Постанова

від 19.12.2018 по справі 810/4282/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2018 року м. Київ №810/4282/17

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Ганечко О.М.,

Сорочка Є.О.,

за участю

секретаря судового засідання Кузик М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року (повний текст складено 25.05.2018, суддя Панова Г.В.) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Вишнівська взуттєва фабрика до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Вишнівська взуттєва фабрика звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.07.2017 № 0026081402 та № 0026051402.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року та постановити нове рішення, яким апеляційну скаргу задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в ході проведення документальної перевірки ТОВ ВВФ встановлено обставини безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ Дженерал Комерц , ТОВ Капарол-М , ТОВ Леген Трейд , ТОВ Лест Компані , ТОВ Норвіг , ТОВ Ротор Б.Т , ТОВ Юніверсал БУД , ТОВ Стефан Продакт , ТОВ Мірайн Груп , ТОВ Логвін , ПП Майстер Практікер , ПП Актив Сільвер , ТОВ Трено Груп , ПП Концепт Прінт , ТОВ Крістенс у зв'язку з відсутністю у них необхідних умов для здійснення господарської діяльності (а саме: відсутністю трудових ресурсів та основних фондів) та відсутністю у ланцюгу формування податкового кредиту такими суб'єктами господарювання від постачальників за 2013 - 2016 роки товарів, які були реалізовані ТОВ ВВФ . За наведених обставин, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні повністю.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, зокрема, що судом першої інстанції не було досліджено взаємовідносини ТОВ Вишнівська взуттєва фабрика із ТОВ Крістенс , засновник якого в березні 2012 року на прохання невстановленої особи за грошову винагороду придбала суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ Крістенс , але яку було звільнено від кримінальної відповідальності ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у зв'язку із закінченням строків давності в кримінальному проваджені №3201410010000093.

11.12.2018 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому такий просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки судом першої інстанції було повною мірою з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача та думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що упродовж періоду з 14.11.2016 по 21.06.2017 працівниками Головного управління ДФС у Київській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ ВВФ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, за результатами якої складено Акт від 23.06.2017 № 427/10-36-14-02-13/05468558 (далі - Акт перевірки).

Згідно з висновками цього Акта перевірки відповідач встановив порушення позивачем норм п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження платником податку на прибуток на загальну суму 2 362 401 грн. (в тому числі за 2013 рік на 364 206 грн., за 2014 рік на 51 278 грн., за 2015 рік на 1 077 434 грн., за 1-ий квартал 2016 року на 467 191 грн., за 2-ий квартал 2016 року на 402 292 грн.) та п.п. 198.1, 198.2, 198.3 і 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження платником податку на додану вартість на загальну суму 2 798 096 грн. (в т.ч. за вересень 2013 року на 97 973 грн., за жовтень 2013 року на 98572 грн., за листопад 2013 року на 95 851 грн., за грудень 2013 року на 90 979 грн., за січень 2014 року на 48 477 грн., за лютий 2014 року на 8 499 грн., за березень 2015 року на 77 252 грн., за квітень 2015 року на 151 743 грн., за травень 2015 року на 98 465 грн., за червень 2015 року на 29 242 грн., за липень 2015 року на 33 313 грн., за вересень 2015 року на 203 727 грн., за жовтень 2015 року на 196 982 грн., за листопад 2015 року на 186 257 грн., за грудень 2015 року на 414 672 грн., за січень 2016 року на 113 355 грн., за лютий 2016 року на 122 562 грн., за березень 2016 року на 283 184 грн., за квітень 2016 року на 182 692 грн., за травень 2016 року на 148 408 грн., за червень 2016 року на 115891 грн.).

