Рішення

від 12.12.2018 по справі 340/140/18

ВЕРХОВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№340/140/18

Провадження № 2/340/120/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2018 року смт Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

з участю секретаря судового засідання Фурманюк В.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представників третьої особи ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Яблуницької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області, ОСОБА_7 про скасування рішення сесії Яблуницької сільської ради, визнання нечинними свідоцтв про право власності та скасування їх державної реєстрації, зобов'язання повернути земельні ділянки у комунальну власність, -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, третіх осіб, вимоги за яким уточнено заявою від 31.08.2018, про скасування рішення Яблуницької сільської ради від 15.12.2014 №447-25/2014 25 "Про передачу у власність ОСОБА_8 земельної ділянки" в частині передачі у власність земельних ділянок розміром 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_2 та розміром 0,0552 га, кадастровий номер НОМЕР_3, визнання нечинними свідоцтв про право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку розміром 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_2 та земельну ділянку розміром 0,0552 га, кадастровий номер НОМЕР_3, які знаходяться в АДРЕСА_3, та скасування їх державної реєстрації, зобов'язання ОСОБА_7 повернути у комунальну власність земельні ділянки розміром 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_2 та розміром 0,0552 га, кадастровий номер НОМЕР_3.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Яблуницької сільської ради від 24.04.1991 за згодою ОСОБА_9 його дружині ОСОБА_10 було надано земельну ділянку площею 0,08 га для обслуговування будівель та сінокосу. На виділеній земельній ділянці, ним було збудовано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. Однак після смерті ОСОБА_9, його брат ОСОБА_8 став пред'являти йому претензії щодо межі земельної ділянки, яка проходила між їх господарствами. 15.12.2014 оспорюваним рішенням Яблуницької сільської ради затверджено проекти землеустрою та передачу земельних ділянок у власність ОСОБА_8 площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_2 та розміром 0,0552 га, кадастровий номер НОМЕР_3, в АДРЕСА_3

Зазначає, що передана у власність ОСОБА_8 земельна ділянка, межує з його земельною ділянкою та в частині де збудований сарай накладається на неї. Також, при виготовленні технічної документації на земельні ділянки, ОСОБА_8 не погоджував з ним, як суміжним землекористувачем, межі земельних ділянок, а тому відповідачем Яблуницькою сільською радою при прийнятті рішення про затвердження проектів землеустрою та надання ОСОБА_4 безоплатно у власність земельних ділянок, не встановлено правдивість та повноту зазначених в ньому відомостей, що свідчить про неправомірність прийнятого рішення, а відтак і виготовлені на підставі нього свідоцтва про право власності на дані земельні ділянки. При цьому, зазначає, що оскільки спірні земельні ділянки прийнято ОСОБА_7 в порядку спадкування, а тому слід зобов'язати повернути такі в комунальну власність.

Оскільки відповідачем порушено його право на вільне та безперешкодне користування земельною ділянкою, що перебуває в його власності, просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 21.03.2018 прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

Відповідачем Яблуницькою сільською радою у визначений ухвалою суду процесуальний строк, відзиву на позов подано не було.

Ухвалою суду від 20.04.2018 замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відділ Держгеокадастру у Верховинському районі Івано-Франківської області на його правонаступника Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківської області 21.05.2018 надано пояснення щодо позову, яким з посиланням на норми ЗК України та Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, роз'яснено порядок відновлення межових знаків та встановлення твердих меж земельної ділянки. При вирішенні спору покладається на розсуд суду.

На підставі ухвали суду від 06.06.2018 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_7

Третя особа, ОСОБА_7 08.08.2018 надала відзив на позов, яким позовні вимоги заперечила з підстав їх необґрунтованості. Зазначає, що відмова від підписання акту погодження меж земельних ділянок не порушує прав на отримання земельних ділянок у власність і не є перешкодою у проведенні передбачених законом дій, спрямованих на приватизацію земельної ділянки, в тому числі і прийняття відповідних рішень органом місцевого самоврядування. В задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою суду від 24.10.2018 за клопотанням сторін у справі витребувано письмові докази з Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області.

Ухвалою суду від 24.10.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав наведених в позовній заяві, додатково пояснили, що по сусідству з ОСОБА_1 проживало дві сім'ї ОСОБА_8 і ОСОБА_11. На підставі рішення Яремчанського народного суду було розділено майно колгоспного двору та 2/3 частини присуджено ОСОБА_8 та його матері ОСОБА_11, а 1/3 частини ОСОБА_12 Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12.02.2004 за даним колгоспним двором було закріплено 0,50 га, з яких 0,08 га отримав ОСОБА_12, а 0,42 га - ОСОБА_8 та ОСОБА_11 Після смерті ОСОБА_11, частину її майна успадкував син ОСОБА_9, який за своєю згодою частину своєї земельної ділянки, а саме площею 0,08 га передав дружині позивача ОСОБА_10 У ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9, і його частину земельної ділянки успадкував ОСОБА_8 Пізніше він довідався, що оскаржуваним рішенням затверджено ОСОБА_8 проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,2500 га та 0,0552 га та передачу їх у приватну власність, які накладаються на частину земельної ділянки 0,08 га, що знаходиться в його власності. При цьому, при виготовленні ОСОБА_8 проекту землеустрою, він не погоджував межі земельних ділянок як суміжний землекористувач.

Вважають, що Яблуницька сільська рада при прийнятті оскаржуваного рішення не перевірила даних обставин, передчасно затвердила проекти землеустрою та передала земельні ділянки у власність ОСОБА_8, а тому рішення сільської ради є неправомірним та підлягає скасуванню. При цьому, виготовлені на підставі неправомірного рішення сільської ради, свідоцтва про право власності на спірні земельні ділянки також підлягають скасуванню, а отримані в порядку спадкування ОСОБА_7 земельні ділянки підлягають поверненню в комунальну власність. Просять позов задовольнити.

Представник відповідача Яблуницької сільської ради, ОСОБА_3 позовні вимоги заперечила. Вказала, що за згодою ОСОБА_9, ОСОБА_10 було виділено в натурі 0,08 га земельної ділянки в АДРЕСА_3. В 2006 році ОСОБА_8 вступив у спадщину після смерті ОСОБА_9, і сільська рада в 2007 році, йому як спадкоємцю надала безоплатно у приватну власність земельну ділянку в розмірі 0,50 га. Рішенням від 15.12.2014 затверджено ОСОБА_8 проект землеустрою на земельні ділянки площею 0,25 га та 0,0552 га, який ним виготовлено у встановленому законом порядку.

При цьому зазначила, що вказаним рішенням не порушуються права позивача, оскільки земельна ділянка, якою користується ОСОБА_1 знаходиться між земельними ділянками ОСОБА_8, яку після його смерті успадкувала ОСОБА_7, та земельною ділянкою ОСОБА_13, на які виготовлено проекти відводу земельних ділянок. Також 30.11.2018 комісією Яблуницької сільської ради було встановлено, що ОСОБА_1 фактично користується земельною ділянкою 0,0969 га, тоді як згідно рішення від 1991 року йому було надано 0,08 га, і з сторони ОСОБА_7 межі земельних ділянок не порушено. Просить в задоволенні позову відмовити.

Третя особа, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області участь свого представника в судове засідання не забезпечила. Представник третьої особи, ОСОБА_14, 21.05.2018 подав пояснення на позов, яким просить розгляд справи проводити без участі представника, при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Представники третьої особи ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечили щодо задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзиві на позов. Додатково пояснили, що ОСОБА_8 у встановленому законом порядку оформлено право власності на спірні земельні ділянки. Вважають, що позивачем не наведено належних доказів, що підтверджують наведені в позові обставини, а тому просять в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд відмовляє в позові з таких підстав.

Як встановлено в ході судового розгляду, що рішенням Яремчанського міського суду від 27.02.1980 (а.с.38 том 1) задоволено частково позов ОСОБА_12 до ОСОБА_11 та ОСОБА_8 про поділ майна колгоспного двору, виділено ОСОБА_11 та ОСОБА_8 з колгоспного двору 2/3 частини, а саме: кухню площею 20,0 м.кв. вартістю 1272 крб. 82 коп, коридор площею 8,50 м.кв вартістю 179 крб, кладову площею 11,20 м.кв. вартістю 713 крб.89 коп, сходи вартістю 52 крб, сарай Б вартістю 1499 крб, половину огорожі вартістю 101 крб, а всього на суму 3819 крб. 71 коп., або 16/25 частин, яке знаходиться в АДРЕСА_3

В подальшому, рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12.02.2004 при вирішенні апеляційної скарги в справі за позовом ОСОБА_8 до Яблуницької сільської ради, ОСОБА_12 про визнання рішення сільської ради недійсним, залишеним ухвалою Верховного суду України без змін (а.с.14-17 том 1), визнано недійсним рішення Яблуницької сільської ради від 29.04.2003 про розділ земельної ділянки у с Черемошна на три частини і надання ОСОБА_12 0,11 га цієї ділянки.

При цьому, судом в ході розгляду даного спору встановлено наступні обставини, а саме, що за будинковолодінням, яке знаходиться в АДРЕСА_3 та яке розділено рішенням Яремчанського міського суду від 27.02.1980 була закріплена земельна ділянка площею 0,50 га. Оскільки між сторонами виникали спори з приводу користування земельною ділянкою, то з цих 0,50 га ОСОБА_12 для обслуговування своєї частини будинку було виділено 0,08 га, а в ОСОБА_11 та ОСОБА_8 залишилось 0,42 га.

У 1990 році ОСОБА_15 померла, а в господарстві залишився проживати її син ОСОБА_9, який вступив у володіння її спадковим майном.

Рішенням сьомої сесії Яблуницької сільської ради від 24.04.1991 з цих 0,42 га за згодою ОСОБА_9 і без згоди ОСОБА_8 було надано 0,07 га під будівництво будинку ОСОБА_10

Це рішення ніхто не оскаржував, а у братів - співвласників будинку залишилось 0,34 га.

Спірна земельна ділянка площею 0,34 га між братами ОСОБА_8 і ОСОБА_9 реально розділена не була.

У ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер. Спадкоємцем після його смерті є ОСОБА_8, який успадкував належну ОСОБА_9 частину будинку і вправі претендувати на належну братові земельну ділянку площею 0,17 га.

Згідно ч. 6 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, оскільки рішенням суду було встановлено обставини щодо спадкодавця третьої особи ОСОБА_7 - ОСОБА_8, зокрема про те, що він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_9, а тому вказані обставини визнаються судом доведеними та не підлягають доказуванню. А доводи в цій частині позивача, що він здійснював догляд за ОСОБА_9 і є не справедливим, що земля має дістатися комусь іншому, є неспроможними.

Отже, враховуючи той факт, що в користуванні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перебувала земельна ділянка загальною площею 0,34 га, тому зважаючи на доведеність прийняття спадщини одним із братів після смерті іншого, слід прийти до переконливого висновку, що після прийняття спадщини до ОСОБА_8 перейшло законне право на користування земельною ділянкою 0,34 га під належними йому 2/3 частинами житлового будинку, що раніше були виділені із колгоспного двору йому та ОСОБА_15, в АДРЕСА_3

В подальшому, рішенням Яблуницької сільської ради від 26.12.2007 на підставі заяви ОСОБА_8 (а.с.40-41 том 1) передано ОСОБА_8 безоплатно у приватну власність земельну ділянку в розмірі 0,50 га: 0,25 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, 0,25 га для ведення особистого селянського господарства.

На підставі рішення Яблуницької сільської ради від 16.09.2013 (а.с.47 том 1) ОСОБА_8 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення трьох земельних ділянок, загальною площею 0,50 га: з яких в АДРЕСА_3 дві земельні ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площею 0,25 га, та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0552 га.

ОСОБА_8 виготовлено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність (а.с.177-247 том 1), на підставі яких, 04.12.2014 державним кадастровим реєстратором відомості про земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,25 га, яка знаходиться в АДРЕСА_3 з кадастровим номером НОМЕР_2 та 01.10.2014 про земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0552 га з кадастровим номером НОМЕР_3, які знаходяться в АДРЕСА_3, внесено до Державного земельного кадастру.

15.12.2014 рішенням Яблуницької сільської ради (а.с.51 том 1) ОСОБА_8 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, зокрема площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд та площею 0,0552 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться в АДРЕСА_3 та передано безоплатно у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,25 га, з кадастровим номером НОМЕР_2 та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0552 га з кадастровим номером НОМЕР_3, які знаходяться в АДРЕСА_3 за рахунок земель комунальної власності в межах населеного пункту с Черемошна.

23.12.2014 ОСОБА_8 виготовлено свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а саме земельні ділянки площею 0,25 га, з кадастровим номером НОМЕР_2 та площею 0,0552 га з кадастровим номером НОМЕР_3 на підставі яких внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.54-57 том 1).

На підставі рішення Верховинського районного суду від 18.10.2017 (а.с.66-67 цивільної справи №340/379/17) визнано за ОСОБА_7, в порядку спадкування, як спадкоємцем першої черги за законом, після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності зокрема на: 2/3 частини житлового будинку в АДРЕСА_4 позначеного на плані під літерою А разом з господарськими будівлями та спорудами: сарай, позначений на плані під літерою Б , сарай позначений на плані під літерою В , літню кухню, позначену на плані під літерою Г , сарай, позначений на плані під літерою Д , вбиральню позначену на плані під літерою Е ; земельну ділянку, площею 0,25 га (кадастровий номер НОМЕР_2), земельну ділянку, площею 0,0552 га (кадастровий номер НОМЕР_3) в АДРЕСА_3

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради від 15.12.2014 та свідоцтв про право власності на земельні ділянки, зокрема з тих підстав, що спірні земельні ділянки, що передані у власність ОСОБА_8 накладаються на належну йому земельну ділянку, площею 0,08 га, що порушує його право власності.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст.13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим законом.

У відповідності до вимог ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з положеннями ч.2 ст.78 ЗК України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

При цьому як вбачається з ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений ст.118 ЗК України, зокрема ч. 9 статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно ст. 152 ЗК України визначено способи захисту прав на земельні ділянки. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Як роз'яснив Пленум Верховного суду України у постанові № 7 від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Усунення будь-яких порушень прав особи на землю може бути застосовано судом у разі встановлення, що таке порушення мало місце, в чому саме полягає таке порушення та якими доказами це підтверджується.

Дійсно, як вбачається з рішення Яблуницької сільської Ради народних депутатів від 24.04.1991 (а.с.19 том 1), дружині ОСОБА_1, ОСОБА_10 надано земельну ділянку площею 0,08 га в АДРЕСА_3 Потік для будівництва індивідуального жилого будинку, за рахунок присадибного фонду сільської ради на присадибній ділянці ОСОБА_9

Вказані обставини також вбачаються і з рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12.02.2014, де судом установлювався факт надання ОСОБА_10 земельної ділянки за рахунок земельної ділянки, що перебувала в користуванні ОСОБА_9 та ОСОБА_8, внаслідок чого їхня земельна ділянка зменшилася до площі 0,34 га.

Крім цього, судом встановлено, що на наданій в користування земельній ділянці, площею 0,08 га ОСОБА_16 побудовано житловий будинок та господарські будівлі. В подальшому на ці будівлі ним виготовлено технічний паспорт (а.с.6-10 том 2) та 13.09.2011 свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме житловий будинок, А, загальною площею 105,9 кв.м., житловою площею 49,4 кв.м., гараж, В; вбиральня, В; стайня, Г; оборіг, Д; навіс, Е; літня кухня, Є; колодязь, № в, що знаходяться в АДРЕСА_1 та 26.10.2011 зареєстровано право власності на дане нерухоме майно (а.с.23,24 том 1).

Таким чином, з наведеного вбачається, що позивачем підтверджено перед судом факт існування у нього права користування земельною ділянкою, площею 0,08 га під збудованим та узаконеним житловим будинком. При цьому установлено, що така земельна ділянка є суміжною із земельною ділянкою, площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_2, відведеною у власність ОСОБА_8

Вказана обставина підтверджується проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_8 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території АДРЕСА_3 Центр, площею 0,25 га, з кадастровим номером НОМЕР_2, а саме кадастрового плану (а.с.198 том 1) згідно з яким земельна ділянка ОСОБА_9 по межі з точки Г по точку А межує з присадибною ділянкою ОСОБА_16

Крім цього, актом (тимчасовової) приватної власності на землю від 22.09.1994 виданого на підставі рішення Яблуницької сільської Ради народних депутатів від 22.09.1994 №17 (а.с.20 том 1) згідно з яким земельна ділянка ОСОБА_9 по межі з точки Г по точку А межувала з присадибною ділянкою ОСОБА_16

Однак, як визнав в судовому засіданні позивач, і вказані обставини вбачаються із зібраних матеріалів у справі, межі своєї земельної ділянки, площею 0,08 га, в АДРЕСА_3, позивач ніколи не визначав, з приводу цих питань жодного разу у відповідні державні органи чи проектні організації не звертався. При цьому, позивач пояснював, що вони з дружиною приблизно знали де знаходиться їхня ділянка, оскільки така знаходилася по сусідству із землею ОСОБА_9, з яким в них спорів не виникало, а тому дане питання його не цікавило.

В той же час, як вбачається із схеми розташування земельної ділянки (а.с.2 том 2), збірного кадастрового плану (а.с.3 том 2), акту комісії Яблуницької сільської ради від 30.11.2018 (а.с.1 том 2), в ході проведення візуального обстеження земельних ділянок в натурі у АДРЕСА_3, які в порядку спадкування перейшли до власності ОСОБА_7, що проводилося за участі усіх сторін по справі, порушень межових знаків даних земельних ділянок не встановлено. Зокрема, спеціалістом Ванджураком І.Ю. зроблено обстеження земельних ділянок суміжних землекористувачів згідно кадастрової карти земель України та встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_1 знаходиться між земельними ділянками землекористувачів ОСОБА_7 та ОСОБА_13, на які виготовлено проекти відводу земельних ділянок та оформлені документи на право приватної власності. Згідно замірів по схемі розташування земельної ділянки ОСОБА_1 зроблено розрахунок площі цієї земельної ділянки, що становить 0,0969 га.

Крім цього, факт відсутності порушення меж землекористувачів встановлювався актом узгоджувальної комісії про встановлення меж земельної ділянки при вирішенні питання відводу земельної ділянки ОСОБА_8 (а.с.201 том 1).

За таких обставин, оскільки позивачем на момент передачі у власність ОСОБА_8 земельних ділянок межі своєї земельної ділянки в натурі на місцевості не визначались, проекту відводу із визначенням її конфігурації, меж та місця розташування не виготовлялося, доказів, що його земельна ділянка увійшла до складу земельних ділянок ОСОБА_8 суду не представлено, а зібраними доказами встановлено, що між земельними ділянками ОСОБА_7 та ОСОБА_13, в місці де повинна знаходитися земельна ділянка ОСОБА_1, площею 0,08 га, наявна земельна ділянка більшого розміру, а саме площею 0,0969 га, а тому підстав вважати, що відповідачем порушено право позивача внаслідок передачі у власність спірних земельних ділянок ОСОБА_8 за рахунок земельної ділянки ОСОБА_1 у суду немає.

Відсутні у суду підстави вважати обґрунтованими доводи позивача і про те, що він має право на земельну ділянку площею 0,12 га, а також і на всі земельні ділянки, що надані у власність ОСОБА_8, оскільки такі не підтверджені жодними доказами. А посилання позивача на акт встановлення та узгодження меж (а.с.9 том 1) та план (а.с.10) взагалі не беруться судом до уваги, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що вказані документи були складовою частиною документації щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_12, рішення сільської ради з приводу вирішення цього питання було предметом оскарження в іншому судовому процесі та скасоване рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 12.02.2004.

Крім цього, суд вважає недоведеними вимоги позивача з приводу того, що внаслідок передачі у власність ОСОБА_8 порушене його право на володіння, користування нерухомим майном, господарськими будівлями, що разом із побудованим та узаконеним ним житловим будинком перебувають у його приватній власності, як такі, що не підтверджені жодними доказами.

Дійсно, з представлених правовстановлюючих документів та технічного паспорта вбачається, що у власності позивача перебуває житловий будинок та господарські споруди, проте, будь-яких доказів, що частина із цих господарських споруд на даний час перебуває в межах земельних ділянок, наданих у власність ОСОБА_8, суду не представлено.

Одним із видів таких доказів міг бути висновок інженерно-технічної експертизи, однак такого висновку, складеного на його замовлення позивачем не надано для дослідження судом. Крім цього, не зважаючи на неодноразові роз'яснення судом його права заявити клопотання про призначення судом відповідної експертизи, позивач категорично відмовився від проведення експертизи.

Крім цього, суд не бере до уваги покази свідка ОСОБА_18 як належний доказ у справі, оскільки в ході допиту свідок не зміг повідомити жодних обставин, що мають значення для вирішення даної справи.

Одночасно, при вирішенні спору суд враховує, що в провадженні Верховинського районного суду перебувала цивільна справа №340/193/16-ц за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за результатами розгляду якого зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_8 у користуванні земельними ділянками площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0552 га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться в АДРЕСА_3 (а.с.25-27 цивільної справи №340/193/16-ц).

За таких обставин, оскільки позивачем не доведено перед судом належними, допустимими та достатніми доказами факту надання ОСОБА_8 у власність земельної ділянки за рахунок частини земельної ділянки, що перебуває у його користуванні, а також знаходження господарських споруд, що перебувають у його власності на земельній ділянці ОСОБА_7, отриманої в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8, а тому суд не вправі прийти до переконання на даний час про існування порушеного права позивача оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування та виготовленими на підставі нього свідоцтв про право власності. А тому в задоволенні вказаних позовних вимог та похідних від них вимог про зобов'язання повернути земельну ділянку в комунальну власність слід відмовити, за їх безпідставністю.

Одночасно судом не приймається до уваги посилання позивача про те, що він не підписував акт встановлення та узгодження меж, оскільки погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами . Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним.

Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Не надання позивачем своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Даний висновок суду кореспондується з правовим висновком зробленим Верховним Судом в постанові по справі №681/1039/15-ц.

За таких обставин, незалежно від наявності факту підписання акту узгодження меж, чи його відсутності, за умов недоведеності самого порушеного права позивача внаслідок передання у власність земельної ділянки відповідачу, суд не вправі скасовувати рішення органу місцевого самоврядування лише з цих підстав.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Яблуницької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області, ОСОБА_7 про скасування рішення Яблуницької сільської ради від 15.12.2014 №447-25/2014 25 "Про передачу у власність ОСОБА_8 земельної ділянки" в частині передачі у власність земельних ділянок розміром 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_2 та розміром 0,0552 га, кадастровий номер НОМЕР_3, визнання нечинними свідоцтв про право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку розміром 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_2 та земельну ділянку розміром 0,0552 га, кадастровий номер НОМЕР_3, які знаходяться в АДРЕСА_3, та скасування їх державної реєстрації, зобов'язання ОСОБА_7 повернути у комунальну власність земельні ділянки розміром 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_2 та розміром 0,0552 га, кадастровий номер НОМЕР_3, відмовити за його безпідставністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_3; персональний ідентифікаціний номер НОМЕР_4

Відповідач: Яблуницька сільська рада, юридична адреса: с Яблуниця, Верховинський район, Івано-Франківська область; ЄДРПОУ 04357443.

Треті особи: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області, юридична адреса: м.Івано-Франківськ, вул. Академіка А. Сахарова, 34; ЄДРПОУ 39767437;

ОСОБА_7, місце проживання: АДРЕСА_2; персональний ідентифікаціний номер НОМЕР_1.

Повний текст судового рішення складено 21 грудня 2018 року.

Суддя: Бучинський А.Б.