Постанова

від 17.12.2018 по справі 442/8512/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/8512/17 Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.

Провадження № 22-ц/811/1902/18 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 березня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3, з участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог Дрогобицької міської ради, про визнання права власності на нежитлове приміщення загальною площею 8 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_2, з участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог Дрогобицької міської ради, про визнання права власності на власності на нежитлове приміщення загальною площею 105,5 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_2.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, сторони, з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок, дійшли згоди, подали спільну заяву та укладену і підписану сторонами мирову угоду для визнання її судом та закриття провадження у справі.

Оскаржуваною ухвалою визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за умовами якої відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 зобов'язується не чинити перешкоди ОСОБА_2 в користуванні її приміщенням, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на нежитлове приміщення загальною площею 8 кв.м, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_3 право приватної власності на нежитлове приміщення загальною площею 105.5 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2. У зв'язку з визнанням мирової угоди провадження у справі було закрито.

Ухвалу в апеляційному порядку оскаржила Дрогобицька місцева прокуратура Львівської області, в апеляційній скарзі, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати і направити справу для продовження судового розгляду до суду першої інстанції. Апелянт зазначає, що визнання права власності на нерухоме майно,їх реєстрація, можлива лише після прийняття в експлуатацію таких, однак ні позивач, ні відповідач не звертались до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області з відповідними заявами. Вказує, що матеріали справи також не містять відомостей про те, що сторони звертались до органів місцевого самоврядування стосовно узаконення самочинно збудованих об єктів нерухомого майна. Крім того, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що Дрогобицька міська рада надавала згоду на визнання права власності на самочинне будівництво, здійснене на її земельній ділянці та що таке будівництво відповідає будівельним нормам та правилам, а тому в силу вимог ст. 376 ЦК України таке нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, а особа, яка його здійснює не набуває права власності на нього. Також апелянт звертає увагу на те, що з листа відділу містобудування та архітектури Дрогобицької міської ради №286 від 07.05.2018 року вбачається, що містобудівні умови та обмеження ОСОБА_2 на забудову земельної ділянки площею 0,0005 на АДРЕСА_1 та ОСОБА_3 на забудову земельної ділянки площею 0,001 на АДРЕСА_2, не надавались. До виконавчого комітету Дрогобицької міської ради для присвоєння поштових адрес нежитловим приміщенням площею 8 та 105,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не звертались.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Визнаючи мирову угоду та закриваючи провадження в справі, суд першої інстанції виходив з того, що мирова угода відповідає чинному законодавству, не порушує права сторін, вчинена на підставі взаємних поступок та стосується лише інтересів обох сторін і виконання ними умов мирової угоди не порушує інтереси, права та свободи інших осіб, вчинена в інтересах обох сторін, у відповідності до ст. ст. 208, 255, 256 ЦПК України.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Статтею 207 ЦПК України встановлено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі. Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Оскаржуваною ухвалою визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за якою сторони домовилися:

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 зобов'язується не чинити перешкоди ОСОБА_2 в користуванні її приміщенням, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

За ОСОБА_2 визнається право приватної власності на нежитлове приміщення загальною площею 8 кв.м, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

За ОСОБА_3 визнається право приватної власності на нежитлове приміщення загальною площею 105.5 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Всі витрати сторін по сплаті судового збору, оплаті послуг спеціалістів у галузі права, будь-які інші витрати, що пов'язані із провадженням та закриттям провадження по справі сторони несуть самостійно.

Сторони ознайомлені з наслідками укладення мирової угоди, передбаченимист.ст.208, 256 ЦПК України.

Провадження у справі № 442/ 8512/17 ( № провадження 2/442/502/2018 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог Дрогобицької міської Ради про визнання права власності на самочинне будівництво та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог Дрогобицької міської Ради про визнання права власності на самочинне будівництво закрито.

Як вбачається зі змісту мирової угоди та оскаржуваної ухвали, за її умовами судом визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на нежитлове приміщення загальною площею 8 кв.м, яке знаходиться по АДРЕСА_1 Львівської області, що призначене для ведення підприємницької діяльності, загальною площею 8 кв.м., а також визнано за ОСОБА_3 право приватної власності на нежитлове приміщення загальною площею 105.5 кв.м., яке знаходиться по АДРЕСА_2 Львівської області. Вказані нежитлові приміщення знаходиться на земельній ділянці, яка знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Дрогобича в особі Дрогобицької міської ради та збудовані без дозвільних документів.

Так, згідно умов договору оренди землі від 30.06.2015 року, укладеного між Дрогобицькою міською радою та ОСОБА_2 в оренду передається земельна ділянка площею 5 кв.м. несільськогосподарського призначення для іншої комерційної діяльності на АДРЕСА_3.

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права ОСОБА_2 право оренди на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 не зареєстровано.

Крім того, відповідно до умов договору оренди землі від 23.04.2013 року, укладеного між Дрогобицькою міською радою та ОСОБА_3, в оренду передається земельна ділянка площею 10 кв. м. несільськогосподарського призначення для комерційного використання на АДРЕСА_3, а саме, для обслуговування торгового кіоску. Згідно з п.5.3. договору орендарю забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

Окрім цього, суд першої інстанції в супереч п.1 ч.1 ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визнав право власності на спірні нежитлові приміщення без прийняття їх в експлуатацію та проведення державної реєстрації у передбаченому законом порядку. А відтак, дана мирова угода стосується прав та обов'язків не лише сторін у даній справі і тому не могла бути визнана судом. Зокрема, до участі в справі не залучено відділ містобудування та архітектури Дрогобицької міської ради, хоча вирішення даної справи стосується його повноважень у сфері містобудування.

Разом з тим, як вбачається з листа відділу містобудування та архітектури Дрогобицької міської ради №286 від 07.05.2018 року, містобудівні умови та обмеження ОСОБА_2 на забудову земельної ділянки площею 0,0005 на АДРЕСА_1 та ОСОБА_3 на забудову земельної ділянки площею 0,001 на АДРЕСА_2, не надавались. До виконавчого комітету Дрогобицької міської ради для присвоєння поштових адрес нежитловим приміщенням площею 8 кв.м та 105,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не звертались.

Таким чином, безспірним є те, що умови мирової угоди суперечать закону і порушують права та інтереси інших осіб, зокрема, Дрогобицької міської ради, як власника землі, а відтак суд не вправі був визнавати умови такої мирової угоди.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З врахування вищенаведеного, апеляційну скаргу Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області слід задовольнити, а ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 березня 2018 року як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції..

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.6 ч.1 374, 376, 379, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області - задовольнити.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 березня 2018 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 17.12.2018 року.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Крайник Н.П.

Цяцяк Р.П.