Постанова

від 12.12.2018 по справі 910/6339/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2018 р. Справа№ 910/6339/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Смірнової Л.Г.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Волошин О.І. - представник за довіреністю від 10.12.2018 р.;

від відповідача: Преснякова І.В. - представник на підставі ордеру серії КВ № 413014 від 11.12.2018 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ ТЕЛЕКОМБУД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 року

у справі №910/6339/18 (суддя Сташків Р.Б.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "УКРПРОМТЕХСЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ ТЕЛЕКОМБУД"

про стягнення 248 131,33 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

На розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ ТЕЛЕКОМБУД" нарахованих на суму заборгованості втрат від інфляції та 3% річних у сумі 248 131,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду від 29.07.2015 № 829.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 р. у справі № 910/6339/18 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ ТЕЛЕКОМБУД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "УКРПРОМТЕХСЕРВІС" 201 830 грн. 40 коп. інфляційних втрат, 46 300 грн. 93 коп. трьох процентів річних, а також 3721 грн. 97 коп. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було досліджено наявність спору між сторонами договору підряду щодо якості виконання робіт. Також апелянт вказав, що судом невірно визначено момент виникнення грошового зобов'язання перед позивачем за договором підряду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/6339/18 та призначено справу до розгляду на 12.12.2018.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 враховуючи перебування у відпустці судді Руденко М. А., яка не є головуючою суддею, справу № 910/6339/18 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 12.12.2018, справу № 910/6339/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Смірнова Л. Г., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ ТЕЛЕКОМБУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 у справі № 910/6339/18 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Дідиченко М. А., судді - Смірнова Л. Г., Пономаренко Є. Ю. до свого провадження.

Позиції учасників справи

28.11.2018 р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Позивач, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим та таким, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

29.07.2015 між ТОВ "Арсенал Телекомбут" (замовник) і ТОВ "НВП "Укрпромтехсервіс" (підрядник) було укладено договір підряду № 829 з додатками, за умовами якого підрядник зобов'язався за завданням замовника виконати роботи із влаштування фундаменту та монтажу металоконструкцій спостережних веж у кількості 22 штук у Харківській області за місцезнаходженням, зазначеним у додатку № 1 до цього договору, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно з пунктами 3.2, 3.3 договору підрядник виконує на об'єкті будівельні та монтажні роботи із матеріалів замовника на підставі додатку № 2 до договору або за погодженням сторін. Матеріали замовника включаються до акта виконаних робіт без включення їх вартості до оплати.

Підрядник зобов'язався виконати роботи в узгоджений строк із дотриманням будівельних норм і правил, що діють в Україні, не допускати відхилення від проектної документації (підпункт 4.1.1 договору), оформити відповідно до чинних законодавчих норм України виконавчу документацію, акти виконаних робіт та інші документи компетенції підрядника, необхідні для здачі об'єкта (підпункт 4.1.6 договору), а також до закінчення робіт передати замовнику всю виконавчу документацію, необхідну технічну документацію (підпункт 4.1.7 договору).

У пункті 5.2 договору підряду визначено вартість робіт із встановлення однієї спостережної вежі, що становить 115 200,00 грн., у тому числі ПДВ 19 200,00 грн. Загальна вартість робіт становить 2 534 400,00 грн.

Оплата вартості робіт здійснюється за кожну встановлену вежу протягом 10 днів з моменту підписання представниками сторін акта здачі-приймання робіт (пункт 5.7 договору).

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 і 6.3 договору підряду здавання-приймання виконаних робіт оформлюється актами здачі-приймання виконаних робіт, підписаними обома сторонами таким чином: на кожен об'єкт окремо оформлюється відповідний акт. Здавання-приймання об'єкта загалом оформлюється актом, дата підписання якого сторонами визначає момент передачі об'єкта у власність замовника. У випадку мотивованої відмови замовника прийняти виконані роботи сторонами складається акт із переліком претензій замовника, в якому має бути наведено причини відмови та питання до їх усунення.

Станом на 10.01.2016 підрядник - ТОВ "НВП "Укрпромтехсервіс" виконав роботи із влаштування фундаменту та монтажу металоконструкцій останніх шести спостережних веж, у зв'язку з чим цінним листом з описом вкладення від 20.01.2016 № 27 направив замовникові - ТОВ "Арсенал Телекомбут" підписані зі своєї сторони акти приймання виконаних робіт № № 1, 2 за січень 2016 року щодо монтажу спостережних веж №№ 10,18, а також акти № № 17, 18, 19, 20 за грудень 2015 року щодо монтажу спостережних веж №№ 8, 9, 14, 17.

У цьому листі підрядник просив замовника підписати акти або зазначити причини відмови від їх підписання. Однак замовник актів приймання виконаних робіт не підписав, причин відмови їх підписати не зазначив.

Вказані вище обставини встановлені в межах справи № 910/11897/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромтехсерівс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Телекомбуд" про стягнення 691 200,00 грн за договором підряду від 29.07.2015 № 829.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 р. та постановою Верховного суду від 10.04.2018 р. у справі № 910/11897/16, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромтехсерівс" задоволені, стягнуто з відповідача 691 200,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

В межах справи № 910/11897/16 було встановлено, що розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги складає 691 200,00 грн., заборгованість є несплаченою, і тому вона була присуджена судом до стягнення.

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 691 200,00 грн. було сплачено 08.05.2018 р., що підтверджується відповідним платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи.

Предметом даного судового спору у справі № 910/6339/18 є стягнення позивачем з відповідача нарахованих за ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та трьох процентів річних з моменту виникнення зобов'язання відповідача по оплаті вартості робіт за Договором та до їх фактичної оплати.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

За змістом частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 853 цього Кодексу передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 у справі № 910/11897/16, на виконання умов договору підряду від 29.07.2015 № 829 ТОВ "НВП "Укрпромтехсервіс" було виконано роботи з монтажу спостережних веж, що підтверджується копіями підписаних позивачем актами приймання виконаних робіт №№ 1,2 щодо монтажу спостережних веж №№ 10,18 та актів №№ 17, 18, 19, 20 щодо монтажу спостережних веж № № 8, 9, 14, 17.

За змістом статті 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання виконаних робіт, зобов'язаний негайно розпочати за свій рахунок їх приймати. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою стороною.

Отже, замовник не має права відмовитися від прийняття робіт за договором будівельного підряду та їх оплати через недоліки, які може бути усунено підрядником, замовником або третьою стороною.

Господарським судом в межах справи № 910/11897/16 було встановлено, що з 21.01.2016 по 04.03.2016 замовник - ТОВ "Арсенал Телекомбут" не розпочав відповідно до умов договору приймання виконаних робіт і не заявив підряднику про будь-які відступи від договору чи інші недоліки у роботі із влаштування фундаменту та монтажу металоконструкцій шести спостережних веж №№ 8, 9, 10, 14, 17, 18, а надіслані замовникові 21.01.2016 акти приймання робіт він не підписав, причин відмови від їх підписанні не навів.

Ураховуючи викладене, зважаючи на встановлення факту відсутності у замовника - ТОВ "Арсенал Телекомбут" зауважень щодо невідповідності виконаних підрядником робіт або наявності певних недоліків, відмову замовника від підписання актів здачі-приймання робіт та їх оплати правомірно визнано судами безпідставною та необґрунтованою.

Відповідно до доводів апелянта, останній зазначає про наявність спору між сторонами договору підряду щодо якості виконання робіт.

Однак, в постанові Верховного суду від 10.04.2018 р., якою було залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 р. у справі № 910/11897/16 були дослідженні обставини щодо якості виконання робіт за договором.

Так, Верховний суд у вказаній вище постанові зазначив, що посилання ТОВ "Арсенал Телекомбут" на дефектні акти, складені ним у травні 2016 року в односторонньому порядку, не спростовують установлених обставин щодо наявності підстав для підписання замовником актів здачі-приймання робіт та їх оплати, оскільки, за умовами договору та відповідно до вимог чинного законодавства замовник повинен був негайно приступити до прийняття робіт після повідомлення про готовність об'єкта будівництва, у протилежному випадку він втрачає право посилатися на недоліки у виконаних будівельних роботах, отже посилання відповідача на наявність недоліків у виконаних підрядником роботах після 04.03.2016 є необґрунтованими і не можуть бути підставою для відмови у прийнятті робіт та їх оплаті.

Враховуючи направлення позивачем та отримання відповідачем актів приймання виконаних робіт №№ 1, 2 щодо монтажу спостережних веж №№ 10, 18, актів №№ 17, 18, 19, 20 щодо монтажу спостережних веж №№ 8, 9, 14, 17, а також відсутність у встановлені договором строки заперечень стосовно якості та вартості виконаних робіт, строк виконання грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором на момент звернення позивача з позовом до суду настав і заборгованість підлягає стягненню.

Таким чином, посилання апелянта щодо наявності спору щодо якості робіт за договором підряду є необґрунтованими та зводяться до переоцінки судом обставин, встановлених в рішенні Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 р. у справі № 910/11897/16.

Згідно з пунктом 5.7 договору сторони погодили, що оплата вартості робіт здійснюється за кожну встановлену вежу протягом десяти днів із моменту підписання акта здачі-приймання робіт представниками сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за спірним договором підряду у сумі 691 200,00 грн. встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 р. у справі № 910/11897/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 р. та постановою Верховного суду від 10.04.2018 р.

Із залучених до справи доказів - платіжних доручень, вбачається, що сума заборгованості була перерахована Відповідачем Позивачу 08.05.2018 р. на виконання судового рішення у справі № 910/11897/16.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У даному випадку, зобов'язання між сторонами виникло з Договору, за яким відповідач зобов'язався розрахуватися з позивачем за виконані роботи, відтак у розумінні ст. 599 ЦК України зобов'язання між сторонами по Договору щодо обов'язку Відповідача перерахувати, а Позивача - прийняти оплату, є припиненим виконанням проведеним належним чином у момент отримання Позивачем коштів Відповідача у рахунок оплати за надані підрядні послуги.

При цьому, відповідно до положень п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Отже, датою виконання відповідачем грошового зобов'язання є 08.05.2018 р., коли грошові кошти були перераховані позивачу.

Звертаючись з позовом до суду, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 201 830,40 грн. інфляційних втрат та 46 300,93 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 26.04.2017 р.

Таким чином, норма статті 625 ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, оскільки обов'язок з оплати виконаних позивачем робіт виник із договірних відносин, а не з рішення суду, прострочення виконання відповідного грошового зобов'язання розпочинається з моменту невиконання його відповідачем у встановлений правочином строк та, відповідно, виникнення в позивача права вимоги на ці кошти.

Як встановлено в рішенні суду від 13.09.2017 у справі № 910/11897/16, позивач направив відповідачу для підписання акти приймання робіт листом від 20.01.2016 р., причини відмови від підпису яких відповідач не висловив.

Отже, з урахуванням п. 5.7 Договору, зі спливом десяти банківських днів з дати підписання (необґрунтованої відмови від підписання) відповідачем актів, останній з 11.02.2016 р. є порушником відповідного грошового зобов'язання.

Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, погоджується з висновком суду першої інстанції, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних за період прострочення з 12.02.2016 р. по 06.05.2018 р. та у сумі 46 300,93 грн. та інфляційних витрат за період з 12.02.2016 р. по 30.04.2018 р. у сумі 201 830,40 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 року у справі № 910/6339/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ ТЕЛЕКОМБУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 р. у справі № 910/6339/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 року у справі № 910/6339/18 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Скасувати зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва 05.09.2018 р. у справі № 910/6339/18.

5. Матеріали справи № 910/6339/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 17.12.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.Г. Смірнова