Постанова

від 11.12.2018 по справі 910/4301/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2018 р. Справа№ 910/4301/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Остапенка О.М.

Пантелієнка В.О.

Секретар судового засідання Камінська Т.О.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 11.12.2018

розглядаючи матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Господарського суду міста Києва від 23.04.2018

у справі № 910/4301/18 (суддя Яковенко А.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілспецсервіс"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі № 910/4301/18 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Оілспецсервіс" (03142, м. Київ, вул. Академіка Кримського, 4-А, офіс 405, ідентифікаційний код 36703412); відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Комара Дмитра Анатолійовича; завершено підприємницьку діяльність банкрута; вирішено інші процесуальні питання.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, ГУ ДФС у м. Києві звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд звільнити від сплати судового збору, поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі № 910/4301/18 та припинити провадження у справі № 910/4301/18.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2018 року справа № 910/4301/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Доманська М.Л. (головуючий), судді Пантелієнко В.О., Сітайло Л.Г.

Ухвалою суду від 23.07.2018 року вищевказаною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Господарського суду міста Києва від 23.04.2018.

09.08.2018 через відділ документального забезпечення суду від ТОВ "Оілспецсервіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство заперечувало проти доводів апеляційної скарги просило апеляційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 по справі 910/4301/18 залишити без змін.

У зв'язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О. у відпустці, судді Іоннікової І.А. у відрядженні, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2018, сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі № 910/4301/18 у наступному складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М., у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід прийняти до провадження у новому складі суду.

Ухвалою суду від 12.09.2018 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу № 910/4301/18 за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 року.

Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу №910/4301/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 02.11.2018 справу № 910/4301/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Отрюха Б.В., суддів: Остапенка О.М., Пантелієнка В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у визначеному складі на постанову Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 року у справі №910/4301/18, та призначено справу до розгляду.

Представник ТОВ "Оілспецсервіс" в судовому засіданні 11.12.2018 року заперечував проти доводів апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання, призначене на 11.12.2018, інші учасники апеляційного провадження не з'явилися.

Колегією суддів враховано, що відповідно до частини 2 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, в свою чергу частиною 3 статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно із частиною 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

Колегією суддів, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності інших учасників, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника ТОВ "Оілспецсервіс", колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова господарського суду міста Києва від 23.04.2018 року - скасуванню з прийняттям нового рішення про закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Оілспецсервіс", з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство ).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, боржник - ТОВ "Оілспецсервіс" зареєстровано як юридична особа Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 28.10.2009 з присвоєнням ідентифікаційного код 36703412.

17.01.2014 загальними зборами учасників ТОВ "Оілспецсервіс" прийнято рішення про ліквідацію товариства та призначено ліквідаційну комісію.

05.05.2014 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців було внесено запис про припинення ТОВ "Оілспецсервіс".

15.05.2014 у бюлетені державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 283 (13) 2014 опубліковано повідомлення № 2355 про ліквідацію ТОВ "Оілспецсервіс".

30.09.2015 ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення № 367 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, таким чином, Боржник не є платником податку на додану вартість.

10.08.2017 проведено інвентаризацію майна ТОВ "Оілспецсервіс", про що складено протокол.

Під час проведення ліквідаційної процедури на підставі проміжного ліквідаційного балансу від 10.08.2017, звіту про фінансові результати, первинних фінансових та господарських документів, а також за результатами звернень кредиторів, було встановлено:

Загальна сума кредиторської заборгованості складає 96 200, 00 грн.

Визнані кредиторські вимоги Фізичної особи-підприємця Комара Дмитра Анатолійовича у розмірі 4 200, 00 грн. Визнані кредиторські вимоги Фізичної особи - підприємця Пашковського Дмитра Володимировича у розмірі 82 000, 00 грн. основного боргу, 8 067, 00 грн. - 3% річних, 1033,00 грн. - інфляційні збитки.

Загальна сума дебіторської заборгованості складає:

- 51 500,00 грн.: боржник - ТОВ "ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "ІНТЕРКОМ" (код ЄДРПОУ 37156616).

- 10 000,00 грн.: боржник - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО ІСІЕС (код ЄДРПОУ 36630837).

Загальна вартість майна ТОВ ОІЛСПЕЦСЕРВІС складає 33 878,03 грн.

Товариство не має своїх відокремлених підрозділів, та не виступає засновником (учасником) господарських товариств.

Згідно довідки з банку № Д1-В51/62-0288 від 04.04.2017 року залишок на рахунку ТОВ "ОІЛСПЕЦСЕРВІС" складає 0 грн. 00 коп.

Із проміжного ліквідаційного балансу вбачається значна різниця між наявними активами та пасивами Товариства.

Тобто, очевидною є неможливість задоволення вимог кредиторів за відсутності у Товариства грошових коштів та наявного майна.

При проведенні ліквідаційної процедури вимоги чинного законодавства щодо порядку ліквідації, в тому числі і щодо повідомлення дебіторів і кредиторів, були дотримані.

На час прийняття рішення про ліквідацію Товариства наймані працівники відсутні.

Подача звітності за останній звітний період до Державних органів підтверджується доданими до заяви про порушення справи про банкрутство додатками, а саме: - звіт з праці; - податкова декларація з податку на додану вартість; - фінансовий звіт суб'єкта малого підприємства.

Відсутність заборгованості ТОВ ОІЛСПЕЦСЕРВІС перед Фондами підтверджується

1. Довідкою Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про відсутність заборгованості за страхувальником № 344/02-13/1 від 11.07.2014 року соціального страхування.

2. Довідкою з Пенсійного фонду про відсутність заборгованості із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 698/05 від 19.08.2015 року.

3. Довідкою з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві від 30.07.2014 року № 16.662-П.

4. Довідкою з Святошинського районного центру зайнятості про відсутність заборгованості від 14.05.2014 року № 06-27/2241.

Нерухоме майно у Товариства відсутнє.

За ініціативою власників (учасників) ТОВ ОІЛСПЕЦСЕРВІС прийняте рішення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю ОІЛСПЕЦСЕРВІС банкрутом та звернення у порядку статті 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом до Господарського суду з відповідною заявою .

10.09.2017 протоколом № 12 загальних зборів учасників ТОВ ОІЛСПЕЦСЕРВІС з метою запобігання збільшення боргів, прийняли наступні рішення:

1. Прийняти звіт голови ліквідаційної комісії Товариства. Діяльність голови ліквідаційної комісії Товариства визнати задовільною.

2. Затвердили проміжний ліквідаційний баланс.

3. Звернулися до Господарського суду м. Києва з заявою про визнання ОІЛСПЕЦСЕРВІС банкрутом. Зобов'язали голову ліквідаційної комісії підготувати та подати таку заяву.

Відповідно до ст. 150 Цивільного кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю може бути ліквідоване за рішенням загальних зборів його учасників .

Згідно із частиною 3 ст. 110 Цивільного кодексу України встановлено, що "якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом".

Частиною 1 статті 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , Якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи .

В силу вказаних норм та з огляду на недостатність грошових коштів, відсутності майна ТОВ ОІЛСПЕЦСЕРВІС для задоволення вимог кредиторів, проведення ліквідації Товариства повинно відбуватися у порядку, встановленому Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Відповідно до ч.3 ст. 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого.

17.01.2014 протоколом № 9 загальних зборів учасників ТОВ ОІЛСПЕЦСЕРВІС було призначено голову ліквідаційної комісії Комара Дмитра Анатолійовича.

Відповідно до частини 2 статті 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим законом для призначення розпорядника майна.

Постановою Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 року у справі № 910/4301/18 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Оілспецсервіс" банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Комара Дмитра Анатолійовича, вирішено інші процедурні питання.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві постанови, колегією суддів встановлено наступне.

Згідно статті 209 ГК України , у разі нездатності суб'єкта підприємництва після настання встановленого строку виконати свої грошові зобов'язання перед іншими особами, територіальною громадою або державою інакше як через відновлення його платоспроможності цей суб'єкт (боржник) відповідно до частини четвертої статті 205 цього Кодексу визнається неспроможним.

Згідно вимог ч. ч. 1,3 ст. 110 ЦК України , юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якої прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення. зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства є ознаками неоплатності боржника та підставою для ініціювання перед господарським судом процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником, згідно зі статтею 95 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Такий порядок визначений ст. ст. 105 , 110 , 111 ЦК України , норми яких містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи (суб'єкта господарювання).

Особлива процедура, що передбачена ст. 95 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, в порядку ст. 95 Закону про банкрутство , є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

При цьому дотримання вимог у відповідності до ст. 111 ЦК України та сукупність вказаних дій із доданням відповідних доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство , а докази на підтвердження всіх цих передумов для порушення провадження у справі в порядку даної статті додаються саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Як передбачено ч. 1 ст. 111 ЦК України , з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Так, у заяві про порушення справи про банкрутство заявник (боржник) посилається на наявність у нього дебіторської заборгованості:

- 51 500,00 грн.: боржник - ТОВ "ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "ІНТЕРКОМ" (код ЄДРПОУ 37156616).

- 10 000,00 грн.: боржник - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО ІСІЕС (код ЄДРПОУ 36630837).

Загальна вартість майна ТОВ ОІЛСПЕЦСЕРВІС складає 33 878,03 грн.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено та ліквідатором не заперечується, що у порушення наведеної норми ст. 111 ЦК України , головою ліквідаційної комісії не заявлено позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи, тобто не вжито всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.04.2017 року у справі № 910/19196/16.

В свою чергу, докази пред'явлення претензії до дебітора про сплату боргу та, відповідно, визнання ним заявлених вимог, не можуть бути прийняті як докази вжиття заходів із повернення дебіторської заборгованості на користь боржника, оскільки лише констатують наявність такої заборгованості, визнаної сторонами відповідного правовідношення.

Відповідно до частин 7-8 статті 111 ЦК України , зазначено, що для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітній період.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, вбачається із заяви боржника та не заперечується ліквідатором, всупереч наведених норм, матеріали справи не містять доказів подання документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, а також звітності за останній звітній період до органів державної податкової служби та Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування, що також є свідченням неналежного проведення досудової процедури ліквідації боржника.

При цьому, переглядаючи законність винесення оскаржуваної постанови на підставі наявних у справі доказів, судом також враховано, відсутня інформація чи робився запит на автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справі про банкрутство ТОВ "Оілспецсервіс".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського су ду України від 12.05.2015 № 910/19288/14.

Тобто, питання щодо звернення до суду із заявою про порушення відносно боржника справи про банкрутство було вирішено ще до того, як було затверджено проміжний ліквідаційний баланс учасниками боржника, що не узгоджується із загальними положеннями досудової процедури ліквідації підприємства, визначеними ЦК України , відповідно до якої лише за наслідками дослідження розміру активів та пасивів боржника, який відображається у проміжному ліквідаційному балансі, можливо вирішувати питання щодо подальших дій з підприємством.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність обов'язкових передумов та ознак, за яких порушується та здійснюється провадження у справі із застосуванням процедури, передбаченої статтею 95 Закону про банкрутство .

Крім того, судова колегія також не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про призначення ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Комара Д.А. з огляду на наступне.

Як встановлено судом, у прохальній частині заяви про порушення відносно боржника справи про банкрутство міститься клопотання про призначення ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Комара Д.А.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 Закону про банкрутство , обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого.

Відповідно до п. 36.7. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.13 № 01-06/606/2013 „Про Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI )" ліквідатором боржника, що ліквідується власником, може бути голова ліквідаційної комісії або арбітражний керуючий, який призначається в порядку, встановленому Законом для призначення розпорядника майна, тобто кандидатура арбітражного керуючого на призначення ліквідатором визначається судом за допомогою автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство (частина друга статті 95 Закону).

Призначення голови ліквідаційної комісії ліквідатором боржника, що ліквідується власником, здійснюється господарським судом у виняткових випадках (в залежності від конкретних обставин справи), оскільки голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) підпадає під ознаки заінтересованої особи стосовно боржника і відповідно до частини шостої статті 95 Закону несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.

При цьому, враховуючи особливості провадження у справі про банкрутство за ст. 95 Закону про банкрутство , господарський суд не позбавлений можливості відхилити визначену автоматизованою системою відбору арбітражних керуючих кандидатуру арбітражного керуючого та призначити ліквідатором боржника, що ліквідується власником, особу, яка виконувала повноваження голови ліквідаційної комісії в досудовому порядку, виходячи з власної оцінки кандидатур та обставин справи.

Порядок призначення та усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справі про банкрутство врегульований ст. 114 Закону про банкрутство , за якою кандидатура арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

При цьому, законодавством про банкрутство не передбачено винятків щодо вчинення суддею електронного запиту щодо автоматичного визначення кандидатури арбітражного керуючого на призначення ліквідатором підприємства-боржника, зокрема, в порядку ст. 95 Закону про банкрутство . Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі № 911/3730/16 та від 06.02.2018 року у справі №908/433/17.

Тобто, процедура призначення арбітражних керуючих у справах про банкрутство не має винятків щодо порядку відбору кандидатів у ліквідатори підприємств, що ліквідуються власниками, за особливостями провадження відповідно до ст. 95 Закону про банкрутство , та не звільняє суддю, якому передано на розгляд заяву про порушення справи про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство , від обов'язку щодо вчинення електронного запиту на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого на призначення ліквідатором боржника, за наявності правових підстав для прийняття такої заяви до розгляду.

Колегія суддів зазначає, що Господарським судом міста Києва у постанові про визнання боржника банкрутом не наведено жодного обґрунтування щодо необхідності призначення в якості ліквідатора у даній справі саме Комара Д.А. і не зазначено конкретних обставин, які б унеможливлювали обрання іншого, не пов'язаного з боржником, ліквідатора в порядку статті 114 Закону із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих.

Таким чином, призначення ліквідатором у даній справі голову ліквідаційної комісії Комара Дмитра Анатолійовича, який виконував повноваження ліквідатора ТОВ "Оілспецсервіс" в досудовому порядку, без вчинення у даній справі електронного запиту на автоматичне визначення кандидатури ліквідатора, здійснено судом всупереч приписам Закону про банкрутство .

Місцевий господарський суд встановлені судом апеляційної інстанції недоліки залишив поза увагою, чим в свою чергу допустився порушень вимог законодавства щодо повного та всебічного розгляду заяви боржника на підставі фактичних обставин справи та наявних у ній доказів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що Господарський суд міста Києва дійшов помилкового висновку про визнання ТОВ "Оілспецсервіс" банкрутом за ст. 95 Закону про банкрутство , оскільки, як було встановлено судом апеляційної інстанції, ліквідаційною комісією ТОВ "Оілспецсервіс" не дотримано в повному обсязі вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, що є порушенням вимог ст. 95 Закону про банкрутство , з огляду на що оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю у зв'язку з безпідставним її порушенням.

Керуючись статтями 269 , 270 , 273 , 275 , 281-284 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 року у справі № 910/4301/18 задовольнити.

2. Постанову Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 року у справі № 910/4301/18 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким провадження у справі № 910/4301/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілспецсервіс" закрити.

4. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі та державному реєстратору за місцезнаходженням боржника.

5. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст постанови складено та підписано 18.12.2018.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді О.М. Остапенко

В.О. Пантелієнко