Постанова

від 05.12.2018 по справі 911/3158/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2018 р. Справа№ 911/3158/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Разіної Т.І.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.

За участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 05.12.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Етер Компані"

на рішення

Господарського суду Київської області

від 13.06.2018 ( повний текст складено 24.07.2018)

у справі № 911/3158/17 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Етер Компані"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

про витребування з незаконного володіння земельних ділянок

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.06.2018 у справі №911/3158/17 позов задоволено повністю, витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю „Етер Компані" на користь територіальної громади в особі Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області земельні ділянки: площею 1,2290 га з кадастровим номером НОМЕР_5; площею 1,4978га з кадастровим номером НОМЕР_9; площею 1,1531 га з кадастровим номером НОМЕР_8; площею 2,2590 га з кадастровим номером 3222488205:03:004:071; площею 1,4384 га з кадастровим номером НОМЕР_6; площею 1,2450 га з кадастровим номером НОМЕР_7; площею 0,4872 га з кадастровим номером 3222488205:03:004:00753; площею 1,9778 га з кадастровим номером НОМЕР_1; площею 2,7312 га з кадастровим номером НОМЕР_4; площею 1,4863 га з кадастровим номером НОМЕР_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальна вартість яких становить 1 538 076, 16 грн., які розташовані в с. Лісне Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

На підставі рішення суду з Товариства з обмеженою відповідальністю „Етер Компані" підлягає стягненню на користь Прокуратури Київської області судові витрати 23 071 грн. 14 коп. судового збору.

Вказане рішення Господарського суду Київської області мотивоване тим, що спірні земельні ділянки безпідставно та неправомірно вибули із володіння власника територіальної громади села Шпитьки Києво-Святошинського району Київської області в особі Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області не з її волі та станом на момент розгляду даної справи перебувають у власності відповідача - ТОВ "ЕтерКомпані", а тому суд на підставі ст. 328, 330, 386, 387 Цивільного кодексу України дійшов висновку, що право власності територіальної громади села Шпитьки Києво-Святошинського району Київської області в особі Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на спірні земельні ділянки підлягає захисту шляхом витребування спірних земельних ділянок з незаконного володіння відповідача на підставі та у відповідності до ст. 388 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Етер Компані" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2018 у справі №911/3158/17 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що господарським судом першої інстанції не досліджено обставини справи у повному обсязі, не з'ясовано підстави та наявність повноважень на звернення до суду в інтересах позивача Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, з якими Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави з позовними вимогами у 2017 році.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що Перший заступник прокурора Київської області не визначив реальну ціну позову чим порушив ст.4,6 Закону України та не дослідив обставини вибуття майна з володіння власника поза його волею, що має вирішальне значення для справи, які судом першої інстанції визнані встановленими на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 24.04.2014 р. у справі № 2/369/30/13, і які стали наслідком невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

03.10.2018 від Першого заступника прокурора Київської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній повністю заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Звертаючись до суду із заявою про захист державних інтересів, прокуратура реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави у суді. При цьому прокурор є особливим і самостійним суб'єктом цивільного процесу і його участь у цивільному судочинстві викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом.

У даній справі прокурор, звертаючись до суду із позовом, представляє інтереси держави Україна в особі Шпитьківської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області для захисту інтересів територіальної громади, враховуючи, що Шпитьківська сільська рада будь-яких заходів щодо повернення спірних земельних ділянок у власність територіальної громади не вживає. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Крім цього, Прокуратурою Київської області до пред'явлення даного позову в інтересах держави в особі Шпитьківської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області виконано вимоги ст. 23 "Про прокуратуру", а саме направлено повідомлення Шпитьківській сільській раді про пред'явлення відповідного позову.

Також Перший заступник прокурора Київської області вважає, що твердження апелянта про невірно встановлену ціну позову не відповідають обставина справи, оскільки договором купівлі-продажу земельної ділянки від 27.04.2005 № 3584, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,2449 га становить 24290,97 грн., з розрахунку 1м2 = 9,92 грн. Таким чином, вартість спірних земельних ділянок загальною площею 155048 м2 х 9,92 грн. становить 1538076,16 грн.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, Перший заступник прокурора Київської області зазначає, що посилання відповідача на невстановлення судом розміру компенсації у зв'язку з витребуванням майна є безпідставним, оскільки відповідач не позбавлений права вимагати у встановленому законом порядку відповідної компенсації, що узгоджується і з існуючою практикою Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення від 08.07.86 в справі "Літгоу та інші проти Сполученого Королівства"), яка визначає те, що одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, і право на таку компенсацію жодним чином не обмежується прийнятим господарським судом Київської області рішенням від 13.06.2018 у вказаній справі. Крім того, жоден з набувачів оспорюваних земельних ділянок не заявляв вимог про справедливу та обґрунтовану компенсацію, а у суду першої інстанції були відсутні правові підстави досліджувати зазначене питання та робити будь-які висновки.

На думку Першого заступника прокурора Київської області враховуючи ту обставину, що спірні земельні ділянки вибули із власності держави з порушенням вимог чинного законодавства у порядку безкоштовної приватизації, шо встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили у справі № 2/369/30/13, існують всі правові підстави для витребування їх з незаконного володіння ТОВ "Етер Компані" на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України.

Заперечуючи проти твердження відповідача щодо спливу строків позовної давності, Перший заступника прокурора Київської області зазначає, що загальна позовна давність встановлена у три роки відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України. Згідно інформаційної довідки № 97672036 від 19.09.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме шино, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, спірні земельні ділянки набуті у власність відповідачем ТОВ "Етер Компані" лише у червні 2015 року. Даний віндикаційний позов пред'явлено до ТОВ "Етер Компані" 24.10.2017, а отже, строк позовної давності щодо вимоги про витребування з незаконного володіння відповідача земельних ділянок, не сплив.

В судове засідання представник позивача та треті особи не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.

Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представника прокуратури та відповідача колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача та третіх осіб, які повідомлялися про час та місце розгляду справи, однак не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, колегія встановила наступне.

Згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003655, виданим Києво-Святошинською районною державною адміністрацією, надано ДСП "Чайка" філії "Лісне" у постійне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку площею 423,26 га у межах Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації №132 від 05.04.2004р. вилучено із земель ДСП "Чайка" земельну ділянку загальною площею 50 га, яка розташована у межах Шпитьківською сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Рішенням Шпитьківської сільської ради №847 від 08.07.2004р. погоджено ГО "ОГ "Лісне II" місце розташування земельної ділянки під розміщення житлового будівництва орієнтовною площею 60 га, з яких 50 га землі запасу Шпитьківської сільської ради та 10 га за рахунок земель ДСП "Чайка". Вказаним рішенням також надано дозвіл на розробку проекту землеустрою.

У подальшому, рішенням Шпитьківської сільської ради №931 "Про передачу у власність земельних ділянок 129 членам ГО "ОГ "Лісне ІІ" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки 129 членам ГО "ОГ "Лісне II"; вирішено передати земельні ділянки у власність 129 членам ГО "ОГ "Лісне II". На підставі вказаного рішення 129 членів ГО "ОГ "Лісне II" отримали державні акти на право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. 27-28 квітня 2005р. 129 членів ГО "ОГ "Лісне II" відчужили зазначені земельні ділянки на користь ОСОБА_4

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.10.2010р. у справі №2-2456/10 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів позов задоволено повністю та вирішено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 гарантійну суму за попереднім договором від 25.12.2009 р. в розмірі 11 955 000, 00 грн та штрафні санкції в розмірі 11 955 000, 00 грн, а також державне мито в розмірі 1 700, 00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення позову в розмірі 120 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.10.2010 р. у справі № 2-2456/10 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів затверджено мирову угоду, згідно якої в рахунок погашення боргу боржник передає у власність стягуване майно, а саме земельні ділянки: земельну ділянку площею 1, 9778 га з кадастровим номером НОМЕР_1; земельну ділянку площею 0, 4872 га з кадастровим номером НОМЕР_2; земельну ділянку площею 1, 4863 га з кадастровим номером НОМЕР_3; земельну ділянку площею 2, 7312 га з кадастровим номером НОМЕР_4; земельну ділянку площею 1, 2290 га з кадастровим номером НОМЕР_5; земельну ділянку площею 1, 4384 га з кадастровим номером НОМЕР_6; земельну ділянку площею 1, 2450 га з кадастровим номером НОМЕР_7; земельну ділянку площею 1, 1531 га з кадастровим номером НОМЕР_8; земельну ділянку площею 1, 4978 га з кадастровим номером НОМЕР_9; земельну ділянку площею 2, 2590 га з кадастровим номером НОМЕР_10, які розташовані на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошиснького району Київської області, с. Лісне.

28-29 травня 2015р. Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області на підставі вказаної ухвали про затвердження мирової угоди було зареєстровано за ОСОБА_3 право власності на спірні земельні ділянки, що підтверджується інформаційною довідкою № 97672305 від 19.09.2017 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна

05.06.2015 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ „Торгівельний центр Чайка" (в подальшому назва ТОВ „Етер компані"), згідно з яким продавець - ОСОБА_5 продав та передав покупцю - ОСОБА_3, а покупець - ОСОБА_3 придбав та прийняв від продавця частку в статуному капіталі товариства, в розмірі 1 % статутного капіталу товариства, що складає 100 грн.

05.06.2015 р. було проведено загальні збори учасників ТОВ „Торгівельний центр Чайка" (в подальшому назва ТОВ „Етер компані"), на яких було вирішено, крім іншого, прийняти до складу учасників товариства ОСОБА_3 та інше, про що за наслідками проведення вказаних загальних зборів учасників ТОВ „Торгівельний центр Чайка" було складено протокол № 0-15 від 05.06.2016 р. загальних зборів учасників ТОВ „Торгівельний центр Чайка".

08.06.2015 р. було проведено загальні збори учасників ТОВ „Торгівельний центр Чайка" (в подальшому назва ТОВ „Етер компані"), на яких було вирішено, крім іншого, внести до статутного капіталу товариства від учасника товариства ОСОБА_3 10 земельних ділянок, а саме земельну ділянку площею 1, 9778 га з кадастровим номером НОМЕР_1; земельну ділянку площею 0, 4872 га з кадастровим номером НОМЕР_2; земельну ділянку площею 1, 4863 га з кадастровим номером НОМЕР_3; земельну ділянку площею 2, 7312 га з кадастровим номером НОМЕР_4; земельну ділянку площею 1, 2290 га з кадастровим номером НОМЕР_5; земельну ділянку площею 1, 4384 га з кадастровим номером НОМЕР_6; земельну ділянку площею 1, 2450 га з кадастровим номером НОМЕР_7; земельну ділянку площею 1, 1531 га з кадастровим номером НОМЕР_8; земельну ділянку площею 1, 4978 га з кадастровим номером НОМЕР_9; земельну ділянку площею 2, 2590 га з кадастровим номером НОМЕР_10, які розташовані на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, с. Лісне; змінити найменування товариства з ТОВ „Торгівельний центр Чайка" на ТОВ „Етер Компані", та інше, про що за наслідками проведення вказаних загальних зборів учасників ТОВ „Торгівельний центр Чайка" було складено протокол № 1-15 від 08.06.2016 р. загальних зборів учасників ТОВ „Торгівельний центр Чайка".

08.06.2015 р. між ОСОБА_3 та ТОВ „Торгівельний центр Чайка" (в подальшому назва ТОВ „Етер компані") було укладено договір про поповнення статутного капіталу ТОВ, згідно з умовами якого ОСОБА_3 передав, а Товариство прийняло до статутного капіталу ТОВ „Торгівельний центр Чайка" (в подальшому назва ТОВ „Етер компані") спірні земельні ділянки.

ТОВ "Етер компані" набуло права власності на спірні земельні ділянки, а саме земельну ділянку площею 1, 9778 га з кадастровим номером НОМЕР_1; земельну ділянку площею 0, 4872 га з кадастровим номером НОМЕР_2; земельну ділянку площею 1, 4863 га з кадастровим номером НОМЕР_3; земельну ділянку площею 2, 7312 га з кадастровим номером НОМЕР_4; земельну ділянку площею 1, 2290 га з кадастровим номером НОМЕР_5; земельну ділянку площею 1, 4384 га з кадастровим номером НОМЕР_6; земельну ділянку площею 1, 2450 га з кадастровим номером НОМЕР_7; земельну ділянку площею 1, 1531 га з кадастровим номером НОМЕР_8; земельну ділянку площею 1, 4978 га з кадастровим номером НОМЕР_9; земельну ділянку площею 2, 2590 га з кадастровим номером НОМЕР_10, які розташовані на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, с. Лісне площею 15, 5048 га на підставі нотаріально посвідченого Договору поповнення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю від 08.06.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Григорян Д.І. та зареєстровано в реєстрі за №262 (далі за текстом Договір поповнення) та Акту приймання-передачі до вищезазначеного Договору від 08.06.2015р.

ОСОБА_3 поповнив статутний капітал ТОВ "ЕтерКомпані" спірним майном, що було оцінено учасниками ТОВ "ЕтерКомпані" в 5 990 000 гривень, що в свою чергу призвело до збільшення частки ОСОБА_3 в статутному капіталі ТОВ "Етер Компані".

На підставі відплатного правочину ТОВ "Етер Компані" зареєструвало своє право власності на земельні ділянки, що підтверджується Витягами №39548292, №39547374, №39546168, №39542661, №39541222, №39540331, №39538428, №39539227, №39536545, №39555463 від 23.06.2015р. та Свідоцтвами про право власності на нерухоме майно №38548086, №39547140, №39545803, №395423943 №39541017, №39540009, №39538211, №39538928, №39536244, №39552335 від 23.06.2015р.

Згідно ч.1 ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Згідно ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від "Про судову практику у справах про захист права власності" від 07.02.2014р. (далі за текстом Постанова Пленуму ВССУ №5), під час розгляду позову про витребування майна відповідач, згідно зі статтею 388 ЦК України, має право заперечити проти позову про витребування майна з його володіння шляхом подання доказів відплатного придбання ним цього майна в особи, яка не мала права його відчужувати, про що він не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому разі пред'явлення зустрічного позову про визнання добросовісним набувачем не вимагається і, крім того, не є належним способом судового захисту (ст. 16 ЦК України), оскільки добросовісність набуття - це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи та підлягає доказуванню за позовом про витребування майна. Під час розгляду позову власника про витребування майна, переданого як вклад до статутного (складеного) капіталу господарського товариства, суд має враховувати, що отримання майна як вкладу до статутного (складеного) капіталу є відплатним придбанням, оскільки в результаті передання вкладу особа набуває права учасника господарського товариства. Разом із тим відплатність придбання майна сама по собі не свідчить про добросовісність набувача.

Згідно п.8 Постанови пленуму ВССУ №5, відповідно до статей 330, 334 ЦК України право власності на нерухоме майно, відчужене особою, яка не мала на це права, виникає у добросовісного набувача з моменту реєстрації права на таке майно, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу воно не може бути витребувано у нього. Виходячи зі змісту статті 330 ЦК України, добросовісний набувач набуває право власності на майно і в тому разі, коли набрало законної сили рішення суду про відмову в задоволенні позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки згідно з частиною другою статті 328 ЦК право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Іншим пунктом Постанови Пленуму ВССУ №5 (пункт 22) передбачається, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (ст. 387, 388 ЦК України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК України. У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Згідно п.25 Постанови Пленуму ВССУ № 5 набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника. Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно цього майна (обтяження).

Аналізуючи наведене колегія вважає, що підстав для витребування земельних ділянок у добровільного набувача відповідно до ст. 388 ЦК України не вбачається.

Як встановлено судом та підтверджено доказами з матеріалів справи, земельні ділянки вибули з володіння Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району шляхом волевиявлення органу місцевого самоврядуваня та територіальної громади с. Шпитьки, на підставі рішень сільської ради, а відповідно до п.5 Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009р. № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно дії приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування перерозподілити землю інакше після встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), одержання власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою як повністю, так і частково, оскільки визначений статтями 140, 141 ЗК України перелік підстав для цього є вичерпним.

Так у рішеннях Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства" та від 01.06.2006 у справі "Федоренко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив: "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила".

Отже, правова позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.

У справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та зазначив, зокрема, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що земельні ділянки площею 1, 2290 га за кадастровим номером НОМЕР_5; площею 1,4978 га з кадастровим номером НОМЕР_9; площею 1,1531 га з кадастровим номером НОМЕР_8: площею 2,2590 га з кадастровим номером НОМЕР_10; площею 1,4384 га з кадастровим номером НОМЕР_6; площею 1,2450 га з кадастровим номером НОМЕР_7; площею 0,4872 га з кадастровим номером НОМЕР_2; площею 1,9778 га за кадастровим номером НОМЕР_1; площею 2,7312 га з кадастровим номером НОМЕР_4; площею 1,4863 га за кадастровим номером НОМЕР_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд не можуть бути витребувані в ТОВ "ЕтерКомпані", оскільки згідно частини першої статті 330 ЦК України, добросовісний набувач набуває право власності на майно відчужене особою, яка не мала на це права, оскільки відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване ТОВ "ЕтерКомпані".

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги заступника прокурора про витребування з незаконного володіння земельних ділянок є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо доводів апелянта про представництво прокурора, колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 4ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

За частиною четвертою статті 53 ГПК України передбачено, що Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

У разі прийняття судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Так, прокурор обґрунтовує наявність інтересів держави в тому, що відбулося незаконне вибуття із власності держави земельної ділянки, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст.14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України, порушуються інтереси держави, які полягають в необхідності дотримання законодавчо встановлених вимог щодо ефективного і раціонального використання земельних ресурсів шляхом консервації малопродуктивних та деградованих земель, передача у власність яких суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в статті 14 Конституції України та статті 5 Земельного кодексу України.

В позовній заяві, Перший заступник прокурора Київської області зазначає, що Шпитьківською сільською радою Києво-Святошинського району не вжито жодних заходів з метою оскарження незаконного судового рішення, що порушує інтереси держави. У зв'язку з тим, що захист державних інтересів не здійснено уповноваженим органом -- Шпитьківською сільською радою Києво-Святошинського району, Першим заступником прокурора Київської області прийнято рішення подати позовну заяву до Господарського суду Київської області, про що повідомлено Шпитьківську сільську раду.

Проте, в матеріалах справи відсутнє належне підтвердження відправлення такого повідомлення Шпитьківській сільській раді Києво-Святошинського району Київської області, а на наявній в матеріалах справи копії повідомлення (а.с. 85), відсутні будь-які відмітки, що свідчили б про одержання такого повідомлення уповноваженими особами Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Аналіз статті 53 ГПК України у взаємозв'язку з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі в господарських судах стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.

Таким чином, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру " наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування" орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Таким чином, прокурор сам обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2018 у справі № 911/3158/17 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, внаслідок чого підлягає скасуванню, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.129 ГПК України у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги слід здійснити перерозподіл судових витрат.

Керуючись статтями 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Етер Компані" на рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2018 у справі № 911/3158/17 задовольнити.

Рішення Господарського суду Київської області від 13.06.2018 року у справі № 911/3158/17 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Л. Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Етер Компані (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27-Т, код ЄДРПОУ 38899653) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 34606 (тридцять чотири тисячі шістсот шість) грн.71 коп.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи №911/3158/17 повернути до Господарського суду міста Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст. 281-285 ГПК України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Т.І. Разіна