Постанова

від 18.12.2018 по справі 910/1765/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2018 р. м. Київ Справа№ 910/1765/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Разіної Т.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Подоляк Р.Ю.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 18.12.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Абсол Трейд на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 (повний текст складено 26.07.2018)

у справі №910/1765/18 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Абсол Трейд

до Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Анабіс

про розірвання договору поруки

В судовому засіданні 18.12.2018 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Абсол Трейд звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк про розірвання Договору поруки № 4А13476Д/П від 16.11.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до пунктів 8, 10 Договору поруки відповідач повинен був передати належним чином завірені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, та засоби забезпечення цих обов'язків у вигляді забезпечень, проте станом на день звернення до суду не виконав свої зобов'язання, а відтак позивач, не отримавши необхідні документи для стягнення грошових коштів з боржників, не маючи можливість використовувати правочини, які забезпечували виконання зобов'язань з боку підприємства - боржника, втратило зацікавленість в подальшому виконанні договору поруки та зазнало збитків, у зв'язку з чим позивач просить суд розірвати Договір поруки №4А13476Д/П від 04.11.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Абсол Трейд" та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк".

18.05.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позову, посилаючись на його недоведеність, відсутність з боку відповідача порушення умов договору.

23.06.2018 до суду позивач подав відповідь на відзив, в якій викладені заперечення на відзив відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі №910/1765/18 в позові відмовлено.

Рішення мотивоване положеннями статей 11, 14, 15, 509, 512, 525, 543, 553, 554, 556, 564, 610, 611, 612, 614, 626, 627, 628, 651, 653 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 188, 220 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для розірвання договору поруки №4А13476Д/П, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження пред'явлення відповідачем майнових вимог до поручителя, як і не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності порушеного зобов'язання за кредитними договорами станом на момент сплати позивачем грошових коштів відповідачу.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням та порушенням судом норм матеріального (ст.ст. 15, 509, 512, 525, 530, 543, 556, 610, 611, 612, 626, 627, 628, 629, 638, 651, 653 ЦК України, ст.ст. 20, 180, 188, 193 ГК України) та процесуального (ст.ст. 4, 5, 46, 76, 77, 81, 135, 177, 182, 237, 238 ГПК України) права, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

Доводи апелянта щодо неправильного застосування норм матеріального права:

- думка суду, що позивачем належними та допустимим доказами в порядку ст.ст. 76, 77 ГПК України не доведено, що невиконання відповідачем зобов'язань з передання копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні договору є незрозумілою та нормативно необґрунтованою;

- суд залишив поза увагою додані до матеріалів позову та не спростовані/оспорені відповідачем копії платіжних доручень №№ 345, 346, 374 від 08.11.2016 (про виконання обов'язків поручителя) та клопотання позивача, подане у порядку ч. 1 ст. 81 ГПК України про витребування доказів судом (кредитних договорів №4А13476Д від 08.08.2013, №4А13477И від 09.08.2013, №4А13486И від 14.08.2013 із зазначеною сумою виданого кредиту, тощо);

- позивач не погоджується з висновком суду про те, що оскільки перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки в законі, будь - яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.

Доводи апелянта щодо порушення норм процесуального права:

- на думку позивача, суд упереджено відносячись до товариства в рішення вказав, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження дотримання сторонами порядку розірвання спірного договору поруки відповідно до норм чинного законодавства України;

- судом не надано оцінку недобросовісності відповідача щодо невиконання останнім своїх зобов'язань, встановлених договором (п.10), що призвело до того, що товариство вимушено, у відповідності до ч. 2 ст. 651 ЦК України вирішувати спір не у відповідності до ст. 188 ГК України та п. 14 договору, а скориставшись правом, передбаченим ч. 2 ст. 4 та ст. 5 ГПК України;

- суд залишив поза увагою те, що обов'язок відповідача щодо передачі документів, передбачених п. 8 спірного договору поруки є імперативним, відмова від виконання якого тягне наслідки, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України (розірвання договору).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 05.09.2018 апеляційну скаргу позивача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Отрюх Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №910/1765/18 відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.10.2018.

25.06.2018 на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах , яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті Голос України №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Відповідно до акту прийняття - передачі судової справи від 02.10.2018 справу №910/1765/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2018 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипки І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Разіна Т.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 у справі №910/1765/18 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 21.11.2018.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 у справі №910/1765/18 відкладено розгляд справи на 18.12.2018, приймаючи до уваги неявку представника третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 18.12.2018 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 18.12.2018 заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції 18.12.2018 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини його неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвал в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка зазначеного представника обов'язковою в судове засідання не визнавалась, враховуючи відсутність заперечень присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Абсол Трейд" (поручитель) та Публічним акціонерним товариства Комерційний банк "Приватбанк" (кредитор) укладено Договір поруки № 4А13476Д/П (далі - Договір поруки).

Відповідно до п. 1 Договору поруки, предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Анабіс" (код за ЄДРПОУ 36495466) (далі - боржник) своїх зобов'язань за:

- Кредитним договором від 08.08.2013 № 4А13476Д (далі - Кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 1;

- Кредитним договором від 09.08.2013 № 4А13477И (далі - Кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 2;

- Кредитним договором від 14.08.2013 № 4А13486И (далі - Кредитний договір 3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 3.

Відповідно до пунктів 2, 3 Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за Кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Згідно з пунктами 4, 5, 6 Договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору. У випадку невиконання боржником п. 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього Договору.

У випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого п. 6 цього Договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за Кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього Договору (п. 7 Договору поруки).

Відповідно до п. 8 Договору поруки, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

За приписами п. 9 Договору поруки, у випадку невиконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в п. 5 цього Договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов'язань за цим Договором.

Згідно з п. 10 Договору поруки, кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за цим Договором (п. 11 Договору поруки).

Цей Договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 01.04.2016, укладеної сторонами (п. 17 Договору).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до пунктів 8, 10 Договору поруки відповідач повинен був передати належним чином завірені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, та засоби забезпечення цих обов'язків у вигляді забезпечень, проте станом на день звернення до суду не виконав свої зобов'язання, а відтак позивач, не отримавши необхідні документи для стягнення грошових коштів з боржників, не маючи можливість використовувати правочини, які забезпечували виконання зобов'язань з боку підприємства - боржника, втратило зацікавленість в подальшому виконанні договору поруки та зазнало збитків, в зв'язку з чим позивач просить суд розірвати Договір поруки №4А13476Д/П від 04.11.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Абсол Трейд" та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк".

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що право позивача жодним чином не порушено, ним не надано доказів виконання зобов'язань за Договором поруки у повному обсязі. Окрім того, позивач не вчинив жодних спроб реалізації прав поручителя на стягнення відповідних коштів/майна з боржника. Також відповідач зазначає, що позивачем не обґрунтовано наявності чотирьох умов, передбачених в ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідних для розірвання договору.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо істотного порушення відповідачем умов Договору поруки, оскільки право вимоги до боржника виникає в силу норми закону, а не за фактом передачі відповідних документів новому кредитору. Судом не встановлено обставин, з якими закон пов'язує можливість розірвання договору в судовому порядку у зв'язку з істотним порушенням його умов однією із сторін.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір поруки №4А13476Д/П від 04.11.2016 є договором поруки, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст. 553-559 ЦК України.

Порука - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання, в силу якого поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. Поручителем може бути одна або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі платіжних доручень №№344, 345, 346 від 08.11.2016 позивачем перераховано на рахунок відповідача 1 551 741 89,68 грн.

У п. 10 договору поруки визначено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" роз'яснено, що господарським судам слід виходити з того, що з урахуванням ч. 2 ст. 556 та п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, є заміна кредитора у зобов'язанні. Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 512 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав заміни кредитора у зобов'язанні, серед яких передбачено і виконання обов'язку боржника поручителем. Оскільки перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.

При цьому, слід мати на увазі, що обсяг прав кредитора, які переходять до поручителя у такому випадку, повинен відповідати обсягу задоволених ним вимог кредитора за основним зобов'язанням.

Правовий аналіз норм частин першої та другої статті 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, який передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 23 вересня 2015 у справі №6-466цс15 та від 7 жовтня 2015 у справі №6-932цс15.

Позивач, як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, зазначає, що він повністю виконав обов'язок боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Анабіс перед кредитором - Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" за кредитними договорами: №4А13476Д від 08.08.2013, №4А13477И від 09.08.2013, №4А13486И від 14.08.2013.

Проте, позивачем не підтверджено належними і допустимими доказами обставин того, що сума заборгованості, яка ним була сплачена, відповідає повній сумі заборгованості боржника за вказаними кредитними договорами, яка існувала на дату погашення.

Отже, позивачем не доведено, що поручитель виконав зобов'язання боржника за вказаним кредитним договором в повному обсязі.

За наведених обставин, позивачем не доведено повне виконання ним своїх зобов'язань як поручителем, що могло б бути підставою для переходу до нього прав кредитора.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У п. 14 договору поруки сторонами визначено, що дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу суддівського розсуду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Аналогічна правова позиція вказана в постанові від 30.01.2018 у справі №908/491/17 Верховного Суду.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 13.02.2018 Верховного Суду у справі №924/522/17.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.

За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.

Проте, всупереч наведених вище правових норм, позивачем належними та допустимими доказами не доведено того, що невиконання відповідачем зобов'язань з передання копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, значною мірою позбавило Товариство з обмеженою відповідальністю Абсол Трейд того, на що воно розраховувало при укладенні договору.

