Постанова

від 18.12.2018 по справі 910/20298/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2018 р. Справа№ 910/20298/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Хрипуна О.О.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: Опанасик В.В. довіреність № 366 від 30.01.18

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Н"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15 березня 2018 року (повний текст складено 23.03.2018 р.)

у справі № 910/20298/17 (суддя Турчин С.О. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Н"

до: 1. Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал ойл"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний банк України

про визнання права та визнання відсутнім права , -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання права ТОВ "Старт-Н" вимагати від ТОВ "Капітал ойл" сплатити суму боргу за кредитним договором №4К15088И від 17.12.2015р. в розмірі 680 679 643,98 грн., за яким було сплачено ТОВ "Старт-Н" за ТОВ "Капітал ойл" по договору поруки №4К15088/П від 26.10.2016р. та визнання відсутнім права у ПАТ КБ "Приватбанк" права вимагати від ТОВ "Капітал ойл" сплати суми боргу за кредитним договором №4К15088И від 17.12.2015р. в розмірі 680 679 643,98 грн., за яким було сплачено ТОВ "Старт-Н" за ТОВ "Капітал ойл" по договору поруки №4К15088/П від 26.10.2016р. (а.с. 10-11).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 березня 2018 року у справі №910/20298/17 у задоволенні позову відмовлено повністю (а.с.118-125).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" звернулось до з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 15 березня 2018 року у справі № 910/20298/17, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю (а.с. 143-146).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 листопада 2018 року, апеляційна скарга ТОВ "Старт-Н" у справі № 910/20298/17 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.

19 листопада 2018 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.) відкрито апеляційне провадження у справі №910/20298/17, розгляд апеляційної скарги ТОВ "Старт-Н" на рішення Господарського суду міста Києвавід 15 березня 2018 року у справі № 910/20298/17 призначено на 18 грудня 2018 року.

У судовому засіданні 18 грудня 2018 року представник ПАТ "КБ "ПриватБанк" надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а також, враховуючи висловлену Великою Палатою Верховного Суду позицію - оскаржуване рішення скасувати та закрити провадження у справі.

Представники ТОВ "Старт-Н", ТОВ "Капітал Ойл" та НБУ у судове засідання 18 грудня 2018 року не з'явились, про причини неявки колегію суддів не повідомили. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним, у розумінні ст.ст. 120, 242 ГПК України та ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", чином, що підтверджується в т.ч. повідомленнями про вручення поштових відправлень за ідентифікаторами 0411625285909, 0411625285895, 0411625285879.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Ухвалою про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду явка сторін обов'язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представників позивача, відповідача-2 та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників позивача, відповідача-2 та третьої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права встановила наступне.

26 жовтня 2016 року між ТОВ "Старт-Н"(далі - позивач), як поручителем та ПАТ КБ "Приватбанк" (далі - відповідач), як кредитором укладено Договір поруки № 4К1508 8/П (далі - Договір), відповідно до п. 1 якого предметом цього договору є надання поруки поручителем за виконання ТОВ "Капітал ойл" (код за ЄДРПОУ 39616637) (далі - боржник) своїх зобов'язань за кредитним договором №4К1508 8П від 17.12.2015 (далі - кредитний договір), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору (а.с. 12).

Відповідно до п. 2 та п. 3 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за Кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Згідно з пунктами 4, 5 та 6 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору. У випадку невиконання боржником п. 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього Договору.

Відповідно до п. 8 Договору поруки, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 10 Договору поруки, кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів , що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за цим договором (п. 11 Договору поруки).

Цей Договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 07.02.2013 р., укладеної сторонами (п. 17 Договору поруки).

Позивач зазначає, що 28.10.2016 р. згідно Договору поруки № 4К15088/П від 26.10.2016 р., в якості оплати за Кредитним договором №4К15088П, він перерахував відповідачу 680679643,98 грн., на підтвердження чого надав копію платіжного доручення: № 2278 від 27.10.2016 р. з призначенням платежу:"исполнение обязательств по кред.договору №4К15088И від 17.12.15 согласно договора поручительства № 4К15088И/П від 26.10.16" (а.с. 13).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як поручителем виконано 28.10.2016 р. зобов'язання відповідача-2 (боржника) за кредитним договором №4К15088И, тому, за доводами позивача, відповідно до ст.ст. 512, 514, 556 ЦК України до нього перейшли права кредитора у зобов'язанні в межах сплаченої суми. Проте відповідачі не визнають факт погашення боргу відповідача-2 та факт переходу до позивача права вимоги за вищевказаним кредитним договором, що полягає у порушення відповідачем-1 зобов'язань за договором поруки №4К15088/П від 26.10.2016 в частині виконання обов'язку передати позивачу як новому кредитору належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника, тому таке право підлягає захисту у порядку ч. 1 ст. 15, п. 1 ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У апеляційній скарзі позивач, разом із доводами аналогічними до тих, що викладені у позовній заяві також зазначає , що відповідачем-1, в порушення п.п. 8, 10 договору поруки, не передано позивачу копій документів, які підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, що на думку позивача свідчить про невизнання відповідачем-1 обставин, пов'язаних з виконанням зобов'язань за кредитним договором, чого на думку позивача, судом першої інстанції не враховано. Також апелянт зазначав про помилковість висновків суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справи доказів повного виконання зобов'язань позивачем, оскільки відповідачем доказів на спростування цих обставин надано не було.

