Постанова

від 12.12.2018 по справі 913/159/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2018 р. Справа № 913/159/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О.

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.В.

та за участю:

від позивача - адвокат ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю КС 6780/10 довіреність № 14-215 від 19.11.2018);

від відповідача - уповноваженого представника не направив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вх. №511 Л/2) на рішення ухвалене Господарським судом Луганської області 31.05.2018 об 11 годині 50 хвилин у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Шелехіною Р.М. повний текст складено 08.06.2018 у справі № 913/159/18

за позовом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство "Ровенькитеплокомуненерго", м. Ровеньки, Луганська обл.

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України» (позивач-продавець) та відповідачем у справі укладено договір купівлі-продажу природного газу від 31.01.2013 №13/3719-БО-20 на підставі якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ - за ціною, у кількості та за якістю, вказаних в договорі, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити газ в порядку та на умовах, встановлених даним договором, - остаточний розрахунок здійснити до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1. договору).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.03.2015 у справі №922/1116/15, яке набрало законної сили, встановлено факт поставки позивачем відповідачеві природного газу за укладеним між сторонами у справі договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2013 №13/3719-БО-20 та стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 2318716, 17 грн, пеня в сумі 253986,55 грн, 3% річних в сумі 94773,78 грн та інфляційні втрати в сумі 394004,82 грн, а всього - 3061481,32 грн.

Присуджений вищевказаним рішенням до стягнення борг відповідачем не сплачений, тобто обов'язок за договором поставки газу в частині оплати газу не виконаний, у зв'язку з чим, позивач, як кредитор, права якого порушені, звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути з відповідача інфляційні втрати 1982103,66 грн за період з жовтня 2014 по грудень 2016 року та 3% річних у сумі 159705,55 грн від простроченої суми основного боргу за період з 24.10.2014 по 07.02.2017.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 31.05.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Ровенькитеплокомуненерго", 94700, м. Ровеньки Луганської області, квартал Шахтарський, ід. код 35100378 на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ід. код 20077720 3% річних у сумі 159514,96 грн за період з 24.10.2014 по 07.02.2018, інфляційні втрати в сумі 1694216,15 грн за період з жовтня 2014 по грудень 2016 та витрати на судовий збір у сумі 27805,97 грн, видати наказ. В решті вимог відмовлено.

Суд дійшов висновку щодо правомірності заявлених вимог, однак помилки при їх розрахуванні, тому вимоги задовольнив частково відповідно до зробленого судом перерахунку.

Позивач не погодився з прийнятим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій не погоджується з рішенням в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 287887,51 грн. Вважає, що рішення в цій частині не відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Апелянт вказує на те, що ним у відповідності до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97-р при здійсненні розрахунку використано методику, за якою збільшення суми боргу на індекс інфляції здійснюється за кожний місяць, при цьому для розрахунку кожного наступного періоду буде використана сума боргу збільшена на індекс інфляції попереднього місяця. Вважає, що даний розрахунок відповідає викладеним у розділі 3 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 висновкам. Таким чином, на думку апелянта місцевим господарським судом здійснено невірний перерахунок інфляційних втрат.

Просить суд відкрити апеляційне провадження, скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 31.05.2018 у справі № 913/159/18 в частині відмови у стягненні 287887,51 грн інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити. Відшкодувати за рахунок Відповідача понесені Позивачем судові витрати за подання скарги.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.07.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та призначено справу до розгляду. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2018 розгляд справи відкладено на 23.10.2018.

Указом Президента від 29.12.2017 року №454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", крім іншого, ліквідовано Донецький апеляційний господарський суд та утворено Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області з місцезнаходженням у місті Харкові.

Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно територіальних одиниць) та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Указом Президента від 28.09.2018 року № 295/2018 "Про переведення суддів" до новоутвореного Східного апеляційного господарського суду переведено суддів.

Повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду оприлюднене в газеті "Голос України" № 185 (6940) від 03.10.2018 року.

Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ст. 31 ГПК України та розпорядження керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду від 01.10.2018 судові справи та матеріали проваджень, що перебували у володінні суду, що ліквідується передані до новоутвореного суду.

Згідно до п. 3 ч. 1 статті 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

Автоматизованою системою розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду здійснено розподіл судової справи та визначено наступний склад колегії суддів для її розгляду : головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О. (протокол автоматизованого розподілу від 24.10.2018).

