Постанова

від 10.12.2018 по справі 908/32/15-г

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2018 року м.Дніпро Справа № 908/32/15-г

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач),

суддів Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання Дон О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Татісс Бізнес на ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.08.2018 у справі №908/32/15-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Згода

до

відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю Татісс Бізнес

відповідача-2 ОСОБА_2

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Згода та ОСОБА_2, витребування (вилучення) нерухомого майна у Товариства з обмеженою відповідальністю Татісс Бізнес та визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Згода права власності на нерухоме майно

у справі за заявою ініціюючого кредитора Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області Державної фіскальної служби України

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Згода

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Згода звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою (з урахуванням уточнень позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю Татісс Бізнес та ОСОБА_2 про визнання недійсними п'яти договорів купівлі-продажу від 26.03.2010, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Згода та ОСОБА_2; витребування нерухомого майна від Товариства з обмеженою відповідальністю Татісс Бізнес та визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Згода права власності на майно.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.08.2018 (повний текст складено 15.08.2018) у справі № 908/32/15-г (суддя Ніколаєнко Р.А.) позов задоволено повністю:

- визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26.03.2010, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О.С. за реєстровим №820, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Згода та фізичною особою ОСОБА_2, об'єкт відчуження: будівля виробничого корпусу №1, літ. Р загальною площею - 3 490,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26.03.2010 року, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О.С. за реєстровим №822, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Згода та фізичною особою ОСОБА_2, об'єкт відчуження: будівля адміністративно-побутового корпусу, літ. С-2, загальною площею - 588,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26.03.2010, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О.С. за реєстровим №824, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Згода та фізичною особою ОСОБА_2, об'єкт відчуження: гараж, літ. X загальною площею - 144,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26.03.2010, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О.С. за реєстровим №826, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Згода та фізичною особою ОСОБА_2, об'єкт відчуження: будівля виробничого корпусу №2, літ. Т загальною площею - 1 732,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26.03.2010, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О.С. за реєстровим №828, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Згода та фізичною особою ОСОБА_2, об'єкт відчуження: будівля контрольно-пропускного корпусу, літ. Ч загальною площею - 24,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю Татісс Бізнес на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Згода нерухоме майно:

- будівля виробничого корпусу №1, літ. Р загальною площею - 3490,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1,

- будівля адміністративно-побутового корпусу, літ. С-2 загальною площею - 588,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1,

- гараж літ. Х загальною площею - 144,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1,

- будівля виробничого корпусу №2, літ. Т загальною площею - 1732,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1,

- будівля контрольно-пропускного корпусу, літ. Ч загальною площею - 24,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- визнано за ТОВ "Фірма "Згода" право власності на нерухоме майно:

- будівля виробничого корпусу №1, літ. Р загальною площею - 3490,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1,

- будівля адміністративно-побутового корпусу, літ. С-2 загальною площею - 588,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1,

- гараж літ. Х загальною площею - 144,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1,

- будівля виробничого корпусу №2, літ. Т загальною площею - 1732,1 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1,

- будівля контрольно-пропускного корпусу, літ. Ч загальною площею - 24,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1

При винесенні ухвали про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин того, що договори купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О.С. та зареєстровано в реєстрі за номерами 820, 822, 824, 826 та 828, що підтверджено шляхом витребування документів від приватних нотаріусів. При наданні оцінки обставинам щодо реалізації майна Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Згода , суд посилається на ст. 30 Закону Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції до 19.01.2013) де визначено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна.

Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) . За правилами спрощеної процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником (стаття 51 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ), утворення комітету кредиторів у таких справах не є обов'язковим і у справі № 26/43/10 відсутні докази утворення комітету. Статтею 20 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) визначено, що аукціон, конкурс може бути припинено і об'єкт знімається з торгів, конкурсного відбору на вимогу будь-кого з його учасників або органу приватизації у випадках, коли: не виконано вимог щодо змісту інформації, передбаченої статтею 15 цього Закону, та терміну її опублікування; об'єкт включено до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації, з порушенням чинного законодавства; покупець не визнається як такий згідно з законодавством про приватизацію; істотно порушувались інші правила оголошення та проведення аукціону, конкурсу, передбачені цим Законом (частина 1 цієї статті). Зазначені порушення можуть бути підставою для визнання судом недійсними угод, укладених на аукціоні, конкурсі. Заява про визнання угод недійсними подається будь-ким з учасників аукціону, конкурсу або органом приватизації у місячний строк з дати проведення аукціону, завершення конкурсу (частина друга). Недійсність угод на підставі ч.2 ст. 20 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) пов'язано з підставами, визначеними у ч.1 цієї ж статті. В даному ж випадку у підставу недійсності договорів купівлі-продажу від 26.03.2010 покладено підстави, не пов'язані з процедурами проведення аукціону. Ці договори оспорюються Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Згода на загальних підставах, визначених цивільним законодавством, із заявленням про належність ТОВ "Фірма "Згода" прав власності на майно. Також, судом першої інстанції встановлено, що після придбання майна ОСОБА_2, майже одразу, здійснив його безоплатне відчуження за п'ятьма договорами дарування від 01.04.2010 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Раміта-2008 . Товариство з обмеженою відповідальністю Раміта-2008 , в свою чергу, за п'ятьма договорами купівлі-продажу нерухомого майна від 30.04.2010 здійснило відчуження тих же об'єктів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Татісс Бізнес . Крім того, на підставі отриманих матеріалів від Швецової О.С., що стосувалися нотаріального посвідчення договорів, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, який придбав спірне майно за оспорюваними договорами купівлі-продажу від 26.03.2010, згідно з протоколом зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Раміта-2008 б/н від 09.09.2009, увійшов до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Раміта-2008 , саме якому ОСОБА_2 відчужив майно за договорами дарування від 01.04.2010, а потім за участі ОСОБА_2 - одного з двох учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Раміта-2008 було прийнято рішення про продаж майнового комплексу у складі п'яти об'єктів за ціною не менше 4200000,00 грн., що слідує з протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Раміта-2008 від 29.04.2010. В свою чергу з протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Татісс Бізнес , датованою також 29.04.2010, слідує, що учасником цього товариства вирішено придбати у Товариства з обмеженою відповідальністю Раміта-2008 майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ціною не вище 4230000,00 грн. Між тим, місцевий господарський суд зазначає, що згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.04.2013 до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ч.5 статті 191 Кримінального кодексу України внесено відомості про кримінальне провадження за заявою ПАТ "Промінвестбанк" про те, що службові особи ТОВ "Фірма "Згода" за попередньою змовою зі службовими особами ТОВ "Раміта-2008", ТОВ "Татісс Бізнес", ОСОБА_6, ОСОБА_2, арбітражним керуючим Нікітенком М.О., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О.С. незаконно заволоділи майном ПАТ "Промінвестбанк". Триває кримінальне провадження. Згідно з наданим у справу № 26/43/10 реєстром вимог кредиторів ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Запоріжжя" визнано забезпеченим кредитором. Вимоги банку в розмірі 33206496,96 грн., включені до реєстру окремо. В іпотеку філії банку за договором іпотеки № 47/3-182іп/О ТОВ "Фірма "Згода" було передано нерухоме майно, щодо якого заявлені вимоги, які є предметом даного судового розгляду.

Також, місцевий господарський суд вказує на постанову Вищого господарського суду України від 16.06.2010 у справі № 26/43/10, де частково задоволено касаційну скаргу ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Запоріжжя" та скасовано постанову господарського суду Запорізької області від 15.02.2010 у справі № 26/43/10, провадження у справі № 26/43/10 про банкрутство ТОВ "Фірма "Згода" припинено. Між тим, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Згода" полягають у визнанні недійсними договорів купівлі-продажу, укладених за результатами реалізації майна боржника у ліквідаційній процедурі, відкритій у справі № 26/43/10, до скасування постанови про визнання ТОВ "Фірма "Згода" банкрутом Вищим господарським судом України, витребування майна від нинішнього власника та визнання права власності на майно за позивачем. Місцевий господарський суд зазначає, що визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках, передбачених законодавством. Суд першої інстанції посилається на частину 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача. Тому, місцевий господарський суд робить висновок, що у такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором, права відчужувати це майно. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів. Отже, такий спосіб захисту як одночасне заявлення про недійсність договорів та витребування майна містить однорідні підстави заявлення всіх позовних вимог. Також, суд першої інстанціїї посилається на статтю 25 Закону "Про відновлення платоспроможності …" (в редакції до 19.01.2013), відповідно до якої ліквідатор реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом. Отже, суд робить висновок про те, що продаж майна є безумовним етапом у ліквідаційній процедурі і, зазначає, що скасування Вищим господарським судом України постанови господарського суду Запорізької області від 15.02.2010 у справі № 26/43/10 означає, що здійснення ліквідаційної процедури, в тому числі й продаж у її межах майна боржника ліквідатором не може розцінюватись як вчинення правочинів купівлі-продажу та розпорядженням майном з вираженням волі власника - ТОВ "Фірма "Згода" та в межах повноважень, передбачених Законом, з дотриманням чого мають вчинятися правочини за вимогами статті 203 Цивільного кодексу України. Саме з дати прийняття господарським судом Запорізької області скасованої постанови від 15.02.2010 у справі № 26/43/10 про визнання ТОВ "Фірма "Згода" банкрутом у призначеного у цій справі ліквідатора були відсутні повноваження на реалізацію майна ТОВ "Фірма "Згода" від іменні останнього. Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. Таку правову позицію викладено, в тому числі, у постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі №6-2026цс15, від 22.06.2016 у справі №6-1562цс15, від 24.06.2015 у справі №907/544/14). Тому, оскільки постановами Вищого господарського суду України від 16.06.2010 у справі № 26/43/10 були скасовані й ухвали господарського суду Запорізької області від 10.03.2010 про скасування арешту на нерухоме майно та зняття заборони на відчуження нерухомого майна боржника, то місцевий господарський суд робить висновок про те, що реалізація майна відбулася за наявності арештів та обтяжень майна боржника. Крім того, суд першої інстанції посилається на частину 2 статті 26 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013) де, майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. Правилами статті 31 того ж Закону підкріплено, що вимоги, забезпечені заставою, задовольняються у першу чергу. Таким чином, продаж майна, що являлося предметом іпотеки, на користь Банку, за угодами, укладеними ТОВ "Фірма "Згода" з ОСОБА_2, в силу приписів Закону мав би бути спрямований на забезпечення першочергового задоволення вимог забезпеченого кредитора - банку та мати наслідком першочергове задоволення (часткове задоволення) вимог банку. Між тим, суд першої інстанції зауважив, що в даному випадку, враховуючи, що спірні договори купівлі-продажу вчинені як на виконання передбачених заходів у ліквідаційній процедурі, слід відзначити, що докази реалізації вчинення правочинів на користь банку та спрямування отриманих з продажу коштів на задоволення його забезпечених вимог відсутні, тобто, відсутні докази того, що з вчиненням та виконанням договорів купівлі-продажу у ліквідаційній процедурі у справі № 26/43/10 настали наслідки, встановлені законодавством про банкрутство. Відповідно, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що в зв'язку з укладенням оспорюваних договорів купівлі-продажу від 26.03.2010 між ТОВ "Фірма "Згода" та ОСОБА_2 внаслідок та на підставі судового рішення (постанови господарського суду Запорізької області від 15.02.2010 у справі № 26/43/10), яке скасовано та не породило правових наслідків з моменту прийняття, та в порушення згаданих вище положень статті 203 Цивільного кодексу України, слід визнати наявність підстав для визнання цих договорів недійсними згідно зі статті 215 Цивільного кодексу України. Також, суд першої інстанції визнав Товариство з обмеженою відповідальністю "Татісс Бізнес" добросовісним набувачем в розумінні положень ч.1 статті 388 Цивільного кодексу України. Однак, зазначає, що витребування майна від добросовісного набувача на випадок наявності декількох угод щодо цього майна залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів і не потребується визнання недійсним наступних угод, а натомість, виникає право на витребування майна від добросовісного набувача. Отже, враховуючи зазначене, суд визнає обґрунтованою та правомірною також і вимогу позивача про витребування майна від ТОВ "Татісс Бізнес". Щодо позовної давності, місцевий господарський суд зазначає, що вимогам про витребування майна в даному випадку невід'ємно передують вимоги про визнання недійсними договорів, які є по суті передумовою. Отже, за вимогами, що стали предметом судового вирішення спору, позовна давність не підлягає застосуванню.

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Татісс Бізнес" (відповідач-1) подало апеляційну скаргу про скасування ухвали господарського суду Запорізької області від 10.08.2018 у справі №908/32/15-г та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Згода" в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач - 1 посилається на незаконність і необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, оскільки судом не були прийняті до уваги обставини, на які посилалися відповідачі, а також невірно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права. Відповідач-1 посилається на статтю 258 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Також, відповідач-1 посилається на норми статті 267, якими, зокрема передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Так, відповідач-1 зазначає, що продаж спірного майна відбувався ще у 2010 році, про що позивач знав. Всі подальші судові справи стосовно спірних договорів та майна, відбувалися за участю позивача. Позивач оскаржував рішення суду по вказаним справам. Отже, відповідач-1, вважає, що позивач мав змогу звернутись до суду з відповідними позовними вимогами не порушуючи , при цьому, строки позовної давності. Тому, відповідач-1, вважає, що зазначені обставини, суд незаконно лишив поза увагою щодо пропущення позивачем строку позовної давності, посилаючись, при цьому на статтю 344 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця, наприклад, договору купівлі-продажу виключає застосування набувальної давності. Відповідач-1 зазначає, що право власності на нерухоме майно підтверджено наявними договорами купівлі-продажу та згодою на такий первинний продаж оспорюваного майна керівниками позивача ще у 2010 році. Крім того, відповідач1 зазначає, що у ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Згода" відсутні повноваження для подання позовної заяви у даній справі, оскільки Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлені строки, в межах яких, арбітражним керуючим надається право звертатися до суду з позовами про визнання правочинів недійсними. Так, відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора. Між тим, як зазначає вдповідач-1, ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.02.2015 у справі № 908/32/15-г порушено провадження у справі про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Згода", а позовна заява про визнання недійсними правочинів від 26.03.2010 та витребування майна з чужого незаконного володіння була подана 05.12.2017. Отже, позов може бути поданий лише відносно договорів, укладення яких відбулося не раніше 16.02.2014, а у ліквідаторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Згода" - Гаврилюка Є.В. та Загрія Р.О. відсутні повноваження для подання даного позову. Відповідач-1 вважає, що з боку арбітражних керуючих відбулося перевищення повноважень і, як наслідок, неправомірність подання позову.

Щодо відсутності підстав вважати, що оспорювані договори купівлі-продажу укладені з порушенням вимог статті 203 Цивільного кодексу України, відповідач-1 зазначає, що відчуження спірного майна відбулося у період ліквідаційної процедури боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Згода", а відтак, арбітражний керуючий Нікітенко М.О. - мав необхідний обсяг повноважень діяти від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Згода". Відповідач-1 зазначає, що відповідно до відкритих торгів, які відбулися 25.03.2010, переможцем визнано ОСОБА_2 В той же день між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Згода" було укладено п'ять нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу майна боржника, право на яке зареєстроване покупцем 30.03.2010. Зазначені торги недійсними не визнавалися, а навпаки, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Згода" передало майно та отримало кошти, і в наступному кошти не повертались, а майно так і залишилось у власності ОСОБА_2

Щодо відсутності підстав для звернення до суду відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України, то відповідач-1 просить звернути увагу на те, що майно було придбане в особи, яка мала право його відчужувати, тобто у ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Згода". - Нікітенко М.О., який, відповідно до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", на момент укладення договорів купівлі-продажу був керівником підприємства та мав необхідний обсяг дієздатності для укладення зазначених договорів.

Крім того, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.02.2012, відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестицій банк до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Згода , ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю Раміта-2008, Товариства з обмеженою відповідальністю Татісс Бізнес , Товариства з обмеженою відповідальністю Інвесткредит про визнання недійсними договору купівлі-продажу від 26.03.2010, договору дарування від 01.04.2010, договору купівлі-продажу від 30.04.2010, іпотечного договору від 10.06.2010, а також про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю Татісс Бізне нерухомого майна, що є предметом спору у справі №908/32/15-г.

У зв'язку з наведеним, скаржник вважає, що місцевий господарський суд безпідставно не закрив провадження у даній справі на підставі норм статей 175, 231 Господарського процесуального кодексу України з огляду те, що є таке, що набрало законної сили рішення у справі між тими ж сторонами, про той самий предмет, і з тих самих підстав.

Також, відповідач-1 зазначає про відсутність правових підстав для подання позову з одночасними вимогами про визнання угод недійсними на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України та про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, з огляду на правову природу походження відповідних підстав для подання позовів з такими вимогами. Так, на думку відповідача-1, позивач повинен зупинитись або на твердженні про наявність підстав для визнання правочинів, що все ж таки відбулися, - недійсними, або на твердженні, що первісне вибуття майна власника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Згода" вибуло з володіння не з його волі. Крім того, відповідач-1 зазначає, що всі подальші угоди відчуження спірного нерухомого майна (зокрема, і угоди між ТОВ "Раміта-2008"та ТОВ "Татісс Бізнес") на теперішній час є дійсними.

19.10.2018 Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено щодо не застосування судом строку позовної давності - враховуючи вимоги позову ТОВ "Фірма "Згода" обгрунтовуються скасуванням незаконного рішення суду від 15.02.2010, яким товариство визнано банкрутом та був призначений ліквідатором Нікітенко М.О., такий позов вважає поданим на виконання рішення суду, а саме - постанови ВГСУ від 16.06.2010 по справі №26/43/10, якою скасовано це рішення суду, та з метою відновлення становища, яке існувало до порушення. Зазначає, що обов'язковість виконання судового рішення не має терміну позовної давності. Також, у відзиві, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" зазначило щодо наявності у ліквідатора повноважень на подання позову. Так, посилаючись на частини 1, 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" ліквідатор забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. Відповідно, ліквідатор має всі права керівника підприємства і має право від імені керівника підприємства подавати позовні заяви для захисту прав та інтересів банкрута. Щодо підстав визнання судом першої інстанції договорів купівлі-продажу майна боржника недійсними, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" зазначило, що апелянтом не наведено жодного доказу того, що підстава, якою керувався суд першої інстанції при визнанні договорів купівлі-продажу недійсними, є неправомірною, а саме: скасований судовий акт не породжує жодних правових наслідків з моменту ухвалення. Щодо купівлі-продажу майна внаслідок проведених торгів арбітражним керуючим Нікітенко М.О., то майно придбано на аукціоні, що не має принципового значення для розгляду цього спору, оскільки підставою визнання договорів недійсними є відсутність взагалі банкрутства ТОВ "Фірма "Згода" на дату укладення договорів, відповідно, відсутність повноважень у арбітражного керуючого на укладення цих договорів, відсутність спрямованості на реальне настання правових наслідків цих договорів. В даному випадку договори визнані недійсними на підставі положень Цивільного кодексу України, а не на підставі порушень, які виникли в ході організації чи проведення аукціону згідно законодавства про банкрутство. Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" вважає, що не порушне право власності ТОВ "Фірма "Згода" на нерухоме майно, яке безпідставно було продано ліквідатором, за відсутності у нього повноважень та факту банкрутства товариства, підлягає захисту в судовому порядку. Крім того, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" вважає, що місцевим господарським судом правомірно було застосовано ст. 388 Цивільного кодексу України, оскільки визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, укладених від імені власника ТОВ "Фірма "Згода", є підставою для витребування власником майна від добросовісного набувача ТОВ "Татісс Бізнесс", оскільки майно вибуло від власника поза його волею іншим шляхом - шляхом укладення договору іншою особою без наявності у неї таких повноважень та за відсутності спрямованості на виконання судового рішення про стягнення коштів. Щодо правильності одночасного задоволення судом вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння і визнання недійсними договорів, які були укладені безпосередньо позивачем, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" зазначило що до відповідача ОСОБА_2 пред'явлена вимога щодо визнання договорів недійсними, яка передбачена ст.215 Цивільного кодексу України, а до відповідача ТОВ "Татісс Бізнесс" пред'явлена вимога щодо витребування майна власником, яка передбачена ст. 388 Цивільного кодексу України. Обидві вимоги передбачені законодавством та є нерозривно пов'язаними між собою, оскільки спрямовані на єдину мету - відновлення порушеного права власності. У відзиві Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" посилається на постанову Верховного суду України №3-103гс11 від 17.10.2011 - у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикативного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною 1 ст. 388 Цивільного кодексу України. Щодо не закриття судом провадження по справі відповідно до ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" зазначило згідно п.2 ч.1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими вимогами. Між тим, спір розглядався в Орджонікідзевському районному суді м Запоріжжя не між тими самими сторонами, оскільки позивачем по даній справі є ТОВ "Фірма "Згода", яка не була позивачем по справі в Орджонікідзевському районному суді м. Запоріжжя, відповідно не можна вважати, що спір розглядався між тими самими сторонами. Щодо не взяття до уваги судом пояснень ОСОБА_6, то ці пояснення не були надані іншим сторонам по справі, відповідно суд не зобов'язаний їх брати до уваги.