Крім того, з умов договору поруки вбачається, що у випадку невиконання боржником п. 1 договору поруки, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 договору поруки.

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження пред'явлення відповідачем майнових вимог до поручителя, як і не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності порушеного зобов'язання станом на момент сплати позивачем грошових коштів відповідачу, доказів висловлення відповідачем відмови від передання таких документів.

Таким чином, враховуючи обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що сам лише факт невиконання відповідачем зобов'язань з передання копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні договору поруки, що є необхідною умовою для задоволення вимог про розірвання такого договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про розірвання укладеного між сторонами договору поруки №4А13476Д/П від 04.11.2016.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що невиконання відповідачем зобов'язань щодо надання копій документів на підтвердження обов'язків боржника за кредитними договорами, позбавило позивача можливості використати результати цього договору, позаяк, не отримавши необхідні документи і не маючи можливості використовувати правочини забезпечення виконання кредитних зобов'язань підприємствами - боржниками, Товариство втратило можливість подальшого виконання договору поруки та зазнало значних збитків, оскільки, як правильно зазначено судом першої інстанції, саме істотність порушення Банком умов договору поруки №4А13476Д/П позивачем доведено не було.

Наявність складових елементів правопорушення, з якими законодавство пов'язує виникнення збитків (протиправна поведінка, розмір збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками, вина) позивачем також не обґрунтовано.

Стосовно доводів позивача про порушення судом першої інстанції вимог статті 81 ГПК України, колегія суддів враховує, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2018 за клопотанням позивача витребувано у відповідача рішення центрального засвідчувального органу про акредитацію Центру Сертифікації Ключів ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , свідоцтво про акредитацію Центру Сертифікації Ключів ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , витяг з реєстру суб'єктів, які надають послуги, пов'язані з електронним цифровим підписом щодо АЦСК ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , дані про статус посилених сертифікатів ПАТ КБ ПРИВАТБАНК та ТОВ АБСОЛ ТРЕЙД (чинний, блокований, скасований) посилений сертифікат ключа ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , угоду про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 01.04.2016, укладену між ПАТ КБ Приватбанк та ТОВ АБСОЛ ТРЕЙД , роздруківку підтвердження підписання договору поруки № 4А13476Д/11, укладеного 04.11.2016 між ПАТ КБ ПРИВАТБАНК (код ЄДРПОУ 14360570) та ТОВ АБСОЛ ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 39703001) електронним цифровим підписом, виписку з банківського рахунку ТОВ "АБСОЛ ТРЕЙД" №26008050015534 по виконанню зобов'язань ТОВ АНАБІС за кредитними договорами: № 4А13476Д від 08.08.2033, №4А13477И від 09.08.2013, №4А13486И від 14.08.2013 перед ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 1 551 741 896,68 грн. відповідно до платіжних доручень №344, №345, №346, виписку з банківського рахунку отримувача ПАТ КБ Приватбанк №29092829012102 щодо отримання платежу ТОВ Абсол Трейд у сумі 1 551 741 896,68 грн. відповідно до платіжних доручень №344, №345, №346, докази передачі (акт приймання-передачі) ПАТ КБ Приватбанк до ТОВ Абсол Трейд документів (договорів тощо), що підтверджують зобов'язання ТОВ Анабіс (код ЄДРПОУ 36495466) за кредитними договорами: № 4А13476Д від 08.08.2033, № 4А13477И від 09.08.2013, №4А13486И від 14.08.2013, кредитні договори ТОВ Анабіс (код ЄДРПОУ 36495466) № 4А13476Д від 08.08.2033, № 4А13477И від 09.08.2013, №4А13486И від 14.08.2013. Однак зі змісту рішення суду першої інстанції не вбачається виконання відповідачем зазначеної вимоги.

На думку колегії суддів, незастосування судом до відповідача відповідно до пункту 8 статті 81 ГПК України заходів процесуального примусу, передбачених цим Кодексом, не призвело до неправильного вирішення справи та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки саме позивач повинен довести обставини, які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем. Позивач як поручитель за кредитним договором та особа, яка сплатила грошові кошти на виконання договору поруки, повинен бути обізнаним про стан заборгованості боржника, за якого він поручився, на момент сплати кредитної заборгованості, мав право отримувати такі відомості як від Банку, так і від Боржника.

Інші доводи апеляційної скарги до уваги судом не приймаються з підстав їх недоведеності та невідповідності фактичним обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову в позові.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Абсол Трейд на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі №910/1765/18.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Абсол Трейд на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі №910/1765/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі №910/1765/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/1765/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 22.12.2018.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Т.І. Разіна

Ю.Б.Михальська