Постанова

від 20.12.2018 по справі 569/15579/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2018 року

Київ

справа №569/15579/16-а

адміністративне провадження №К/9901/43662/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №569/15579/16-а

за позовом ОСОБА_2 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліссяавтотранс", про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 27 липня 2017 року, ухвалену у складі судді Бердія М.А., та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Іваненко Т.В., суддів: Кузьменко Л.В., Франовської К.С.,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправними дії Рівненського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Рівненської області, щодо відмови у призначенні пенсії за віком згідно ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-ХІІ;

- зобов'язати відповідача здійснити йому призначення та виплату пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 8 років згідно ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , починаючи з моменту набуття права на пенсію - з 29 квітня 2016 року.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 27 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Рівненського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Рівненської області, щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком згідно ст. 55 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-ХІІ.

Зобов'язано Рівненське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Рівненської області здійснити позивачу призначення та виплату пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 8 років згідно ст. 55 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-ХІІ, починаючи з дати звернення із заявою про призначення пенсії - 17 травня 2016 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суди дійшли висновку про те, що наданими позивачем документами підтверджується, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому наявні підстави для призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Рівненське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Рівненської області подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що позивачем не надано жодного документа, який відповідає вимогам чинного законодавства, про його участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, з огляду на таке.

Суди встановили, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1.

17.05.2016 позивач звернувся до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Рівненської області із заявою про призначення пенсії як особі, яка досягла 52 років, відпрацювала в зоні відчуження з 04.08.1987 по 23.08.1987, тобто не менше 14 календарних днів, тобто призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 8 років.

Листом від 3 листопада 2016 року № 8942/02 позивачу повідомлено про відмову у призначенні пенсії з підстав не підтвердження факту його роботи у зоні відчуження у період, який зазначений у поданих ним довідках не менше 14 календарних днів.

Уважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 8 років.

Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Законом №796-ХІІ).

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів.

Частинами 3, 4 статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Судами установлено, що до заяви про призначення пенсії за віком із застосуванням норми ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи позивачем додано: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; довідку №200 за листопад 1992 року, видану Рівненською автотранспортною базою №3 Рівненського будівельно-монтажного підприємства Рівневодбуд , якою підтверджується відрядження позивача в 30-кілометрову зону Чорнобильської атомної електростанції в населений пункт с. Ковшилівка Поліського району, з 04.08.1987 по 23.08.1987 на 20 днів та виплату йому заробітної плати у підвищеному двократному розмірі за участь у ліквідації аварії; довідку № 69 від 18.11.2016, видану ТОВ Поліссяавтотранс про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварій на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 № 122, про те, що позивач був безпосередньо зайнятий на роботах, визначених постановою ЦК КПРС Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 29.12.1987 №1497-378 і постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 05.06.1986 №655-195, а саме у період з 04.08.1987 по 23.08.1987 був відряджений у с. Ковшилівка Поліського району Київської області для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Тобто, із вказаних досліджених судами документів убачається, що позивач у період з 04.08.1987 по 23.08.1987 безпосередньо приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС до с. Ковшилівка Поліського району Київської області (відноситься до зони відчуження згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року N106).

Отже, встановлені судами обставини спростовують доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, що позивачем не надано жодного документу, який підтверджує участь останнього у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та дає право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.

Таким чином, суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку та необґрунтованість відмови Пенсійного органу у призначенні пенсії, оскільки наданими документами підтверджено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судів, а зводяться до переоцінки досліджених судом доказів, та не дають підстав вважати, що цими судами невірно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, Суд приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 27 липня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року у справі №569/15579/16-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

О.П. Стародуб ,

Судді Верховного Суду