Рішення

від 13.12.2018 по справі 826/13811/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 грудня 2018 року № 826/13811/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Скидан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Діджімедіа" до проГоловного управління ДФС в м. Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача - ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджімедіа" (далі - ТОВ "Діджімедіа") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС) від 14.06.2016 №0009351404.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки відповідача, на яких ґрунтується оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджімедіа" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в м. Києві від 14.06.2016 № 0009651404.

Постановою Верховного Суду від 11.09.2018 касаційну скаргу задоволено частково, скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018, справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2018 адміністративну справу № 826/13811/16 передано на розгляд судді Катющенку В.П.

Ухвалою суду від 07.11.2018 адміністративну справу № 826/13811/16 прийнято до провадження судді Катющенка В.П. та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судове засідання на 13.12.2018.

04.12.2018 представник відповідача М. Борозна подав до суду відзив на адміністративний позов, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Звернув увагу, що позивачем не спростовано відсутність у його контрагента основних фондів, кваліфікованих працівників для надання обумовлених договором послуг, що свідчить про нереальність спірних господарських операцій.

Представник позивача у судовому засіданні 04.12.2018 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.12.2018 заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

У період з 01.10.2015 по 31.10.2018 посадовими особами ГУ ДФС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Діджімедіа" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з постачальником ТОВ "Архітектура стилю" за період з 01.10.2015 по 31.10.2015, за результатом якої складено акт від 23.05.2016 № 101/26-15-14-04-05/37924243 (том 1 а.с. 38-41).

В акті перевірки зафіксовано порушення ТОВ "Діджімедіа" пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за жовтень 2015 року на загальну суму 163302,00 грн.

На підставі виявлених порушень 14.06.2016 ГУ ДФС було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009351404, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 204128,00 грн, у тому числі: 163302,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 40826,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Верховний Суд, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, зазначив, що судами не надана належна оцінка відповідності цих документів вимогам Закону України від 16.07.1999 № 996-14 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме, чи утримують вони обов'язкові реквізити, дату складання, зміст та обсяг господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Всі наявні в матеріалах справи первинні документи у вигляді світлокопій, не є оригіналами або належним чином засвідченими копіями, що вказує на порушення судами попередніх інстанцій правил оцінки належності та допустимості доказів в розумінні пункту першого частини другої статті 72, частини першої та другої статті 73 та частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також Верховний Суд зазначив, що судами попередніх інстанцій не досліджувались та не оцінені податкові накладні, на підставі яких Товариством сформований податковий кредит, в матеріалах справи вони відсутні, що є неприйнятним з огляду на принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, адже за положеннями абзацу першого пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини п'ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

З урахуванням наведеного, судом з'ясовано наступне.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що єдиною підставою для невизнання відповідачем податкового кредиту, сформованого позивачем за результатами господарських операцій з ТОВ "Архітектура стилю", став висновок контролюючого органу, що контрагент позивача здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

При чому, наведений висновок контролюючого органу обґрунтований виключно аналізом податкової звітності ТОВ "Архітектура стилю".

Так, у акті перевірки контролюючий орган зазначив, що ТОВ "Архітектура стилю" взято на податковий облік у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві; стан платника "0" - платник податків за основним місцем обліку; основний вид діяльності - 73.11-рекламні агентства; свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Архітектура стилю" від 15.05.2015 № 200219511 діюче.

Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого з внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів за жовтень 2015 не подано. Відповідно до звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування (форма Д4) за вересень 2015 pоку, прийнятого 20.10.2015 за № 1523113669, працювало у штаті - 6 осіб, працювало за цивільно-правовими договорами - 0 осіб; загальна сума нарахованої зарплати 8268,00 грн.

Згідно до фінансового звіту суб'єкта господарювання за 2015 рік вартість основних становить 0,00 грн. Відповідно до Додатку AM до декларації з податку на прибуток за 2015 рік на початок звітного періоду балансова вартість основних засобів становить 355150,00 грн, на кінець періоду не зазначено.

В ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ "Архітектура стилю" до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС та у зв'язку з не поданням балансу підприємства встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Також зазначено, що ТОВ "Архітектура стилю" у перевіряємому періоді виконувало різноманітний комплекс послуг, а саме: транспортні послуги, організація перевезень та заходів та інше та реалізувало велику кількість товарів. Номенклатура та обсяг реалізованих товарів (послуг) свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об'єму господарської діяльності наявними трудовими ресурсами без наявності допоміжних послуг, таких, як транспортування, зберігання, друкування, оформлення тощо та без залучення субпідрядних організацій.

Вказані обставини, на думку контролюючого органу, свідчать про те, що ТОВ "Архітектура стилю" використовувалось з метою прикриття незаконної діяльності.

У акті перевірки контролюючий орган також дослідив взаємовідносини ТОВ "Архітектура стилю" та ТОВ "Мережа інвест буд" та дійшов висновку, що ТОВ "Мережа інвест буд" не маючи виробничих потужностей, здійснювало надання рекламних послуг та декларувало податкові зобов'язання, які не відповідають основному виду діяльності.

Сукупний аналіз наведеного та аналіз звітності з податку на додану вартість ТОВ "Діджімедіа" та зареєстрованих податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, став підставою для висновку про маніпулювання даними податкової звітності шляхом формування штучного схемного кредиту без реального здійснення господарських операцій між ТОВ "Діджімедіа" з контрагентом-постачальником ТОВ "Архітектура стилю".

На переконання суду, наведені доводи контролюючого органу не можуть бути підставою невизнання задекларованого позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ "Архітектура стилю", з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (надалі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

ввезення товарів на митну територію України;

вивезення товарів за межі митної території України;

постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що для формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Перевіряючи дотримання позивачем установлених законом підстав для формування податкового кредиту у перевіреному періоді, судом встановлено наступне.

02.10.2015 ТОВ "Діджімедіа" (Замовник) та ТОВ "Архітектура стилю" (Виконавець) уклали договір про надання рекламних послуг № 12, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання розмістити надані йому рекламні матеріали замовника в об'ємі та на умовах, передбачених цим договором і відповідними додатками до нього, а Замовник зобов'язується оплатити вищевказані послуги. Згідно з умовами цього договору Замовник є рекламодавцем, а Виконавець є розповсюджувачем реклами (том 1 а.с. 91-93).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Замовник передає виконавцю лист-замовлення на розміщення рекламних матеріалів встановленої форми. Після отримання замовлення на розміщення рекламних матеріалів, сторони підписують додаток до цього договору, в якому погоджують істотні умови розміщення рекламних матерів.

Замовник передає рекламні матеріали або готові макети, виготовлені з урахуванням особливостей місця розміщення (пункт 2.3).

Розміщення узгоджених рекламних матеріалів (макетів) здійснюються виконавцем протягом трьох робочих днів з моменту підписання відповідного додатку до Договору (пункт 2.4).

Послуги Виконавця вважаються виконаними після фактичного розміщення рекламних матеріалів (макетів) замовника на погоджених рекламних місцях. Після розміщення рекламних матеріалів відповідно до умов договору сторони підписують акт надання послуг. Замовник протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання акта зобов'язаний повернути виконавцю підписаний акт або направити письмову вмотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення акта протягом вказаного періоду або ненаправлення вмотивованої відмови у зазначений строк акт наданих послуг вважається підписаним Замовником (пункт 2.5).

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 додатку №1 до договору від 02.10.2015 № 12 Замовник доручає Виконавцю здійснити розміщення рекламних матеріалів у вигляді медійної реклами, наданої Замовником на всіх веб-сайтах, що залучені до системи Google AdWords пропорційно в усіх можливих форматах, у період з 02.10.2015 по 31.10.2015 (том 1 а.с. 94).

Згідно підпункту 1.2 вказаного додатку Замовник доручає виконавцю здійснити розміщення рекламних матеріалів клієнтів Замовника, а саме: Ivona bigmir.net на сітілайтах м. Києва форматом 1,2х1.8 у кількості 75 штук протягом жовтня 2015 року.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем до матеріалів справи надано копії листа замовлення, актів приймання-передачі до договору про надання рекламних послуг від 02.10.2015 № 12, актів надання послуг від 30.10.2015 № 3, № 4, рахунків на оплату від 30.10.2015 № 3,4, платіжних доручень, звіт про розміщення сітілайтів за період з 01.10.2015 - 31.10.2015.

Копії перелічених документів завірені належним чином , позаяк були подані позивачем до суду прошитими та скріплені засвідчувальним написом, на якому міститься підпис директора ТОВ "Діджімедіа" та відбиток печатки Товариства (том 1 зворот аркушу справи 179).

Надаючи правову оцінку зазначеним первинним документам, суд виходить з наступного.

За визначенням статті 1 Закону Украйни "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон N 996-XIV):

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно з положеннями статті 3 Закону N 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою вказаної статті Закону N 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за N 168/704 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення N 88).

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.16 Положення № 88 у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналізуючи вище наведені норми законодавства та надаючи оцінку первинним документам, які підтверджують придбання ТОВ "Діджімедіа" послуг з розміщення рекламних матеріалів у ТОВ "Архітектура стилю", суд дійшов висновку, що акти приймання - передачі робіт та акти надання послуг оформлені відповідно до вимог Закону N 996-XIV та Положення N 88, є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Вказані акти містять найменування Замовника та Виконавця, обсяг реалізованих послуг, підписи сторін та відбитки печаток сторін, та дають змогу визначити, які послуги реалізовано, за якою ціною, між якими контрагентами та дають змогу ідентифікувати, які саме рекламні матеріали були розміщені та місця розташування останніх.

Докази того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

При цьому, суд звертає увагу, що усі податкові накладні, а саме: № 127 та № 128 від 30.10.2015, виписані ТОВ "Архітектура стилю" на адресу ТОВ "Діджімедіа", оформлені контрагентом позивача з дотриманням вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України та зареєстровані у встановленому законодавством порядку (аркуш акта перевірки 8 том 1 а.с. 37).

Суд звертає увагу, що акт перевірки не спростовує відображення контрагентом позивача у складі зобов'язань вартості реалізованих послуг, що, у першу чергу свідчить, про добросовісність намірів учасників господарських операцій.

Пунктами 3-5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд констатує, що зміст акта перевірки не відповідає наведеним вимогам, позаяк не містить суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності платника податків, що стало наслідком поверхневих та формальних висновків.

Слід звернути увагу, що відповідачем взагалі не досліджено питання доцільності та економічної вигоди у придбанні послуг у ТОВ "Архітектура стилю".

Суд звертає увагу, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності, не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Дана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17.

Також, на обґрунтування ділової доцільності відповідних взаємовідносин позивачем до матеріалів справи надано копію договору про надання рекламних послуг в мережі Інтернет від 01.02.2012, укладеного між ТОВ "Діджімедіа" (Виконавець) та ТОВ "Діджітал Венчез" (рекламодавець), додаткових угод до вказаного договору, ордеру, акту надання послуг від 31.10.2015 № 1810.

Досліджуючи матеріали справи, суд звертає увагу, що останні не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом - не виявлено.

При вирішенні даної справи суд звертає увагу на статтю 83 ПК України, якою встановлено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Так, податкова інформація може бути підставою для висновку контролюючих органів під час проведення перевірок, поряд з цим, неподання контрагентом звітності не може бути безумовною підставою для висновку про те, що останній здійснює діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням вигоди третім особам.

Суд звертає увагу, що акт перевірки містить суперечливі відомості, а саме: відповідач стверджує, що згідно поданої звітності, у вересні 2015 року у ТОВ "Архітектура стилю" працювало 5 осіб, і згідно додатку АМ до декларації з податку на прибуток за 2015 рік на початок звітного періоду балансова вартість основних засобів ТОВ "Архітектура стилю" становила 355150,00 грн.

При цьому, на думку суду, неподання ТОВ "Архітектура стилю" звіту про суми нарахованої заробітної плати у жовтні 2015 року не може свідчити про відсутність у останнього трудових ресурсів.

Пунктом 73.5 статті 73 ПК України передбачено, що з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків та даних щодо неприбуткових організацій, визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, у тому числі між платником податку та неприбутковими організаціями, визначеними пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Суд звертає увагу, що контролюючим органом не було проведено зустрічної звірки контрагента позивача, а тому висновки останнього, викладені у акті перевірки, є формальними та необґрунтованими.

Враховуючи наведене та те, що позивачем використано у межах власної господарської діяльності придбані послуги, суд вважає необґрунтованими висновки акта перевірки, позаяк останні не можуть спростовувати факт реального виконання господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ "Архітектор стилю", позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів, а надання контролюючому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування податкового кредиту у перевіреному періоді.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 14.06.2016 № 0009351404 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджімедіа" (01033, м. Київ, вул. Гайдара, 50, ідентифікаційний код 37924243) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) від 14.06.2016 № 0009351404.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджімедіа" (01033, м. Київ, вул. Гайдара, 50, ідентифікаційний код 37924243) 3061,92 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII.

Суддя В.П. Катющенко