Висновки працівників контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства мотивовані тим, що господарські операції в межах договорів поставки, укладених з контрагентами ТОВ Дженерал Комерц , ТОВ Капарол-М , ТОВ Леген Трейд , ТОВ Лест Компані , ТОВ Норвіг , ТОВ Ротор Б.Т , ТОВ Юніверсал БУД , ТОВ Стефан Продакт , ТОВ Мірайн Груп , ТОВ Логвін , ПП Майстер Практікер , ПП Актив Сільвер , ТОВ Трено Груп , ПП Концепт Прінт , ТОВ Крістенс не мали реального характеру, натомість мало місце формування ТОВ ВВФ руху активів за рахунок надходження сировини та матеріалів з джерела невідомого походження, що вказує на безоплатне отримання таких товарно-матеріальних цінностей. Як на підставу таких висновків відповідач в тексті Акта перевірки посилається на те, що за даними з інформаційної системи Податковий блок та бази даних Єдиний державний реєстр податкових накладних встановлено, що всі контрагенти-постачальники ТОВ ВВФ не мали достатньої кількості працюючих та основних фондів, необхідних для здійснення звичайної господарської діяльності (зокрема встановлено, що: за даними поданих постачальниками податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форми №1ДФ) за звітні періоди (роки) спірних взаємовідносин ними декларувалось кількість працюючих у кількості однієї особи - директора; баланси (форми №1) та звіти про фінансові результати (форми №2) за звітні періоди (роки) спірних взаємовідносин та/або тим, що ним передували, - не подавались; такі контрагенти-постачальники як ТОВ Леген Трейд , ТОВ Норвіг , ТОВ Логвін у період вчинення спірних господарських операцій податкові декларації по податку на додану вартість не подавали, та ТОВ Трено Груп не подано податку декларацію з податку на прибуток за 2015 рік; за звітні періоди (місяці) спірних господарських операцій контрагенти-постачальники формували податковий кредит за рахунок операцій з придбання товарів, відмінних від тих, що були реалізовані ТОВ ВВФ .

Також під час проведення документальної перевірки позивача відповідачем використано: Акт від 31.03.2014 №352/26-58-22-07-17/38022110 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Крістенс (код за ЄДРПОУ 38022110) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2014 по 31.01.2014 та Акт від 29.07.2014 №740/26-58-22-04-14/38022110 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Крістенс (код за ЄДРПОУ 38022110) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 . Роздруківки текстів цих актів були надані відповідачем до матеріалів справи. Крім того, в Акті перевірки податковий орган посилався на протоколу допиту свідка від 02.07.2014 - гр-ки ОСОБА_4 (остання за даними АІС Податковий блок є засновником та директором ТОВ Крістенс ) з поясненнями щодо реєстрації товариства на її ім'я за грошову винагороду. Копія цього протоколу суду відповідачем надано не було.

Крім того, до Головного управління ДФС у Київській області надійшла інформація від Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва щодо кримінального провадження від 25.08.2016 № 4201610106000162, порушеного за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (далі - КК України). За змістом цього листа досудовим слідством у межах цього кримінального провадження встановлено, що службові особи ТОВ ВВФ протягом 2014 - 2016 років мали взаємовідносини з підприємствами, які створені з метою прикриття незаконної діяльності, в т.ч. з ТОВ Дженерал Комерц , ТОВ Капарол-М , ТОВ Леген Трейд , ТОВ Лест Компані , ТОВ Норвіг , ТОВ Ротор Б.Т , ТОВ Юніверсал БУД , ТОВ Стефан Продакт , ТОВ Мірайн Груп , ТОВ Логвін , ПП Майстер Практікер , ПП Актив Сільвер , ТОВ Трено Груп , ПП Концепт Прінт . При цьому ТОВ ВВФ здійснювало перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки названих підприємств за нібито придбання товарно-матеріальних цінностей, які фактично на адресу позивача не постачались.

За наведеним епізодом правопорушення відповідачем встановлено заниження позивачем сум податку на прибуток та податку на додану вартість.

Окрім того, в ході проведення перевірки працівниками відповідача встановлено віднесення позивачем до складу витрат за 2015 рік вартості втрат від псування цінностей на загальну суму 972 524,49 грн. згідно актів списання № 12 від 31.03.2015, №20 від 29.05.2015, № 25 від 30.06.2015, № 39 від 31.08.2015, № 46 від 30.09.2015, № 66 від 30.11.2015, № 67 від 30.11.2015, № 78 від 21.12.2015, № 80 від 28.12.2015, № 81 від 28.12.2015. Проаналізувавши норми пп. а і б п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 і п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України перевіряючі дійшли висновку про недотримання ТОВ ВВФ умов при списанні товарно-матеріальних цінностей на вказану суму коштів та про виникнення у платника обов'язку щодо визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основною ставкою на вартість таких списаних товарно-матеріальних цінностей. За наведеним епізодом правопорушення відповідачем встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 194 505 грн. (в т.ч. за березень 2015 року на 1 184 грн., за травень 2015 року на 2 204 грн., за червень 2015 року на 1 023 грн., за серпень 2015 року на 1 039 грн., за вересень 2015 року на 1 039 грн., за листопад 2015 року на 1 915 грн., за грудень 2015 року на 186 102 грн.

12.07.2017 Головне управління ДФС у Київській області на підставі цього Акта перевірки прийняло спірні у справі податкові повідомлення-рішення:

- за № 0026081402 (форми Р ), яким за порушення вимог п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, визначило позивачу до сплати грошове зобов?язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 3 536 618 грн. (в тому числі за податковим зобов?язанням - 2 357 745 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 178 873 грн.);

- за № 0026051402 (форми Р ), яким за порушення вимог п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, визначило позивачу до сплати грошове зобов?язання з податку на додану вартість у сумі 2 228 385 грн. (в тому числі за податковим зобов?язанням - 1 998 195 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 230 190 грн.).

У матеріалах справи наявний поепізодний розрахунок нарахованих сум податків, в т.ч. в розмірі по контрагентах-постчальниках позивача.

За наслідками процедури адміністративного оскарження в порядку, визначеному ст. 56 Податкового кодексу України, вказані податкові повідомлення-рішення від 12.07.2017 залишено без змін згідно з рішенням Державної фіскальної служби України від 08.09.2017 №20060/6/99-99-11-01-01-25.

Не погоджуючись з правомірністю таких податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до 01.01.2015) об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств визначено прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, загальне поняття витрат закріплене у пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 ПК України. Зокрема, за змістом норми пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Абзацом 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції Закону від 28.12.2014 № 71-VIII) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Тобто, починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Базою оподаткування визначено грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПК України), а звітним для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (п. 137.4 ст. 137 ПК України).

В силу норм п.п. 44.1, 44.2 і 44.3 ст. 44 ПК України (в редакції Закону від 28.12.2014 № 71-VIII) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі по тексту - Закон № 996-ХІV).

Відповідно до ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 11 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Частинами першою - четвертою ст. 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій (визначення яких як фактів підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів міститься в абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88) є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

За приписами ч. 5 цієї статті Закону № 996-ХІV господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно з ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Зокрема, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності закріплені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248). Так, відповідно до положень п.п. 5 - 9 цього НП(С)БО витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Крім того, відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм Податкового кодексу України в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат і податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, як викладені у постановах від 30.01.2018 № К/9901/2803/18 (у справі № 820/11856/13-а), від 31.01.2018 № К/9901/5557/18 (у справі № 826/245/14), від 06.02.2018 № К/9901/7258/18 (у справі № 810/6695/14).

Як вбачається з тексту Акта перевірки протягом перевіряємого періоду доходи позивача були сформовані за рахунок операцій з виготовлення та реалізації дорослого та дитячого взуття, що за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, статуту ТОВ ВВФ (у редакції 2011 року), довідки з органу статистики станом на 20.06.2012, визначений як основний вид господарської діяльності ТОВ ВВФ (місцезнаходження: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, АДРЕСА_1).

Так, колегія суддів з матеріалів справи встановила, що між ТОВ ВВФ , як покупцем з однієї сторони, і ТОВ Дженерал Комерц , ТОВ Капарол-М , ТОВ Леген Трейд , ТОВ Лест Компані , ТОВ Норвіг , ПП Ротор Б.Т , ТОВ Юніверсал БУД , ТОВ Стефан продукт , ТОВ Міралайн Груп , ТОВ Логвін , ПП Актив Сільвер , ТОВ Трено Груп , ПП Концепт Прінт , ПП Майстер Практікер , ТОВ Крістенс - як постачальниками з іншої сторони, укладено ряд договір купівлі-продажу, а саме: - договір купівлі-продажу № 250815-1 від 25.08.2015 з ТОВ Дженерал Комерц ; - договір купівлі-продажу № 21215-1 від 02.12.2015 з ТОВ Капарол-М ; - договір купівлі-продажу № 211215-1 від 21.12.2015 з ТОВ Леген Трейд ; - договір купівлі-продажу № 61015-1 від 06.10.2015 з ТОВ Лест Компані ; - договір купівлі-продажу № 281215-1 від 28.12.2015 з ТОВ Норвіг ; - договір купівлі-продажу № 030315-1 від 03.03.2015 з ПП Ротор Б.Т ; - договір купівлі-продажу № 190116-1 від 19.01.2016 з ТОВ Юніверсал БУД ; - договір купівлі-продажу № 30815-1 від 03.08.2015 з ТОВ Стефан продукт ; - договір купівлі-продажу № 100516-1 від 10.05.2016 з ТОВ Міралайн Груп ; - договір купівлі-продажу № 200515-1 від 20.05.2015 з ТОВ Логвін ; - договір купівлі-продажу № 200215-1 від 20.02.2015 з ПП Актив Сільвер ; - договір купівлі-продажу № 906-1 від 09.05.2015 з ТОВ Трено Груп ; - договір купівлі-продажу № 040315-1 від 04.03.2015 з ПП Концепт Прінт ; - договір купівлі-продажу № 170315-1 від 17.03.2015 з ПП Майстер Практікер ; - договори купівлі-продажу № 20/8-13 від 20.08.2013 та № 3/01-14 від 03.01.2014 з ТОВ Крістенс (Том II а.с. 33-34, 124-125, 135-136, 162-163, 201-202; Том ІІІ а.с. 24-26, 28-29, 42-43, 64-65, 72-73, 168-169, 209-210, 217-218, 222 - 223; Том ІV а.с. 3-5, 199-200).

За умовами цих договорів постачальники зобов'язуються передати у власність покупця товар, а покупець, в порядку та на умовах таких договорів, - прийняти і оплатити відповідний товар. Ціна товару, що постачається, вказується в накладних на відвантаження товару. Загальна сума договорів визначається сумою всіх накладних на поставки за відповідними договорами.

Сторонами визначені умови поставки, шляхом самовивозу за рахунок покупця. Товар вважається поставленим з моменту прийняття його в повному обсязі від постачальника.

Розрахунки за товар здійснюються покупцем у наступні способи: у безготівковій формі - протягом 60-ти банківських днів з моменту отримання товару, зустрічними поставками товарів в оплату заборгованості, а також векселями за згодою сторін.

З матеріалів справи, зокрема з відповіді на відзив (том VІІІ, а.с. 177-189) встановлено, що перевезення придбаного товару здійснювалось автомобільним транспортом, який належить ТОВ ВВФ на праві власності. Придбані товари були використані ТОВ ВВФ у власній господарській діяльності, а саме - для виробництва взуття. Виготовлена ТОВ ВВФ продукція (взуття в асортименті) реалізовувалась третім особам-покупцям (а саме: ТОВ Віталія , ТОВ Компанія Укрінтек , ТОВ ЗСМаркет , ТОВ Промодяг , ТОВ Транспортна компанія САТ , ТОВ НВКП Укрінтал-Сервіс , ОСОБА_5, ТОВ ЗІЗ-Груп , ТОВ Київ-Спецпром , ТОВ Спецкомплект ЛТД , ТОВ Торнадо , ТОВ Укртекстиль , ТОВ СПЕЦ ВІК , ТОВ Спецторгальянс , ТОВ МІК , ТОВ Естім Солюшнз , ТОВ Промисловий Стандарт , ТОВ Промдетальсервіс , ПП Компанія Ковчег , ТОВ Браво Спецодяг , ПП Чернігівспецодяг , ТОВ Фірма Спецмайстер , ПП Спецкомплект , ДП Житомирський лікеро-горілчаний завод , ТОВ Ашера , ТОВ ТК-Спецодяг , ТОВ фірма Трейд , ін.).

На підтвердження обставин правомірності формування сум витрат і податкового кредиту за вказаним договором купівлі-продажу та руху активів між сторонами позивач долучив до матеріалів справи належним чином засвідчені копії наступних документів:

- видаткових накладних, складених та підписаних від імені постачальників їх керівниками. За змістом цих накладних вбачається, що предметом поставок були комплектуючі, матеріали та сировина для виробництва продукції (петля взуттєва, підносок металевий, пластина металева, голки для промислових машин, картон в асортименті, клей в асортименті, шкіра з ВРХ, шнурки, крем-фарба, фарба НЦ, заклепка, пінополіуретан, резинка, та ін.);

- товарно-транспортних накладних, оформлених ТОВ ВВФ . Згідно змісту цих ТТН, перевезення товарів здійснювалося автомобільним транспортом (автомобіль ГАЗ 3302 (д.р.н. НОМЕР_6), водіями ОСОБА_6, ОСОБА_3 і ОСОБА_7 на замовлення та за рахунок ТОВ ВВФ , пунктами навантаження визначені адреси місцезнаходження постачальників, пунктом розвантаження в усіх випадках - АДРЕСА_1;

- податкових накладних, складених та виписаних на адресу ТОВ ВВФ керівниками постачальників. При цьому, з тексту Акта від 23.06.2017 №427/10-36-14-02-13/05468558 суд встановив, що щодо таких податкових накладних відповідачем під час перевірки не було виявлено жодних випадків порушення порядку їх реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних;

- банківських виписок по рахунку ТОВ ВВФ за період спірних правовідносин в розрізі розрахунків по кожному із названих вище контрагентів-постачальників;

- трьохстороннього договору № 001 про переведення боргу від 27.02.2014, за умовами якого ТОВ Крістенс (як первісний боржник) за згодою ТОВ ВВФ (кредитора) перевів частину заборгованості по договору купівлі-продажу від 03.01.2014 №3/01-14 у сумі 100 831,28 грн. на нового боржника - ТОВ Аст-Трейд Груп ;

- двостороннього акта звірки взаєморозрахунків по договору купівлі-продажу від 03.01.2014 № 3/01-14 (том І, а.с. 179 - 184; том ІІ а.с. 35-248; том ІІІ а.с. 1-250; том ІV а.с. 1-250; том V а.с. 1-247; том VІ а.с. 1-249; том VІІ а.с. 1-131; том VІІІ а.с. 180- 199).

З тексту Акта перевірки від 23.06.2017 №427/10-36-14-02-13/05468558 вбачається, що під час проведення перевірки працівниками відповідача не було виявлено недоліків (в т.ч. відсутність тих чи інших реквізитів первинного документу) у наданих ТОВ ВВФ до документальної перевірки первинних документах.

Також в ході проведеної перевірки встановлено відсутність заборгованості між позивачем та його контрагентами-постачальниками за результатами проведення розрахунків по спірних господарських операціях та були досліджені оборотно-сальдові відомості по рахункам бухгалтерського обліку 26 Готова продукція , 281 Товари на складі , 282 Товари в торгівлі , 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями , 362 Розрахунки з іноземними покупцями , 377 Розрахунками з іншими дебіторами , 701 Дохід від реалізації готової продукції , 702 Дохід від реалізації товарів , 79 Фінансові результати згідно яких встановлено рух активів (товарно-матеріальних цінностей та коштів) упродовж перевіряємого періоду.

Додатково на обґрунтування наявності у ТОВ ВВФ ділової мети при укладенні спірних правочинів, наявності адміністративних та технічних можливостей для придбання та використання у власній господарській діяльності спірних товарів позивач долучи вдо матеріалів справи: копії наказів ТОВ ВВФ про прийом на роботу фізичних осіб (ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7) на посаду водія; копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та талону про проходження технічного огляду; копії журналу-ордерів та відомостей по рахунку бухгалтерського обліку 104 Машини та обладнання за 2013 - 1-е півріччя 2016 року; копії журнал-ордерів і відомостей по рахунку бухгалтерського обліку 105 Транспортні засоби за 2015 рік - 1-е півріччя 2016 року; копію журналу-ордеру та відомості по рахунку бухгалтерського обліку 103 Будинки та споруди за 2013 рік; копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно - комплексу нежитлових будівель (що складається з адміністративно-виробничого корпусу, виробничо-складського корпусу, складу) за адресою: АДРЕСА_1 та витягу про реєстрацію право власності на вказане нерухоме майно за ЗАТ ВВФ (правонаступником якого є ТОВ ВВФ ); копію державного акта на право власності на земельну ділянку за аналогічною адресою, виданого ЗАТ ВВФ ; копії первинних документів (видаткових накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від покупців), складених/отриманих позивачем за наслідками операцій з реалізації виготовленої продукції (взуття) таким третім особам-покупцям (том IV, а.с. 143-161) .

Так, вказані документи оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Крім того, з матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами ТОВ ВВФ на придбання сировини та матеріалів і здійсненням ним основного виду господарської діяльності - виробництва взуття.

При цьому податковим органом не було доведено суду протилежного та не надано доказів, які б спростовували цю обставину.

Також відповідачем в тексті Акта перевірки не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені у наданих позивачем первинних документах, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не надано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ ВВФ , не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи скріншотами з сайту ДФС України (том ІX, а.с. 107-116), установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Задекларовані контрагентом види господарської діяльності в цілому відповідають характеру спірних господарських операцій.

При цьому, суд відхиляє посилання контролюючого органу в тексті Акта перевірки на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншим контролюючим органам (стосовно ТОВ Крістенс у вигляді актів від 31.03.2014 №352/26-58-22-07-17/38022110 та від 29.07.2014 №740/26-58-22-04-14/38022110 про неможливість проведення зустрічних звірок), оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Також доводи відповідача про відсутність у контрагентів позивача за даними поданої податкової/фінансової звітності або за відсутності фактів подання такої великого штату працівників не виключає можливості реального виконання ними спірних господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (позивачем), оскільки відповідачем у даному випадку не доведено необхідну кількість трудових ресурсів. Крім того, залучення додаткових працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

При цьому, посилаючись на проведення в ході здійснення перевірки позивача аналізу форм 1-ДФ, податкової звітності та балансів підприємств-контрагентів позивача, податковим органом не були додані ці документи до матеріалів справи ні в суді першої ні апеляційної інстанцій.

Водночас, сам по собі факт неподання окремої податкової/фінансової звітності або недекларування контрагентами позивача у поданій ним податковій звітності результатів окремих господарських операцій (зокрема, щодо оренди трудових і матеріальних ресурсів, послуг перевізників, тощо) та/або наявних трудових ресурсів і виробничої бази, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати витрати і податковий кредит, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.01.2018 № К/9901/612/18 і № К/9901/630/18.

Також, Верховний Суд України у постановах від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06), від 09.09.2008 (справа №21-500во08), від 01.06.2010 (справа №21-573во10) та від 31.01.2011 у справі №21-47а10 зазначав, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

Таким чином, виключно встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкової вигоди, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючим органом безпосередньо в Акті перевірки наведено не було.

Також, колегія суддів звертає увагу, що позивачем до матеріалів справи надана копія Акта ДПІ у Києво-Святошинському р-ні ГУ ДФС у Київській області від 08.04.2016 №78/10-13-22-05/5468558 (том VІІ, а.с. 160-174), складеного за результатами проведеної документальної позапланової перевірки ТОВ ВВФ з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП Майстер Практікер , ПП Актив Сільвер , ПП Концепт Прінт за березень 2015 року, з ПП Майстер Практікер , ПП Актив Сільвер за квітень 2015 року, з ПП Майстер Практікер , ПП Актив Сільвер , ТОВ Трено Груп , ТОВ Логвін за травень 2015 року. Висновками цього акта перевірки було встановлено заниження ТОВ ВВФ податку на додану вартість за вказані звітні періоди та з переліченими підприємствами за наслідками операцій у межах договорів купівлі-продажу №170315-1 від 17.03.2015, №200215-1 від 20.02.2015, №040315-1 від 04.03.2015, №906-1 від 09.05.2015, № 200515-1 від 20.05.2015, всього на загальну суму 290 863 грн. За наслідками проведення такої перевірки позивача контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.04.2016 № 0000722201 за платежем податок на додану вартість . Таким чином, господарські операції між позивачем та його контрагентами-постачальниками - ПП Майстер Практікер , ПП Актив Сільвер , ТОВ Трено Груп і ТОВ Логвін за звітні періоди березень, квітень і травень 2015 року, та зокрема первинна документація по таких операціях (податкові накладні, товарно-транспортні накладні та оборотно-сальдові відомості по рах. 631) вже були предметом іншої документальної перевірки.

Поряд з цим, рішенням ДФС України від 27.09.2016 № 20891/6/99-99-11-01-02-25 за результатами розгляду скарги платника (позивача) на податкове повідомлення-рішення від 27.04.2016 № 0000722201 це рішення суб'єкта владних повноважень було скасовано у досудовому порядку з мотивів необґрунтованості висновків Акта перевірки про нереальність господарських операцій ТОВ ВВФ з названими постачальниками (том VІІ, а.с. 183-190).

Щодо доводів відповідача про необхідність врахування ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 12.09.2014 у справі № 761/24578/14-к про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 205 КК України на підставі п.1 ч. 1 ст. 49 КК України (у зв'язку із закінченням строків давності), Акта ДПІ у Солом'янському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.07.2014 № 748/26-58-22-08-11/38022110 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Крістенс (на сторінці 149 Акта перевірки податковий орган посилається на інші Акти про неможливість проведення зустрічної звірки від 31.03.2014 № 352/26-58-22-07/38022110 та від 29.07.2014 № 740/26-58-22-04-17/38022110); вироку Подільського районного суду м. Києва від 09.01.2018 у справі № 758/15964/17; ухвали Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03.04.2015 у справі №539/1193/15-к, колегія суддів зазначає, що такі додаткові документи не були покладені в основу висновків Акта перевірки і посилання на такі у ньому відсутні.

За приписами частини другої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналізуючи зміст наведеної норми у своїй постанові від 17.04.2018 у справі № 820/11641/15 Верховний Суд дійшов висновку, що застосовуючи встановлені процесуальним законом правила обов'язку доказування, посилання податкового органу на рішення постановлені в межах кримінальних проваджень, які не покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, за часом не існували на момент проведення перевірки та прийняття рішень, а також не мають безпосереднього відношення до контрагентів позивача, є неприйнятними.

Таким чином, враховуючи, що в Акті перевірки відсутні посилання на вказані вироки суду та Акт про неможливість проведення зустрічної звірки, відповідач, відповідно до імперативних вимог частини другої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не може на них посилатися в обґрунтування правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень.

Більше того, з вироку Подільського районного суду м. Києва від 09.01.2018 у справі № 758/15964/17 вбачається, що його було прийнято вже після складання відповідачем Акта перевірки від 23.06.2017 № 427/10-36-14-02-13/05468558 та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, в даному випадку відсутнє безпосереднє відношення обставин встановлених у цьому вироку стосовно гр-на ОСОБА_9, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень за ознаками, передбаченими передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 357 КК України, до спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Щодо ухвали Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03.04.2015 у справі №539/1193/15-к, суд встановив, що у межах цієї кримінальної справи встановлювалися обставини щодо наявності в діях керівника ТОВ Автотехцентр-3000 ОСОБА_10 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, - за наслідками господарських операцій з ТОВ Крістенс , та підстав для звільнення підозрюваного від кримінальної відповідлальності відповіднро до ч. 4 ст. 212 КК України. Таким чином, у даному випадку ухвалу від 03.04.2015 у справі № 539/1193/15-к про звільнення від кримінальної відповідальності було ухвалено стосовно директора ТОВ Автотехцентр-3000 ОСОБА_10, який не був учасником спірних господарських операцій між ТОВ ВВФ і ТОВ Крістенс . Відповідно дана ухвала Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03.04.2015 у справі №539/1193/15-к не має преюдиційного значення для суду в межах даної адміністративної справи.

Також, доводи відповідача щодо того, що в ході проведення перевірки були проаналізовані реєстри податкових накладних контрагентів позивача та з їх змісту зроблено висновок про безтоварність проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, не можуть бути взяті судом до увагу, оскільки такі реєстри вивчались інспектором виключно за період часу проведення господарських операцій із позивачем , а не за весь час проведення господарської діяльності цими підприємствами , тому твердження, що контрагенти не могли реалізувати позивачу той чи інший товар є безпідставними.

Колегія суддів звертає увагу, що безпосередньо з тексту Акта перевірки вбачається, що відомості з бази даних Єдиний державний реєстр податкових накладних відносно попередньо придбаного контрагентами позивача асортименту товарів аналізувалися виключно за періоди господарських операцій з позивачем.

Відносно доводів контролюючого органу про необхідність врахування інформації отриманої в межах кримінального провадження № 42017101060000189 - протоколів огляду та протоколів допитів свідків, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини шостої ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, сама обставина відкриття провадження у кримінальній справі та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи у кримінальній справі відкрито провадження за ч. 3 ст. 212 КК України за фактом ухилення від сплати податків у великих розмірах службовими особами ТОВ ВВФ за результатми опорацій з ТОВ Дженерал Комерц , ТОВ Капарол-М , ТОВ Леген трейд , ТОВ Лесткомпані , ТОВ Норвіг , ПП Ротор Б.Т. , ТОВ Юніверсалбуд , ТОВ Стефан продакт , ТОВ Міралайнгруп , ТОВ Логвін , ПП МайстерПрактікер , ПП Актив Сільвер , ТОВ Трендо Груп , ПП Концерт Прінт .

Водночас про наявність на час проведення перевірки та складання Акта перевірки, як і розгляду даної справи у суді першої та апеляційної інстанції, вироків за фактом фіктивного підприємництва стосовно цих підприємств, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб'єктів, а ні щодо позивача, ані щодо його контрагентів податковим органом не повідомлено, в Акті перевірки не відображено та суду першої та апеляційної інстанцій не надано.

Крім того, більшість із наданих відповідачем документів на підтвердження правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, складені у 2018 році, тобто, вже після складання Акта перевірки, тобто, такі не були покладені в основу оскаржуваних рішень контролюючого органу.

Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції не було досліджено взаємовідносини ТОВ Вишнівська взуттєва фабрика із ТОВ Крістенс , засновник якого в березні 2012 року на прохання невстановленої особи за грошову винагороду придбала суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ Крістенс , але яку було звільнено від кримінальної відповідальності ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у зв'язку із закінченням строків давності в кримінальному проваджені №3201410010000093, колегія суддів зазначає, що з тексту ухвали Шевченківського районного суду м. Києва жодним чином не вбачається та не підтверджуються доводи відповідача щодо безтоварності господарських операцій позивача з контрагентами.

Інші доводи апелянта не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки контролюючий орган не може обґрунтовувати правомірність оскаржуваних рішень доказам та доводами, які не покладено в основу оскаржуваного рішення та не враховувалися при його прийнятті.

Щодо правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті не оподаткування як окремих операцій з поставок товарів операцій по списанню непридатних до використання товарно-матеріальних цінностей, колегія суддів зазначає наступне.

Як було зафіксовано в Акті перевірки, до складу витрат за 2015 рік ТОВ ВВФ за даними бухгалтерського обліку віднесло вартість товарно-матеріальних цінностей (клею та інших матеріалів), які стали непридатними для подальшого використання, всього на загальну суму 972524,49 грн.

Позивач у позовній заяві зазначав, що дані товарно-матеріальні цінності були зіпсовані під час роботи устаткування для виробництва продукції (а саме: у зв'язку з періодичним запуском затяжної машини марки 02165 Svit відбувається закипання пруткового клею) та внаслідок випадку порушення герметизації бочок з клеєм на складі у зв'язку з їх механічним пошкодженням, через, що такі товарно-матеріальні цінності стали непридатними для подальшого використання.

В тексті позову позивач пояснив, що вартість непридатних для подальшого використання товарів було включено ТОВ ВВФ до складу витрат звітного періоду в категорії Інші операційні витрати , що також передбачено в наказі про облікову політику товариства.

При цьому, вартість зіпсованих товарів не формує окремої поставки чи собівартості, а включається підприємством при калькулюванні відпускної (продажної) ціни товару, яка є базою для нарахування ПДВ за ставкою 20%.

Колегія суддів зазначає, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області в Акті перевірки від 23.06.2017 № 427/10-36-14-02-13/05468558 не наведено жодних доводів на спростування правомірності включення позивачем вартості зіпсованих товарів до відпускної (продажної) ціни товару у наступному періоді реалізації такого товару.

Не спростовано пояснення позивача щодо включення ТОВ ВВФ вартості зіпсованих товарів до відпускної (продажної) ціни товару у наступному періоді реалізації такого товару представником контролюючого органу і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

На підтвердження обставин псування товарно-матеріальних цінностей та їх списання та утилізації позивачем додано до матеріалів справи копії службових та доповідних записок відповідальних працівників про факти псування, акти списання товарно-матеріальних цінностей та акти про утилізацію матеріалів (том VII, а.с. 132 - 159).

Згідно ст. 1 Закону України Про відходи відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України (у редакції чинній станом на 31.12.2015), об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.

В розумінні п.п. 14.1.191 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Пунктом 198.3 ст .198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.5 ст. 198 ПК України Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, у разі списання товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з визнанням їх непридатними для використання, такі товарно-матеріальні цінності не можуть бути використані у межах господарської діяльності підприємства. Відповідно при списанні непридатних для використання товарно-матеріальних цінностей, задіяних на їх виробництва продукції (товарів, послуг) та під час придбання яких суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту, податкові зобов'язання з податку на додану вартість підприємством не нараховуються за умови, що вартість таких товарно-матеріальних цінностей включається до вартості готової продукції (товарів, послуг), операції з постачання якої підлягають оподаткуванню.

Під час проведення документальної перевірки позивача працівники відповідача дійшли висновку, що списані ТОВ ВВФ товарно-матеріальні цінності не використовувались у господарській діяльності платника та одночасно про недотримання позивачем умов списання.

Однак, з текст Акта перевірки не містить чіткого та детального опису первинних документів, що підтверджують факт вчиненого порушення в частині наведеного епізоду.

Докази, які б підтверджували правомірність висновків Акта перевірки про заниження ТОВ ВВФ податку на додану вартість за звітні періоди 2015 року на загальну суму 194 505 грн. відсутні і в матеріалах справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень від 12.07.2017 № 0002471402 та № 0002481402.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин було повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 20 грудня 2018 року.

Головуючий суддя В.Ю.Ключкович

Судді О.М. Ганечко

Є.О. Сорочко