Постанова

від 18.12.2018 по справі 826/15147/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15147/18 Головуючий у 1 інстанції: Васильченко І.П.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Файдюка В.В. Чаку Є.В. Борейка Д.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" звернувся до суду з позовом до Державної служби геології та надр України, в якому просив:

- визнати дії Державної служби геології та надр України щодо видачі наказу про надання Товариству з обмеженою відповідальністю Межиріченський гірничо- збагачувальний комбінат 10 календарних днів для надання пояснень щодо усунення порушень, виявлених під час проведення перевірки та зафіксованих у акті від 18.08.2017 р. № 06-06/23/2017-07/У (17) - протиправними;

- зобов'язати Державну службу геології та надр України (код: 37536031) утриматись від дій спрямованих на зупинення дії спеціального дозволу ТОВ Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат на видобування титанових руд для отримання ільменітового концентрату (Межирічне родовище Ісаківська та Південна ділянки) №2694 від 03.06.2002 р. з підстав порушення надрокористувачем умов користування надрами, зафіксованих у акті від 18.08.2017 р. № 06-06/23/2017-07/У (17).

Разом з позовною заявою подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2018 року заяву про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат задоволено.

До вирішення спору по суті вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони Державній службі геології та надр України приймати рішення (наказ) про зупинення дії спеціального дозволу ТОВ Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат на видобування титанових руд для отримання ільменітового концентрату (Межирічне родовище Ісаківська та Південна ділянки) №2694 від 03.06.2002 р. з підстав порушення надрокористувачем умов користування надрами, зафіксованих у акті від 18.08.2017 № 06-06/23/2017-07/У (17).

Не погодившись з ухвалою суду, відповідач - Державна служба геології та надр України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду на 28 листопада 2018 року.

У судовому засіданні 28 листопада 2018 року, відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України, продовжено розгляд справи на п'ятнадцять днів та відкладено апеляційний розгляд справи на 11 грудня 2018 року, у зв'язку із відсутністю доказів належного повідомлення апелянта - Державної служби геології та надр України про розгляд справи.

11 грудня 2018 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" надійшла заява про відвід колегії суддів.

Дана заява мотивована тим, що колегія суддів безпідставно відклала розгляд справи на 11.12.2018 року. На думку заявника, через неналежне повідомлення учасника спору про судовий розгляд скарги, станом на 11.12.2018 року судом порушено встановлені КАС України строки розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" про відвід колегії суддів у складі: судді - доповідача Вівдиченко Т.Р., суддів Файдюка В.В. та Чаку Є.В. визнано необґрунтованою. Зупинено провадження у справі №826/15147/18 до вирішення заявленого відводу в порядку ст. 40 КАС України. Передано справу №826/15147/18 для визначення за допомогою автоматизованої системи документообігу суду судді, що вирішуватиме питання про відвід.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" про відвід колегії суддів у складі: судді-доповідача Вівдиченко Т.Р., суддів Файдюка В.В. та Чаку Є.В. - відмовлено (судя - Ісаєнко Ю.А.).

17 грудня 2018 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" надійшло клопотання про заміну заходу забезпечення позову.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року поновлено провадження у справі №826/15147/18 за апеляційною скаргою Державної служби геології та надр України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2018 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" про заміну заходу забезпечення позову передано до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 03.06.2002 року отримано спеціальний дозвіл на користування надрами № 2694, вид користування надрами: видобування титанових руд для отримання ільменітованого концентрату на території Межирічного родовища Ісаківська та Південна ділянки, строком дії до 03.06.2032 року.

Матеріали справи підтверджують, що за результатами позапланової перевірки ТОВ "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат", якому надано спеціальний дозвіл на користування надрами № 2694 від 03 червня 2002 року, контролюючим органом складено акт перевірки № 06-06/23/2017-07/у (17) від 18 серпня 2017 року.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем складено припис від 18.08.2017 р. №418-14/06, яким позивача зобов'язано усунути порушення вимог законодавства у сфері надрокористування у строк до 18.09.2017 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2017 року у справі № 826/10403/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 року, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо невидачі наказу про внесення змін до спеціального дозволу № 2694 від 03.06.2002р. на користування надрами, виданого ТОВ "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат", згідно з пунктом 17 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, на підставі поданої ТОВ "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" заяви №348 від 21.04.2017р. про внесення змін до спеціального дозволу № 2694 від 03.06.2002р. (вхідний Держгеонадра України №8069/02/12-17 від 24.04.2017); зобов'язано Державну службу геології та надр України видати наказ про внесення змін до спеціального дозволу № 2694 від 03.06.2002р. на користування надрами, виданого ТОВ "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат", згідно з пунктом 17 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, на підставі поданої ТОВ "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" заяви № 348 від 21.04.2017р. про внесення змін до спеціального дозволу № 2694 від 03.06.2002р. (вхідний Держгеонадра України №8069/02/12-17 від 24.04.2017); визнано протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо невидачі (ненадання) ТОВ "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" спеціального дозволу на користування надрами № 2694 від 03.06.2002р., на новому бланку з відповідними змінами, які вносяться на підставі пункту 17 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, згідно поданої ТОВ "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" заяви № 348 від 21.04.2017р. про внесення змін до спеціального дозволу № 2694 від 03.06.2002р. (вхідний Держгеонадра України №8069/02/12-17 від 24.04.2017); зобов'язано Державну службу геології та надр України видати (надати) ТОВ "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" (його представнику) спеціальний дозвіл на користування надрами № 2694 від 03.06.2002р., на новому бланку з відповідними змінами, які вносяться на підставі пункту 17 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, згідно поданої ТОВ "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" заяви № 348 від 21.04.2017р. про внесення змін до спеціального дозволу №2694 від 03.06.2002р. (вхідний Держгеонадра України №8069/02/12-17 від 24.04.2017); визнано протиправним та скасувати припис Державної служби геології та надр України №418-14/06 від 18.08.2017 року.

07 вересня 2018 року Державною службою геології та надр України винесено наказ №308, яким позивачу встановлено 10 календарних днів для надання пояснень щодо усунення порушень, виявлених під час проведення перевірки та зафіксованих у акті перевірки від 18.08.2017 року №06-06/23/2017-07/У (17).

У зв'язку із цим, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом, в якому просить:

- визнати дії Державної служби геології та надр України щодо видачі наказу про надання Товариству з обмеженою відповідальністю Межиріченський гірничо - збагачувальний комбінат 10 календарних днів для надання пояснень щодо усунення поршень, виявлених під час проведення перевірки та зафіксованих у акті від 18.08.2017 р. № 06-06/23/2017-07/У (17) - протиправними;

- зобов'язати Державну службу геології та надр України (код: 37536031) утриматись від дій спрямованих на зупинення дії спеціального дозволу ТОВ Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат на видобування титанових руд для отримання ільменітового концентрату (Межирічне родовище Ісаківська та Південна ділянки) №2694 від 03.06.2002 р. з підстав порушення надрокористувачем умов користування надрами, зафіксованих у акті від 18.08.2017 р. № 06-06/23/2017-07/У (17).

Суд першої інстанції, задовольняючи подану заяву про вжиття заходів забезпечення позову погодився з доводами ТОВ "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат", що можливе видання відповідачем наказу, яким буде зупинено дію спеціального дозволу №2694 від 03.06.2002 року спричинить неможливість здійснення позивачем свого основного виду господарської діяльності та призведе до порушення законних прав та інтересів працівників Товариства, оскільки заявником надається можливість реалізувати право на працю 418 працівникам, що, в свою чергу, унеможливить здійснювати оплату праці.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

В розумінні наведеної норми Закону, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

З оскаржуваної ухвали суду вбачається, що судом першої інстанції не наведено достатніх підстав з яких він вжив заходи забезпечення позову.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, зокрема, зазначено, що судам необхідно враховувати, що, згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Отже, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Колегією суддів враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15 листопада 2007 року по справі "Бендерський проти України", в якому Суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

У справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав" проти України" Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Отже, із наведеного слідує, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

В той же час, матеріали справи належних доказів не містять.

Так, позивач подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Державній службі геології та надр України до набрання законної сили рішенням суду в даній справі приймати рішення (наказ) про зупинення дії спеціального дозволу ТОВ Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат на видобування титанових руд для отримання ільменітового концентрату (Межирічне родовище Ісаківська та Південна ділянки) №2694 від 03.06.2002 р. з підстав порушення надрокористувачем умов користування надрами, зафіксованих у акті від 18.08.2017 р.№ 06-06/23/2017-07/У (17), яку задоволено судом першої інстанції.

Колегія суддів зауважує, що будь - яких рішень про зупинення дії спеціального дозволу №2694 від 03.06.2002 року відповідачем не прийнято, отже, права позивача не порушені.

Вплив же на діяльність позивача може мати лише рішення про зупинення дії спеціального дозволу, прийняте Державною службою геології та надр України, що, в свою чергу, може бути самостійним предметом оскарження.

У зв'язку із цим, клопотання позивачем заявлено передчасно та не узгоджується із приписами ст. 150 КАС України.

Крім того, з аналізу положень ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що метою застосування правового інституту забезпечення позову є повноцінний та ґрунтовний захист інтересів позивача ще до вирішення спірного питання по суті та якщо існує вірогідність нанесенню інтересам позивача невиправної шкоди.

Сама по собі незгода з діями відповідача та їх оскарження в судовому порядку, виключає застосування інституту забезпечення позову. Позивачем в обґрунтування вимог заяви не надано доводів того, що захист прав, свобод та інтересів позивачів стане неможливим без вжиття таких заходів, а також не надано жодних доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди їх правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Беручи до уваги викладене, судом встановлено, що у клопотанні про забезпечення позову, з урахуванням предмету спору, позивачем не наведено реальних обставин та обґрунтування щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, колегія суддів враховує посилання апелянта на те, що застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони Державній службі геології та надр України приймати рішення (наказ) про зупинення дії спеціального дозволу ТОВ Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат на видобування титанових руд для отримання ільменітового концентрату (Межирічне родовище Ісаківська та Південна ділянки) №2694 від 03.06.2002 р. з підстав порушення надрокористувачем умов користування надрами, зафіксованих у акті від 18.08.2017 р. № 06-06/23/2017-07/У (17), фактично вирішує спір, ухвалюючи рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про вжиття заходів забезпечення позову, а тому зазначена ухвала підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким слід відмовити у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 150, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" про вжиття заходів забезпечення позову.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Файдюк В.В. Чаку Є.В. Повний текст ухвали виготовлено 19.12.2018 р.