З'ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів на підтвердження обставин невизнання відповідачами або оспорення ними факту сплати позивачем на користь відповідача-1 коштів у розмірі 680679643,98 грн. у рахунок погашення заборгованості відповідача-2 за вищевказаним кредитним договором та відповідно переходу до позивача прав кредитора.

З огляду на те, що позивач не довів порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів або невизнання їх відповідачами, а обраний ним спосіб захисту не забезпечує його реального захисту, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Разом з тим такий висновок місцевого господарського суду є помилковим та здійснений з порушенням вимог процесуального законодавства, оскільки заявлені позивачем вимоги про визнання відсутнім у ПАТ КБ "Приватбанк" права вимоги від відповідача-2 за кредитним договором, борг за якими погашено позивачем як поручителем, та визнання в останнього права вимоги до відповідача-2 щодо сплати ним грошових коштів за цими ж договорами не можуть бути самостійним предметом спору. Такі вимоги не призводять до поновлення порушених прав, не можуть самостійно розглядатися в окремій справі та підлягають розгляду лише під час розгляду спору про стягнення грошових коштів за такими договорами.

Так, згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України та частини другої статті 20 ГК України одним зі способів захисту цивільного права є визнання наявності чи відсутності прав, якими можуть бути, зокрема визнання права власності чи інших речових прав на певне майно, визнання права авторства на твір науки, літератури, мистецтва чи таке інше, тобто ухваленням рішення про визнання чи відсутність права повинен вирішуватися спір по суті.

Частиною 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 553, 554 цього ж Кодексу за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із частиною другою статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Відповідно до пункту 8 договору поруки до поручителя, який виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять усі права кредитора за кредитним договором і договору (договорам) застави (іпотеки), укладеним з метою забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором, у частині виконаного зобов'язання.

Оскільки порука є договірним зобов'язанням, стосовно якого передбачено обов'язкове дотримання письмової форми (частина перша статті 547 ЦК України), моментом укладення такого договору є досягнення згоди з усіх істотних умов, внаслідок якого у сторін виникають взаємні права та обов'язки.

Вимоги про визнання відсутнім права в одного відповідача (кредитора) вимагати від другого відповідача (боржника) сплати боргу за кредитними договорами, які погашено позивачем (поручителем), та про визнання права поручителя вимагати від боржника сплати ним грошових коштів за кредитними договорами, сплачених поручителем, не можуть бути самостійним предметом розгляду в господарському суді. Такі вимоги не призводять до поновлення порушених прав, не можуть самостійно розглядатися в окремій справі, а відповідні доводи підлягають розгляду лише під час вирішення спору про стягнення грошових коштів за такими договорами .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 р. у справі №910/14144/17 (провадження № 12-88гс18).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Тобто, провадження у справі підлягає закриттю, якщо при її розгляді буде встановлена непідвідомчість господарському суду.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Враховуючи викладене, зважаючи на характер спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, розглянувши даний спір по суті, допустив порушення норм процесуального права, оскільки провадження у даній справі підлягає закриттю. Оскільки вимоги про визнання відсутнім права в одного відповідача (кредитора) вимагати від другого відповідача (боржника) сплати боргу за кредитними договорами, які погашено позивачем (поручителем), та про визнання права поручителя вимагати від боржника сплати ним грошових коштів за кредитними договорами, сплачених поручителем, не можуть самостійно розглядатися в окремій справі, а відповідні доводи підлягають розгляду лише під час вирішення спору про стягнення грошових коштів за такими договорами.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15 березня 2018 року у справі № 910/20298/17 та закриття провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Старт-Н" на рішення Господарського суду міста Києва від 15 березня 2018 року у справі № 910/20298/17 задоволенню не підлягає.

Стосовно розподілу судових витрат колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Враховуючи відсутність такого клопотання питання щодо судових витрат станом на момент прийняття даної постанови у колегією суддів не вирішується.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 4 ч. 1 ст. 275, ст. 278, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" на рішення Господарського суду міста Києва від 15 березня 2018 року у справі №910/20298/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15 березня 2018 року у справі №910/20298/17 скасувати.

3. Провадження у справі №910/20298/17 закрити.

4. Справу №910/20298/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

О.О. Хрипун

Дата складення повного тексту - 21.12.2018 р.