Рішення

від 22.12.2018 по справі 826/8777/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 грудня 2018 року № 826/8777/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., при секретарі судового засідання Козловій І.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Теміс

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 квітня 2017 року № 1052615147 та № 1042615147,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Теміс (далі - ТОВ Теміс ) звернулося до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 1052615147 та № 1042615147 від 07 квітня 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після проведеної документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 13 грудня 2016 року, відповідачем складено Акт від 14 березня 2017 року №37/26-15-14-07-02/32421233 з висновками про порушення вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за 2015 рік, на суму 371 202,00 грн.; підпунктів 198.1 та 198.2 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 641 863, 00 грн.

На підставі зазначених висновків складено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 371 202, 00 грн. та суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 802 329, 00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 160 466, 00 грн.

Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач намагався оскаржити їх у досудовому порядку, проте отримав рішення про залишення їх без змін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що, висновки контролюючого органу є упередженими, надуманими, поспішними, такими, що зроблені без об'єктивного аналізу усіх обставин і документів, наданих товариством, та підлягають скасуванню повністю, з чим і звертається до суду.

Відповідач надав суду письмові заперечення щодо позовних вимог, у яких наполягає на законності та правомірності винесених податкових повідомлень-рішень, які ґрунтуються на виявлених під час перевірки обставинах не підтвердженості господарських операції позивача з ТОВ ПТК Материк , ТОВ Сімузар , ТОВ Борисфен Ольвія , ТО Фопп Груп , у зв'язку з чим наводить судову практику.

Ухвалою суду від 18 липня 2017 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні. Судове засідання 28 вересня 2017 року було відкладено для ознайомлення представника відповідача з матеріалами справи.

02 листопада 2017 року відбулося судове засідання, заслухано пояснення представників сторін, оголошено перерву для витребування додаткових матеріалів.

07 грудня 2017 року в судовому засіданні сторони надали додаткові пояснення, з урахуванням їхньої думки суд перейшов до подальшого розгляду справу у порядку письмового провадження.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, з урахуванням пояснень представників сторін, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, на підставі направлень від 24 лютого 2017 року відповідно до положень підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, ухвали Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року у справі №757/61547/16-к, винесеної під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32016100060000108, уповноваженими представниками ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Теміс на предмет дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 13 грудня 2016 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 14 березня 2017 року №37/26-15-14-07-02/32421233 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Теміс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 13 грудня 2016 року , за висновками якого встановлено порушення товариством вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за 2015 рік, на суму 371 202,00 грн.; підпунктів 198.1 та 198.2 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 641 863, 00 грн.

Зазначені порушення мотивовано в Акті від 07 квітня 2017 року, зокрема таким:

- співробітниками ГУ ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено допит директора ТОВ Фопп Групп ОСОБА_1, згідно протоколу допиту останнього встановлено, що він не має відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства та підтвердив факт реєстрації підприємства за грошову винагороду ;

- на ТОВ Фопп Групп засновником, директором та головним бухгалтером є одна особа, на підприємстві працювала одна особа, підприємством не подавалися фінансові звіти , у зв'язку з чим неможливо встановити наявності основних засобів на підприємстві підприємством не подана декларація з податку на прибуток за 2015-2016 роки, остання декларація подана за листопад 2015 року;

- на ТОВ Борисфен Ольвія засновником, директором та головним бухгалтером є одна і та сама особа, підприємством не подавалися фінансові звіти, у зв'язку з чим неможливо встановити наявність основних засобів на підприємстві, не подана декларація з податку на прибуток за 2016 рік, остання декларація з ПДВ подана за вересень 2016 року;

- вироком Печерського районного суду міста Києва від 21 листопада 2016 року у справі №757/52/834/16-к засновника та директора ТОВ ПТК Материк ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27, частиною першою статті 205, частиною першою статті 328 КК України, у зв'язку з чим неможливо встановити хто саме поставляв товар та підписував документи фінансово-господарської звітності від імені ТОВ ПТК-Материк та ТОВ Теміс ;

- ТОВ Теміс не надано до перевірки первинні документи, що підтверджують факт переміщення товарно-матеріальних цінностей, а саме: транспортування товарів, довіреностей на отримання товару (товарно-транспортні накладні, подорожні листи, довіреності, тощо), відсутні дані про місце приймання, час початку і завершення приймання, прізвище, ім'я та по батькові осіб, місце їхньої роботи, посада, дата та номер довіреності (доручення), специфікації, тощо;

- ТОВ Теміс не надано підтверджувальних документів щодо наявності складських приміщень, де зберігалися товарно-матеріальні цінності, будівельне приладдя, тощо;

- перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій ТОВ Теміс з ТОВ ПТК Материк та ТОВ Фопп Груп , перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій у дійсності;

- до ГУ ДФС у м. Києві надійшла ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року з протоколом допиту свідка - засновника, директора та бухгалтера ТОВ Сімузар в одній особі, ОСОБА_3, згідно якого він не мав відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства та підтвердив факт реєстрації підприємства за грошову винагороду;

- при аналізі баз даних ДФС України встановлено, що на користь ТОВ Борисфен Ольвія не реєструвалися податкові накладні з номенклатурою товару, що поставлявся на ТОВ Теміс , у зв'язку з чим неможливо встановити походження товару, який ТОВ Теміс купував у ТОВ Борисфен Ольвія .

Отже, фактично висновки Акту зводяться до відсутності у постачальників виробничих фондів для здійснення господарської діяльності та до порушення контрагентами позивача вимог законодавства під час провадження господарської діяльності.

На підставі зазначених висновків складено податкові повідомлення-рішення від 07 квітня 2017 року, які безуспішно оскаржувалися позивачем у досудовому порядку та які оскаржуються у даній судовій справі, при цьому незгода позивача з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 07 квітня 2017 року обґрунтована тим, що висновки контролюючого органу за результатами проведеної перевірки є упередженими, надуманими, поспішними, зроблені без об'єктивного аналізу усіх обставин і документів, що надавалися товариством.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема: з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Крім того, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість суду належить з'ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В Акті від 14 березня 2017 року зафіксовано, що податковим органом перевірено податкові декларації з податку на прибуток підприємства, декларації з податку на додану вартість, оборотно-сальдові відомості по бухгалтерських рахунках, договори, видаткові накладні, акти виконаних робіт (надання послуг), банківські виписки, звіти по податках, розрахунки коригувань кількісних і вартісних показників до податкових накладних по взаємовідносинах з ТОВ ПТК Материк , ТОВ Фопп Груп , ТОВ Сімузар та ТОВ Борисфен Ольвія тощо.

Крім цього, до матеріалів справи позивачем надано копії документів по операціях із зазначеними товариствами, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій між ними, зокрема, договори поставки товарів, видаткові накладні, які підтверджують, що товари, придбані у вищевказаних товариств у подальшому були реалізовані покупцям ТОВ Теміс , що не дає підстав для висновку про відсутність реальної поставки товару.

Відповідачем не спростовано також обставин наявності саме у ТОВ Теміс майна, трудових ресурсів, основних фондів та реального часу на здійснення операцій щодо поставок та реалізації товарів. Для перевірки надавалися первинні та вторинні документи, як-то: договори поставки, накладні, з яких вбачається реальне здійснення господарських операцій.

При цьому суд зазначає, що ТОВ Теміс та його контрагенти не є виробниками товарів, про які йдеться в Акті від 14 березня 2017 року, тому посилання на здійснення ними операцій з товарами, що не вироблялися в частині обґрунтування безтоварності операцій, є безпідставними.

Позивачем доведено в цій частині також, що висновки Акту від 14 березня 2017 року в частині ненадання для перевірки товарно-транспортних накладних, які б підтверджували обставини перевезення товару є протиправними, оскільки за умовами наданих до матеріалів справи копій договорів поставок товар поставлявся за рахунок постачальників на склади позивача, а тому ТОВ Теміс не володіє документами, які б підтверджували факт перевезення товарів, а ненадання для перевірки доказів перевезення товарів не позбавляє правового значення первинних документів, виписаних постачальниками.

Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У даному випадку поставлений позивачу товар підтверджений належним пакетом фінансових документів та наявністю ознак реального здійснення господарської та економічної діяльності.

Як зазначає позивач, хоча чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його наявність за зареєстрованою адресою, проте ТОВ Теміс самостійно проводить моніторинг відкритих джерел інформації, державних електронних ресурсів, та збирає відомості про попередню діяльність потенційного контрагента з іншими суб'єктами господарської діяльності. Крім того, товариство під час співпраці з контрагентами отримує від постачальників завірені копії довідки з ЄДРПОУ, копію свідоцтва про реєстрацію юридичної особи, як платника податку на додану вартість, витяг зі Статуту відповідного підприємства із зазначенням керівника та засновників, а також можливого обмеження керівника на підписання документів, наказ про призначення керівника, протокол про його призначення, копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та за необхідності копію витягу з ЄДРПОУ, якщо реєстрація юридичної особи відбулася після 07 травня 2011 року, копії дозволів та ліцензій постачальників, довідку з податкових органів про відсутність простроченої заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами.

ТОВ ПТК Материк , ТОВ Фопп Груп , ТОВ Сімузар та ТОВ Борисфен Ольвія зазначені документи у повному обсязі надавали, тому у позивача не виникало сумнівів у їх добросовісності, усі товариства зареєстровані в установленому порядку, в процесі припинення не перебували, на обліку в органах доходів і зборів як боржники не перебували, характеризувалися позитивно, судових рішень проти вказаних підприємств виявлено не було.

Крім того, у співпраці з ними у ТОВ Теміс не виникало жодних конфліктів, порушень з їхнього боку або інших дій, що могли б свідчити про недобросовісність не було.

Судом встановлено також, що станом на день подачі позову ТОВ Борисфен Ольвія , ТОВ Сімузар , ТОВ ПТК Материк в процесі припинення не перебувають, знаходять на обліку в органах доходів і зборів, податкового боргу не мають, а реєстрацію ТОВ Фопп Груп за рішенням контролюючого органу анульовано, проте більше ніж через рік після закінчення його співпраці з ТОВ Теміс .

Також суд зазначає, що вироком від 21 листопада 2016 року у справі № 757/52834/16-к, на який посилається відповідача, ОСОБА_2 притягнуто до кримінальної відповідальності за частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205, частиною першою статті 358 КК України (у тому числі фіктивного підприємництва ТОВ ПТК Материк ). Разом з тим, вироком встановлено лише ті обставини, що ОСОБА_2 не здійснював підприємницької діяльності від імені зазначеного товариства, водночас, не встановлено хто ж саме діяв від імені товариства, подавав податкові відомості, тощо. Зміст зазначеного вироку суду не свідчить про наявність умислу ТОВ Теміс на вчинення правочинів з метою, що явно суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки у ньому не встановлено та не досліджено обставин взаємовідносин між товариствами Теміс та ПТК Материк .

Посилання відповідача в Акті від 14 березня 2017 року на відсутність інформації щодо наявності у контрагентів складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів, устаткування, що необхідні для провадження господарської діяльності, а також наявності трудових ресурсів є необґрунтованим, оскільки така інформація може міститися у податковій звітності за умов знаходження на балансі підприємства таких основних засобів, як наприклад, складські приміщення, автотранспорт, та здійснення товариствами відповідних амортизаційних відрахувань на утримання основних засобів, а за інших умов існують можливості оренди складських приміщень та транспортних засобів, або збереження товарів на умовах відповідального зберігання у складських приміщеннях постачальників.

Отже, відсутність також інформації у податковій звітності не свідчить про неможливість здійснювати фінансово-господарську діяльність, оскільки чинне законодавство передбачає можливість орендувати все необхідне для здійснення діяльності суб'єктами господарської діяльності.

Посилання відповідача в Акті від 14 березня 2017 року на протоколи допиту свідків ОСОБА_1 - директора ТОВ Фопп Груп та ОСОБА_3 - директора ТОВ Сімузар , згідно яких повідомлено, що зазначені особи не мали відношення до фінансово-господарської діяльності зазначених підприємств та підтвердили обставини реєстрації підприємств за грошову винагороду також є необґрунтованими, оскільки правову оцінку показанням свідків у кримінальному провадженні може надати виключно суд в рамках розгляду кримінального провадження та доказове значення може мати лише вирок суду, що набрав законної сили, і який прямо стосується конкретних правовідносин.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, що відповідає принципу персональної податкової відповідальності у спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, а отже, не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Таку ж позицію висловлює Європейський суд з прав людини, зокрема у справах: Інтерсплав проти України (2007, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03). Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Відтак, позивачем надано належні та необхідні докази, які свідчать про обґрунтованість заявлених позовних вимог, та під час вирішення справи знайшли своє підтвердження твердження позивача про передчасність та поверховість висновків Акту від 14 березня 2017 року, зокрема щодо непідтвердженості справжності здійснення фінансово-господарської діяльності позивачем з його контрагентами.

Надані позивачем документи підтверджують правомірність формування та декларування даних податкового обліку за наслідками господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які складено за результатами проведених операцій з дотриманням вимог податкового та будівельного законодавства і які містять у собі відомості щодо змісту та обсягу господарських операцій, що фактично відбулися, та які узгоджуються між собою за своїм господарсько-правовим змістом.

Крім того, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

На спростування зазначених висновків відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за договорами поставки, узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальників.

Проаналізувавши встановлені обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ТОВ Теміс підлягає задоволенню, оскільки твердження позивача, на які він посилається як на підставу позову, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Суд, крім іншого вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких судові витрати підлягають відшкодуванню при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

У даній справі позивачем виступає ТОВ Теміс , яке не є суб'єктом владних повноважень та при подачі адміністративного позову до суду сплатило судовий збір у розмірі 17 602,98 грн. відповідно до платіжного доручення № 6629 від 10 липня 2017 року.

За таких обставин судові витрати, сплачені ТОВ Теміс у зазначеному розмірі, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Теміс до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 квітня 2017 року №1052615147 та №1042615147- задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Держаної фіскальної служби у м. Києві від 07 квітня 2017 року №1052615147 та №1042615147 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Теміс судові витрати у розмірі 17 602,98 грн.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Теміс , адреса: 03039, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 46-А, код ЄДРПОУ 32421233, р/р 26007480346001 у Розрах.центр ПАТ КБ Приватбанк , м. Київ, код банку 320649.

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, адреса: 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980, тел. +380444547004(05), електронна пошта: kyiv.official@sfs.gov.ua.

Суддя В.І. Келеберда