Постанова

від 19.12.2018 по справі 923/1191/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/1191/17

м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судового засідання Південно-західного апеляційного господарського суду № 8

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лавриненко Л.В.

суддів: Аленіна О.Ю., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання - Герасименко Ю.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДФС в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі

на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 18.10.2018 р.

по справі № 923/1191/17

за заявою Головного управління ДФС в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лонжері" смт. Білозерка

за участю арбітражного керуючого Ващишиної Оксани Вікторівни м. Рівне

про визнання банкрутом

суддя суду першої інстанції: Немченко Л.М.

час та місце прийняття ухвали: 18.10.2018 р., м. Херсон, вул. Театральна, 18, Господарський суд Херсонської області,

повний текст складено та підписано: 25.10.2018 р.

за участю представників сторін:

від Головного управління ДФС в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі: Матвєєнко І.А.

від арбітражного керуючого Ващишиної Оксани Вікторівни м. Рівне: особисто.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 18.10.2018 р. по справі № 923/1191/17 та призначено до розгляду. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційна скарга Головного управління ДФС в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі розглянута в межах процесуального строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 29.01.2018 р. у справі № 923/1191/17 за заявою Головного управління ДФС в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лонжері" смт. Білозерка.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 24.05.2018 р. визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Лонжері" смт. Білозерка банкрутом, відкрито відносно боржника ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ващишину Оксану Вікторівну м. Рівне.

25.09.2018 р. арбітражний керуючий Ващишина Оксана Вікторівна м. Рівне звернулась до Господарського суду Херсонської області з клопотанням про затвердження звіту ліквідатора та звіту про основну грошову винагороду в період з 24.05.2018 р. по 20.09.2018 р. в сумі 45 438,27 грн.

Ухвалою від 18.10.2018 р. місцевий господарський суд затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Лонжері" смт. Білозерка, ліквідував підприємство - банкрута та припинив провадження у справі.

Пунктами 5 - 7 резолютивної частини вказаної ухвали місцевий господарський суд, серед інших процесуальних дій, затвердив звіт арбітражного керуючого - Ващишиної Оксани Вікторівни про нарахування та виплату грошової винагороди за період з 24.05.2018 по 18.10.2018 на загальну суму 45 438,27 грн.

Стягнув з Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь арбітражного керуючого Ващишиної Оксани Вікторівни м. Рівне грошову винагороду в сумі 45 438,27 грн. та видав наказ.

Не погодившись з п. п. 6 - 7 резолютивної частини наведеної ухвали, Головне управління ДФС в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі звернулось до Південно - західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду в частині стягнення з кредитора 45 438,27 грн. на оплату послуг ліквідатора скасувати.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з порушенням вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того, орган ДФС зазначає, що між кредитором та ліквідатором не існує жодних правовідносин та угод, з яких можуть виникнути зобов'язання щодо сплати будь - яких коштів.

Арбітражний керуючий Ващишина Оксана Вікторівна м. Рівне в поданому відзиві заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив суд оскаржувану ухвалу залишити без змін.

За результатами розгляду матеріалів справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі задоволенню не підлягає за наступними підставами.

Згідно зі ст. 2 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. № 2343-XII (в редакції від 19.01.2013 р.), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства та має право, зокрема на отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Статтею 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначені умови винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Відповідно до приписів наведеної норми арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п'яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника.

Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.

Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород.

Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Додаткова грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією визначається в розмірі 5 відсотків від обсягу стягнутих на користь боржника активів (повернення грошових коштів майна, майнових прав), які на день порушення провадження у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, а також 3 відсотків від обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень керуючого санацією, ліквідатора.

Право вимоги арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) на додаткову грошову винагороду виникає з дня фактичного надходження до боржника стягнутих на його користь активів чи їх частини, які на день порушення провадження у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, або з дня фактичного повного або часткового погашення вимог конкурсних кредиторів пропорційно до їх обсягу.

Витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неумисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов'язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Господарський суд має право зменшити розмір оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), у разі якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати.

Отже, законодавчо встановлено обов'язкова оплата послуг арбітражного керуючого, порядок призначення виплат, а також мінімальний та максимальний їх розмір. Крім того, арбітражному керуючому підлягають відшкодуванню витрати пов'язані із здійсненням його діяльності на підставі звіту затвердженого комітетом кредиторів та ухвалою суду.

Таким чином, джерелами сплати грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого є:

1) наявні у боржника кошти, одержані в результаті господарської діяльності;

2) кошти, одержані від продажу майна (майнових прав) боржника;

3) фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, створений кредиторами.

Як встановлено місцевим господарським судом, ліквідатором надано суду докази відсутності у боржника майна, за рахунок якого можливе погашення заборгованості перед кредиторами, наслідком чого стала ліквідація юридичної особи - банкрута.

Разом з тим, Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів.

При цьому, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що суперечить приписам ст. 43 Конституції України.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом в постанові від 04.10.2018 р. у справі № 916/1503/17.

Отже, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, арбітражний керуючий Ващишина Оксана Вікторівна м. Рівне виконувала обов'язки ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лонжері" смт. Білозерка у період з 24.05.2018 р. по 20.09.2018 р., будь - яких порушень арбітражним керуючим вимог чинного законодавства, неналежного виконання ним обов'язків, тощо, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 16 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку.

Відповідно до рішень засідання комітету кредиторів, оформлених протоколами від 17.09.2018 р. № 3 та від 11.10.2018 р. № 4, вирішено схвалити звіт арбітражного керуючого Ващишиної О.В. про нарахування та виплату основної грошової винагороди за виконання нею повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лонжері" смт. Білозерка за період з 24.05.2018 р. по 20.09.2018 (включно).

Відповідно до ч. 8 ст. 16 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про:

- вибори голови комітету; скликання зборів кредиторів;

- підготовку та укладення мирової угоди;

- внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника;

- звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість;

- інші питання, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 9 ст. 16 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні на зборах (комітеті) кредитори, кількість голосів яких визначається відповідно до частини четвертої цієї статті.

Таким чином, рішення комітету кредиторів вважається прийнятим за умови, якщо за нього проголосували присутні на комітеті кредитори та не залежить від участі всіх кредиторів, які беруть участь у комітеті, якщо їх було письмово повідомлено про час та місце його проведення.

Матеріали справи свідчать про те, що єдиний кредитор був присутній на засіданнях комітету кредиторів та проголосував за схвалення звіту арбітражного керуючого Ващишиної О.В. про нарахування та виплату основної грошової винагороди.

Враховуючи викладене, рішення комітету кредиторів від 29.12.2017р. є легітимним, оскільки засідання комітету кредиторів проведено відповідно до вимог ст. 16 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи неможливість оплати послуг арбітражного керуючого за рахунок майна банкрута через відсутність у нього будь-яких активів, Господарський суд Херсонської області дійшов вірного висновку, що оплату праці ліквідатора боржника слід покласти на кредитора банкрута.

Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги посилання Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на відсутність між ним та ліквідатором правовідносин та угод, згідно яких у органу ДФС могло б виникнути зобов'язання щодо оплати послуг арбітражного керуючого, оскільки правовідносини, що існують між арбітражним керуючим - ліквідатором та кредитором, не є цивільно - правовими і регулюються спеціальним законом, а саме Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за умовами якого ліквідатор призначається ухвалою суду та виконує свої обов'язки на підставі такої ухвали.

При цьому, відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Отже, встановлення місцевим господарським судом оплати послуг арбітражного керуючого ліквідатора - Ващишиної О.В. за рахунок кредитора є таким, що відповідає вимогам Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 272 - 282 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 18.10.2018 р. у справі № 923/1191/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено та підписано 21.12.2018 р.

Головуючий суддя: Л. В. Лавриненко

Судді: О.Ю. Аленін

І.Г. Філінюк