Рішення

від 11.12.2018 по справі 2040/8031/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2018 р. № 2040/8031/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кікояна Г.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 2040/8031/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіспей" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіспей" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000571412 від 26.04.2018 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 110993,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 829/20-40-14-12-11/35368047 від 03.03.2018.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував, надавши відзив на адміністративний позов, та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені податкові повідомлення-рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Сервіспей" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентами - покупцями ТОВ "Стимоіл-Компані" за серпень 2015 року та з ТОВ "Фороил-ЛТД" за листопад 2015 року.

Результати перевірки оформлені актом № 829/20-40-14-12-11/35368047 від 03.03.2018, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: заниження податкових зобов'язань на загальну суму 1109992,33 грн, у тому числі за серпень 2015 року 91080,00 грн, за листопад 2015 року 19913,33 грн, що призвело до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 110993,00 грн за листопад 2015 року, чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 та п.п. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Не погодившись із висновками вказаного акту перевірки позивач звернувся до відповідача із запереченнями за № 5 від 13.04.2018.

Листом № 17043/10/20-40-14-12-18 від 24.04.2018 Головне управління ДФС у Харківській області повідомило позивача, що висновки акта перевірки № 829/20-40-14-12-11/35368047 від 03.03.2018 залишено без змін.

З акту перевірки № 829/20-40-14-12-11/35368047 від 03.03.2018 вбачається, що підставою для зафіксованих порушень слугував висновок податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

На підставі висновків вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000571412 від 26.04.2018 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 110993,00 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням контролюючого органу платник податків звернувся до Державної фіскальної служби України із відповідною скаргою № 6 від 01.06.2018.

Рішенням № 25256/6/99-93-11-01-02-25 від 02.08.2018 Державною фіскальною службою України податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000571412 від 26.04.2018 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Оцінюючи обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Сервіспей" (постачальник) та ТОВ "Стимоіл-Компані" (покупець) укладений договір № 200815 від 20.08.2015, відповідно до якого, в порядку та на умовах, визначених договором постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує продукцію, найменування, кількість, ціна за одиницю виміру якої тощо погоджується сторонами у кожному конкретному замовленні, найменування товару - паковальні матеріали, зокрема, плівки (поліпропіленові, поліетиленовіта ін.) різних параметрів, сторони можуть передбачати інші умови поставки та оплати товару, ніж передбачені даним договором, шляхом укладення додаткової угоди або підписання специфікації.

Згідно з п. 2.5 вказаного договору постачальник з кожною партією товару зобов'язаний надавати покупцю видаткову накладну, яка повинна містити інформацію про найменування та ціни товару.

Відповідно до п. 2.10 зазначеного договору перехід ризиків та права власності на товар відбувається в момент підписання видаткової накладної на товар.

22 серпня 2015 року ТОВ "Сервіспей" поставив ТОВ "Стимоіл-Компані" товар загальнлою вартістю 5464800,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 12/2 від 22.08.2015. Товар отриманий за довіреністю № 71 від 22.08.2015.

Перевезення товару за вказаним договором підтверджується товарно-транспортною накладною № Р12/2 від 22.08.2015.

Здійснення оплати за договором № 200815 від 20.08.2015 підтверджується випискою за період з 17.08.2015 по 28.08.2015 по поточному рахунку № НОМЕР_1 ТОВ "Сервіспей", відкритому в ПАТ "ПУМБ".

Також, на виконання умов зазначеного договору позивачем надано до суду зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: № 3 від 20.08.2015 на суму 472950,00 грн з ПДВ та № 4 від 22.08.2015 на суму 73530,00 грн з ПДВ.

Суд критично ставиться до посилань податкового органу в акті перевірки № 829/20-40-14-12-11/35368047 від 03.03.2018 на ту обставину, що номенклатура товару, зазначена у податкових накладних відрізняється від номенклатури, визначеної у видатковій накладної, виходячи з наступного.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи податкових накладних № 3 від 20.08.2015, № 4 від 22.08.2015 та видаткової накладної № 12/2 від 22.08.2015, товар є ідентичним, що підтверджується видом товару - "Плівка" та одинаковими розмірами плівки, зазначеними у вказаних документах.

Крім того, представник позивача пояснив, що найменування "TATRAFAN" є торгівельною маркою виробника БОПП плівки, яка постачається.

Щодо посилань контролюючого органу в акті перевірки № 829/20-40-14-12-11/35368047 від 03.03.2018 на те, що повідомлення про наявні об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадилась діяльність за адресою: м. Луцьк, вул. Рівненська, 76 А ТОВ "Сервіспей" до контролюючих органів не подавалось, під час перевірки не надано, як на підставу нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи перевезення товару за договором № 200815 від 20.08.2015 підтверджується товарно-транспортною накладною № Р12/2 від 22.08.2015, в якій дійсно вказано пункт навантаження: м. Луцьк, вул. Рівненська, 76 .

Суд зазначає, що пунктом 2.8 договору № 200815 від 20.08.2015 передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах самовивозу, транспортом покупця та за його рахунок, організація перевезення товару та вибір перевізника здійснюються покупцем на власний розсуд.

Судовим розглядом встановлено, що товар, який був реалізований ТОВ "Стимоіл-Компані" був придбаний позивачем у ПрАТ "Спільне українсько-словацьке підприємство "Теріхем-Луцьк", що підтверджується договором поставки № 09/01/2013 від 02.01.2013, договором про внесення змін № 1 до договору поставки № 09/01/2013 від 02.01.2013, рахунком-проформою № НОМЕР_2 від 21.08.2015 за договором № 09/01/2013 від 02.01.2013, накладною № НОМЕР_3

Отже, позивач за договором № 200815 від 20.08.2015 здійснив поставку товару ТОВ "Стимоіл-Компані" на умовах самовивозу, транспортом вказаного підприємства та за його рахунок, зі складу ПрАТ "Спільне українсько-словацьке підприємство "Теріхем-Луцьк".

Суд вважає посилання контролюючого органу на податкову інформацію ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області № 6156/12-14-15-01/21 від 30.12.2015 щодо ТОВ "Стимоіл-Компані", якою встановлено відсутність достатньо кількості кваліфікованих працівників для проведення господарської діяльності у перевіряємий період, як на підставу здійснення нереальних господарських операцій між позивачем та його контрагентом необґрунтованим, оскільки вказане підприємство не обмежено можливістю залучення до виконання робіт субпідрядників-неплатників ПДВ, операції з якими не відображаються в ЄРПН.

Також, судом встановлено, що 02 листопада 2015 року між ТОВ "Сервіспей" (постачальник) та ТОВ "Фороил-ЛТД" (покупець) укладено договір поставки № 021115, згідно якого, в порядку та на умовах, визначених договором постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує продукцію, найменування, кількість, ціна за одиницю виміру якої тощо погоджується сторонами у кожному конкретному замовленні, найменування товару - паковальні матеріали, зокрема, плівки (поліпропіленові, поліетиленовіта ін.) різних параметрів, сторони можуть передбачати інші умови поставки та оплати товару, ніж передбачені даним договором, шляхом укладення додаткової угоди або підписання специфікації.

Згідно з п. 2.5 вказаного договору постачальник з кожною партією товару зобов'язаний надавати покупцю видаткову накладну, яка повинна містити інформацію про найменування та ціни товару.

Пунктом 2.8 договору поставки № 021115 від 02.11.2015 поставка товару здійснюється на умовах EXW (м. Харків), місце доставки - "склад Постачальника"у відповідності до вимог міжнародних правил Incoterms в редакції 2010 року, які застосовуються з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов даного договору, якщо інше не вказано в додатковій угоді до даного договору.

Відповідно до п. 2.10 зазначеного договору перехід ризиків та права власності на товар відбувається в момент підписання видаткової накладної на товар.

03 листопада 2015 року позивач поставив товар ТОВ "Фороил-ЛТД" товар загальною вартістю 119480,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 32 від 03.11.2015, товар отриманий за довіреністю № 97 від 03.11.2015.

Перевезення товару за вказаним договором підтверджується товарно-транспортною накладною № Р32 від 03.11.2015.

Здійснення оплати за договором поставки № 021115 від 02.11.2015 підтверджується випискою за період з 01.11.2015 по 30.11.2015 по поточному рахунку № НОМЕР_1 ТОВ "Сервіспей", відкритому в ПАТ "ПУМБ".

Здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Фороил-ЛТД" підтверджується зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних податковою накладною № 2 від 03.11.2015.

Щодо посилань податкового органу на дефектність товарно-транспортних накладних щодо вантажно-розвантажувальних операцій з ТОВ "Стимоіл-Компані" та ТОВ "Фороил-ЛТД",суд зазначає наступне.

Перелік та порядок заповнення документів, необхідних для перевезення вантажу автомобільним транспортом регламентується Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363.

Відповідно до розділу 1, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з абз. 2 п. 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, (товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора).

Отже, в силу Закону суб'єкт господарювання наділеним правом на оформлення товарно-транспортної накладної без дотримання встановленої форми, за умовами, передбаченими абз. 2 п. 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Щодо посилань податкового органу на наявність вироку Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10.05.2016 по справі № 428/1898/16-к стосовно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 та ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України та ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України, як на підставу не здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, суд зазначає наступне.

У вказаному вироку серед переліку контрагентів ТОВ "Стимоіл-Компані" та ТОВ "Фороил-ЛТД" позивач відсутній, будь-яка інформація щодо господарських відносин між даними підприємствами та ТОВ "Сервіспей" в ньому також не міститься.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10.05.2016 по справі № 428/1898/16-к не може підтвердити нереальний характер господарських операцій між ТОВ "Сервіспей" з ТОВ "Стимоіл-Компані" та ТОВ "Фороил-ЛТД" та порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 та п.п. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України в перевіряємий період.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що на час здійснення господарських операцій за спірний період контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Поряд з цим, відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту поставки продукції.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За правилами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Суд зазначає, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження взаємовідносин із ТОВ "Стимоіл-Компані"та ТОВ "Фороил-ЛТД" за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд вважає, що документи, надані позивачем, мають всі обов'язкові реквізити, зокрема, дату, місце складення документу, результат проведених робіт, підписи повноважних осіб, підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "Стимоіл-Компані"та ТОВ "Фороил-ЛТД".

За викладених обставин, суд вважає, що спірні господарські операції позивача були пов'язані з господарською діяльністю позивача, спричиняючи зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтоване та правомірне формування позивачем даних податкового обліку по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Стимоіл-Компані"та ТОВ "Фороил-ЛТД".

Відповідно до стаття 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, під час судового розгляду справи відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності викладених висновків в акті перевірки № 829/20-40-14-12-11/35368047 від 03.03.2018, а відтак і законності винесеного податкового повідомлення - рішення № 00000571412 від 26.04.2018.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіспей" є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіспей" (місцезнаходження - вул. П'ятихатська, буд. 9, м. Харків, 61032, ідентифікаційний код - 35368047) до Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження - вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000571412 від 26.04.2018 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 110993 (сто десять тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн 00 коп.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіспей" (ідентифікаційний код - 35368047) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження - вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 39599198) судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 19 грудня 2018 року.

Суддя А.С. Мороко