Рішення

від 10.12.2018 по справі 0840/3213/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 грудня 2018 року (12 год.35 хв.)Справа № 0840/3213/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В., секретар судового засідання Аксьонова С.В.,

за участю представників: позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,

розглянув у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФЛЕКСОСВІТ до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ФЛЕКСОСВІТ (далі - позивач або ТОВ ФЛЕКСОСВІТ ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач або ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 16.05.2018 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає про безпідставність висновків податкового органу щодо нереального здійснення господарських операцій з постачання паперу у перевіряємому періоді ТОВ Роджер Компані та ТОВ Продуктова Інноваційна Компанія . Як на джерело податкової інформації стосовно постачальників ТОВ Роджер Компані та ТОВ Продуктова Інноваційна Компанія податковий орган посилається на інформацію Костянтинівської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області та ГУ ДФС у Донецькій області (відповідно), яка не містить жодного встановленого факту на підставі у повній мірі досліджених первинних документів, даних про ведення податкового та бухгалтерського обліку. Податковим органом у акті перевірки невірно вказано вагу товару, поставленого ТОВ Продуктова Інноваційна Компанія , оскільки вага такого паперу складає 70г/м.кв., отже кількість паперу 23950 м.кв. становить 1676,5 кг.; 20290 м.кв. становить 1420,3 кг.; 20120 м.кв. становить 1408,4 кг. Зазначений в акті ДСТУ не містить жодної інформації щодо ваги паперу, який є предметом постачання контрагентом. Факт придбання товарів у продавця підтверджено усіма первинними документами, банківськими виписками, податковими накладними, договорами, тощо. В акті перевірки податковим органом зазначено про наявність інформації, що контрагенти позивача є особами, які фігурують у кримінальних провадженнях. Однак, з цього приводу не наведено жодного належного доказу, в якому статусі вони виступають у кримінальних провадженнях, та саме по собі кримінальне провадження не є доказом будь-яких обставин до моменту набрання чинності вироку суду або постанови про закриття провадження. Беручи до уваги вищезазначене, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є протиправними, у зв'язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних рішень.

Ухвалою суду від 13.08.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 05.09.2018.

Ухвалою суду від 05.09.2018 провадження у справі зупинено до 16.10.2018.

Ухвалою суду від 16.10.2018 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 16.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено проведення підготовчого провадження до 12.11.2018.

12.11.2018 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 12.11.2018.

12.11.2018 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.12.2018.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. № 27294 від 03.09.2018). Зокрема зазначив, що під час проведення перевірки податковим органом встановлено здійснення ТОВ Роджер Компані та ТОВ Продуктова Інноваційна Компанія нереальних господарських операцій на адресу позивача з причин відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність достатнього трудового ресурсу, відсутність основних фондів, виробничих та складських активів, транспортних засобів) та відсутністю в ланцюгу формування податкового кредиту номенклатури товару (робіт, послуг), який реалізовано позивачу. Задекларовані господарські операції з придбання у ТОВ Роджер Компані та ТОВ Продуктова Інноваційна Компанія паперу не відбулись у дійсності. Рух активів від контрагентів до позивача в дійсності не відбувся. Надані позивачем документи не опосередковувались реальним рухом між ТОВ ФЛЕКСОСВІТ і ТОВ Продуктова Інноваційна Компанія та ТОВ Роджер Компані . Позивач здійснював формування активу за рахунок надходження товарів (запасів) з джерела невідомого походження (або такого, що не відповідає документально оформленому) з їх легалізацією за рахунок використання документів контрагентів, які фактично не могли та не здійснювали постачання з оплатою на користь позивача. Такий висновок, між іншим ґрунтується на отриманій від Костянтинівської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області та ГУ ДФС у Донецькій області податковій інформації стосовно неможливості здійснення господарських операцій ТОВ Роджер Компані та ТОВ Продуктова Інноваційна Компанія . Разом з цим, ТОВ Продуктова Інноваційна Компанія неодноразово фігурує у кримінальних провадженнях за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч.2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України. Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 10.12.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ ФЛЕКСОСВІТ (код ЄДРПОУ 37526149) є юридичною особою, яка зареєстрована 08.02.2011 за № 11031020000028749, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1 а.с.73).

У період з 10.04.2018 по 16.04.2018, на підставі направлення від 05.04.2018 №754, наказу від 05.04.2018 №1030, відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ФЛЕКСОСВІТ з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за І квартал 2017 року та 2017 рік та з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ Роджер Компані за лютий 2017 року та ТОВ Продуктова Інноваційна Компанія за листопад 2017 року та в частині подальшої реалізації отриманих товарів (робіт, послуг), у т.ч. наступних податкових періодах, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, за результатами якої складено Акт від 18.04.2018 №235/08-01-14-06/37526149 (т.1 а.с.17-27).

Висновками до акту перевірки встановлено порушення ТОВ ФЛЕКСОСВІТ , вимог зокрема:

п. 44.1, п. 44.2 ст.44 п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 225598,00 грн., у т.ч. за І квартал 2017 року - 116121,00 грн.;

пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6, ст. 198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 240451,00 грн.: у т.ч.: за лютий 2017 року - 128366,00 грн., за листопад 2017 року - 112085,00 грн.

- завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 10214,00 грн.: у т.ч.: за лютий 2017 року на суму 658,00 грн., за листопад 2017 року на суму 9556,00 грн.

Вказані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що ТОВ Роджер Компані та ТОВ Продуктова Інноваційна Компанія , у періоді що перевірявся фактично не могло здійснювати фінансово-господарські операції в задекларованих обсягах, у т.ч. здійснювати поставку товарів ТОВ ФЛЕКСОСВІТ . Укладені угоди, що виконувались протягом перевіряємого періоду ТОВ Роджер Компані та ТОВ Продуктова Інноваційна Компанія не спричиняють реального настання правових наслідків. Вбачається неможливим підтвердити факт реального здійснення господарської діяльності щодо постачання товарів вищезазначених контрагентів до ТОВ ФЛЕКСОСВІТ . Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, не є підтвердженням реальності господарської операції. Перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) від вказаних операцій.

На підставі Акту та вказаних порушень відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.05.2018:

№0006971406, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 281997,50 грн.: у т.ч. 225598,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 56399,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.28);

№0006981406, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 360676,50 грн.: у т.ч. 240451,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 120225,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.29);

№0006991406, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2017 року у сумі 658,00 грн. та за листопад 2017 року у сумі 9556,00 грн. (т.1 а.с.30).

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

У відповідності до пункту 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування витрат, понесених у зв'язку із здійсненням цих господарських операцій при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та сум податку на додану вартість при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, судом встановлено, що у лютому 2017 року позивач мав фінансово-господарські операції з ТОВ Роджер Компані з придбання паперу етикеткового у кількості 7,25 т. та 9,45 т.

Договірні відносини між позивачем та ТОВ Роджер Компані виникли на підставі договору поставки (довгостроковий) № 20022017 від 20.02.2017, відповідно до умов якого ТОВ Роджер Компані (Постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ ФЛЕКСОСВІТ (Покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору. Товар відпускається покупцю партіями. Вартість кожної партії визначається у накладній. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі протягом 12 місяців (т.1 а.с.39-40).

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи наступні документи: рахунки на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні (т.1 а.с.41-72).

Відповідно до договорів відповідального зберігання від 23.02.2017 та від 28.02.2017 (т.1 а.с.31-33, 35-37) придбаний папір етикетковий було передано на зберігання ТОВ Роджер Компані , про що свідчать відповідні Акти приймання-передачі від 23.02.2017 та від 28.02.2017 (т.1 а.с.34, 38).

Оплата за отриманий товар здійснювалася через розрахунковий рахунок, що підтверджується виписками з банківського рахунку. Враховуючи, що платіжними дорученнями № 4142 від 15.05.2017 та № 4144 від 22.03.2017 здійснено оплату товару, а розрахунки між сторонами здійснювались у безготівковій формі, то, як наслідок, податок на додану вартість фактично до бюджету сплачений позивачем (т.1 а.с.67-68).

На підставі первинних документів, які підтверджують фактичне (реальне) здійснення господарської операції складено та зареєстровано податкові накладні ТОВ Роджер Компані , а саме: від 23.02.2017 № 66; від 28.02.2017 № 67 (т.1 а.с.69-72).

Крім того, у листопаді 2017 року позивач мав фінансово-господарські операції з ТОВ Продуктова Інноваційна Компанія з придбання паперу у рулоні у кількості 64360 кв.м.

Договірні відносини між позивачем та ТОВ Продуктова Інноваційна Компанія виникли на підставі договору поставки (довгостроковий) № 08112017 від 08.11.2017, відповідно до умов якого ТОВ Продуктова Інноваційна Компанія (Постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ Друкарня Друкарський світ (Покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору. Товар відпускається покупцю партіями. Вартість кожної партії визначається у накладній. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі протягом 12 місяців (т.1 а.с.77-78).

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи наступні документи: рахунки на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні (т.1 а.с.79-100).

На момент проведення перевірки розрахунки між позивачем та ТОВ Продуктова Інноваційна Компанія не здійснені, про що зазначено у акті перевірки.

Однак, платіжним дорученням № 4665 від 12.06.2018 здійснено оплату товару, розрахунки між сторонами здійснювались у безготівковій формі, то, як наслідок, податок на додану вартість фактично до бюджету сплачений позивачем (т.1 а.с.100).

Факт відсутності оплати товару не звільняє продавця такого товару від формування податкових зобов'язань. Тобто, нарахований податковий кредит з ПДВ для покупця товару є податковими зобов'язаннями з ПДВ для продавця товару.

На підставі первинних документів, які підтверджують фактичне (реальне) здійснення господарської операції складено та зареєстровано податкові накладні ТОВ Продуктова Інноваційна Компанія , а саме: від 28.11.2017 № 200; від 23.11.2017 № 199, від 20.11.2017 № 198 (т.1 а.с.91-99).

Разом з цим, придбаний у ТОВ Роджер Компані та ТОВ Продуктова Інноваційна Компанія товар (папір етикетковий та папір у рулоні) використаний позивачем у власній господарській діяльності та, відповідно виготовлену продукцію (стікери та етикетки) реалізовано кінцевим споживачам - ТОВ Елєнсі , ТОВ НВП Промекосінтез , ТОВ НВК Запоріжавтопобутхім , ТОВ Птахокомплекс Дніпровський , ТОВ Альта Плюс , ПАТ Дніпропетровський хлібзавод № 9 , ТОВ Альянс Краси , ТОВ ТД Дельта , ТОВ Промдекс-Україна , ТОВ Голдснаб , ТОВ БОСАЛ-ЗАЗ , ТОВ Еко-Сфера , ТОВ Універсальне агентство Про-Фарма , ТДВ Приазовський сирзавод , ТОВ Київський експериментальний завод побутової хімії , ТОВ Науково-дослідний і проектний інститут Водоочисні технології , ТОВ ВКП Індустріальний , ТОВ ВКП Біо-Фуд що підтверджується наданими позивачем договорами поставки, видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, довіреностями та генеральними довіреностями, банківськими виписками за відповідні періоди (т.1 а.с.134-250, т.2 а.с.1-156).

Таким чином, реальність господарської операції, рух активів та зміни майнового стану платника податків повністю підтверджуються первинними та іншими документами, які надані позивачем до матеріалів справи. Вказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 201.1, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Щодо посилань податкового органу в Акті перевірки, що автомобіль НОМЕР_4 0211СЕ, яким здійснювалось перевезення товару, не в змозі був здійснити перевезення товару, оскільки вказаний транспортний засіб зазначений у ТТН має меншу вагу транспортованого товару (паперу у рулоні), суд зазначає, що вага транспортованого товару визначена в одиницях виміру - кв.м із проведеного розрахунку у акті перевірки не можливо встановити, яким чином податковим органом розраховано вагу товару у кг., зазначений ДСТУ не містить жодної інформації щодо ваги транспортованого товару, з якого можливо встановити переваження товару вантажопідйомності транспортного засобу.

Щодо посилань податкового органу в Акті перевірки на відсутність у контрагентів - постачальників необхідних умов для здійснення господарських операцій, суд вважає такими, що не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з тих підстав, що згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Щодо твердження податкового органу стосовно неможливості встановити походження отриманого товару, у зв'язку із відсутністю його придбання у ланцюгах постачання або виробництва, що було встановлено з наданої податкової інформації суд зазначає, що відсутність необхідних документів у податкового органу не свідчить про порушення податкового законодавства позивачем та не відноситься до суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності ТОВ ФЛЕКСОСВІТ , вказані обставини не впливають на формування сум податкових зобов'язань.

Разом з цим, позивач не зобов'язаний та не має об'єктивної можливості під час придбання товару у контрагентів встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагентів.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами.

В разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

З Акту перевірки вбачається, що він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем суду були надані докази, що підтверджують реальний зміст господарських операцій, що в свою чергу підтверджує правомірність визначення платником податку податкового кредиту за операціями з постачання товару ТОВ Роджер Компані та ТОВ Продуктова Інноваційна Компанія .

Суд не бере до уваги посилання податкового органу в акті перевірки на існуючі досудові розслідування кримінальних проваджень № 120170400000000753 від 27.05.2017 та № 42017000000004294 від 17.11.2017, покладаючи зазначену інформацію в основу висновків про нереальність господарських операцій між контрагентами - постачальниками та позивачем, з огляду на наступне.

Статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені підстави для звільнення від доказування. Зокрема, частиною 6 вказаної норми передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, для адміністративного суду преюдиціальне значення має лише вирок суду у кримінальній справі. Інші судові рішення, прийняті в порядку встановленому КПК України, для адміністративного суду є доказами, які підлягають оцінці в порядку статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме виходячи з того, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. А також те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зауважує, що податковим органом не надано вироку суду, в якому досліджувались господарські відносини між позивачем і ТОВ Роджер Компані та ТОВ Продуктова Інноваційна Компанія , в якому міститься документальне підтвердження того, що контрагентами - постачальниками позивача фактично велась незаконна діяльність з конвертації безготівкових коштів в готівкові, та містить доведені факти наявності умислу та його реалізації з боку ТОВ Роджер Компані та ТОВ Продуктова Інноваційна Компанія щодо створення фіктивних суб'єктів господарювання, які в подальшому дійсно здійснювали незаконну діяльність.

Результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінального провадження є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами в податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Отже, отримана в ході досудового розслідування інформація, на яку посилається податковий орган, в обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних угод, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 9793,15 грн.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ФЛЕКСОСВІТ (69118, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37526149) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 16.05.2018 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, які прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФЛЕКСОСВІТ судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 9793,15 (дев'ять тисяч сімсот дев'яносто три грн. 15 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 20.12.2018

Суддя Ю.В. Калашник