Ухвала

від 21.12.2018 по справі 910/16041/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА про відмову у забезпеченні позову 21.12.2018Справа №910/16041/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансферс Київ» про вжиття заходів забезпечення позову за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансферс Київ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна» про стягнення 144  841,90 грн,- Без участі представників учасників справи ВСТАНОВИВ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансферс Київ», 30 листопада 2018 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна», про стягнення 144 841,90 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна» умов Основного Договору про надання транспортних послуг, в частині здійснення своєчасної оплати за надані послуги. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив. 17.12.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансферс Київ» надійшла заява про забезпечення позову шляхом: - накладення арешту в межах 144  841,90 грн на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна» та містяться на банківському рахунку Відповідача: №26005010045796 в банку АБ «Південний» в м.Одесі, МФО 328209. Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансферс Київ» про забезпечення позову та додані до неї документи, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення, з огляду на наступне. За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позов. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.  1); забороною відповідачу вчиняти певні дії (п.  2); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання (п.  4); іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини (п.10). Відповідно до ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;   ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Отже, виходячи з наведених вище приписів закону, однією з необхідних умов вжиття заходів забезпечення позову, крім достатньо обґрунтованої необхідності забезпечення позову, є також пов'язаність заходу забезпечення позову з предметом позову та його адекватність. Таким чином, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем (відповідачами) дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Як встановлено судом, позивач у заяві про забезпечення позову зазначає, що необхідність забезпечення позову полягає у наступному: - Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати за надані послуги; - Відповідач не виконав свої зобов'язання, всупереч наданих листом від 10.08.2018 гарантій та в межах відстрочки про терміни якої просив у вищевказаному листі; - Відповідно до Відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у відповідача відсутнє нерухоме майно на яке можна було б звернути стягнення з рішенням суду; - Відповідач проігнорував будь-які спроби позивача щодо досудового врегулювання спору та не реагує на будь-які спроби встановлення зв'язку задля досягнення домовленості між сторонами; - Відповідачем вчиняються дії спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги та після подання позову до суду шляхом витрачання коштів під час здійснення господарської діяльності, а не для здійснення розрахунків з Позивачем; - У період з 01.11.2018 по дату подання даної заяви у Єдиному реєстрі судових рішень міститься ряд судових рішень по цивільним та господарським справам, предмет розгляду яких є стягнення заборгованості з ТОВ «Оазіс Тревел Україна», зокрема справи: №607/15995/18, №234/11165/18, №234/11169/18, №750/8611/18, що свідчить по систематичне невиконання зобов'язань ТОВ «Оазіс Тревел Україна». Судом встановлено, що заявник вважає за необхідне забезпечити позов шляхом накладення арешту на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазіс Тревел Україна», наявні на банківських рахунках відповідача з метою запобігання унеможливлення відповідачем виконання рішення суду у даній справі. Однак, саме лише посилання та припущення заявника на те, що Відповідачем вчиняються дії спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги та після подання позову до суду шляхом витрачання коштів під час здійснення господарської діяльності, а не для здійснення розрахунків з Позивачем чи на неодноразові порушення відповідачем або невиконання договірних зобов'язань за аналогічними договорами з іншими контрагентами, що підтверджується судовими рішеннями, розміщеними в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що утруднять або унеможливлять виконання рішення суду по даній справі не є тими достатніми підставами для вжиття заходів забезпечення позову в розумінні норм ст.136 Господарського процесуального кодексу України. За змістом п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011  №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Суд вважає за необхідне зазначити, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 лютого 2018 у справі №911/2930/17. В той же час, у поданій заяві про забезпечення позову заявником не наведено належних доводів, які б свідчили про наявність зв'язку між запропонованими ним заходами забезпечення позову та предметом позовної вимоги, зокрема, не обґрунтовано доцільність вжиття таких заходів та не обґрунтовано щодо адекватності обраного виду забезпечення позову вимогам позовної заяви. За таких обставин,   враховуючи викладене та оскільки, заявником не доведено те, що невжиття, визначених ним заходів, забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та враховуючи вимоги зазначеної заяви, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову. Відповідно до ч.6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Згідно з ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Враховуючи те, що суддя Господарського суду міста Києва Блажівська О.Є. в період з 11.12.2018-20.12.2018 перебувала на лікарняному, питання про розгляд заяви про забезпечення позову вирішувалось 21.12.2018. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 136, 137, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд – УХВАЛИВ: 1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансферс Київ» про забезпечення позову відмовити повністю. 2. Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. 3. Дана ухвала підлягає оскарженню в порядку та строки, передбачені ст.. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя            О.Є.Блажівська