Частиною 7 статті 31 ГПК України передбачено, що справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Відповідно до частини 14 статті 32 ГПК України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається з початку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2018 прийнято справу № 913/159/18 до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 12.12.2018. Явка представників сторін не визнавалась обов'язковою.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак відповідач не скористався своїм правом щодо участі в засіданні та не направив уповноваженого представника до судового засідання Східного апеляційного господарського суду про причини неявки суд не повідомив.

В судове засідання 12.12.2018 прибув представник позивача, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи та правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права в межах вимог та доводів апеляційної скарги, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги, зважаючи на наступне.

Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт не погоджується з рішенням частково, а саме в частині відмови у стягненні інфляційних нарахувань. Та вважає, що судом першої інстанції обрано помилковий спосіб розрахунку інфляційних втрат, що призвело до ухвалення неправомірного рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції відповідно до положень статті 269 ГПК України переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, оскаржуване рішення переглядається в частині розгляду вимог щодо стягнення втрат від інфляції.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного провадження, рішенням Господарського суду Харківської області від 24.03.2015 у справі № 922/1116/15 з відповідача на користь НАК "Нафтогаз України" стягнуто борг за договором від 31.03.2013 № 13/3719-БО - 20 у розмірі 2318713 за період з лютого 2013 по грудень 2013. До присудженої вказаним рішенням до стягнення суми увійшли, крім іншого втрати від інфляції по вересень 2014 року включно. З урахуванням наведеного, позивач у справі № 913/159/18 заявляє до стягнення втрати від інфляції за період з жовтня 2014 по грудень 2016 , що підтверджується наданими до позову розрахунками вимог із зазначенням періоду нарахування.

Як встановлено та зазначено вище рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/1116/15 від 24.03.2015, яке набрало законної сили, що відповідач ОСОБА_2 підприємство спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство "Ровенькитеплокомуненерго" має сплатити на користь НАК "Нафтогаз" заборгованість у розмірі 2318716,17 грн.

Відповідно розрахунок втрат від інфляції за несвоєчасне виконане зобов'язання за заявлений позивачем період з жовтня 2014 по грудень 2016 (включно), виходячи із заборгованості 2318716,17 є наступним:

Сукупний індекс інфляції за період розраховується за формулою: ІІ ср. = ІІ1 х ІІ2 ...х ІІХ/100^n, де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць заборгованості; ІІ2 - індекс інфляції за другий місяць заборгованості; ІІХ - індекс інфляції за останній місяць заборгованості; n - кількість місяців заборгованості

Інфляційне збільшення суми боргу розраховується за формулою: С. інфл. = С х ІІср., де С - сума боргу; ІІср.- сукупний індекс інфляції

Сума боргу з врахуванням індексу інфляції розраховується за формулою: С заг. = С + С інфл., де С - сума боргу; С інфл. - інфляційне збільшення суми боргу

Інфляційне збільшення заборгованості становить 1694216,18 грн, , як вірно визначено судом першої інстанції.

Таким чином, сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 4012932.35 грн.

Як вбачається з апеляційної скарги, позивач розраховує втрати від інфляції не на суму основного боргу, а на суму, яка збільшується внаслідок вже нарахованих втрат від інфляції, і , відповідно, таким чином кожного місяця. Однак такий спосіб розрахунок не ґрунтується на положеннях чинного законодавства та суперечить сталій судовій практиці.

Статтею 625 ЦК України розміщена передбачені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання які поширюються на всі види грошових зобов'язань.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

За вимогами ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.

При цьому, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями, що спростовує доводи заявника про зворотнє.

Східний апеляційний господарський суд також враховує рекомендації, викладені в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.02.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", а саме:

"Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (див. постанови Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10 та від 12.09.2011 № 6/433-42/183 і постанову Вищого господарського суду України від 16.03.2011 № 11/109)"

Щодо обґрунтованості нарахування втрат від інфляції лише на суму основного боргу зазначає Верховний Суд у постанові № 914/712/16 від 12.03.2018.

Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, тому її вимоги не підлягають задоволенню.

Перевіривши оскаржуване рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме, в частині вимог про стягнення втрат від інфляції, апеляційний господарський суд дійшов висновку про належність встановлення судом першої інстанції всіх обставин справи та вірне застосування норм матеріального і процесуального права та відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення у зазначеній частині.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги витрати апелянта у вигляді сплаченого судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта відповідно до положень статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281, 282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 31.05.2018 у справі № 913/159/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.12.2018

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя Т.Д. Геза

Суддя Н.О. Мартюхіна