Рішення

від 11.12.2018 по справі 911/2100/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2018 р.

м. Київ

Справа № 911/2100/18

Суддя Черногуз А.Ф., при секретарі Бразі Л.К., розглянув в порядку загального позовного провадження

позов Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08110, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Шкільна, буд. 1, код ЄДРПОУ 04362102)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкапіталс" (03126, м. Київ, вул. Академіка Стражеско, буд. 3-А, код ЄДРПОУ 38892820 )

про стягнення боргу, пені та 3% річних,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 (дов. № 961 від 31.10.2018);

відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Гсподарського суду Київської області надійшла позовна заява №763 від 10.09.2018 Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкапіталс" про стягнення 316155,50 грн боргу, 13026,53 грн пені та 4853,88 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.10.2018 вказану позовну заяву залишено без руху.

17.10.2018 через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 01.10.2018, було подано заяву №889 від 12.10.2018 про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 22.10.2018 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 06.11.2018, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Позові вимоги обґрунтовані наступним:

- 27.12.2005 Михайлівсько-Рубежівською сільською радою Києво- Святошинського району Київської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 1-3778;

- 17.06.2015 між Михайлівсько-Рубежівською сільською радою Києво- Святошинського району Київської області (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой» (первісний орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будкапіталс» (новий орендар) укладено договір про заміну сторони в договорі оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого новий орендар прийняв на себе право оренди первісного орендаря за договором оренди земельної ділянки від 27.12.2005 № 1-3778);

- у зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Будкапіталс» своїх зобов'язань за договором оренди, Михайлівсько-Рубежівською сільська рада Києво- Святошинського району Київської області звернулась до суду з позовом про розірвання договору, повернення земельної ділянки та стягнення 387595,78 грн боргу;

- рішенням Господарського суду Київської області від 01.03.2018 у справі № 911/2553/17 позов задоволено частково, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкапіталс" на користь Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області заборгованість зі сплати орендних платежів, пеню, 3% річних; розірвано договір оренди земельної ділянки від 27.12.2005 № 1-3778; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Будкапіталс" повернути земельну ділянку;

- вказане рішення вступило в силу 11.07.2018, за період з серпня 2017 року по 11.07.2018 (дата розірвання договору, у зв'язку із вступом в силу рішенням суду від 01.03.2018 у справі № 911/2553/17) відповідач не сплачував орендну плату, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 316155,50 грн боргу, 13026,53 грн пені та 4853,88 грн 3% річних.

В судовому засіданні 06.11.2018 суд заслухав пояснення представника позивача, відповідач в судове засідання не з'явився, суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 26.11.2018.

26.11.2018 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшло клопотання позивача про проведення підготовчого засіданні 26.11.2018 без участі його представника.

В судове засідання 26.11.2018 представники сторін не з'явились, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 11.12.2018.

В судовому засіданні 11.12.2018 сул заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги, відповідач в судове засідання не з'явився.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом. Вказаний факт підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень вх. № 34643/18 від 01.11.2018, вх. № 34644/18 від 01.11.2018, вх. № 37938/18 від 28.11.2018.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

27.12.2005 Михайлівсько-Рубежівською сільською радою Києво- Святошинського району Київської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 1-3778.

17.06.2015 між Михайлівсько-Рубежівською сільською радою Києво- Святошинського району Київської області (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой» (первісний орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будкапіталс» (новий орендар) укладено договір про заміну сторони в договорі оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого новий орендар прийняв на себе право оренди первісного орендаря за договором оренди земельної ділянки від 27.12.2005 № 1-3778), предметом якого є земельна ділянка, кадастровий номер 3222485201:01:012:0025, площа 3,1141 га, цільове призначення - будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків.

За актом прийому-передачі земельної ділянки від 17.06.2015 первісний орендар передав, а новий орендар прийняв земельна ділянка, кадастровий номер 3222485201:01:012:0025, площа 3,1141 га, сторони погодили, що земельна ділянка передається у стані, що відповідає умовам первинного договору оренди земельної ділянки, претензій у нового орендаря до стану земельної ділянки немає.

Пунктом 3 Договору про внесення змін від 27.11.2012 до договору оренди земельної ділянки від 27.12.2005 встановлено річну орендну плату за земельну ділянку в розмірі 5% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та пеню за несвоєчасну сплату орендної плати в розмірі 0,3% від суми недоїмки за кожен день прострочки платежу на користь орендодавця.

Пунктом 2 додаткової угоди від 05.05.2015 до договору оренди земельної ділянки від 27.12.2005 пункт 1.5. договору оренди викладено в наступній редакції: « 1.5. Поновити дію договору оренди земельної ділянки загальною площею 3,1141 га, кадастровий номер 3222485201:01:012:0025, яка розташована в селі Михайлівка-Рубежівка, по вулиці Кірова 22 цільове призначення якої - для будівництва комплексу багатоквартирних житлових будинків, строком на 5 років - терміном до 05.05.2020» .

Згідно з п. 6 Додаткової угоди від 05.05.2015 до договору оренди земельної ділянки від 27.12.2005 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею площа 3,1141 га, яка знаходиться в оренді, складає 4399253,57 грн.

У зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Будкапіталс» своїх зобов'язань за договором оренди, Михайлівсько-Рубежівською сільська рада Києво- Святошинського району Київської області звернулась до суду з позовом про розірвання договору, повернення земельної ділянки та стягнення 387595,78 грн боргу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.03.2018 у справі № 911/2553/17 позов задоволено частково, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкапіталс" на користь Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 352505,94 грн заборгованості зі сплати орендних платежів за період з липня 2016 року по липень 2017 року, 11502,37 грн пені, 4195,14 грн 3% річних; розірвано договір оренди земельної ділянки від 27.12.2005 № 1-3778; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Будкапіталс" повернути Михайлівсько-Рубежівській сільській раді Києво-Святошинського району Київської області земельну ділянку площею 3,1141га, кадастровий номер 3222485201:01:012:0025, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Михайлівка-Рубежівка, вулиця Київська (Кірова), 22, за актом прийому-передачі.

Вказане рішення залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2018. Отже, рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2018 у справі № 911/2553/17 вступило в силу 11.07.2018 відповідно до положень ч. 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України у випадку, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Звертаючись з даним позовом, позивач зазначає що за період з серпня 2017 року по 11.07.2018 (дата розірвання договору, у зв'язку із вступом в силу рішенням суду від 01.03.2018 у справі № 911/2553/17) відповідач не сплачував орендну плату, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 316155,50 грн боргу, 13026,53 грн пені та 4853,88 грн 3% річних.

Оскільки вимоги позивача ґрунтуються на наслідках порушення відповідачем договірних грошових зобов'язань, а спірні правовідносини виникли з договору оренди землі, до них відповідно застосовуються положення Закону України Про оренду землі як спеціального закону, глави 15 Земельного кодексу, глави 47-53, 58 Цивільного кодексу України, глави 19-20, 26 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України «Про оренду землі» ).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до п. 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п. 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України).

Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи те, що факт передачі земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі, та враховуючи обставини, встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 01.03.2018 у справі № 911/2553/17, суд встановив, що позивачем належним чином виконано свої зобов'язання з передачі земельної ділянки в користування відповідачу, у зв'язку з чим у відповідача виникло зустрічне зобов'язання щодо оплати орендної плати в розмірі та строки, встановлені в договорі.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З листа Головного управління Державної фіскальної служби України № 5719/9/10-36-54-01 від 21.06.2018 вбачається, що орендна плата за земельну ділянку площею 3,1141 га від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкапіталс" у 2017, 2018 роках не надходила.

Відтак, вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання зі сплати орендної плати за орендовану земельну ділянку.

Суд зазначає, що відповідач був належним чином повідомленим про розгляд даної справи судом, проте не скористався свої правом на подання відзиву, заперечень, контррозрахунку суми боргу або доказів його сплати.

Суд перевіривши розрахунок заборгованості з орендної плати, наданий позивачем встановив, що він є невірним, складеним з використанням невірних індексів інфляції за 2016, 2017 роки.

Судом здійснено власний розрахунок та встановлено, що розмір заборгованості є більшим, ніж заявлено позивачем, проте, оскільки суд не може з власної ініціативи виходити за межі позовних вимог, вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу за період з серпня 2017 року по 11.07.2018 підлягає задоволенню повністю, у сумі 316155,50 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 13026,53 грн пені та 4853,88 грн 3% річних за прострочення сплати орендних платежів.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3 Договору від 27.11.2012 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.12.2005 встановлено річну орендну плату за земельну ділянку в розмірі 5% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та пеню за несвоєчасну сплату орендної плати в розмірі 0,3% від суми недоїмки за кожен день прострочки платежу на користь орендодавця.

Водночас, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки, розмір пені, встановлений в договорі, перевищує максимально дозволений розмір в контексті положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", то позивачем здійснено розрахунок пені, виходячи з вказаного обмеження.

Суд, перевіривши розрахунки пені та 3% річних, надані позивачем, встановив, що вони є арифметично невірними, а розмір пені та 3% річних є більшим ніж нараховано позивачем, проте, як вже зазначалось, суд не може з власної ініціативи виходити за межі позовних вимог, тож вимоги про стягнення з відповідача пені та 3% річних підлягають задоволенню повність у розмірі 13026,53 грн та 4853,88 грн відповідно.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкапіталс" (03126, м. Київ, вул. Академіка Стражеско, буд. 3-А, код ЄДРПОУ 38892820) на користь Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08110, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Шкільна, буд. 1, код ЄДРПОУ 04362102) 316155,50 грн боргу, 13026,53 грн пені, 4853,88 грн 3% річних, а також 5010,54 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складене та підписане 21.12.2018.

Суддя А.Ф. Черногуз