Рішення

від 22.12.2018 по справі 200/12142/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2018 р. Справа№200/12142/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача шахта ім. М.Горького виробничого об'єднання "Донецьквугілля" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85483, Донецька область, м.Селидове, вул. Героїв праці, 6), в якому просить:

- рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 17 серпня 2018 року щодо відмови у призначені мені - ОСОБА_1 пільгової пенсії відповідно до п. 1 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визнати незаконним та скасувати;

- зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати мені - ОСОБА_1 до пільгового підземного стажу за Списком №1 періоди з 18 січня 1986 року по 29 квітня 1986 року, з 10 вересня 1988 року по 05 серпня 1989 року, з 19 жовтня 1990 року по 25 березня 1993 року, з 07 листопада 1993 року по 31 січня 1994 року на посаді "машиніста електровоза підземного" в Шахті ім. М.Горького Виробничого об'єднання "Донецьквугілля", з 24 серпня 1989 року по 18 жовтня 1990 року на посаді "гірничого монтажника" в Управлінні по монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання Донецького виробничого об'єднання з видобутку вугілля у зв'язку із відсутністю довідки пільгового характеру а також з 07 травня 1986 року по 12 червня 1988 року - період служби в лавах Радянської армії та з 01 вересня 1982 року по 11 січня 1986 року навчання у Міському ПТУ №62 за професією "машиніст електровозу підземний";

- зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати мені - ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 18 серпня 1997 року по 25 жовтня 1999 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Донметалкомплекс";

- зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити та виплачувати мені - ОСОБА_1 пільгову пенсії відповідно до п. 1 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Список №1);

- заборонити Селидовському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Донецької області застосовувати при призначені та виплаті пенсії Постанову Кабінету Міністрів України № 649 від 22 серпня 2018 року.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що при вирішенні питання щодо призначення пенсії відповідачем протиправно не враховано спірні періоди роботи позивача, оскільки, основним документом, що підтверджує спеціальний стаж, є трудова книжка рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії є протиправним.

Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечував, мотиви незгоди виклав в адресованому суду відзиві на позов. За змістом відзиву відповідач вважає рішення про відмову в призначенні пенсії за віком обґрунтованим та таким, що відповідає приписам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 26.11.2018 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін).

Ухвалою суду від 22.12.2018 року відмовлено у задоволенні заяви Селидовського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою від 24.04.2018 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " (Список №1).

Рішенням Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 17.05.2018 року в призначенні такої пенсії відмовлено, оскільки на час звернення позивач не мав необхідного пільгового стажу.

Відповідачем до пільгового стажу не зараховано:

- період навчання позивача в ГПТУ № 62 з 01.09.1982 року по 10.01.1986 року, оскільки після навчання заявником не підтверджується робота за набутою професією;

- період проходження строкової військової служби позивача з 07.05.1986 року по 12.06.1988 року, оскільки на час призову на військову службу заявником підтверджується періоди роботи за професією, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах;

- періоди роботи позивача на підприємстві Шахта ім. М. Горького в/о Донецьквугілля з 18.01.1986 року по 29.04.1986 року, з 10.09.1988 року по 05.08.1989 року, оскільки не надано пільгові довідки;

- періоди роботи позивача на підприємстві Шахта ім. М. Горького в/о Донецьквугілля з 19.10.1990 року по 25.03.1993 року, з 07.11.1993 року по 31.01.1994 року, оскільки не надані пільгові довідки та наказі про атестацію робочих місць ;

- періоди роботи позивача з 24.08.1989 року по 18.10.1990 року, оскільки не надана пільгова довідка про роботу на підприємстві УМДО.

До страхового стажу не зараховано період роботи з 18.08.1997 року по 25.10.1999 року на підприємстві ТОВ Донметалокомплекс , оскільки запис не завірено печаткою.

Судом також встановлено, що відповідно до записів, що містяться в трудовій книжці позивача, останній:

- навчався з 01 вересня 1982 року по 10 січня 1986 року у Міському ПТУ №62 за професією машиніст електровозу підземний ;

- працював з 18 січня 1986 року по 29 квітня 1986 року на посаді "машиніста електровоза підземного з повним робочим днем в шахті" в шахті ім. М.Горького ВО Донецьквугілля ;

- проходив службу з 07 травня 1986 року по 12 червня 1988 року - в лавах Радянської армії;

- працював з 10 вересня 1988 року по 05 серпня 1989 року на посаді "машиніста електровоза підземного з повним робочим днем в шахті" в шахті ім. М.Горького ВО Донецьквугілля ;

- працював з 24 серпня 1989 року по 18 жовтня 1990 року на посаді "гірничого монтажника з повним робочим днем в шахті" в Управлінні по монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання Донецького виробничого об'єднання з видобутку вугілля;

- працював з 19 жовтня 1990 року по 25 березня 1993 року на посаді "машиніста електровоза підземного з повним робочим днем в шахті" в шахті ім. М.Горького ВО Донецьквугілля ;

- працював з 07 листопада 1993 року по 31 січня 1994 року року на посаді "машиніста електровоза підземного з повним робочим днем в шахті" в шахті ім..М.Горького ВО Донецьквугілля .

На підприємстві проводилася атестація робочого місця, що підтверджується наказами підприємства від 27.03.1995 року № 191, 27.11.1997 року №167/к.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Згідно з ч. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 вказаного Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року.

Таким чином необхідними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є зайнятість особи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, які затверджені Кабінетом Міністрів України, така зайнятість повний робочий день, наявність атестації робочих місць та наявність відповідного страхового стажу, в тому числі на зазначених роботах.

Орган Пенсійного фонду України не заперечує, що посади, які займав позивач протягом спірного періоду, належать до відповідного списку №1.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно зі ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Орган Пенсійного фонду України відмовив в призначенні позивачу пенсії посилаючись на те, що на час звернення позивач не мав необхідного пільгового стажу роботи.

Такий висновок зроблений, зокрема, у зв'язку з не наданням уточнюючих довідок за період роботи з 18.01.1986 року по 29.04.1986 року, з 10.09.1988 року по 05.08.1989 року, з 19.10.1990 року по 25.03.1993 року, з 07.11.1993 року по 31.01.1994 року, з 24.08.1989 року по 18.10.1990 року.

Між тим, з самої назви та безпосередньо з п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає лише при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Проте, в трудовій книжці позивача чітко зазначені відомості щодо характеру виконуваної роботи позивача у відповідний період на посаді, що віднесена до списку №1.

У зв'язку з наведеним орган Пенсійного фонду України неправомірно не зарахував періоди роботи позивача з 18.01.1986 року по 29.04.1986 року, з 10.09.1988 року по 05.08.1989 року, з 19.10.1990 року по 25.03.1993 року, з 07.11.1993 року по 31.01.1994 року, з 24.08.1989 року по 18.10.1990 року до пільгового стажу, посилаючись на відсутність уточнюючої довідки.

Стосовно періоду навчання позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України Про професійно-технічну освіту час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 січня 1986 року позивач закінчив Міське Професійно-Технічному училище №62 м. Донецька за професією машиніст електровозу підземний , та 18 січня 1986 року був прийнятий на посаду машиніста електровозу підземного з повним робочим днем в шахті третього розряду в шахту ім. М.Горького Виробничого об'єднання Донецьквугілля , про що в трудовій книжці позивача міститься відповідний запис.

В спірному рішенні зазначено, що період навчання позивача в ГПТУ № 62 з 01.09.1982 року по 10.01.1986 року не зараховано до його пільгового стажу оскільки після навчання заявником не підтверджується робота за набутою професією.

Раніше суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано для пільгового стажу позивача період його роботи з 18.01.1986 року по 29.04.1986 року, зважаючи на наведене суд дійшов висновку, що період навчання позивача також протиправно не зараховано до його пільгового стажу.

Щодо зарахування до пільгового стажу позивача військової служби в лавах Радянської Армії.

Відповідно до п.п. "к" п. 109 розділу VIII постанови Ради міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах; служба у військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВД, НКГБ, МГБ, Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік; служба в органах міліції, перебування військовослужбовця в полоні зараховується до стажу роботи в встановленому порядку.

Частиною 3 п. 109 розділу VIII постанови Ради міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року передбачено, що при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (Підпункти "а" і "б" пункту 16), і пенсій у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості [підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "к" і "л", прирівнюються за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даного періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Період проходження позивачем військової служби в лавах Радянської Армії з 07.05.1986 року по 12.06.1988 року не зараховано до пільгового стажу роботи, що слідувала після її проходження, а саме за спеціальністю машиніста електровозу підземного з повним робочим днем під землею у Шахті ім. М.Горького ВО Донецьквугілля .

Відповідно до запису трудової книжки серія БТ-ІІ № 1166319 з 07.05.1986 року по 12.06.1988 року позивач перебував у лавах Збройних сил СРСР, а з 10.09.1988 року був прийнятий машиніста електровозу підземного з повним робочим днем під землею у Шахті ім. М.Горького ВО Донецьквугілля .

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Конституційний суд України в своєму рішенні № І-рп/99 від 09.02.1999 року зазначив, що положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Таким чином, в період військової служби позивача діяла постанова Ради міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року, яка надавала право особи на зарахування періоду військової служби у лавах Збройних сил СРСР до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Слід також зауважити, що рішенням ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" визначено концепцію якості закону зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

В зв'язку з чим, період служби позивача в лавах збройних сил СРСР з 07.05.1986 року підлягає зарахуванню до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду, а саме до пільгового стажу по професії гірничий робітник з повним робочим днем у шахті.

Стосовно не зарахування періодів роботи позивача на підприємстві Шахта ім. М.Горького в/о Донецьквугілля з 19.10.1990 року по 25.03.1993 року, з 07.11.1993 року по 31.01.1994 року, у зв'язку з відсутністю, зокрема, наказів про атестацію робочих місць, суд зазначає наступне.

Атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров'я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

За приписами п.п. 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Частиною 2 п. 4 цього Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Таким чином, законодавцем покладено обов'язок своєчасного та якісного проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому не проведення або не своєчасне та неякісне проведення з вини керівників підприємств атестації не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Згідно з положеннями Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Відмовляючи в зарахуванні до пільгового стажу зазначених спірних періодів роботи, пенсійний орган керувався тим, позивачем не надано копій наказів по підприємству про проведення атестацій робочих місць.

Згідно копій наказів по підприємству атестація робочого місця ОСОБА_1 проводилась 27.03.1995 року (наказ № 191) та 27.11.1997 року (наказ №167/к).

Враховуючи, що до проведення чергової атестації позивач працював на посаді, пільговий характер роботи на якій в підтвердився проведеною атестацією та продовжив обіймати цю посаду після проведення атестації, суд приходить до висновку, що спірні періоди підлягають зарахуванню до пільгового стажу та врахуванню для визначення розміру пенсії, оскільки якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п. 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 року в справі № 21-307а14.

Спірний період роботи позивача з 18 серпня 1997 року по 25 жовтня 1999 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Донметалкомплекс" відповідачем не зарахований до страхового стажу позивача через те, що запис про роботу не завірено відтиском печатки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Стосовно вимоги позивача заборонити Селидовському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Донецької області застосовувати при призначені та виплаті пенсії Постанову Кабінету Міністрів України № 649 від 22 серпня 2018 року, суд зазначає наступне.

Для захисту права суду необхідний факт його порушення, а чи відбудеться це у майбутньому - невідомо.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Позивач просить захистити його права, шляхом заборони відповідачу застосовувати у майбутньому Постанову Кабінету Міністрів України № 649 від 22 серпня 2018 року.

Проте, суд зазначає, що позовні вимоги про необхідність захисту прав позивача від їх порушення в майбутньому не можуть бути задоволені на тій підставі, що захисту підлягає лише право, порушення якого відбулось.

Такої ж позиції дотримується Верховний суд України у своїй постанові № 6-951цс16, в якій зазначив, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, що прямо визначається спеціальним законом. Також вимога заборонити органу управління вчиняти певні дії в майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту підлягає тільки порушене право.

Частиною 2 ст. 2 КАС України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності дій під час розгляду питання про наявність страхового та пільгового стажу та здійснення перерахунку пенсії позивачу.

Оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий та пільговий стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву з врахуванням вищенаведених обставин.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог яке полягає у визнанні незаконним та скасуванні рішення відповідача та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.

В той же час, оскільки права позивача порушені, і прийняття рішення на користь позивача, в тому числі зарахування періодів роботи до пільгового стажу належить до дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, що решта позовних вимог підлягає задоволенню шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень повторно вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні (ч. 4 ст. 245 КАС України).

Ухвалою суду від 26.11.2018 року задоволено клопотання позивача та відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки сплату судового збору, що підлягав оплаті відповідно до положень цього Кодексу, відстрочено до ухвалення судового рішення у справі, і судовий збір не оплачено, тому відповідно до наведених вимог процесуального законодавства при частковому задоволенні позову такий судовий збір підлягає стягненню в дохід державного бюджету з кожної сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За нормами ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 263 КАС України суд розглядає справи у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1, АДРЕСА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 41247274, юридична адреса: Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача шахта ім. М.Горького виробничого об'єднання "Донецьквугілля" (код ЄДРПОУ 00174639, адреса: 83102, м. Донецьк, вул. Стадіонна, 2) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 17 серпня 2018 року щодо відмови у призначені мені - ОСОБА_1 пільгової пенсії відповідно до п. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.04.2018 року №1940 про призначення пенсії за віком відповідно до п. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 41247274, юридична адреса: Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6) судовий збір у розмірі 469,87 грн. на користь Державного бюджету України.

Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1, АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 234,93 грн. на користь Державного бюджету України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.12.2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Загацька Т. В.