Постанова

від 11.12.2018 по справі 299/2101/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 299/2101/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 грудня 2018 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Джуги С.Д. і Собослоя Г.Г.,

з участю секретаря Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 (особа, яка не брала участі в розгляді справи) на рішення Виноградівського районного суду від 06 серпня 2018 року (у складі судді Рішко Г.І.) за позовом ОСОБА_3 до Фанчиківської сільської ради Виноградівського району про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з цим позовом у липні 2018 р.

Просила визнати за нею право власності в цілому на будівлю ІНФОРМАЦІЯ_1 загальною площею 193 кв. м, яка розташована в АДРЕСА_1.

На обґрунтування позовних вимог указала, що 31.01.2003 р. Фанчиківською сільською радою Виноградівського району їй було видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства КАПТП ІСКРА с. Фанчиково Виноградівського району серії НОМЕР_1, а 31.01.2003 р. - виділено в рахунок майнового паю будівлю ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка розташована в АДРЕСА_1.

У зв'язку з тим, що вона вже більше 10-ти років добросовісно, відкрито та безперервно користується і володіє цією будівлею, то вважає необхідним визнати за нею право власності на будівлю ІНФОРМАЦІЯ_1 у судовому порядку за набувальною давністю.

Рішенням Виноградівського районного суду від 06 серпня 2018 р. позов задоволено: визнано за ОСОБА_3 право власності в цілому на будівлю ІНФОРМАЦІЯ_1 загальною площею 193 кв. м, яка розташована в АДРЕСА_1.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 (особа, яка не брала участі у справі) просить скасувати це рішення із підстав неправильного встановлення обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове про відмову в позові. Узагальнені доводи скарги зводяться до такого:

-апелянт як і позивач має право на пайовий фонд майна КАПТП Іскра у розмірі 3 351 грн., що підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії НОМЕР_2 від 17.01.2017 р.;

-розпорядчого акту про виділення конкретно визначеного майна власникам майнових сертифікатів немає, а тому він і позивач мають рівні права щодо спірного майна (ІНФОРМАЦІЯ_1);

-твердження позивача та висновок суду першої інстанції про те, що в рахунок майнового паю конюшню було виділено саме ОСОБА_3, є необґрунтованим;

-відсутні правові та фактичні підстави для визнання за позивачем права власності на спірне майно (конюшню) за набувальною давністю.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу адвокат Пшеницька Г.В. в інтересах ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Узагальнені доводи заперечення зводяться до того, що оскаржуваним рішенням безпосередньо не вирішено питання про права, свободи, інтереси чи обов'язки апелянта, а тому останній не має права на оскарження судового рішення.

Апеляційна карга підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню із ухваленням нового судового рішення по суті заявлених вимог, із таких мотивів.

Суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позову.

При цьому встановив, що 31.01.2003 р. Фанчиківською сільською радою Виноградівського району позивачу було видано Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) КАПТП Іскра села Фанчиково Виноградівського району серії НОМЕР_1, що також стверджується довідкою виконкому Фанчиківської сільської ради № 397 від 03.07.2018 р.

Того ж дня ОСОБА_3 як колишньому члену вказаного підприємства було виділено в рахунок майнового паю будівлю ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 загальною площею 193 кв. м.

Оскільки позивач безперервно володіє і користується цією будівлею уже більше 10 років, що підтверджується довідками Фанчиківської сільської ради № № 395,396 від 03.07.2018 р. і довідкою КП Виноградівське РБТІ від 05.07.2018 р., згідно з якою правовстановлюючих документів на будівлю ІНФОРМАЦІЯ_1 (вартістю 152946 грн.) не оформлено, проте станом на 05.07.2017 р. така рахується за ОСОБА_3 (позивачем), то є необхідність у визнанні за нею права власності на спірну будівлю за набувальною давністю. Інші особи на володіння і користування цим майном на підставах, передбачених законом, своїх прав не заявляли та не заявляють.

Апеляційний суд не погоджується із таким висновком через його невідповідність обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

При цьому суд апеляційної інстанції установив таке.

