Ухвала

від 19.12.2018 по справі 0240/3751/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

19 грудня 2018 р. Справа № 0240/3751/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши письмово у підготовчому провадженні клопотання про закриття провадження по справі за позовом: за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Еталон" (23332, Вінницька область, Тиврівський район, с. Тростянець, вул. Жовтнева, 60) до Тиврівської районної державної адміністрації (23300, Вінницька область, Тиврівський район, смт. Тиврів, вул. Тиверська, 32); треті особи на стороні відповідача: ТОВ "Зарванецьке" (23310, Вінницька область, Тиврівський район, м. Гнівань, вул. Соборна, 88 А); ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Еталон" (23332, Вінницька область, Тиврівський район, с. Тростянець, вул. Жовтнева, 60) до Тиврівської районної державної адміністрації; треті особи на стороні відповідача: ТОВ "Зарванецьке"; ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.10.2018 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.11.2018.

Учасники справи в підготовче засідання не прибули.

15.11.2018 на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату.

21.11.2018 року на адресу суду від сторони відповідача надійшов відзив в якому останній зазначив, що провадження у справі №0240/3751/18-а відповідно до положень ст. 238 КАС України та враховуючи роз'яснення Верховного Суду щодо визначення юрисдикції такої категорії справ слід закрити.

З аналогічним клопотанням звернувся директор ТОВ "Зарванецьке" (вх. №51056).

15.11.2018 та 05.12.2018 представником позивача направлено до суду відповіді на відзиви за змістом яких сторона позивача заперечує щодо закриття провадження, оскільки вважає, що предметом перевірки в цій справі є виключно дотримання державним реєстратором як суб"єктом владних повноважень управлінських функцій, покладених на нього законом.

В судове засідання, що призначено на 19.12.2018, учасники справи не з"явились.

18.12.2018 представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує.

19.12.2018 з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження звернувся директор ТОВ "Зарванецьке", в якому зазначено, що підтримує письмові пояснення щодо закриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані клопотання щодо підстав для закриття провадження, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до положень статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Згідно матеріалів справи та обґрунтування адміністративного позову, державним реєстратором Тиврівської районної державної адміністрації здійснено державну реєстрацію права оренди за ТОВ "Зарванецьке" на земельну ділянку за кадастровим №0524580800:01:005:0184. Однак, на вказану земельну ділянку попередньо було укладено договір оренди між позивачем та її власником строком на 49 років.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтею 5 ЗК України передбачено, що земельне законодавство базується, в тому числі, на принципі забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Згідно 80 ЗК України установлено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності та держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Частиною другою статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.

Отже, як видно із процитованих вище норм, відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Відтак, спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права особи, в тому рахунку і право оренди, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, в тому числі у випадку, якщо до порушення такого права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 1, 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Позов, предметом якого є перевірка правильності та належності спірної земельної ділянки на праві власності іншій особі, а також формування волі однієї зі сторін стосовно визнання відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, як видно спірні правовідносини пов'язані з умовами цивільно-правової угоди, відтак цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Суд окремо акцентує увагу на тому, що скасування рішень державного реєстратора з проведення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності та права оренди вплинуть на майнові права третіх осіб. Тому спірні правовідносини, пов'язані з порушенням прав третіх осіб на розпорядження і користування земельною ділянкою підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати ВС, викладеним у постановах від 4 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 804/1001/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

Водночас такий висновок Великої Палати ВС відрізняється від висновку, викладеного в постановах від 4 квітня 2018 року у справах №817/567/16 та №826/9928/15, від 10 квітня 2018 року у справі №808/8972/15, від 16 травня 2018 року у справі № 826/4460/17, від 23 травня 2018 року у справі № 815/4618/16, від 5 червня 2018 року у справі № 804/20728/14, від 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16, від 13 червня 2018 року у справах № 820/2675/17 та №803/1125/17. У всіх наведених справах Велика Палата ВС дійшла висновку про те, що розгляд позовних вимог особи (яка не була заявником щодо реєстраційних дій) до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у відповідному державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки державний реєстратор істотно порушив процедуру реєстрації. А тому спірні відносини мають публічно-правовий характер.

Велика Палата ВС відступила від свого висновку та вказала у постанові по справі №823/2042/16, що скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дає змоги остаточно вирішити спір між цими особами.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і вимоги про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за укладеним договором між власником земельної ділянки та третьою особою також.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з &?і;…&g ; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &lp;…&gs;". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

За таких обставин, беручи до уваги, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, що не належить до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 1 ст. 239 КАС України визначено, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку щодо неналежності розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим, провадження по даній справі підлягає закриттю. При цьому, суд роз'яснює позивачу, що даний спір підлягає вирішенню у порядку господарської юрисдикції.

Одночасно, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що в силу ч. 2 ст. 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відтак, сплачена сума судового збору підлягає поверненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 229,238, 241-245, 248, 256, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача - задовольнити.

Провадження у справі №0240/3751/18-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Еталон" до Тиврівської районної державної адміністрації; треті особи на стороні відповідача: ТОВ "Зарванецьке"; ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Повернути з бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Еталон" (23332, Вінницька область, Тиврівський район, с. Тростянець, вул. Жовтнева, 60, ЄДРПОУ 34020957) сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 1762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні згідно платіжного доручення №7144 від 19.10.2018.

Роз"яснити позивачу, що така категорія спорів віднесена до юрисдикції господарського суду за правилами господарського судочинства.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя/підпис/ Дмитришена Руслана Миколаївна

Копія вірна.

Суддя:

Секретар: