Рішення
від 21.12.2018 по справі 910/14333/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 21.12.2018Справа №  910/14333/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Чернігівський» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілкінтерпром» про стягнення заборгованості в розмірі 82 864,04 грн. Без повідомлення (виклику) сторін. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Чернігівський» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілкінтерпром» про стягнення заборгованості в розмірі 82 864,04 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 15-09 від 15.09.2016, в частині здійснення розрахунків. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2018 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення. 15.11.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 30.10.2018. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14333/18. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив. 03.12.2018 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи. З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.11.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань а саме: 02090, м. Київ, вулиця Харківське Шосе , будинок 19, приміщення 3011. З залученого до матеріалів справи листа, у якому відповідачу направлялася копія ухвали, вбачається, що даний лист суду було повернуто поштою із закінченням терміну його зберігання на відділенні, в зв'язку з чим, судом було повторно направлено ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 16.11.2018. Однак, означений конверт з ухвалою суду також був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку із закінченням терміну його зберігання на відділенні. Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату. У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення. Відповідно до п. 116 розділу «Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів» постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення. З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з зазначенням причини «за закінченням терміну зберігання» можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував – не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою. Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення його до суду є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача. У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в   електронній   формі   не   пізніше  наступного  дня  після  їх виготовлення   і   підписання. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень – автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 16.11.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України. Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,             ВСТАНОВИВ: 15 вересня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Чернігівський» (далі – постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілкінтерпром» (далі – відповідач, покупець) укладено Договір поставки № 15-09 (далі – Договір), за умовами якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця обладнання (далі – товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену умовами Договором грошову суму. Найменування товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна перелічені у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору). Пунктами 1.3 та 1.4 Договору узгоджено, що приймання-передачі товару здійснюється в присутності уповноважених представників сторін за адресою: м. Вінниця, бул. Батозька (кол. Кірова), б. 1. Датою переходу права власності на товар до покупця є дата підписання видаткової накладної. Згідно з п. 2.1 Договору ціна товару вказана в рахунках-фактурах, що становлять невід'ємну частину цього Договору. Ціна Договору складає 164  000 грн. За умовами п. 2.3 Договору розрахунок за цим Договором здійснюється в українських гривнях за безготівковим розрахунком на наступних умовах – шляхом перерахування покупцем передплати у розмірі тридцяти відсотків від вартості товару, що еквівалентно 49  200 грн. на поточний рахунок постачальника. Залишок коштів у розмірі сімдесяти відсотків від вартості товару, що еквівалентно 114  800 грн. перераховується протягом трьох банківських днів з моменту отримання покупцем товару. Пунктом 3.4 Договору визначено, що покупець зобов'язаний провести оплату за товар на умовах визначених цим Договором. У відповідності до п. 4.1 Договору приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в день його отримання від постачальника. Покупець зобов'язаний перевірити комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність наявних ознак пошкодження товару і у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити продавцю. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем як належний. Факт передачі товару покупцеві підтверджується підписами та печатками (за наявності) уповноважених представників сторін у товарно-супровідній документації. Як зазначає позивач, ТОВ «Торговий дім «Чернігівський» взяті на себе зобов'язання за Договором виконало належним чином, однак ТОВ «Мілкінтерпром» за отриманий товар у повному обсязі не розрахувався, в зв'язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 40 000 грн. Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку. Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. Судом встановлено, що позивачем було здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 164 000 грн., згідно видаткової накладної № 7109 від 05.10.2016, яка підписана сторонами без заперечень та зауважень. В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України). За умовами п. 2.3 Договору розрахунок за цим Договором здійснюється в українських гривнях за безготівковим розрахунком на наступних умовах – шляхом перерахування покупцем передплати у розмірі тридцяти відсотків від вартості товару, що еквівалентно 49 200 грн. на поточний рахунок постачальника. Залишок коштів у розмірі сімдесяти відсотків від вартості товару, що еквівалентно 114 800 грн. перераховується протягом трьох банківських днів з моменту отримання покупцем товару. Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. З матеріалів справи вбачається, що товар, поставлений позивачем за вищезазначеною видатковою накладною оплачений відповідачем частково, а саме 28.09.2016 відповідачем сплачено 49  200 грн., 29.09.2016 – 50  800 грн. та 04.10.2016 – 24  000 грн. Доказів на підтвердження оплати поставленого позивачем товару у повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано. При цьому, 03.12.2018 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме наданого відповідачем гарантійного листа № 13-11 від 13.11.2018, відповідно до якого ТОВ «Мілкінтерпром» гарантує оплату у розмірі 40  000 грн. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 40 000 грн. Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати в розмірі 10  702,04 грн., 3% річних в розмірі 2 442 грн., пеню в розмірі 29 720 грн. Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексу України, іншими законами та договором. Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню. Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України. Пунктом 5.4 Договору узгоджено, що у разі неотримання від покупця повної оплати за товар постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення. Також, у п. 5.4 Договору сторонами узгоджено, що пеня нараховується на суму, що підлягає сплаті, за весь період прострочення. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в розмірі 29  720 грн. судом встановлено, що він відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а відтак вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню. Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, а відтак стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 2 442 грн. та інфляційні втрати в розмірі 10  702,04 грн. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість. За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 – 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілкінтерпром» (02090, м. Київ, вулиця Харківське шосе, будинок 19, приміщення 3011; ідентифікаційний код: 39411237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Чернігівський» (14021, Чернігівська область, місто Чернігів, вул. Старобілоуська, буд. 71; ідентифікаційний код: 34452745) заборгованість в розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп., пеню в розмірі 29  720 (двадцять дев'ять тисяч сімсот двадцять) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 2  442 (дві тисячі чотириста сорок дві) грн. 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 10  702 (десять тисяч сімсот дві) грн. 04 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. 3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення»  Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.           Повне рішення складено: 21.12.2018.              Суддя                                                                                                         О.А. Грєхова                                                          

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення21.12.2018
Оприлюднено22.12.2018
Номер документу78750047
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/14333/18

Ухвала від 22.07.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Стасюк С.В.

Ухвала від 12.07.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Стасюк С.В.

Постанова від 27.05.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сулім В.В.

Ухвала від 01.04.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сулім В.В.

Ухвала від 18.02.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сулім В.В.

Рішення від 21.12.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Грєхова О.А.

Ухвала від 16.11.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Грєхова О.А.

Ухвала від 30.10.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Грєхова О.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні