Постанова

від 17.04.2019 по справі 910/1765/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/1765/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Жукова С.В.

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.

за участю представників: ТОВ "Абсол Трейд" - адвоката Рогачової А.К., АТ КБ "Приватбанк" - адвоката Шишки Ю.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсол Трейд"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018

та рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2018

у справі № 910/1765/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсол Трейд"

до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Анабіс"

про розірвання договору поруки,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ТОВ "Абсол Трейд" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ КБ "Приватбанк" (далі - відповідач) про розірвання з 16.11.2016 договору поруки № 4А13476Д/П від 04.11.2016, укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Абсол Трейд".

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Абсол Трейд" зазначає, що відповідно до пунктів 8, 10 Договору поруки № 4А13476Д/П від 04.11.2016, відповідач повинен був передати належним чином завірені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, та засоби забезпечення цих обов'язків у вигляді забезпечень, проте станом на день звернення до суду не виконав свої зобов'язання, а відтак позивач, не отримавши необхідні документи для стягнення грошових коштів з боржників, не маючи можливість використовувати правочини, які забезпечували виконання зобов'язань з боку підприємства - боржника, втратило зацікавленість в подальшому виконанні договору поруки та зазнало збитків, у зв'язку з чим позивач просить суд розірвати Договір поруки №4А13476Д/П від 04.11.2016, укладений між ТОВ "Абсол Трейд" та ПАТ КБ "Приватбанк".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі № 910/1765/18 (суддя Трофименко Т.Ю.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо істотного порушення відповідачем умов Договір поруки №4А13476Д/П від 04.11.2016, оскільки право вимоги до боржника виникає в силу норми закону, а не за фактом передачі відповідних документів новому кредитору. При цьому, судом не встановлено обставин, з якими закон пов'язує можливість розірвання договору в судовому порядку у зв'язку з істотним порушенням його умов однією із сторін.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 у справі №910/1765/18 (колегія суддів: Скрипка І.М. - головуючий, Разіна Т.І., Михальська Ю.Б.) рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі № 910/1765/18 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, ТОВ "Абсол Трейд" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі №910/1765/18; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ "Абсол Трейд" та розірвати з 16.11.2016 договір поруки №4А13476Д/П від 04.11.2016, укладений між АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Абсол Трейд".

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень заявник касаційної скарги зазначає порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач зазначає про те, що місцевим та апеляційним судами не було враховано положень Договору поруки щодо обов'язку банку передати поручителю, у разі виконання ним зобов'язань боржника, належним чином завірені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за зазначеними кредитними договорами.

Разом з тим, позивач посилається на неврахування судами при вирішенні даного спору положень ч. 1, ч. 2 ст. 556 ЦК України, за якою після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Окрім того, заявник касаційної скарги наголошує, що позивачем доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем умов договору поруки щодо передання кредитного договору та інших документів, що є істотним порушенням договору, внаслідок якого ТОВ "Абсол Трейд" позбавилось можливості вимагати від третьої особи повернення коштів, сплачених позивачем за Договором поруки.

При цьому, ТОВ "Абсол Трейд" вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивачем належними та допустимим доказами в порядку ст.ст. 76, 77 ГПК України не доведено, що невиконання відповідачем зобов'язань з передання копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні договору є незрозумілим та нормативно необґрунтованим.

У касаційній скарзі позивач також посилається на те, що суди залишили поза увагою додані до матеріалів позову та не спростовані/оспорені відповідачем копії платіжних доручень №№ 345, 346, 374 від 08.11.2016 (про виконання обов'язків поручителя) та клопотання позивача, подане у порядку ч. 1 ст. 81 ГПК України про витребування доказів судом (кредитних договорів №4А13476Д від 08.08.2013, №4А13477И від 09.08.2013, №4А13486И від 14.08.2013 із зазначеною сумою виданого кредиту, тощо).

Крім того, ТОВ "Абсол Трейд" не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки в законі, будь - яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.

Позивач стверджує, що обов'язок відповідача щодо передачі документів, передбачених п. 8 спірного договору поруки є імперативним, відмова від виконання якого тягне наслідки, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України (розірвання договору).

Таким чином, на думку заявника касаційної скарги, суди попередніх інстанцій розглядаючи дану справу, предметом розгляду якої є вимоги про розірвання Договору поруки, укладеного між сторонами, не було надано належної оцінки всім фактам та не застосовано положення норм матеріального права, зокрема, ч. 2 ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України, внаслідок чого порушені права позивача, гарантовані ст. 5 ГПК України та ст. 20 ГК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 06.02.2019 для розгляду справи № 910/1765/18 за касаційною скаргою ТОВ "Абсол Трейд" визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Білоуса В.В., Жукова С.В.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/1765/18 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Абсол Трейд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 у справі № 910/1765/18 ; розгляд справи за касаційною скаргою ТОВ "Абсол Трейд" призначено на 17.04.2019 на 14 год. 15 хв.

Відзиви на касаційну скарги від відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходили.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 04.11.2016 між ТОВ "Абсол Трейд" (поручитель) та ПТ КБ "Приватбанк" (кредитор) укладено Договір поруки № 4А13476Д/П (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Анабіс" (боржник) своїх зобов'язань за: Кредитним договором від 08.08.2013 № 4А13476Д (далі - Кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 1; Кредитним договором від 09.08.2013 № 4А13477И (далі - Кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 2; Кредитним договором від 14.08.2013 № 4А13486И (далі - Кредитний договір 3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 3.

Відповідно до пунктів 2, 3 Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за Кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Згідно з пунктами 4, 5, 6 Договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору. У випадку невиконання боржником п. 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього Договору.

У випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого п. 6 цього Договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за Кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього Договору (п. 7 Договору поруки).

Відповідно до п. 8 Договору поруки, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

За приписами п. 9 Договору поруки, у випадку невиконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в п. 5 цього Договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов'язань за цим Договором.

Згідно з п. 10 Договору поруки, кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

Предметом даного позову є вимоги поручителя - ТОВ "Абсол Трейд" про розірвання договору поруки № 4А13476Д/П від 04.11.2016 у зв'язку з невиконанням кредитором своїх зобов'язань щодо передачі останньому належним чином посвідчених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, оскільки поручителем на виконання зазначеного Договору поруки було погашено боргові зобов'язання боржника в повному обсязі, а внаслідок невиконання банком цих зобов'язань, поручитель зазнав збитків та втратив зацікавленість в подальшому виконанні Договору поруки.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. ч. 1, 2 с. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено судами та вбачається із матеріалів справи, на підставі платіжних доручень №№344, 345, 346 від 08.11.2016 позивачем перераховано на рахунок відповідача 1 551 741 89,68 грн.

У п. 10 Договору поруки визначено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п. 14 Договору поруки сторонами визначено, що дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін.

Статтею 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених зазначеною нормою.

Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з'ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.

Колегія суддів відзначає, що відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Відтак, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Крім того, з умов Договору поруки вбачається, що у випадку невиконання боржником п. 1 договору поруки, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 договору поруки.

Однак, як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження пред'явлення відповідачем майнових вимог до поручителя, як і не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності порушеного зобов'язання станом на момент сплати позивачем грошових коштів відповідачу, а також доказів висловлення відповідачем відмови від передання таких документів, що в свою чергу свідчить про недоведеність істотного порушення умов договору поруки відповідачем.

Таким чином, надавши оцінку наявним у справі доказам та доводам сторін, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що сам лише факт невиконання відповідачем зобов'язань з передання копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору поруки, що є необхідною умовою для задоволення вимог про розірвання такого договору.

З огляду на викладене, враховуючи умови Договору поруки, а також положення ст.ст. 553, 554, 556, 651 ЦК України, судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді спору у даній справі не було встановлено обставин, які передбачали б можливість розірвання договору поруки № 4А13767И/П від 08.11.2016 з підстав, заявлених у позові, та свідчили б про істотність порушення відповідачем умов договору, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм, встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з огляду на визначені ст.300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного судів про відсутність підстав для розірвання договору поруки №4А13476Д/П від 04.11.2016 та відмову у задоволенні позову.

При цьому, матеріали справи свідчать про те, що дотримуючись приписів ст. 86 ГПК України, місцевий та апеляційний господарські суди всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи, встановили відсутність фактичних обставин, з якими закон пов'язує можливість розірвання договору в судовому порядку у зв'язку з істотним порушенням його умов однією із сторін, і правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі.

Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, щодо порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права були предметом дослідження суду апеляційної інстанції та обґрунтовано відхилені як безпідставні і колегія суддів погоджується з ним.

Аргументи ТОВ "Абсол Трейд", наведені в обґрунтування наявності підстав для розірвання Договору поруки, відхиляються колегією суддів, оскільки спростовуються дослідженими судами першої та апеляційної інстанцій матеріалами справи і встановленими обставинами, та не спростовують законних та обґрунтованих висновків місцевого та апеляційного судів у даній справі про відмову у задоволенні позову.

Водночас, при розгляді касаційної скарги колегія суддів також виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

Крім того, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Відтак, наведені ТОВ "Абсол Трейд" у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування судових рішень та ухвалення нового рішення відповідно до вимог ст. 311 ГПК України, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанції при розгляді спору у даній справі.

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 у справі № 910/1765/18 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального права і процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсол Трейд" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 у справі № 910/1765/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя - Ткаченко Н.Г.

Судді - Білоус В.В.

Жуков С.В.