19.10.2018 до апеляційного суду подано відзив арбітражного керуючого ліквідатора ТОВ "Фірма "Згода" Загрія Р.О., в якому останній зазначив, що вважає ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.08.2018 законною, обґрунтованою, прийнятою у відповідності до норм чинного законодавства. Щодо строків позовної давності зазначив, що вимоги щодо визнання договорів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння нерухомого майна та визнання права власності на це майно нерозривно пов'язані між собою та спрямовані на єдину мету - відновлення порушеного права власності, тому строк позовної давності відносно цих позовних вимог не застосовується. Щодо ствердження апелянта про відсутність у ліквідатора ТОВ "Фірма "Згода" Загрія Р.О. повноважень на подання позову у даній справі, останній зазначив, що згідно пунктів 1, 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" ліквідатор забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. Відповідно, ліквідатор має всі права керівника підприємства і має право від імені керівника підприємства подавати заяви для захисту прав та інтересів банкрута. Крім того, арбітражний керуючий Загрія Р.О. посилається на ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом", яка передбачає додаткові випадки за обставини банкрута сторони правочину, коли арбітражний керуючий має право визнати правочин (договір)або майнові дії боржника недійсними, які згідно положень інших законів вважаються дійсними. Також, зазначеною статтею Закону встановлено строк укладення договорів, які можуть бути визнані недійсними за цією статтею, іншою статтею цього Закону строки, в межах яких арбітражним керуючим надається право звертатися до суду з позовом про визнання правочинів недійсними не встановлені. Щодо тверджень апелянта про відсутність підстав вважати, що оспорювані договори купівлі-продажу укладені з порушенням вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, арбітражний керуючий Загрія Р.О. зазначив, що дії ліквідатора Нікітенко М.О. щодо укладення договорів купівлі-продажу майна є такими, що виражали волю власника цього майна - ТОВ "Фірма "Згода", оскільки його права як ліквідатора та його дії з продажу майна є правовими наслідками скасованого рішення суду, а тому вони вважаються скасованими судом з судовим актом, внаслідок якого вони виникли. Оскільки, нерухоме майно банкрута ТОВ "Фірма "Згода" вибуло з володіння власника на підставі договорів купівлі-продажу, які, в свою чергу, були укладені внаслідок судового акту, який був скасований, то такі договори є оспорюваними правочинами та підлягають визнанню судом недійсними. Встановлення недійсності цих правочинів є підставою вважати, що майно вибуло з володіння власника не за його волею, тому слід застосовувати п. 3 ч.1 ст. 388 Цивільного кодексу України. Незаконність володіння ТОВ "Татісс Бізнес" майном ТОВ "Фірма "Згода", в першу чергу, підтверджується тим, що первісний договір був укладений особою яка не мала на це жодного права, відповідно порушила права боржника на погашення визнаних боргів перед кредитором. Щодо тверджень апелянта про відсутність підстав для звернення до суду відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України, арбітражний керуючий Загрія Р.О. зазначив, що застосування цієї статті судом першої інстанції є правомірним, а висновок суду щодо визнання недійсним першого правочину, як визнання факту вибуття права власності поза волею та його переходу до іншої особи, є підставою та передумовою для застосування форми захисту, передбаченої ст. 388 Цивільного кодексу України і визнання недійсними всіх наступних у ланцюгу договорів не потребується, таким, що повністю відповідає чинному законодавству. Щодо тверджень апелянта про відсутність правових підстав подання позову з одночасними вимогами про визнання угод недійсними, посилаючись на ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, та про витребування майна з чужого незаконного володіння, арбітражний керуючий Загрія Р.О. зазначив, що визнання договорів недійсними є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках, передбачених законодавством, а правове регулювання правочинів недійсними здійснюється на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Так, ТОВ "Фірма "Згода", користуючись правом на захист свого майнового права, звернулось до відповідача ОСОБА_2, якому пред'явлена вимога про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, яка передбачена ст. 215 Цивільного кодексу України, а до відповідача - ТОВ "Татісс Бізнес" пред'явлена вимога щодо витребування майна власником. В даному випадку підстави заявлення зазначених позовних вимог є однорідними. Щодо закриття судом провадження по справі згідно ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, арбітражний керуючий Загрія Р.О. зазначив, що в Орджонікідзевському районному суді м. Запоріжжя розглядався спір, але не між тими самими сторонами, в справі, яку зазначає апелянт, ТОВ "Фірма "Згода" виступала не позивачем, а позивачем виступав банк, який обгрунтовував позовні вимоги про відчуження майна відсутністю його попередньої згоди як іпотекодержателя, а також заявив вимоги про витребування майна, не будучи при цьому власником майна. В даній справі, заявляє вимоги саме ТОВ "Фірма "Згода" як особа, яка вважає себе власником майна, посилаючись на вибуття майна з володіння на неправомірних підставах, а припинення провадження у цивільній справі, у її відповідній частині, пов'язано виключно з суб'єктивним складом учасників спірних відносин.

У своїх поясненнях до апеляційної скарги ОСОБА_2 підтримав її доводи, просить її задовольнити, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.08.2018 по справі №908/32/15-г скасувати та прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимоги ТОВ Фірма Згода .

26.11.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Татісс Бізнес" надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи, а саме - висновку науково правової експертизи №01-9/1-163 від 18.09.2018, складеного Науково-дослідним інститутом приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака.

06.12.2018 та 10.12.2018 від арбітражного керуючого Загрія Романа Олеговича надійшли заперечення на клопотання ТОВ "Татісс Бізнес" про долучення доказів по справі, а саме - висновку науково-правової експертизи №01-9/1-163 від 18.09.2018 Науково- дослідницького інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака. Так, арбітражний керуючий Загрія Р.О. зазначає, що залучення висновку науково - правової експертизи №01-9/1- 163 від 18.09.2018 року як доказу по даній справі є грубим порушенням норм ГПК України, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. До того ж, відповідно до ч. 1 ст. 109 ГПК України, висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду. Крім того, чинним законодавством чітко передбачено вимоги щодо висновку експерта та змісту висновку експерта в галузі права, що в свою чергу, були також порушені з боку експертів Науково - дослідницького інституту приватного права і підприємництва ім. академіка Ф.Г. Бурчака. Відповідно до ч. 5 ст. 101 ГПК України, у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зі змісту висновку науково-правової експертизи №01-9/1-163 вбачається порушення експертами ч. 5 ст. 101 ГПК України. До того ж, нормами ГПК України встановлено чіткий перелік питань відповідно до яких експерт в галузі права може надавати свій висновок. Частиною 1 ст. 108 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону, аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі. Цією ж статтею передбачено, що висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи. Арбітражний керуючий Загрія Р.О., проаналізувавши предмет науково - правової експертизи №01-9/1-163 від 18.09.2018 робить висновок про те що, можливо дана експертиза жодним чином не стосується ні питань аналогії закону, ні аналогії права, ні змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі. Апелянтом, для проведення науково-правової експертизи, був наданий вичерпний перелік документів по даній справі. Фахівець надає правовий висновок на підставі тих матеріалів, які йому надані. Ненадання необхідних матеріалів може потягти за собою неправильність висновку, зробленого по неповним матеріалах. Також, арбітражний керуючий Загрія Р.О. зазначає, що зі змісту науково-правової експертизи вбачається, що апелянтом надано не всі докази, наявні у матеріалах справи №908/32/15-г та якими була мотивована ухвала господарського суду Запорізької області від 10.08.2018 у справі №908/32/15-г, що тягне за собою можливість експерта прийти до хибного висновку. Крім того, арбітражний керуючий Загрія Р.О. вважає, що клопотання про долучення до матеріалів справи №908/32/15-г додаткового доказу, а саме висновку науково - правової експертизи №01-9/1-163 від 18.09.2018 подано поза межами процесуальних строків наданих законом та судом для вчинення відповідної процесуальної дії щодо подання додаткових доказів, та зазначає, що до аналогічного висновку прийшов Київський апеляційний господарський суду у своїй постанові від 19.09.2018 у справі №910/7116/17. Арбітражний керуючий Загрія Р.О. зазначає, що апеляційний суд досліджує нові докази, якщо їх неподання до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Як вбачається з матеріалів справи, з моменту подання позову ТОВ "Фірма "Згода" до ТОВ "Татісс Бізнес" та ОСОБА_2 в рамках справи №908/32/15-г та до моменту прийняття господарським судом Запорізької області рішення по даній позовній заяві пройшло більше ніж пів року, тому незрозуміло чому апелянт не скористався даним правом в передбачені чинним законодавством України строки. До того ж апелянт, долучаючи зазначений висновок науково-правової експертизи, не повідомив про поважні причини неподання зазначеної експертизи до суду першої інстанції. Відповідно, на думку арбітражного керуючого Загрія Р.О., висновок науково-правової експертизи №01-9/1-163 від 18.09.2018 не є належним та допустимим доказом по даній справі, а отже прийматись до уваги при вирішенні даної справи та прийнятті законного рішення - не повинен, просить апеляційний суд відмовити ТОВ "Татісс Бізнес" в задоволенні клопотання про долучення зазначеного доказу.

06.12.2018 від Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк комерційний промислово-інвестиційний банк" до апеляційного суду надійшли заперечення на клопотання відповідача про долучення доказів, в якому зазначає про порушення відповідачем п. 5 ст. 101 ГПК України, а саме - в наданому до суду висновку науково-правової експертизи не зазначено, що даний висновок підготовлено саме для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Крім того у своїх запереченнях, банк зазначив, що надана до суду науково-правова експертиза від 18.09.2018 по своїй суті фактично відображає мотивувальну частину судового рішення, тобто містить аналіз конкретної справи, наявних доказів та правову аргументацію та фактично вказує, як правильно вирішити даний спір. Банк зазначає, що науково-правова експертиза містить висновок про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи, що відповідно до ч.2 ст.108 ГПК України, не може міститись у висновку. Питанням правильного застосування закону займається виключно суд при прийнятті рішень, жоден експерт не вправі вказувати суду, яке рішення приймати чи як вірно вирішити спір. Суд в даному випадку може самостійно встановити всі обставини у справі, надати належну правову оцінку правовідносинам сторін. Крім того, у наданій до суду науково-правовій експертизі чітко визначений перелік документів який був наданий для проведення експертизи, але перелік доказів, яким була обґрунтована оскаржувана ухвала господарського суду від 10.08.2018, що міститься в матеріалах справи, є значно більшим, і експерту на дослідження стороною замовником не надавався. Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" вважає висновок науково-правової експертизи письмовою думкою фахівців у галузі права стосовно спірних правовідносин, висловленою за приватним замовленням відповідача, та лише на підставі відомостей та документів, наданих самим відповідачем, у зв'язку з чим не є належним та допустимим доказом.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 24.09.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Татісс Бізнес".Указом Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та Донецький апеляційний господарський суд; утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.

03.10.2018 розпочав роботу Центральний апеляційний господарський суд.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 31 ГПК України, у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На виконання вказаних правових норм забезпечено передачу справи №908/32/15-г за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Згода" до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Татісс Бізнес", відповідача-2: ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", про визнання недійсними договорів купівлі-продажу між ТОВ "Фірма "Згода" та ОСОБА_2, витребування (вилучення) нерухомого майна у ТОВ "Татісс Бізнес" та визнання за ТОВ "Фірма "Згода" права власності на нерухоме майно з Донецького апеляційного господарського суду до Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2018 для розгляду справи №908/32/15-г визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач), суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Татісс Бізнес" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.08.2018 у справі №908/32/15-г прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), суддів Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.

У судовому засіданні 10.12.2018 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду скасуванню з наступних підстав.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.02.2010 у справі №26/43/10 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Згода .

Між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком Промінвестбанк (кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Згода (позичальник) 14.02.2007 укладено договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №04-0138/02-01 (т.-6, а.с.14-24).

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором

№04-0138/02-01 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком Промінвестбанк (іпотекодержатель) і Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Згода (іпотекодавець) 14.06.2007 укладено іпотечний договір №47/3-07іп/О (т.-6, а.с.25-29), відповідно до умов якого банку передано в іпотеку виробничу базу, що знаходиться по АДРЕСА_2 і складається з наступних будівель:

- адміністративно-побутового комплексу, літера С-2, загальною площею - 588,4 м 2 ;

- виробничого корпусу №1, літера Р, загальною площею - 3490,4м 2 ;

- виробничого корпусу №2, літера Т, загальною площею - 1733,4м 2 ;

- контрольно-пропускного пункту, літера Ч, загальною площею - 24,2м 2 ;

- гараж, літера Х, загальною площею - 144,8м 2 ;

Рішеннями Господарського суду Запорізької області від 04.11.2009 по справі №8/310/09 від 04.11.2009, №22/228/09 від 11.11.2009 та №27/235/09 від 18.01.2010 з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Згода на користь Публічного акціонерного товариства Промінвестбанк , в тому числі і за кредитним договором №04-0138/02-01 від 14.02.2007, стягнуто заборгованість у загальному розмірі 29924434,98грн., 57581,39 доларів США та 1440,87 євро.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 15.02.2010 у справі №26/43/10 Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Згода визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Нікітенка Микиту Олександровича.

Ухвалами Господарського суду Запорізької області від 10.03.2010 у справі № 26/43/10 скасовано обтяження рухомого майна Товариства Фірма Згода , яке являлося предметом забезпечення виконання кредитних зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Згода перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк за кредитними договорами.

З метою продажу майна підприємства-банкрута Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Згода (продавець), в особі ліквідатора Нікітенка Микити Олександровича 26.03.2010 укладено з громадянином ОСОБА_2 (покупець) п'ять договорів купівлі-продажу наступного нерухомого майна (т.-6, а.с.61-70), що розташоване по АДРЕСА_1:

- будівля виробничого корпусу №1, літ. Р загальною площею - 3490,4м 2 ;

- будівля адміністративно-побутового корпусу, літ. С-2, загальною площею - 588,4м 2 ;

- гараж, літ. X загальною площею - 144,8м 2 ;

- будівля виробничого корпусу №2, літ. Т загальною площею - 1732,1м 2 ;

- будівля контрольно-пропускного корпусу, літ. Ч загальною площею - 24,2м 2 ;

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.-6, а.с.71-73), на момент звернення з позовом до господарського суду власником вищезазначеного нерухомого майна згідно із договором купівлі-продажу від 30.04.2010 є Товариство з обмеженою відповідальністю Татісс Бізнес .

Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2010 у справі №26/43/10 скасовано постанову Господарського суду Запорізької області від 15.02.2010, провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Згода припинено.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.02.2015 у справі №908/32/15-г за заявою ініціюючого кредитора - Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області Державної фіскальної служби України порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Згода .

Постановою Господарського суду Запорізької області від 07.07.2015 у справі №908/32/15-г Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Згода визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Гаврилюка Є.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.01.2018 звільнено арбітражного керуючого Гаврилюка Євгена Володимировича від виконання обов'язків ліквідатора банкрута та призначено ліквідатором у справі №908/32/15-г про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Згода арбітражного керуючого Загрія Романа Олеговича.

Оскільки постанова місцевого господарського суду про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Згода скасована, позивач вважає що належне йому нерухоме майно відчужене особою (ліквідатором), яка не мала на це права, поза волею позивача, що і є причиною спору.

Місцевий господарський суд, у зв'язку порушенням умов статті 203 Цивільного кодексу України при укладенні оспорюваних договорів купівлі-продажу від 26.03.2010, що виявилось у відсутності волі Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Згода на відчуження майна товариства, через укладення угоди арбітражним керуючим, який не мав на це повноважень, оскільки постанову місцевого господарського суду про визнання товариства банкрутом, відповідно до якої його було призначено на посаду, було скасовано після її перегляду в касаційному порядку, визнав вищезазначені договори недійсними на підставі статті 215 Цивільного кодексу України та задовольнив вимогу про витребування спірного майна відповідно до статті 388 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Норми частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Положення статті 216 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню лише до сторін недійсного правочину (угоди). У разі ж встановлення обставин перебування проданого за недійсним правочином майна у третьої особи (яка не є стороною недійсного правочину), має бути застосований інший спосіб повернення майна. У такому разі застосовуються способи захисту, передбачені, зокрема нормами статей 387, 388, 392 Цивільного кодексу України.

Апеляційний господарський суд зазначає, що у разі звернення із вимогами про застосування наслідків недійсного правочину з купівлі-продажу майна у вигляді двосторонньої реституції за нормами статті 216 Цивільного кодексу України, підлягають з'ясуванню обставини перебування саме у покупця на момент розгляду спірних правовідносин проданого майна, оскільки не підтвердження або спростування цих обставин та фактів унеможливлює застосування норм вказаної статті та є неправомірним. При цьому апеляційний господарський суд також виходить з того, що норми частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачають можливість покладення на сторону недійсного правочину обов'язку відшкодувати іншій стороні вартість отриманого за цією угодою у разі неможливості повернення отриманого в натурі. Виходячи з приписів статті 216 Цивільного кодексу України законодавець не вказав вичерпний перелік підстав, за яких сторону угоди може бути зобов'язано відшкодувати вартість отриманого за угодою.

Відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 399 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття у розумінні статті 388 Цивільного кодексу України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а витребування майна від добросовісного набувача.

Місцевим господарським судом встановлено, що після придбання у позивача спірного нерухомого майна ОСОБА_2, відбулося ще два відчуження цього майна, кінцевим набувачем якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Татісс Бізнес .

Враховуючи недійсність правочину на підставі якого ОСОБА_2 набув право власності на спірне нерухоме майно, а також беручи до уваги приписи пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд зробив висновок про обґрунтованість вимог щодо його витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю Татісс Бізнес .

Враховуючи встановлені місцевим господарським судом обставини справи, які підтверджуються матеріалами справи, колегія суддів вбачає підстави погодитися з висновками суду першої інстанції про наявність підстав у спірних відносинах для визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу та витребування майна від добросовісного набувача і визнання права власності на це майно за позивачем.

Проте, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом дана невірна оцінка заявам відповідачів про застосування позовної давності, що призвело до прийняття неправильного по суті рішення, з наведених нижче підстав.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Місцевим господарським судом встановлено, що під час розгляду справи №908/32/15-г відповідачі звернулись із заявами про застосування позовної давності.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому, за змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в даному випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Відповідно до приписів статті 92 Цивільного кодексу України дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Спірні договори купівлі-продажу від 26.03.2010 укладено арбітражним керуючим Нікітенком Микитою Олександровичем, призначеним згідно із постановою Господарського суду Запорізької області від 15.02.2010 в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Згода .

Провадження у справі №26/43/10 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Згода припинено на підставі постанови Вищого господарського суду України від 16.06.2010, тобто саме з цієї дати товариство мало довідатись про порушення своїх майнових прав.

Спір у цій справі виник у зв'язку з набуттям Товариством з обмеженою відповідальністю Татісс Бізнес у власність на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна, яке свого часу належало Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма Згода .

Загрій Роман Олегович, як арбітражний керуючий Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Згода , звернувся до місцевого господарського суду з позовом про визнання спірних договорів купівлі-продажу від 26.03.2010 недійсними у грудні 2017 року.

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Саме такої правової позиції дотримався Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 17.10.2018 у справі №904/40/18.

Закон України Про доступ до судових рішень визначає порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства. Згідно зі статтями 3, 4 цього Закону суд загальної юрисдикції вносить до Єдиного державного реєстру судових рішень всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Виходячи з наведеного, постанова Вищого господарського суду України від 16.06.2010 у справі №26/43/10 була внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до яких є відкритим.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Згода не тільки мало можливість дізнатися про порушення майнового права внаслідок відчуження належного товариству нерухомого майна, але й мало обов'язок знати про стан своїх майнових прав з моменту скасування постанови від 15.02.2010 у справі №26/43/10 у справі про банкрутство товариства, тобто з 16.06.2010.

Аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.

Позивач не надав доказів на підтвердження того факту, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права протягом майже чотирьох років (з червня 2010 року по грудень 2017 року), внаслідок відчуження його майна в процедурі ліквідації банкрута, провадження за якою було припинено.

Відповідно апеляційний господарський суд не вбачає поважності причин пропущення позивачем позовної давності при зверненні з даним позовом до господарського суду.

Апеляційний господарський суд вважає помилковими посилання місцевого господарського суду на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові у справі №916/2129/15 від 05.10.2016, відповідно до яких позовна давність не застосовується до вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки у постанові від 20.11.2018 у справі №907/50/16 Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками суду касаційної інстанції та висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 22.06.2017 у справі №6-1047цс17, відповідно до яких інститут позовної давності застосовується до правовідносин, що регулюються статтею 388 Цивільного кодексу України.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що статті 387, 388 Цивільного кодексу України не містять положень про те, що приписи про позовну давність до правовідносин, що врегульовані цими нормами права, не застосовуються, а положення статті 268 цього Кодексу не передбачають, що вимоги у цій справі відносяться до вимог, на які позовна давність не поширюється.

Враховуючи викладене, оскільки позивач у встановлені законом строки для захисту свого права не звернувся із позовом до суду, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог про визнання недійсним договорів купівлі-продажу і витребування майна за наслідками спливу позовної давності.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо підстав для закриття провадження у даній справі з огляду на наявність такого, що набрало законної сили рішення у справі між тими ж сторонами, про той самий предмет, і з тих самих підстав з огляду на наступне.

Як встановив місцевий господарський суд, Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя розглянуто справу №2-2879/11 за позовом Публічного акціонерного товариства Промінвестбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Згода , ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю Раміта-2008 , Товариства з обмеженою відповідальністю Татісс Бізнес , Товариства з обмеженою відповідальністю Інвесткредит про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 26.03.2010, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Згода та ОСОБА_2, договорів дарування від 01.04.2010, укладених між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Раміта-2008 , договорів купівлі-продажу від 30.04.2010, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю Раміта-2008 та Товариством з обмеженою відповідальністю Татісс Бізнес , іпотечних договорів від 10.06.2010, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю Татісс Бізнес та Товариством з обмеженою відповідальністю Інвесткредит , а також про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю Татісс Бізнес нерухомого майна та визнання права власності на майно за Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Згода , тощо. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 22.02.2012 у справі №2-2879/11 в задоволенні позову було відмовлено, а ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12.02.2014 за результатами перегляду цього рішення провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю Раміта-2008 і Товариством з обмеженою відповідальністю Татісс Бізнес договорів купівлі-продажу від 30.04.2010, визнання недійсними іпотечних договорів від 10.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю Татісс Бізнес та Товариством з обмеженою відповідальністю Інвесткредит , витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю Татісс Бізнес майна було закрито, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін (справа апеляційного суду № 22-ц/778/125/14).

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу.

Такими обставинами, в тому числі, є наявність такого, що набрало законної сили, рішення чи ухвали суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (пункт 2 частини 4 статті 175 Господарського процесуального кодексу України).

Однак, суб'єктний склад учасників у вказаній цивільній справі є іншим, ніж у даному господарському спорі. Також є інакшими й підстави позову, що підтверджується змістом зазначених судових рішень.

У цивільному провадженні позивачем виступав Банк, який обґрунтовував позовні вимоги про відчуження майна відсутністю його попередньої згоди, як іпотекодержателя, а також заявив вимоги про витребування майна, не будучи при цьому його власником.

У даній справі вимоги заявлені безпосередньо Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Згода - особою, яка вважає себе власником майна, стверджуючи про вибуття майна з володіння на неправомірних підставах.

Припинення провадження у цивільній справі у її відповідній частині пов'язано виключно з суб'єктним складом учасників спірних відносин.

Таким чином апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо необхідності закриття провадження у справі з вищевикладених умов.

Стосовно заперечень арбітражного керуючого щодо долучення до матеріалів справи науково-правової експертизи №01-9/1-163 від 18.09.2018 апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 109 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду.

Тобто суд має зробити самостійні вимоги щодо предмета спору.

Згідно із частинами 2, 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Наданий скаржником апеляційному господарському суду науково-правовий експертний висновок Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака №01-9/1-163 від 18.09.2018 колегією суддів не приймається до уваги, оскільки скаржником не обґрунтовано неможливості подання цього доказу суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.

Згідно із частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на позивача. Судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача на користь відповідача-1.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Татісс Бізнес на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.08.2018 у справі №908/32/15-г задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.08.2018 у справі

№908/32/15-г скасувати.

Прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Витрати з оплати судового збору за подання позовної заяви віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Згода .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Згода (код ЄДРПОУ 23847532) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Татісс Бізнес (код ЄДРПОУ 33175310) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1762,00грн.

Видачу наказу доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20.12.2018.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Судді Н.В. Пархоменко

А.Є. Чередко