Постанова

від 13.12.2018 по справі 522/20819/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2018 р.м. ОдесаСправа № 522/20819/17

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Домусчі Л.В. П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Коваля М.П.

За участю: секретаря - Недашковської Я.О.

представника апелянта - Янковської І.В. (довіреність від 09.12.2018 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2018 року по справі за позовом Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум Вікторії Сергіївни про визнання дій протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позову, просило визнати протиправними дії Гортолум В.С. - головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо винесення постанови №53851327 від 26.09.2017 про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси виконавчий збір у розмірі 12800 грн. (ВП №54882995) та постанови №53851327 від 25.09.2017 про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси витрат на проведення виконавчих дій у сумі 160,71 грн. (ВП №54883060); визнати протиправними та скасувати постанови №53851327 від 26.09.2017 про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси виконавчий збір у розмірі 12800 грн. (ВП №54882995) та постанови №53851327 від 25.09.2017 про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси витрат на проведення виконавчих дій у сумі 160,71 грн. (ВП №54883060); визнати протиправними та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.10.2017 № 54883060 та № 54882995; визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 30.10.2017 (ВП №54882995 - зведене провадження); скасувати постанову від 19.10.2017 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 51,0 грн.; скасувати постанову від 13.10.2017 про заміну назви сторони виконавчого провадження; до винесення рішення суду зупинити виконання виконавчого провадження № 54882995 та №54883060 (54882995 - зведеного провадження); зобов'язати Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області повернути Центральному об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України в м. Одесі (65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4-а) кошти в сумі 13011,71 грн. на рахунок управління № 25609300196220, відкритий у ПАТ Державний ощадний банк України - філії обласного управлінні АТ Ощадбанк , МФО 328845, код ЄДРПОУ 41248812.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки виконавця про наявність підстав для стягнення з Управління виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій є безпідставними, необґрунтованими, складені без належного з'ясування обставин, що впливають на виконання судового рішення. Зазначені обставини також свідчать про неправомірність подальших рішень виконавця про накладення арешту на рахунки Управління, стягнення витрат у зв'язку із проведенням виконавчих дій, про заміну сторони у виконавчому провадженні та наявність безумовних підстав для задоволення адміністративного позову.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

В апеляційній скарзі Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26.04.2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53851327 з виконання виконавчого листа, виданого 13.04.2017 року Приморським районним судом м. Одеси по справі №522/9096/16-а про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси перерахувати та виплатити ОСОБА_4 пенсію з урахуванням пільгового стажу відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове пенсійне страхування , з урахуванням раніше виплачених сум на підставі заяви про проведення перерахунку від 21.03.2016 року.

Також, у вказаній постанові державний виконавець повідомив боржнику про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, стягнув з боржника виконавчий збір у розмірі 12 800 грн.

Разом з цим, врахувавши повідомлені боржником обставини щодо фактичного у повному обсязі виконання виконавчого документа, про що надано розпорядження Управління від 05.05.2017 року №11633, державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 25.09.2017 року відповідно до п. 9 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження .

Водночас, з огляду на закінчення виконавчого провадження та не стягнення виконавчого збору державним виконавцем винесено постанови від 25.09.2017 року №53851327 про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 160,71 грн. та від 26.09.2017 року №53851327 про стягнення виконавчого збору у розмірі 12 800 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем на підставі вказаних рішень винесено постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.10.2017 № 54883060, №54882995.

Також, у зв'язку із припиненням Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси із визначенням правонаступника - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, про що 31.03.2017 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців за №15561120012005457, державним виконавцем на підставі абз. 1 ч. 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову від 13.10.2017 року про заміну сторони виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця від 30.10.2017 року, керуючись ст. 30 Закону України Про виконавче провадження об'єднано виконавчі провадження ВП №54882995 та ВП №54883060 у зведене ВП №550209720.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, вказані рішення державного виконавця були направлені на адресу Управління.

Оскільки вимоги виконавчого документа боржником виконані не були, державним виконавцем відповідно до ст. 56 Закону України Про виконавче провадження накладено арешт на грошові кошти в межах загальної суми боргу, а саме 13 011,71 грн.

З огляду на стягнення виконавчого збору та витрат по виконавчому провадженню державним виконавцем винесено постанови про зняття арешту коштів від 14.11.2017 року та від 17.11.2017 року про закінчення виконавчого провадження.

Не погоджуючись із правомірністю стягнення виконавчого збору та витрат по виконавчому провадженню, Управління звернулось до суду із цим позовом про скасування рішень державного виконавця.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Згідно із ч.ч. 5, 6 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року №1404-VIII (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Разом з цим, згідно із ч. 3 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року №1404-VIII (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно із ст. 42 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються, зокрема, з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Аналіз наведених правових норм показав, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору належить до видів відповідальності за невиконання боржником самостійно, зокрема, судового рішення у визначений строк.

Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, і державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Водночас, у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із фактичним виконанням судового рішення, не стягнутий виконавчий збір відображається у відповідній постанові виконавця, прийнятої не пізніше наступного робочого дня після настання цих обставин, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому законом.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, рішення суду першої інстанції було виконане боржником після відкриття виконавчого провадження під час примусового його виконання.

Водночас, на час закінчення виконавчого провадження за вказаних обставин виконавчий збір та витрати, пов'язані із проведенням виконавчого провадження, позивачем сплачено не було.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 27, ч. 3 ст.ст. 40, 42 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року №1404-VIII у державного виконавця були всі підстави для прийняття рішень про стягнення з боржника несплачених виконавчого збору і витрат виконавчого провадження та прийняття цих документів до примусового виконання.

При цьому, колегія суддів враховує, що з огляду на невиконання боржником вказаних рішень, вжиття виконавцем заходів з метою забезпечення реального виконання виконавчих документів у вигляді накладення арешту на кошти боржника відбулось у повній відповідності до приписів ст. 56 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року №1404-VIII.

Наведені обставини показали, що під час виконання рішення суду державний виконавець діяв з дотриманням правил чинного законодавства, всі дії і рішення пов'язані із реальним виконанням виконавчих документів.

Отже, підстави для скасування рішень відповідача відсутні.

При цьому, колегія суддів не може погодитись із доводами Управління про те, що під час виконавчого провадження держаним виконавцем перевищено повноваження стосовно заміни боржника за відсутності відповідного судового рішення, оскільки ці дії вчинені виконавцем під час виконання постанов про стягнення виконавчого збору та витрат у зв'язку із проведенням виконавчого провадження, тобто виконавчих документів, які не видавались судом.

Враховуючи викладене, оскільки доводи позивача про недотримання відповідачем правил законодавства під час примусового виконання рішення суду не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову.

З огляду на наведене, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на помилковому застосуванні норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з ухвалення по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 139, 272, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області - задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2018 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 21.12.2018 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

М.П. Коваль