17.01.2017 р. Фанчиківська сільська рада Виноградівського району видала ОСОБА_2 (апелянту) Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_3, згідно з яким останній, як і позивач, має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства КАПТП Іскра с. Фанчиково Виноградівського району відповідно до списку осіб, що мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 12.01.2000 р. (а.с.42).

Частка ОСОБА_2 у майні пайового фонду підприємства визначена в розмірі 3351 грн. (0.0697 %), а частка ОСОБА_3 - 5368 грн. (0.11165 %).

Як видно з довідки Фанчиківської сільської ради № 02-1-/146 від 23.05.2017 р., відомостями щодо розпорядника або балансоутримувача нерухомого майна, яке входило до пайового фонду колгоспу Іскра та перебувало на балансі його правонаступника, на даний час ліквідованого сільськогосподарського підприємства Фанчиківське , сільська рада не володіє (а.с.45).

Згідно з інформаційним листом-відповіддю Виноградівської РДА № 03-12/372 від 05.02.2018 р. в архівний відділ Виноградівської РДА документи ПСП Фанчиківське передані з 1962 по 2000 роки, а тому надати матеріали щодо майнового паювання зазначеного підприємства за 2001-2004 роки немає можливості (а.с.44).

У зв'язку з наведеним довідки Фанчиківської сільської ради № 396 від 03.07.2018 р. про те, що ОСОБА_3 як члену колективного сільськогосподарського підприємства КАПТП Іскра с. Фанчиково Виноградівського району в рахунок майнового паю було виділено будівлю ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 не відповідає вимогам цивільно-процесуального закону щодо допустимості та достовірності доказів.

Аналогічні ознаки містить довідка цієї ж сільської ради № 395 від 03.07.2018 р. про те, що ОСОБА_3 відкрито та безперешкодно володіє і добросовісно користується указаною будівлею із 31.01.2003 р. (з моменту видачі майнового сертифікату).

Належних, допустимих і достовірних доказів у підтвердження факту передачі ОСОБА_3 у рахунок майнового паю будівлі ІНФОРМАЦІЯ_1 , факту володіння і користування нею із 31.01.2003 р. позивач не надала і таких у процесі розгляду справи не здобуто.

Наявна в матеріалах справи довідка КП Виноградівське РБТІ № 527 від 05.07.2018 р. про те, що будівля ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1, рахується за ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1, жодним чином не підтверджує фактів про виділення цього майна ОСОБА_3 у рахунок майнового паю та (або) володіння і користування таким із 31.01.2003 р.

За наведених обставин позивач ОСОБА_3 та апелянт ОСОБА_2 як власники майнових сертифікатів мають рівні права на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства КАПТП Іскра с. Фанчиково Виноградівського району, а відтак визнанням права власності на будівлю ІНФОРМАЦІЯ_1 у цілому за ОСОБА_3 порушено майнові права ОСОБА_2, який не був залучений до участі у справі.

Між тим, кожна причетна до спірних правовідносин особа реалізує захист своїх прав та інтересів за допомогою широких процесуальних прав і гарантій. Натомість, незалучення такої особи до розгляду справи як і залучення в неналежному статусі позбавляє її цієї можливості.

Відповідно до ст. 376 ч.3 п.4 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Окрім того, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відсутність фактичних і правових підстав для застосування у спірних правовідносинах положень ЦК України щодо набувальної давності.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з вимогами ст. 344 цього Кодексу особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.

Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Судом першої інстанції не встановлено указаної обставини, а позивачем не доведено всіх умов, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю.

Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції належить скасувати як суперечне положенням ст. 263 ЦПК України та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 до Фанчиківської сільської ради Виноградівського району за недоведеністю.

Судові витрати в сумі 2294.20 грн. (а.с.36) відповідно до положень ст. 141 ЦПК України необхідно покласти на ОСОБА_3

Керуючись ст. 344 ЦК України, ст.ст. 374 ч.1 п.2, 376 ч.3 п.4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

2.Рішення Виноградівського районного суду від 06 серпня 2018 року скасувати.

3.У позові ОСОБА_3 відмовити.

4.Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2294.20 грн. у відшкодування судового збору.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

6.Повне судове рішення складено 21 грудня 2018 р.

Судді: