Постанова

від 18.12.2018 по справі 803/750/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/1292/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Довгої О.І., Шавеля Р.М.

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Понінківська картонно-паперова фабрика на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року (ухвалене головуючим - суддею Волдінер Ф.А. у м. Луцьку) у справі № 803/750/18 за адміністративним позовом Волинського обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Понінківська картонно-паперова фабрика про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 77483, 58 грн. та пені в розмірі 325, 43 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , не сплатив адміністративно-господарські санкції за робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю та не зайняті ними в 2017 році в розмірі 77483, 58 грн. та пені в розмірі 325, 43 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Понінківська картонно-паперова фабрика (43018, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Потебні, будинок 71, ідентифікаційний код юридичної особи 37993343) в дохід Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції в розмірі 77483 (сімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят три) гривні 58 копійок та пені в розмірі 325 (триста двадцять п'ять) гривень 43 копійки.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до відповіді Полонського районного центру зайнятості від 04.05.2018 № 12-02/164 на звернення щодо надання інформації про отримання центром зайнятості від відповідача інформації про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, протягом 2017 року зазначено, що Полонським районним центром зайнятості зареєстровано звіт форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) виключно для категорій осіб з інвалідністю поданий ТзОВ Понінківська картонно-паперова фабрика лише 12.01.2017, а надані відповідачем звіти форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) від 08.02.2017, 13.03.2017, 12.04.2017, 17.05.2017, 07.06.2017, 07.07.2017, 11.08.2017, 11.09.2017, 10.10.2017, 09.11.2017 та 10.12.2017 не є належним доказом на підтвердження подання відповідачем звітів форми 3-ПН, оскільки не дотримано вимоги Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, ОСОБА_1 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади щодо факту і дати надходження документа до установи, вказано лише Отримав та дату отримання

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що на виконання вимог законодавства ними в 2017 році щомісячно направляло до Полонського районного центру зайнятості звіти форми 3-ПН про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів із відміткою Полонського районного центру зайнятості.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ТзОВ Понінківська картонно-паперова фабрика подано до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік (форма 10-ПІ), відповідно до якого: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) - 134; з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 3 особи; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (осіб) - 5; фонд оплати праці штатних працівників - 5191, 40 грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 38741, 79 грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 77483, 58 грн. (т. 1, а. с. 10-11).

У зв'язку з несплатою станом на 23.04.2018 в добровільному порядку адміністративно - господарських санкцій позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні визначені основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантовано їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до ч. 3 статті 18 згаданого Закону, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частини перша, друга статті 19 Закону).

Отже, Законом передбачені гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов`язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань.

Згідно зі статтею 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною 1 ст. 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у Законі України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб'єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 Господарського кодексу України (Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно - господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

За змістом статті 18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

При цьому, до обов`язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування інвалідів в силу приписів ч. 3 ст. 17, ч. 1 ст. 18, ч. 2, 3, 5 ст. 19 Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні фактично віднесено укладання трудового договору з інвалідом, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості (бо в силу статті 21 Кодексу законів про працю України саме наявність трудового договору вказує на виникнення у працівника обов`язку виконувати певну роботу, а у роботодавця обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці), а в силу приписів ч. 3 ст. 18 названого закону - підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, передбачена ч. 1 ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 17, ч. 1 ст. 18, ч. 2, 3, 5 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості. Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно з п. 3.3 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів , затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 42 від 10.02.2007, у рядку 03 відображається кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні . Показник рядка 03 визначається для роботодавців, у яких працює від 25 осіб, шляхом множення показника рядка 01 на 4 %, а для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, він дорівнює 1 особі.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України Про зайнятість населення від 05.07.2012 № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI) роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) регулюється відповідним Порядком, затвердженим Міністерством соціальної політики України № 316 від 31.05.2013 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 5 Порядку форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відтак до обов'язків роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування крім створення відповідних робочих місць, відноситься також надання Державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування, і саме подання такої інформації (звітність форми № 3-ПН) в межах строку встановлено п. 5 Порядку.

Так апелянт зазначає, що ним щомісячно у 2017 році направлялась до Полонського районного центру зайнятості Звітність форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , на підтвердження чого надає копії зазначених звітів форми 3-ПН із відміткою про їх отримання у правому кутку нижнього поля першого аркуша. (т. 1, а. с.26-50)

Разом з цим згідно відповіді Полонського районного центру зайнятості від 04.05.2018 № 12-02/164 на звернення щодо надання інформації про отримання центром зайнятості від відповідача інформації про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, протягом 2017 року зазначено, що Полонським районним центром зайнятості зареєстровано звіт форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) виключно для категорій осіб з інвалідністю поданий ТзОВ Понінківська картонно-паперова фабрика лише 12.01.2017 (т. 2, а. с. 125).

Тобто можна дійти висновку що звіт форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за січень 2017 року подано з порушенням строку встановлено п. 5 Порядку.

Крім цього колегія суддів зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1242 затверджено Типову інструкцію з діловодства у центральних органах виконавчої влади, ОСОБА_1 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади.

Пунктом 82 вказаної Інструкції передбачено, що відмітка про надходження документа до установи проставляється від руки або за допомогою штампа, автоматичного нумератора на лицьовому полі у правому кутку нижнього поля першого аркуша оригіналу документа. Елементами зазначеного реквізиту є скорочене найменування установи - одержувача документа, реєстраційний індекс, дата (у разі потреби - година і хвилини) надходження документа. У разі застосування автоматизованої системи реєстрації зазначена інформація наноситься за допомогою штрих-коду.

Згідно із пунктом 153 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, ОСОБА_1 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади факт і дата надходження документа до установи обов'язково фіксуються за правилами, зазначеними в пункті 82 цієї Інструкції.

Однак, як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи з наданих відповідачем звітів форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) від 08.02.2017, 13.03.2017, 12.04.2017, 17.05.2017, 07.06.2017, 07.07.2017, 11.08.2017, 11.09.2017, 10.10.2017, 09.11.2017 та 10.12.2017, вимоги Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, ОСОБА_1 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади щодо факту і дати надходження документа до установи не дотримано, вказано лише Отримав та дату отримання , а тому не є належним доказом на підтвердження подання відповідачем звітів форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) до Полонського районного центру зайнятості.

Разом з цим потрібно вказати, що долучена позивачем до відповіді на відзив на позовну заяву копія звіту форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за січень 2017 року отримана Полонським районним центром зайнятості, що підтверджується відміткою (штемпелем) про надходження документа до установи згідно вимог Пунктом 82 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, ОСОБА_1 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади. (т. 2, а.с. 126)

Це в свою чергу ставить під сумнів, доводи апелянта щодо подання ним звіту форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за інші місяці, оскільки такої відмітки, як штемпель із зазначенням відповідної інформації, на них відсутня і згідно відповіді Полонського районного центру зайнятості від 04.05.2018 № 12-02/164 такі в них не зареєстровані.

Відтак колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з ТзОВ Понінківська картонно-паперова фабрика адміністративно-господарських, оскільки ними в повній мірі не виконаний покладений на них обов'язок про інформування державної служби зайнятості, щодо вакантних робочих місць осіб з інвалідністю.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. ОСОБА_2 апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Понінківська картонно-паперова фабрика залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року у справі № 803/750/18 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_2 ОСОБА_1 Повне судове рішення складено 21 грудня 2018 року