Постанова

від 27.05.2019 по справі 910/14333/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2019 р. Справа№ 910/14333/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Смірнової Л.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілкінтерпром"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2018 року (дата підписання повного тексту 21.12.2018 року)

у справі № 910/14333/18 (суддя: Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чернігівський"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілкінтерпром"

про стягнення заборгованості в розмірі 82 864,04 грн

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чернігівський" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілкінтерпром" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 82 864,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 15-09 від 15.09.2016 року, в частині здійснення розрахунків.

Господарський суд міста Києва повністю задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чернігівський" своїм рішенням від 21.12.2018 року (повний текст підписано 21.12.2018 року).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілкінтерпром" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема скаржник не був наладженим чином повідомлений про розгляд справи.

Також, скаржник зазначив, що на виконання п. 4.1 договору, 20.10.2016 року, ним було виявлено розкомплектування та недоліки поставки (товару), про що було письмово повідомлено позивача та складено акт №1п. На виконання п. 4.2 договору поставки, відповідачем позивачу продавцю було направлено лист щодо повторного огляду товару за участі представника позивача.

Разом з цим скаржник зазначив, що позивач не звертався до відповідача з претензіями про повернення боргу.

Крім того, скаржник вказав, що позивач самостійно усунути недоліки відмовився та між позивачем та відповідачем була домовленість, що відповідач недоплачує грошові кошти в сумі 40000,00 грн на користь позивача у зв`язку із вказаними недоліками.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2019 року справу № 910/14333/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Смірнова Л.Г., Коротун О.М.

Північний апеляційний господарський суд Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілкінтерпром" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2018 року у справі № 910/14333/18 своєю ухвалою від 01.04.2019 року.

06.05.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого за твердженням позивача відповідач був належним чином повідомлений про місце та час судового засіданні. Крім того, позивач зазначив, що відповідачем не було змінено свого місцезнаходження, а отже неотримання ухвал суду та повернення його до суду є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2018 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілкінтерпром" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 15.09.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чернігівський" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілкінтерпром" (покупець) було укладено договір поставки № 15-09 (далі - договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця обладнання (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену умовами договором грошову суму.

Згідно п. 1.2 договору найменування товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна перелічені у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.4 договору, приймання-передачі товару здійснюється в присутності уповноважених представників сторін за адресою: м. Вінниця, бул. Батозька (кол. Кірова), б. 1. Датою переходу права власності на товар до покупця є дата підписання видаткової накладної.

Згідно з п. 2.1 договору ціна товару вказана в рахунках-фактурах, що становлять невід`ємну частину цього договору. Ціна договору складає 164000,00 грн.

Розрахунок за цим договором здійснюється в українських гривнях за безготівковим розрахунком на наступних умовах - шляхом перерахування покупцем передплати у розмірі тридцяти відсотків від вартості товару, що еквівалентно 49200,00 грн на поточний рахунок постачальника. Залишок коштів у розмірі сімдесяти відсотків від вартості товару, що еквівалентно 114800,00 грн перераховується протягом трьох банківських днів з моменту отримання покупцем товару (п. 2.3 договору).

Згідно п. 3.4 договору покупець зобов`язаний провести оплату за товар на умовах визначених цим договором.

У відповідності до п. 4.1 договору приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в день його отримання від постачальника. Покупець зобов`язаний перевірити комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність наявних ознак пошкодження товару і у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити продавцю. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем як належний. Факт передачі товару покупцеві підтверджується підписами та печатками (за наявності) уповноважених представників сторін у товарно-супровідній документації.

Так, укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ч. ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 164 000 грн, згідно видаткової накладної № 7109 від 05.10.2016 року, яка була підписана сторонами без заперечень та зауважень.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, товар, поставлений позивачем за вищезазначеною видатковою накладною оплачений відповідачем частково, а саме 28.09.2016 року відповідачем сплачено 49200,00 грн, 29.09.2016 року - 50800,00 грн та 04.10.2016 року - 24000,00 грн.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що матеріали справи не містять, а позивачем не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження оплати поставленого позивачем товару у повному обсязі, в тому числі станом на час винесення оскаржуваного рішення.

При цьому, колегія суддів відзначає, що матеріали справи містять гарантійний лист відповідача № 13-11 від 13.11.2018 року (а.с. 44), відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілкінтерпром" гарантує оплату у розмірі 40000,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що між ним та позивачем була домовленість, що відповідач недоплачує грошові кошти в сумі 40000,00 грн на користь позивача у зв`язку із вказаними недоліками.

Разом з цим, колегія суддів не приймає як наладжене посилання скаржника на виконання п. 4.1 договору, 20.10.2016 року, ним було виявлено розкомплектування та недоліки поставки (товару), про що було письмово повідомлено позивача та складено акт №1п. На виконання п. 4.2 договору поставки, відповідачем позивачу продавцю було направлено лист щодо повторного огляду товару за участі представника позивача, копії яких були додані до апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Так, додані до апеляційної скарги докази (акт №1п та лист) не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки лист не містить дати, вихідного номеру, розміщений не на фірмовому бланку підприємства, не містить відмітки про його отримання позивачем. Крім того, не надано належних доказів направлення/отримання даного листа, а вищевказаний акт незасвідчений належним чином.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене та враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого підтверджений матеріалами справи і не спростований скаржником, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 40 000,00 грн.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в розмірі 10702,04 грн, 3% річних в розмірі 2 442 грн, пеню в розмірі 29 720 грн, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексу України, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою ст. 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно п. 5.4 договору, у разі неотримання від покупця повної оплати за товар постачальник має право нарахувати, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення. Пеня нараховується на суму, що підлягає сплаті, за весь період прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Північний апеляційний господарський суд перевіривши розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань погоджується з розрахунком позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 29 720 грн, 3% річних в розмірі 2 442 грн та інфляційні втрати в розмірі 10702,04 грн.

Щодо твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що останнього не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду позовної заяви, колегія суддів відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.11.2018 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань а саме: 02090, м . Київ , вулиця Харківське Шосе , будинок 19, приміщення 3011 (дана адреса також зазначена скаржником у апеляційній скарзі).

Так, з залученого до матеріалів справи листа, у якому відповідачу направлялася копія ухвали, вбачається, що даний лист суду було повернуто поштою із закінченням терміну його зберігання на відділенні, в зв`язку з чим, судом було повторно направлено ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 16.11.2018 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, означений конверт з ухвалою суду також був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку із закінченням терміну його зберігання на відділенні.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 року № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 року № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Таким чином, відповідач про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 16.11.2018 року на відповідну адресу.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що справа слухалася за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а відповідач відповідно не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 16.11.2018 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на викладе, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Разом з тим, скаржник не надав суду доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілкінтерпром" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2018 року у справі №910/14333/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/14333/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

Л.Г. Смірнова