Постанова

від 19.12.2018 по справі 816/4493/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 816/4493/14

адміністративне провадження № К/9901/4922/18, К/9901/4920/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 816/4493/14

за адміністративним позовом Гаркушинської сільської ради Миргородського району Полтавської області до Державної екологічної інспекції у Полтавській області, треті особи: Полтавська міжрайонна природоохоронна прокуратура, Департамент з питань нафтогазового комплексу, промисловості, екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації, Головне управління Держземагентства у Полтавській області про визнання незаконним та скасування припису;

за касаційними скаргами Гаркушинської сільської ради Миргородського району Полтавської області та Державної екологічної інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Супрун Є. Б.) від 19 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Зеленський В. В., П'янова Я. В., Чалий І. С.) від 05 лютого 2015 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2014 року Гаркушинська сільська рада Миргородського району Полтавської області звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Полтавській області, треті особи: Полтавська міжрайонна природоохоронна прокуратура, Державне управління охорони навколишнього Природного середовища в Полтавській області, Головне управління Держземагентства у Полтавській області, в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати припис Державної екологічної інспекції України у Полтавській області від 09 липня 2014 року № 07-21/38.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач, серед іншого, зазначив, що за результатами проведеної відповідачем перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду контролюючий орган зробив висновок про невиконання Гаркушинською сільрадою окремих положень Закону України Про природно-заповідний фонд України . З метою усунення відповідних порушень відповідачем був складений обов'язковий до виконання припис від 09 липня 2014 року № 07-21/38.

З вимогами зазначеного припису позивач не погоджується, вважає їх необґрунтованими, оскільки землі ландшафтного заказника місцевого значення Ярмаківський знаходяться за межами населених пунктів Гаркушинської сільської ради, у зв'язку з чим у позивача відсутні повноваження щодо розпорядження та догляду за такими землями.

3. 02 грудня 2014 року Полтавським окружним адміністративним судом у судовому засіданні замінено третю особу Державне управління охорони навколишнього Природного середовища в Полтавській області на належну - Департамент з питань нафтогазового комплексу, промисловості, екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації.

4. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 04 березня 2015 року Гаркушинська сільська рада Миргородського району Полтавської області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. 16 березня 2015 року Державна екологічна інспекція у Полтавській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року - залишити без змін.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

9. 01 квітня 2015 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення Державної екологічної інспекції у Полтавській області, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Гаркушинської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

10. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалась.

11. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII Перехідні положення зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12. 16 січня 2018 року касаційні скарги Гаркушинської сільської ради Миргородського району Полтавської області та Державної екологічної інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

13. Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням десятої сесії Полтавської обласної ради п'ятого скликання від 06 вересня 2007 року створено ландшафтний заказник місцевого значення Ярмаківський , на землях чотирьох сільських рад Миргородського району Полтавської області без вилучення земельних ділянок у їх землевласників (сільських рад), зокрема, на території Гаркушинської сільської ради площею 426,8 га.

15. Наказом Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області від 29 жовтня 2007 року № 76 Щодо затвердження Положень про заказники місцевого значення затверджено Положення про ландшафтний заказник місцевого значення Ярмаківський .

Вказане Положення погоджено, окрім іншого, з Гаркушинським сільським головою ОСОБА_3 25 жовтня 2007 року.

16. 27 листопада 2007 року Гаркушинській сільській раді видано охоронне зобов'язання, щодо забезпечення режиму охорони та збереження ландшафтного заказника місцевого значення Ярмаківський у межах території площею 426,8 га.

17. Державною екологічною інспекцією у Полтавській області у період з 16 червня 2014 року по 04 липня 2014 року проведено планову перевірку дотримання позивачем вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, результати якої оформлено актом № 340/01-01-14.

18. У Акті перевірки відповідачем вказано наступне:

- під час натурного обстеження території ландшафтного заказника місцевого значення Ярмаківський виявлено засмічення 10 покинутими речами, що є порушенням ст. 14 Закону України Про природно-заповідний фонд України ;

- не представлено рішення про організацію чи оголошення територій заказника ландшафтного місцевого значення Ярмаківський , що є порушенням ст. 53 Закону України Про природно-заповідний фонд України , ст. 11 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності ;

- відсутня форма 3ДКПЗФ Карти-схеми розташування територій та об'єктів природно-заповідного фонду України : регіонів - у масштабі 1:200000, України - в масштабі 1:500000 , що є порушенням ст. 11 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , пп. 2.1 п. 2 Інструкції про зміст та складання документації державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 16 лютого 2005 року № 67, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 11 березня 2005 року за № 298/10578;

- відсутні документи, що посвідчують право на земельну ділянку ландшафтного заказника місцевого значення Ярмаківський , що є порушенням ст. 11 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , ст. 126 Земельного кодексу України, ст. 53 Закону України Про природно-заповідний фонд України ;

- межі території ландшафтного заказника місцевого значення Ярмаківський не встановлено в натурі, що є порушенням ст. 11 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , ст. 7 Закону України Про природно-заповідний фонд України ;

- відсутні охоронні знаки на території ландшафтного заказника місцевого значення Ярмаківський , що є порушенням розділів 2, 3 Положення про єдині державні знаки та аншлаги на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду України, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 29 березня 1994 року № 30, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 08 квітня 1994 року за № 72/281.

19. З огляду на встановлені плановою перевіркою порушення, відповідачем складено обов'язковий до виконання припис від 09 липня 2014 року № 07-21/38, яким зобов'язано позивача:

- розробити план оргтехзаходів по усуненню виявлених порушень та надати його до Держекоінспекції у Полтавській області у десятиденний термін після одержання припису;

- постійно дотримуватись режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

- представити рішення про організацію чи оголошення територій заказника - до 23 липня 2014 року;

- виготовити форму 3ДКПЗФ Карти-схеми розташування територій та об'єктів природно-заповідного фонду України : регіонів - у масштабі 1:200000, України - в масштабі 1:500000 - до 09 вересня 2014 року;

- розробити документи, що посвідчують право на земельну ділянку ландшафтного заказника місцевого значення Ярмаківський - до 09 вересня 2014 року;

- встановити межі території ландшафтного заказника місцевого значення Ярмаківський в натурі - до 09 вересня 2014 року;

- встановити охоронні знаки на території ландшафтного заказника місцевого значення Ярмаківський - до 09 вересня 2014 року.

20. Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили того, що у спірних відносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень є правомірним та обґрунтованим.

22. Зокрема, судами попередніх інстанцій, надано оцінку спірним правовідносинам на підставі норм Закону України Про природно-заповідний фонд України , Земельного кодексу України, Положення про ландшафтний заказник місцевого значення Ярмаківський , затверджений наказом Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області від 29 жовтня 2007 року № 76 та Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376.

23. Також, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшли висновку, що Гаркушинська сільська рада Миргородського району Полтавської області є особою, відповідальною за організацію охорони та збереження об'єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення Ярмаківський в межах визначених охоронним зобов'язанням 27 листопада 2007 року, яке ніким не відкликане та є чинним.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ

24. Скаржник, Гаркушинська сільська рада Миргородського району Полтавської області, у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

24.1 Зокрема скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, оскільки відповідно до ст. 13, 149, 150 Земельного кодексу України та ст. 1, 5, 7 Закону України Про природно-заповідний фонд України власником земель на яких розташований ландшафтний заказник місцевого значення Ярмаківський є Кабінет Міністрів України, а відтак, оскаржуваний припис відповідача є незаконним та підлягає скасуванню.

24.2 Також скаржник зазначає, що Гаркушинська сільська рада спільно з Петрівцівською, Шахворостівською та Ярмаківською сільськими радами 28 жовтня 2014 року зверталися листом до Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Полтавській області, Державної екологічної інспекції у Полтавській області та Полтавської міжрайонної природоохоронної прокуратури з вимогами вжити заходів, щодо приведення нормативних актів, що стосуються ландшафтного заказника місцевого значення Ярмаківський у відповідність до норм чинного земельного законодавства.

24.3 Крім того, скаржник зазначає, що відповідно до ст. 26 Закону України Про місце самоврядування в Україні та ст. 70 Бюджетного кодексу України, Гаркушинською сільською радою затверджено загальний обсяг видатків сільського бюджету на 2014 рік, проте кошти на виготовлення форми 3ДКПЗФ Карти-схеми розташування територій та об'єктів природно-заповідного фонду України : регіонів - у масштабі 1:200000, України - в масштабі 1:500000, розробки документів, що посвідчують право на земельну ділянку ландшафтного заказника місцевого значення Ярмаківський , встановлення меж території в натурі та охоронних знаків на території заказника, не передбачено.

25. Державна екологічна інспекція у Полтавській області у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги дійшов помилкових висновків, з огляду на таке.

25.1 У період з 16 червня 2014 року по 04 липня 2014 року відповідачем здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду позивачем, за результатами якої складено акт від 04 липня 2014 року № 342/01-01-14.

25.2 Виявлені порушення стали підставою для припису Держекоінспекції від 09 липня 2014 року № 07-21/40, яким зобов'язано позивача здійснити дії та прийняти відповідні рішення, щодо усунення виявлених порушень.

25.3 Зокрема, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції надав невірну оцінку спірним правовідносинам, та залишив позов увагою наявність охоронного зобов'язання від 28 листопада 2007 року № 455, яким зобов'язано позивача здійснювати належне управління заказником та дотримуватись вимог природоохоронного законодавства та усунути порушення, виявлені під час перевірки.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

27. Оцінюючи доводи касаційної скарги Державної екологічної інспекції у Полтавській області, колегія суддів зазначає наступне.

28. Скаржник у касаційній скарзі ставить вимогу скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року. При цьому, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги.

29. Суд звертає увагу, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року у цій справі, залишено без змін постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

30. Зі змісту касаційної скарги слідує, що Державна екологічна інспекції у Полтавській області посилається на акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природо-заповідного фонду від 04 липня 2014 року № 342/01-01-14, припис від 09 липня 2014 року № 07-21/40 та охоронне зобов'язання від 28 листопада 2007 року № 455.

31. Проте, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у цій справі наявні та були предметом дослідження: акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природо-заповідного фонду від 04 липня 2014 року № 340/01-01-14, припис від 09 липня 2014 року № 07-21/38, охоронне зобов'язання від 27 листопада 2007 року № 456.

32. Звертаючись до суду з касаційною скаргою, Державна екологічна інспекції у Полтавській області помилково вважала, що рішенням суду апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги Гаркушинської сільської ради.

Крім цього, скаржник посилається на обставини, що не були предметом розгляду та дослідження у цій справі.

33. Отже, колегія суддів доходить висновку, що касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Полтавській області слід залишити без задоволення.

34. Оцінюючи доводи касаційної скарги Гаркушинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, колегія суддів зазначає наступне.

35. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

36. Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів, визначається Законом України Про природно-заповідний фонд України від 16 червня 1992 року № 2456-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2456-XII).

37. Згідно ст. 1 Закону № 2456-XII, завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі.

38. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 2456-XII, до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.

39. Згідно ч. 5 ст. 53 Закону № 2456-XII, території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання.

40. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі рішення Полтавської обласної ради від 06 вересня 2007 року створено ландшафтний заказник місцевого значення Ярмаківський , наказом Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області від 29 жовтня 2007 року затверджено Положення про вказаний заказник, видано Гаркушинській сільській раді охоронне зобов'язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження ландшафтного заказника місцевого значення Ярмаківський від 27 листопада 2007 року № 456.

41. Щодо доводів скаржника, викладених у п. 24.1 цієї постанови, колегія суддів зазначає наступне.

42. Відповідно до п. 3, 4, 7 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06 вересня 2012 року № 5245-VI (далі - Закон № 5245-VI), з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

З дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

43. Згідно ст. 13, ч. 9 ст. 149, п. г ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування , крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

До особливо цінних земель відносяться, зокрема, землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

44. Відповідно до ст. 7 Закону № 2456-XII, землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

45. Згідно п. 1.4. Положення Про ландшафтний заказник місцевого значення Ярмаківський територія заказника являє собою лісовий масив, розташований на правому березі р. Хорол, і включає в себе частину затоки ріки, покритої заростями очерету, а також низький заплавний луг із великою кількістю трав.

46. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ландшафтний заказник місцевого значення Ярмаківський створено на землях чотирьох сільських рад Миргородського району Полтавської області (Петрівцівської, Гаркушинської, Ярмаківської, Шахворостівської) і розташований за межами населених пунктів вказаних сільських рад.

47. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів доходить висновку, що з урахуванням змін у законодавстві, які відбулись після створення заказника Ярмаківський , саме Кабінет міністрів України є власником не вилучених, не викуплених, не наданих у власність і в користування (перебувають у запасі) земельних ділянок, на яких розташовані території та об'єкти природно-заповідного фонду і які розташовані за межами населених пунктів.

48. На момент видачі Гаркушинській сільській раді охоронного зобов'язання, на законодавчому рівні не було врегульовано питання щодо встановлення порядку оформлення охоронних зобов'язань на території та об'єкти природно-заповідного фонду.

49. Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 25 лютого 2013 року № 65 затверджено Інструкцію щодо оформлення охоронних зобов'язань на території та об'єкти природно-заповідного фонду (далі - Інструкція № 65).

50. Відповідно до п. 1.3, 1.4 Інструкції № 65, охоронним зобов'язанням оформляється передача під охорону території чи об'єкта природно-заповідного фонду з визначенням переліку зобов'язань щодо забезпечення додержання встановленого режиму охорони та збереження.

Охоронні зобов'язання на території та об'єкти природно-заповідного фонду оформляються органами, уповноваженими згідно із Законом України Про природно-заповідний фонд України , землекористувачам (землевласникам) у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду або їх частини, які створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають.

51. Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2456-XII, у разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, землевласники зобов'язані забезпечувати режим їх охорони і збереження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов'язання.

52. Згідно п. 3.4 Інструкції № 65, охоронне зобов'язання підлягає переоформленню у разі: зміни форм власності на землю, на якій розташована (ий) територія чи об'єкт природно-заповідного фонду; зміни землекористувача (землевласника) у межах території чи об'єкта природно-заповідного фонду; внесення змін до положення про територію чи об'єкт природно-заповідного фонду стосовно режиму охорони та збереження.

53. У зв'язку зі змінами у законодавстві України, зміни до охоронного зобов'язання позивача не вносилися, а тому покладення на позивача обов'язків по охороні та збереженню заказника на підставі охоронного зобов'язання не є безумовним.

54. Отже, колегія суддів зазначає, що дії, обов'язок вчинення яких на позивача покладено оскаржуваним приписом Державної екологічної інспекції у Полтавській області, можуть бути вчинені виключно власником або користувачем відповідних земельних угідь.

Враховуючи, що частина території заказника місцевого значення Ярмарківський площею 426,8 га знаходиться в адміністративних межах Гаркушинської сільської ради, однак за межами населеного пункту на землях державної власності, колегія суддів вважає, що позивач (орган місцевого самоврядування, уповноважений розпоряджатися землями комунальної власності) не повинен вчиняти дії щодо утримання земельних угідь, які йому не належать.

55. Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що посилання відповідача на ст. 11 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 липня 2007 року № 877-V, як обґрунтування правомірності вимог визначених у п. 3-7 оскаржуваного припису є помилковим, оскільки вказана норма визначає обов'язки саме суб'єкта господарювання.

У преамбулі зазначеного Закону закріплено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Отже, оскільки у цій справі припис винесено для Гаркушинської сільської ради, яка не є суб'єктом господарювання, а є органом місцевого самоврядування, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного припису.

56. Також, колегія суддів зазначає, що відповідач під час винесення оскаржуваного припису, керувався, серед іншого, Положенням про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністра охорони навколишнього природного середовища України від 19 грудня 2006 року № 548.

Вказане Положення втратило чинність з 01 січня 2012 року на підставі Наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 04 листопада 2011 року № 429 Про затвердження положень про територіальні органи Держекоінспекції України , а відтак не могло слугувати підставою для винесення оспорюваного припису у цій справі.

57. Отже, колегія суддів доходить висновку, що доводи касаційної скарги Гаркушинської сільської ради під час касаційного провадження знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.

Доводи, які викладені у запереченнях відповідача на касаційну скаргу Гаркушинської сільської ради, не обґрунтовують висновків, що викладені у рішеннях судів попередніх інстанцій, та не відповідають нормам матеріального права.

58. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

59. З огляду на викладене та з урахуванням меж перегляду судом касаційної інстанції судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, Суд дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та ухвалення нового судового рішення.

60. Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

61. З матеріалів справи слідує, що позивачем сплачено:

- судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 73,08 грн., згідно квитанції від 13 листопада 2014 року № 2248;

- судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 36,54 грн., згідно квитанції від 08 січня 2015 року № 0.0.334422364.1;

- судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 51,16 грн., згідно квитанції від 27 лютого 2015 року № 209.

62. Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню повністю, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної екологічної інспекції у Полтавській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 245, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скарги Державної екологічної інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Гаркушинської сільської ради Миргородського району Полтавської області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року у справі № 816/4493/14 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Гаркушинської сільської ради Миргородського району Полтавської області до Державної екологічної інспекції у Полтавській області, треті особи: Полтавська міжрайонна природоохоронна прокуратура, Департамент з питань нафтогазового комплексу, промисловості, екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації, Головне управління Держземагентства у Полтавській області про визнання незаконним та скасування припису задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції України у Полтавській області від 09 липня 2014 року № 07-21/38.

Стягнути на користь Гаркушинської сільської ради Миргородського району Полтавської області (ідентифікаційний код: 24829418) за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції України у Полтавській області (ідентифікаційний код: 38019348) сплачені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 160 (сто шістдесят) гривень 78 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб