Рішення

від 13.12.2018 по справі 0240/2785/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 грудня 2018 р. Справа № 0240/2785/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Перевертака В.В.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Зон" до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Зон" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу, які відображені у акті перевірки №3075/1415/39294786 від 26.06.2018, в результаті чого 23.07.2018 прийнято податкове повідомлення - рішення за №0007161415 від 23.07.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 618 858,00 грн. та податкове повідомлення - рішення №0007171415 від 23.07.2018, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 5 195 176,00 грн.

Ухвалою суду від 21.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №0240/2785/18-а, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 19.09.2018.

В підготовчому судовому засіданні, яке відбулось 19.09.2018 судом оголошено перерву до 17.10.2018.

В підготовчому судовому засіданні, яке відбулось 17.10.2018 судом також оголошено перерву до 15.11.2018.

Ухвалою від 15.11.2018, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання та за згодою сторін призначено розгляд справи по суті у той само день після закриття підготовчого провадження.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд позов задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві, відповіді на відзив (вх. №40590 від 19.09.2018), письмових поясненнях (вх. №45988 від 17.10.2018) та усних поясненнях наданих під час судового розгляду справи.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву (вх. №38769 від 07.09.2018). Зокрема вказала, що в ході проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача встановлено відсутність факту реального здійснення ТОВ «Бізнес Зон» оформлених операцій з придбання товару (яйця курячі в асортименті) у ТОВ «НМЦ Адоніс» (код ЄДРПОУ 20083560) за листопад-грудень 2017 року. В контексті наведеного відповідач зауважила, що наявність у позивача податкових накладних, отриманих від ТОВ «НМЦ Адоніс» (зареєстрованих в ЄРПН), є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Право на податковий кредит у позивача не виникло, оскільки товариством не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами п.2 ст.3, п.1, п.5 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 п.44.1 ст. 44, п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

Додатково, представник відповідача звернула увагу, що під час проведення перевірки позивачем перевіряючим не було надано Товарно-транспортних накладних, які б засвідчували факт передачі товару зі складу Постачальника (ТОВ «НМЦ Адоніс» ) Покупцю (позивачу), як то передбачено п. 3.4. ОСОБА_3 поставки. За даними бухгалтерського обліку ТОВ «БІЗНЕС ЗОН» на балансі підприємства транспортні засоби не значаться. ОСОБА_3 оренди транспортних засобів позивач не надав. Крім того, стороною відповідача було звернуто увагу суду на те, що: позивачем в ході проведення перевірки не було надано Паспорту якості (посвідчення якості), що унеможливлює встановити виробника придбаного товару та його походження; відповідно до ДСТУ 5028-2008 максимальний строк зберігання яєць при належних умовах в холодильнику 90 діб, при цьому реалізація яєць в зазначений термін не здійснювалась, ідо вказує на нереальність проведених операцій з придбання яєць» ; в ході перевірки позивача акти виконаних робіт щодо відповідального зберігання яєць ТОВ «Автотрейд Компані» не надавало» ; За даними бухгалтерського обліку, згідно картки рахунку 631 за період з січня 2017 по квітень 2018 року контрагент ТОВ «Автотрейд Компані» не значиться, а також в ЄРПН відсутня інформація щодо реалізації послуг ТОВ «Автотейд Компані» на адресу позивача. Також, перевіркою встановлено фактична відсутність в позивача можливості у період з 01.11.2017 по 30.04.2018 зберігати придбаний в контрагента товар (яйця курячі в асортименті), що додатково (на переконання відповідача) підтверджує відсутність факту реальності здійснених позивачем операцій з придбання товару.

З огляду на викладене, відповідач вважає висновки акта перевірки №3075/1415/39294786 від 26.06.2018 обґрунтованими та правомірними, а прийнятті на його підставі податкові повідомлення-рішення - законними.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 13.12.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Бізнес Зон" зареєстровано, як юридична особа 09.07.2014 Вінницьким міським управлінням юстиції, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та на час проведення перевірки було платником податку на прибуток, на додану вартість, на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного соціального внеску.

В період з 11.06.2018 по 20.06.2018 ГУ ДФС у Вінницькій області відповідно до наказу від 11.06.2018 за № 3352 та на підставі на підстав направлення від 12.06.2018 за №1442 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «БІЗНЕС ЗОН» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «НМЦ Адоніс» за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, з питань подальшої реалізації придбаного товару у ТОВ «НМЦ Адоніс» за період з 01.11.2017 по 30.04.2018.

Результати перевірки оформлено актом від 26.06.2018 за №3075/1415/39294786 (том 1 а.с. 28-49).

Відповідно до висновків, викладених в зазначеному акті, в ході перевірки встановлено порушення позивачем:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 495 086,00 грн. за квітень 2018 року;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.4 (в) ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за квітень 2018 р. на 5 195 176,00 грн.

Висновки проведеної перевірки знайшли своє відображення у прийнятих 23.07.2018 податкових повідомленнях - рішеннях:

- №0007161415, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 618 858,00 грн., в т.ч. за податковим зобов'язанням 495 086,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами 123 772,00 грн.;

- №0007171415 від 23.07.2018 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 5 195 176,00 грн. (а.с. 25-27).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, в ході перевірки відповідачем здійснено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «НМЦ Адоніс» , а саме придбання товарів та подальшого їх списання до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та інших операційних витрат в періоді з 01.01.2017 по 31.12.2017.

Дані висновки зроблені відповідачем з огляду на те, що під час проведення перевірки позивачем не було надано ревізору-інспектору ряду первинних документів на підтвердження придбання, зберігання та подальшої реалізації придбаної в ТОВ «НМЦ Адоніс» продукції (яйця курячі в асортименті). Крім того, відповідача в акті перевірки вказує на те, що відповідно до ДСТУ 5028-2008 максимальний строк зберігання яєць при належних умовах в холодильнику 90 діб, при цьому реалізація яєць в зазначений термін позивачем не була здійснена, що, на переконання податкового органу, додатково вказує на нереальність проведених операцій з придбання яєць.

Проте, такі висновки відповідача свого належного підтвердження в ході судового розгляду справи не знайшли.

Так, досліджуючи реальність здійснення господарських операцій суд встановив, що 01 листопада 2017 року між позивачем та ТОВ «НМЦ Адоніс» було укладено договір поставки №01/1-17 підписаний директором ТОВ «НМЦ Адоніс» ОСОБА_4, згідно якого, ТОВ «НМЦ Адоніс» , іменоване далі постачальник, з одного боку, та ТОВ "Бізнес Зон", іменоване далі покупець, з другого боку (а.с. 71-73).

Предметом договору є поставка постачальником покупцю яєць курячих свіжих, в порядку і на умовах, передбачених цим договором та додатковими угодами до нього (п. 1.1 ОСОБА_3).

Пунктом 2.1 ОСОБА_3 визначено, що ціна та загальна вартість Товару, асортимент, кількість узгоджуються сторонами у Заявці Покупця на кожну партію товару та вказуються у видаткових накладних. Всі видаткові накладні, за якими постачальником був поставлений товар Покупцю протягом строку дії ОСОБА_3, є невід'ємною частиною ОСОБА_3.

У відповідності до п.п. 3.4., 3.5 ОСОБА_3, Передача Товару здійснюється на складі Покупця. Постачальник зобов'язаний своїми силами і без затримки забезпечити доставку товару до складу Покупця.

Постачальник надає Покупцю наступні документи на Товар: видаткову накладну на партію товару; податкові накладні (в електронній формі); паспорт якості (посвідчення якості) при необхідності.

Факт поставки товару за вищезазначеним договором, підтверджується наступними первинними документами, дослідженими судом:

- видатковими накладними №220 від 01.11.2017, №221 від 02.11.2017, №222 від 03.11.2017, №205 від 06.11.2017, №206 від 07.11.2017, №207 від 08.11.2017, №212 від 10.11.2017, №208 від 13.11.2017, №209 від 15.11.2017, №210 від 16.11.2017, №211 від 20.11.2017, №214 від 21.11.2017, №215 від 22.11.2017, №216 від 23.11.2017, №217 від 24.11.2017, №219 від 27.11.2017, №225 від 28.11.2017, №226 від 29.11.2017, №227 від 30.11.2017, №229 від 04.12.2017, №230 від 05.12.2017, №231 від 06.12.2017, №245 від 08.12.2017, №246 від 12.12.2017, №248 від 18.12.2017, №247 від 20.12.2017, №251 від 22.12.2017, №252 від 25.12.2017, №253 від 26.12.2017, №254 від 28.12.2017, №2 від 05.01.2018, №3 від 09.01.2018, №4 від 12.01.2018, №5 від 15.01.2018, №8 від 19.01.2018, №9 від 23.01.2018 (а.с. 75-104);

- податковими накладними №34 від 01.11.2017, №35 від 02.11.2017, №36 від 03.11.2017, №19 від 06.11.2017, №20 від 07.11.2017, №21 від 08.11.2017, №22 від 10.11.2017, №23 від 13.11.2017, №24 від 15.11.2017, №25 від 16.11.2017, №26 від 20.11.2017, №28 від 21.11.2017, №29 від 22.11.2017, №30 від 23.11.2017, №31 від 24.11.2017, №33 від 27.11.2017, №39 від 28.11.2017, №40 від 29.11.2017, №41 від 30.11.2017, №3 від 04.12.2017, №5 від 05.12.2017, №6 від 06.12.2017, №18 від 08.12.2017, №15 від 12.12.2017, №17 від 18.12.2017, №16 від 20.12.2017, №21 від 22.12.2017, №22 від 25.12.2017, №23 від 26.12.2017, №24 від 28.12.2017, №3 від 05.01.2018, №4 від 09.01.2018, №5 від 12.01.2018, №6 від 15.01.2018, №9 від 19.01.2018, №10 від 23.01.2018 (а.с. 111-147).

Усі податкові накладні, виписані на адресу ТОВ "Бізнес Зон" його постачальником ТОВ НМЦ Адоніс та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних після 01 липня 2017 року, а, відтак пройшли моніторинг і є достатньою підставою для формування податкового кредиту та не потребують будь-якого додаткового підтвердження.

При цьому суд вважає помилковими посилання відповідача, на відсутність при проведенні перевірки сертифікатів відповідностей та паспортів заводу-виробника, як на підставу для висновків про відсутність здійснення поставки товару, позаяк відсутність зазначених документів ніяким чином не може вплинути на реальність господарських операцій та правомірність формування податкового кредиту.

Суд зазначає, що укладений між позивачем та його контрагентом договір та додаткова угода №1 від 01.11.2017 до ОСОБА_3 поставки (том 1 а.с. 74) містить положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоди, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже, до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу-виробника товару.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано до матеріалів справи доказів відсутності у позивача первинних документів.

При цьому, додатковим мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про відсутність реальності здійснення господарської операції, є те, що під час проведення перевірки позивачем не було надано ревізору-інспектору ряду первинних документів на підтвердження належного зберігання та подальшої реалізації придбаної в ТОВ «НМЦ Адоніс» продукції (яйця курячі в асортименті).

При цьому, під час розгляду справи відповідні висновки податкового органу було спростовано наявними в матеріалах справи доказами.

Так, з метою зберігання придбаної в ТОВ «НМЦ Адоніс» товару, між позивачем (Поклажодавець) та ТОВ Автотрейд компані (Зберігач) 01.11.2017 укладено Договір відповідального зберігання №01/11/17-5, предметом якого було приймання на відповідальне зберігання яєць курячих в асортименті у кількості, що не перевищує 20000000,00 (двадцяти мільйонів) штук. Передача продукції на зберігання згідно умов ОСОБА_3 та повернення її зі зберігання здійснюється окремими партіями згідно Актів передачі-прийому продукції (п. 1.1 ОСОБА_3).

Також п. 2.2. ОСОБА_3 відповідального зберігання передбачено, що нарахування та оплата здійснюється по завершенню дії цього договору за весь період перебування Продукції на зберіганні в безготівковій формі. Одночасно п. 7.1. ОСОБА_3 передбачено, що Договір діє до 30 червня 2018 року або до моменту передачі продукції Поклажодавцю.

Факт зберігання продукції товару за вищезазначеним договором, підтверджується наступними первинними документами, дослідженими судом:

- актами прийому-передачі до ОСОБА_3 відповідального зберігання №01/11/17-5 від 01.11.2017 (том 1 а.с. 163-191);

- актами надання послуг (том 1 а.с. 192-193);

- податковими накладними №32 від 08.06.2018, №145 від 31.05.2018 (том 1 а.с. 194-196).

Оплата за надані послуги зберігання підтверджується доданими до матеріалів справи платіжним дорученням №29 від 24.07.2018, випискою по рахунку ТОВ "Бізнес Зон" від 24.07.2018 , карткою рахунком №631 від 16.05.2018, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №631 від 16.05.2018 (том 1 а.с. 198-201).

Також, 01.10.2016 між позивачем (Орендар) та ОСОБА_5 було укладено Договір оренди №01/07, предметом якого було приймання в строкове користування нежитлове приміщення, площею 50 кв.м., за адресою: м. Вінниця, вул.. Київська, буд. 78.

Згідно пункту 1.2 вказаного ОСОБА_3 приміщення, що орендується надається Орендарю для використання як складського приміщення для зберігання товарно-матеріальних цінностей. Передача - приймання об'єкта здійснюється на підставі відповідного Акту прийому-передачі двосторонньою комісією, яка формується Сторонами з їх уповноважених представників (п. 2.1 ОСОБА_3).

Вказане приміщення взято позивачам в оренду строком на 1 рік, про що свідчить п. 3.1 ОСОБА_3.

Пунктами 4.1 визначено, що розмір орендної плати становить 1600,00 грн. в місяць, яка сплачується до 5 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Використання позивачем вказаного приміщення у своїй господарській діяльності підтверджується відповідним наступними первинними документами, а саме: Актами прийому-передачі від 01.10.2016 та від 17.04.2018 до ОСОБА_3 оренди №01/07 від 01.10.2016 (том 1 а.с. 208-209); Актами надання послуг №4 від 31.03.2017, №5 від 30.06.2017, №6 від 30.09.2017, №4 від 31.12.2017, №1 від 31.03.2018, №2 від 17.04.2018 (а.с. 208-214).

Оплата отриманих послуг за ОСОБА_3 оренди підтверджується платіжними дорученнями №573 від 18.01.2017, №586 від 09.03.2017, №645 від 23.06.2017, №660 від 19.07.2017, №669 від 22.08.2017, №699 від 25.09.2017, №730 від 31.10.2017, №779 від 28.12.2017, №797 від 29.01.2018, №816 від 28.02.2018, №634 від 27.04.2018, №620 від 25.05.2018, №848 від 16.04.2018, №852 від 19.04.2018 (том 1 а.с. 215-228).

Отже, зважаючи на вищезазначені ОСОБА_3 зберігання та оренди укладені позивачем із контрагентами, а також беручи до уваги документальне підтвердження отримання за вказаними договорами послуг, їх належну оплату, свідчить, що в чинені на їх виконання операції були реальними та спрямованими на отримання прибутку.

Таким чином акти виконаних робіт були та податкові накладні до них були складені по закінченню дії договору, а саме з моменту передачі товарів ТОВ БІЗНЕС ЗОН , а точніше з моменту вивезення і знищення яєць, що перебували на відповідальному зберіганні

Слід також зазначити, що частина придбаного позивачем за ОСОБА_3 №01/1-17 від 01.11.2017 товару останнім була реалізована на виконання ОСОБА_3 поставки №14/04/3-18 від 17.04.2018 укладеного з ТОВ Міратеч Компані (том 1 а с.229-232), ОСОБА_3 поставки №17/04/4-18 від 17.04.2018 укладеного з ТОВ Оптімал Компані , ОСОБА_3 поставки №03/05/9-18 від 03.05.2018 укладеного з ТОВ Делівері Детек , ОСОБА_3 поставки №03/05/4-18 від 03.05.2018 укладеного з ТОВ Менпауер-УКР , ОСОБА_3 поставки №03/05/5-18 від 03.05.2018 укладеного з ТОВ Сіті груп компані , ОСОБА_3 поставки №03/05/2-18 від 03.05.2018 укладеного з ТОВ Габело , ОСОБА_3 поставки №03/05/1-18 від 03.05.2018 укладеного з ТОВ Фелдер .

Реалізація поставленого контрагентам позивача товару підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: видатковими накладними №21 від 17.04.2018, №20 від 17.04.2018, №19 від 17.04.2018, №22 від 17.04.2018, №27 від 03.05.2018, №29 від 03.05.2018, №30 від 03.05.2018, №225 від 03.05.2018, № 226 від 03.05.2018; податковими накладними №3 від 17.04.2018, №2 від 17.04.2018, №1 від 17.04.2018, №4 від 17.04.2018, №3 від 03.05.2018, №24 від 03.05.2018, №25 від 03.05.2018, №22 від 03.05.2018, №21 від 03.05.2018; квитанціями про реєстрацію податкових накладних від 18.04.2018, від 18.04.2018, від 18.04.2018, від 18.04.2018, від 03.05.2018, від 03.05.2018, від 03.05.2018, від 04.05.2018, від 04.05.2018, відповідно (том 1 а.с. 202-250, том 2 1-39).

Отже наведеними вище первинними документами беззаперечно підтверджується факт реалізації частини придбаного у ТОВ НМЦ АДОНІС товару, що також не заперечується й матеріалами акту перевірки. Однак з огляду на те, що відповідна реалізація відбулась поза межами перевіряє мого періоду відповідачем відповідні обставини не були взяті до уваги при формуванні викладених в акті перевірки висновків, що судом оцінюється критично.

Крім того, під час розгляду справи судом було встановлено, що інша частина придбаного в ТОВ НМЦ АДОНІС товару була знищена, на підтвердження чого стороною позивача до матеріалів справи було надано:

- Накази по ТОВ Бізнес Зон Про проведенні інвентаризації №4-ін від 15.05.2018, №25-3 від 16.05.2018, №26-3 від 01.06.2016, згідно яких призначено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей;

- акти про списання товарів №21 від 16.05.2018, № 22 від 16.05.2018, № 23 від 17.05.2018, № 24 від 17.05.2018, №25 від 17.05.2018, №26 від 18.05.2018, №27 від 18.05.2018, №28 від 21.05.2018, №9 від 21.05.2018, №10 від 22.05.2018, №11 від 22.05.2018, №12 від 23.05.2018, №13 від 23.05.2018, №14 від 24.05.2018, №15 від 24.05.2018, №16 від 25.05.2018, №17 від 25.05.2018, №18 від 29.05.2018, №19 від 29.05.2018, №920 від 30.05.2018, №21 від 30.05.2018, №22 від 31.05.2018, №23 від 04.06.2018, №24 від 01.06.2018, №26 від 31.05.2018, №27 від 04.06.2018, №28 від 05.06.2018, №30 від 06.06.2018, №31 від 07.06.2018, №35 від 07.06.2018, №34 від 08.06.2018, №32 від 08.06.2018;

- податкові накладні N227 від 16.05.2018, N250 від 16.05.2018, N228 від 16.05.2018, N229 від 17.05.2018, N230 від 17.05.2018, N231 від 17.05.2018, N232 від 18.05.2018, N234 від 21.05.2018, N235 від 21.05.2018, N233 від 18.05.2018, №36 від 22.05.2018, №37 від 22.05.2018, №38 від 23.05.2018, N939 від 23.05.2018, №40 від 24.05.2018, №41 від 24.05.2018, N942 від 25.05.2018, N943 від 22.05.2018, №44 від 29.05.2018, №45 від 29.05.2018, N946 від 30.05.2018, N947 від 30.05.2018, N948 від 31.05.2018, N920 від 04.06.2018, №8 від 01.06.2018, N951 від 31.05.2018, №11 від 04.06.2018, №21 від 05.06.2018, №23 від 06.06.2018, №25 від 07.06.2018, №28 від 08.06.2018, №26 від 07.06.2018, №27 від 08.06.2018;

- квитанції про реєстрацію вказаних податкових накладних (том 2 а.с. 43-140).

Більш того, на підтвердження факту списання придбаного в ТОВ НМЦ АДОНІС товару позивачем до матеріалів справи також надано Договір №з.к./801 поставки талонів з прийому та захоронення перероблених (оброблених) побутових відходів від 01.05.2018, що був укладений позивачем (Покупець) з комунальним унітарним підприємством Ековін (Продавець), предметом якого є придбання талонів на право вивозу та захоронення перероблених (оброблених) побутових відходів, накопичених у Покупця, на міський полігон побутових відходів на умовах цього ОСОБА_3 (том 2 а.с. 141-142). На підтвердження виконання умов вказаного ОСОБА_3 позивачем надано видаткову накладну №РН-0000258 від 16.05.2018, податкову накладну №969 від 16.05.2018, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №7 від 08.06.2018, платіжне доручення №884 від 31.05.2018, талони замовника на право вивозу ТПВ на міський полігон в кількості 70-т штук (том 2 а.с.143-154)

Доставка товару, який підлягав знищенню доставлявся на відповідний полігон силами ТОВ Автогаз на виконання укладеного з позивачем ОСОБА_3 №03-05 від 03.05.2018, за яким ТОВ Автогаз , як перевізник, зобов'язувався доставити ()перевезти) автомобільним транспортом довірений йому замовником (відправником) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі , замовник в свою чергу зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу плату, попередньо погоджену між сторонами (том 2 а.с. 155-156).

Факт здійснення перевезення вантажу на виконання вказаного договору підтверджується наступними первинними документами, а саме: актами надання послуг №30 від 16.05.2018, №31 від 17.05.2018, №932 від 18.05.2018, №33 від 21.05.2018, №34 від 22.05.2018, №35 від 23.05.2018, №36 від 24.05.2018, №37 від 25.05.2018, №38 від 29.05.2018, №39 від 30.05.2018, №40 від 31.05.2018, №41 від 01.06.2018, №42 від 05.06.2018, №43 від 04.06.2018, №44 від 06.06.2018, №45 від 07.06.2018, №46 від 08.06.2018, податковими накладними №95 від 16.05.2018, №6 від 17.05.2018, №7 від 18.05.2018, №8 від 21.05.2018, №9 від 22.05.2018, №10 від 23.05.2018, №11 від 24.05.2018, №912 від 25.05.2018, №13 від 29.05.2018, №14 від 30.05.2018, №15 від 31.05.2018, №2 від 01.06.2018, №5 від 05.06.2018, №3 від 04.06.2018, №26 від 06.06.2018, №27 від 07.06.2018, №28 від 08.06.2018, витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №26 від 07.06.2018, №28 від 11.06.2018, платіжними дорученнями №2951 від 03.08.2018, №2961 від 08.08.2018 (том 2 а.с. 157-194).

Таким чином, вищенаведеними первинними документами, які також були надані уповноваженим представникам податкового органу під час проведення відповідної позапланової перевірки, беззаперечно підтверджується не тільки зазначені представником позивача обставини придбання ТОВ "Бізнес Зон" товару, але й подальше його зберігання та реалізація (часткова утилізація).

При цьому суд враховано наведені в акті перевірки посилання податкового органу на недотримання позивачем строків зберігання придбаної продукції, однак оцінює їх критично позаяк відповідні обставини, за наявності вищезазначених первинних документів, жодним чином не спростовують самого факту придбання в ТОВ НМЦ АДОНІС за ОСОБА_3 поставки №01/1-17 від 01.11.2017 відповідних товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, з приводу інших зауважень до обставин зберігання та реалізації придбаної позивачем продукції за вказаним ОСОБА_3 поставки суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до висновку Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України (рішення від 18 липня 2006 року), - *кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен з таких аргументів заявника.

Водночас, у пункті 23 цього рішення, Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини суд не зобов`язаний детально вивчати всі аргументи, на які посилається позивач, якщо такі аргументи не стосуються предмету спору.

Проте, оцінивши перелічені первинні документи, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті судом документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договорам, податковим, видатковим накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Судовим розглядом не встановлено жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином .

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на висновках - припущеннях щодо безтоварності угоди.

Проте, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно п. п. п. а) п. п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п. п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України визначено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Тобто, виходячи з вищенаведеного видані позивачу податкові накладні його контрагентом, це і є перша подія, і яка підтверджує факт придбання товару (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від ТОВ «НМЦ Адоніс» податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

На підставі викладеного вище, правочини між позивачем та його контрагентом підтверджено належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами і вони жодним чином не суперечать вимогам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а тому висновки відповідача, щодо зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Таким чином, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом контрагента у господарській операції.

Також слід зазначити, що згідно п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховано, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_6 Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Так, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування власної позиції, а судом при виконанні вимог ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Таким чином, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 23.07.2018 за №0007161415 та за № НОМЕР_1 прийняті з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому є протиправними та такими, що підлягає скасуванню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області №0007161415 від 23.07.2018 та № НОМЕР_1 від 23.07.2018, що були прийняті відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Зон".

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Зон" судові витрати в розмірі 88140,51 грн. (вісімдесят вісім тисяч сто сорок гривень 51 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Зон" (вул. Келецька, 54Д, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 39294786);

Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 39402165).

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 22.12.2018

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна