: 28394575, зареєстровано в реєстрі 16.10.2018 року; номер запису про обтяження: 28394367, зареєстровано в реєстрі 16.10.2018 року).

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її прийняття.

Повний текст ухвали підписано 20.12.2018 р.

Суддя Л.С. Лаврова