Рішення

від 03.12.2018 по справі 161/11734/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/11734/18

Провадження № 2/161/3174/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого - судді Рудської С.М.,

за участю секретаря судового засідання Ярмолюк В.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сталь-Едель до ОСОБА_1 про розірвання договорів купівлі-продажу, -

В С Т А Н О В И В :

24 липня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сталь-Едель (далі - позивач, ТОВ Сталь-Едель ) звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1О.) про розірвання договору купівлі-продажу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 вересня 2015 року між сторонами було укладено два договори купівлі-продажу, за якими позивач відчужив відповідачу ряд об'єктів комерційної нерухомості. У п. 4.2 укладених договорів сторони домовилася про проведення розрахунків за придбане майно з відстроченням платежу після переходу права власності до покупця. Однак відповідач, як покупець спірного нерухомого майна, не виконав своїх зобов'язань щодо сплати його вартості, чим, на думку позивача, істотно порушив умови укладених договорів. З наведених підстав та з посиланням на ст. 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач просить суд розірвати договори купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22 вересня 2015 року, які укладені між сторонами, посвідчені та зареєстровані приватним нотаріусом ОСОБА_2 в реєстрі за № 5185, № 5177; скасувати державну реєстрацію права власності на вказані нежитлові приміщення за відповідачем.

У заяві від 23 жовтня 2018 року представник позивача зменшив позовні вимоги, а саме просив суд лише розірвати спірні договори купівлі-продажу.

Представник позивача у судове засідання не прибув, однак у заяві від 30 жовтня 2018 року просить суд слухати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не прибув, однак у письмовому відзиві від 06 вересня 2018 року позовні вимоги визнав, а справу просив слухати за його відсутності (а.с.26).

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 вересня 2015 року між ТОВ Сталь-Едель (продавець) та ОСОБА_1 (відповідач) був укладений договір купівлі продажу нежитлового приміщення, а саме бункеру ОБВ-100 /К-1/, що розташований за адресою Волинська область, Луцький район, с. Боратин, вул. Шкільна, буд.75, за ціною 37 506,00 грн.

Цього ж дня, між сторонами був укладений інший договір купівлі продажу нежитлового приміщення, а саме піднавісів №1, 2, 3 /Ж-1/, що розташовані за адресою Волинська область, Луцький район, с. Боратин, вул. Шкільна, 75, за ціною 50 101,00 грн.

Обидва договори були нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_3, зареєстровані в реєстрі за №5185 та №5171 відповідно. Крім того, нотаріусом в той же день прийняті рішення про державну реєстрацію за відповідачем права власності на ці обєкти нерухомості з внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру прав на нерухоме майно (а.с.6-13).

При цьому, обидва договори містять однаковий за змістом п.3.1.1 в якому сторони визначили, що покупець зобов'язується сплатити продавцю ціну нежитлового приміщення в строк до 22 лютого 2016 року.

Як слідує зі змісту позовної заяви та відзиву відповідача, останній не виконав покладений на нього обов'язок щодо розрахунку за придбане майно.

Надаючи правову оцінку доводам позивача про необхідність розірвання спірних договорів купівлі-продажу з підстав істотного порушення його умов з боку відповідача, суд зазначає наступне.

Частиною першою та другою статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У пунктах 8.13, 8.14 постанови ОСОБА_4 Верховного Суду від 27 листопада 2018 року № 912/1385/17, зазначено, що стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Також у постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 21 листопада 2018 року № 530/121/17 перебування сторін у договірних правовідносинах містить у собі наявність як прав, так і обов'язків у кожної зі сторін. Також гарантується стабільність вказаних правовідносин, що передбачено у статті 651 ЦК України, зі змісту якої вбачається, що розірвання договору вважається екстраординарною подією, що передбачене у вичерпному переліку підстав.

Отже, виходячи з вищенаведених положень ст.651 ЦК України, а також правових позицій ОСОБА_4 Верховного Суду, суд при вирішенні питання про розірвання договору, повинен надати оцінку істотності порушення договору другою стороною, зокрема чи значною мірою вона позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому суд повинен врахувати принцип стабільності правових відносин, особливо у сфері цивільного обігу нерухомого майна.

Проаналізувавши зміст спірних правовідносин, а також поведінку сторін спірних договорів купівлі-продажу, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами не довів суду істотність допущеного відповідачем цивільного правопорушення у вигляді простроченням виконання грошового зобов'язання.

Зокрема, позивач не зазначає та не надає суду доказів того, що йому було нанесено будь-яку шкоду в розумінні ст.22 Цивільного кодексу України, зокрема у вигляді упущеної вигоди за фактом невиконання відповідачем грошового зобов'язання.

Також позивач не обґрунтовує в чому саме полягає значна міра позбавлення того, на що він розраховував укладаючи договір. Зокрема ним не зазначено мету укладення спірних договорів та мету спрямування виручених від реалізації нерухомого майна коштів. Можливо б було погодитися що позивач значною мірою втрачає те, на що розраховував укладаючи спірні договори купівлі-продажу, якби виручені за реалізацію нерухомого майна кошти були б спрямовані на невідкладні заходи з фінансової стабільності підприємства (наприклад, для погашення заборгованості з податків та зборів, заробітньої плати тощо).

Однак, позивач погоджуючись та укладаючи спірні договори купівлі-продажу з відстроченням платежу на 5 місяців, а також без застосування заходів забезпечення виконання зобов'язання, які передбачені у главі 49 ЦК України (неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток), діяв на власний комерційний ризик, як господарське товариство. Тому в спірній ситуації неможливо стверджувати про те, що позивач значною мірою , в розумінні ч.2 ст.651 ЦК України був позбавлений того, на що розраховував, внаслідок порушення грошового зобов'язання з боку відповідача, оскільки він був обізнаний та міг передбачити наслідки такого порушення, однак вирішив відчужити нерухоме майно останньому.

З наведених мотивів суд не знаходить обґрунтованих підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч.2 ст.651 ЦК України, а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог про розірвання договорів купівлі-продажу.

Вказане не позбавляє права позивача поновити свої порушені права та законні інтереси шляхом стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу з відповідача у судовому порядку.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 263- 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Сталь-Едель до ОСОБА_1 про розірвання договорів купівлі-продажу - відмовити.

Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачем у справі є Товариство з обмеженою відповідальністю Сталь-Едель , адреса місцезнаходження м. Луцьк, вул. Боженка, 34, код ЄДРПОУ 34310462.

Відповідачем у справі є ОСОБА_1, який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Повне судове рішення складено та підписано 13 грудня 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного

Суду Волинської області ОСОБА_5