Постанова

від 17.12.2018 по справі 906/612/17

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року Справа № 906/612/17

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В.

суддя Бучинська Г.Б.

при секретарі судового засідання Панасюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Екзіто" на рішення господарського суду Житомирської області від 26.09.2017 р. (суддя Маріщенко Л.О., повний текст рішення складено 06.10.2017 р.) у справі №906/612/17

за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Посейдон Групп"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Екзіто"

про стягнення 177 482,68 грн.

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Екзіто"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Посейдон Групп"

про стягнення 205 072,48 грн.

за участю представників:

позивача за первісним позовом - ОСОБА_1,

відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 26.09.2017 р. у справі №906/612/17 первісний позов задоволено. Стягнуто із товариства з обмеженою відповідальністю "Екзіто" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Посейдон Групп" 175808,98 грн. заборгованості, 1673,70 грн. пені. У задоволенні зустрічного позову про стягнення 205072,48 грн. збитків відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції, посилаючись на ст.525, 526, 530, 610, 901, 929 ЦК України, ст.174, 193 ГК України, ст.1, 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність в Україні", вказав, що товариством з обмеженою відповідальністю "Посейдон Групп" було надало послуги з транспортно-експедиційного обслуговування, однак замовником послуг за договором обов'язок щодо оплати наданих послуг виконано не в повному обсязі, з огляду на що суд задоволив вимогу про стягнення 175808,98 грн. основного боргу, як таку, що підтверджена доказами, ґрунтується на умовах договору та приписах законодавства. Крім того, враховуючи п.4.5 договору та ст.549, 611 ЦК України, суд першої інстанції задоволив вимогу про стягнення 1673,70 грн. пені.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про стягнення 205072,48 грн. збитків завданих неналежним виконанням ТОВ "Посейдон Групп" умов договору, господарський суд зазначив, що підставою відшкодування збитків є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, натомість позивачем за зустрічним позовом належними та допустимими доказами, не доведено суду, що дії відповідача за зустрічним позовом мали протиправний характер.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач за первісним позовом звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Посейдон Групп" у задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Екзіто" у розмірі 177482,68 грн., а зустрічну позовну заяву про стягнення 205072,48 грн. задоволити у повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник, зокрема, вказав, що з вини експедитора вантаж, який складається з двох контейнерів, не був отриманий належним вантажоотримувачем - Alon Eropa Etzim Lehasaka L.T.D., у зв'язку із тим, що експедитором не було передано всіх необхідних первинних документів, як того вимагають норми чинного законодавства України та умови укладеного між сторонами договору ТЕО.

Також зазначає, що притримання ТОВ "Посейдон Групп" документів на спірний вантаж (оригіналів коносаментів) суперечить ч.1 ст.594 ЦК України, оскільки вони фактично не є річчю, а документами на підставі яких вантаж в порту призначення має право отримати його одержувач та відповідно за рахунок вказаних документів неможливо задовольнити вимоги кредитора, в даному випадку ТОВ "Посейдон Групп". Експедитор реалізував своє право на при тримання документів на спірний вантаж із порушенням норм чинного законодавства, внаслідок чого одержувач спірних вантажів не мав об'єктивної можливості їх отримати в порту призначення, а відтак відмовився від оплати вартості таких вантажів на користь позивача (відповідача за первісним позовом), що і призвело до завдання збитків ТОВ "Екзіто" в розмірі вартості неоплаченого товару. За таких обставин господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ТОВ "Екзіто".

Позивач за первісним позовом, товариство з обмеженою відповідальністю "Посейдон Групп", подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Вказує, що експедитором було повністю виконано свої обов'язки за договором на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних вантажів: організовано перевезення контейнерів в межах України автомобільним транспортом, а з Одеського морського торгівельного порту до морського порту Хайфа, Ізраїль - морським фрахтом. Також звертає увагу суду на те, що коносаменти було направлено на адресу вантажоодержувача, тому вказана обставина спростовує твердження ТОВ "Екзіто" про вчинення експедитором притримання вантажів чи документів на вантаж.

Крім того, вважає, що відповідальність у вигляді відшкодування збитків настає у разі втрати, нестачі і пошкодження вантажу, тоді як контейнери ZCSU8415791, ZCSU7089941 було доставлено до пункту призначення і вантажоодержувач відмовився від його отримання, а тому такий вантаж не може вважатись втраченим.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 р. рішення господарського суду Житомирської області від 26.09.2017 р. залишено без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Екзіто" - без задоволення.

Судове рішення мотивоване тим, що вимога позивача за первісним позовом про стягнення основного боргу у сумі 175 808,98 грн. підтверджується належними та допустимими доказами, відповідає приписам законодавства та умовам договору, а тому підлягає задоволенню. Також колегія суддів погодилась з доводами позивача за первісним позовом, що вантаж, який міститься у контейнерах №ZCSU8415791 та №ZCSU7089941 наявний, його не знищено та не вкрадено, а тому він не може вважатись втраченим, відповідно підстави для стягнення збитків відсутні.

Постановою Верховного Суду від 21.06.2018 р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 р. у справі № 906/612/17 скасовано повністю, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У вказаній постанові судом касаційної інстанції зазначено, що отримавши 26.12.2017 р. копії відправлень DHL Express в підтвердження пересилання оригіналів коносаментів, апеляційний суд без дослідження їх прийнятності та допустимості відповідно до ч.3 ст.80 та ч.3 ст.269 ГПК України, взяв до уваги вказані докази та в той же день прийняв оскаржувану постанову. Відтак дослідження суті та висновків оскаржуваних рішення та постанови за наявності вищевказаного порушення норм процесуального права є передчасним.

У поясненнях від 07.09.2018 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Екзіто" вказало, за умови відсутності належних і допустимих доказів підтвердження доставки вантажу в порт призначення, а саме доказів направлення вантажоодержувачу оригіналів відповідних коносаментів, та з урахуванням положень пп.А п.4.3.1. договору, ТОВ "Посейдон Групп" не мало права виставляти ТОВ "Екзіто" відповідні рахунки на оплату експедиторських послуг, а відтак у позивача за первісним позовом відсутні підстави вимагати оплати таких послуг. Також апелянт звертає увагу, що згідно зі ст.5 ст.310 ГПК України, висновки суду касаційної інстанції, викладені у постанові Верховного Суду від 21.06.2018 р., є обов'язковими для суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.06.2018 р., колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 15.04.2017 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Екзіто" (продавець) та ALON EROPA ETZIM LEHASAKA L.T.D. (покупець) укладено контракт №1504, відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язався продати, а покупець купити дрова для опалення, брикети, пінікей, вугілля деревне, оциліндрований брус, пиломатеріали (т.1, а.с.200-205).

27.04.2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Посейдон Груп" (експедитор) та товариство з обмеженою відповідальністю "Екзіто" (замовник) уклали договір на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних вантажів №27.04.17 (т.1, а.с.10-15).

У відповідності до п.1.1 договору, замовник доручає, а експедитор зобов'язується організувати за рахунок замовника транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг замовнику за погодженням сторін.

Умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг експедитора, а також інші умови пов'язані з виконанням цього договору, встановлюються у заявках замовника (пункт 1.3. Договору).

Пунктом 1.4. договору сторони погодили, що під кожне конкретне перевезення замовник надає експедитору письмову заявку, в якій вказує найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу), плановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про відправника вантажу і вантажоодержувача та типового договору інформацію, що стосується організації ТЕО. Заявка подається за 10 днів до початку навантаження і готовності вантажу до перевезення.

Згідно з п.2.1.1 договору, експедитор зобов'язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення його вантажів, на умовах погоджених сторонами, а також надавати інші послуги замовнику за погодженням сторін. При необхідності для виконання своїх обов'язків за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання, страховими компаніями й ін. організаціями

Експедитор має право, серед іншого, на відшкодування додаткових витрат, що виникли у нього при виконанні даного договору, якщо такі витрати здійснювались в інтересах замовника (п.2.2.7 договору).

Відповідно до пп.А п. 4.1.3 договору, замовник оплачує погоджені платежі, за надання послуг по перевезенню вантажу морським транспортом (фрахт) і супутні витрати, пов'язані з таким перевезенням не пізніше ніж через три банківські дні з моменту виставлення експедитором рахунку при наявності вантажу в порту призначення і документів, що підтверджують доставку вантажу. Також, замовник оплачує погоджені платежі, що підлягають оплаті експедитору, автомобільному та/або залізничному перевізнику(при наземній доставці товару), не пізніше ніж через п'ять банківських днів з моменту отримання замовником рахунку-фактури за надані послуги експедитора та/або підтвердження фактичних витрат експедитора.

Замовник оплачує послуги експедитора протягом 3 банківських днів з дня виставлення експедитором рахунку. Розрахунки здійснюються замовником на підставі виставлених експедитором рахунків (п. 4.1.5. договору).

Згідно з п. 4.3 договору, у разі прострочки замовником здійснення платежу за надані експедитором послуги, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає до оплати за кожний день затримки.

Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання і діє до кінця календарного року та, за відсутності пропозиції про його розірвання за 20 днів до кінця року, продовжується на один наступний календарний рік (п. 8.1. договору).

На виконання договору на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних вантажів №27.04.17 та заявки №27/04/2017 (том 1, а.с.25), експедитором ТОВ "Посейдон Групп" було організовано перевезення автомобільним транспортом і морським фрахтом контейнерів №BMOU4583799, №ZCSU8860539 до морського порту м. Хайфа. За надані транспортно-експедиційні послуги ТОВ "Екзіто" розрахувалося у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою від 18.07.2017р. (т.1, а.с. 112), копіями платіжних доручень №188 від 22.05.2017 р., на суму 50000 грн. (т.1, а.с. 191), №190 від 24.05.2017 р. на суму 37756,74 грн. (т.1, а.с. 193), та не заперечується сторонами.

На виконання заявок №28/04/2017 та 12/05/2017 (т.1, а.с. 26-27) експедитором було організовано перевезення 5 контейнерів тирси №ZCSU8938133, №ZCSU8693940, №TCNU5336652, №TGHU9805554, №TGHU6069280, з смт. Романів, вул. Путіліна, буд.9 до Одеського морського торгівельного порту, що підтверджується відповідними CMR №51647 від 12.05.2017 р., №46118 від 12.05.2017 р., №б/н від 17.05.2017 р., №б/н від 17.05.2017 р., №б/н від 18.05.2017р. (т.1, а.с. 28-32).

22.05.2017 р. ТОВ "Посейдон Групп" організовано перевезення вказаних контейнерів морським фрахтом з Одеського морського торгівельного порту до морського порту м.Хайфа, Ізраїль згідно експортного інвойса №009077 від 24.05.2017р. (т.1, а.с.44), доручення №266 від 22.05.2017 р.(т.1, а.с.22), коносамента від 27.05.2017р. (т.1, а.с.52, додаток до коносаменту - т.1, а.с.50).

Внаслідок часткової оплати ТОВ "Екзіто" наданих послуг з експедирування 5 контейнерів у сумі 150 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №203 від 29.05.2017р.(т.1, а.с.192), банківською випискою від 18.07.2017 р. (т.1, а.с.112), у замовника утворилась заборгованість у розмірі 84866,46 грн. згідно виставленого ТОВ "Посейдон Групп" рахунка №109 від 26.05.2017 р. на загальну суму 234 866,46 грн.

Крім того, ТОВ "Посейдон Групп" організовано перевезення контейнерів №ZCSU8415791 та № ZCSU7089941 з пункту завантаження, а саме Житомирська область, Романівський район, смт. Романів, вул. Путіліна, буд. 9 до Одеського Морського Торгівельного порту, що підтверджується CMR №б/н від 25.05.2017 р. та CMR №б/н від 31.05.2017 р. (т.1, а.с. 33-34).

Також, ТОВ "Посейдон Групп" організовано перевезення вказаних контейнерів морським фрахтом з Одеського Морського Торгівельного порту до морського порту м.Хайфа, Ізраїль, що підтверджується: стосовно контейнера № ZCSU7089941- дорученнями №272 від 29.05.2017 р. (т.1, а.с.24), коносаментом від 09.06.2017р. (т.1, а.с.54), експортним інвойсом №011314 від 09.06.2017р. (т.1, а.с.42); стосовно контейнера № ZCSU8415791 - дорученнями №274 від 01.06.2017 р.(т.1, а.с.23), коносаментом від 02.06.2017р. (т.1, а.с.53), експортним інвойсом №009964 від 01.06.2017 р. (т.1, а.с.43).

Виставлені ТОВ "Посейдон Групп" рахунки №124 від 06.06.2017 за перевезення контейнеру № ZCSU8415791 на суму 43623,36 грн., №152 від 21.06.2017 за перевезення контейнеру № ZCSU7089941 на суму 44590 грн., а також рахунки №157 та №158 від 22.06.2017р. за відправлення документів кур'єрською службою на суму 2726,16 грн., замовником ТОВ "Екзіто" оплачені не були.

26.06.2017 року на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою оплатити заборгованість у розмірі 175 808,98 грн., яка залишена відповідачем без відповіді, що і стало підставою звернення ТОВ "Посейдон Групп" до суду.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги та відзиву на неї суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

За вимогами ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 ЦК України).

За приписами ст.929 ЦК України та ст.316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з ч.1, 4 ст.306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням (абз.2 ч.1 ст.316 ГК України, абз.2 ч.1 ст.929 ЦК України).

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати його допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

У відповідності до ч.1, 4 ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що акт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, експедитором було укладено договори морського перевезення спірних вантажів із перевізником Zim Intergrated Shiping Services LTD, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями коносаментів (т.1, а.с.51-54), згідно яких отримувачем вантажу є Alon Eropa Etzim Lehasaka L.T.D.

Відповідно до ч.1 ст.133 Кодексу торговельного мореплавства України за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Згідно з умовами ст.134 КТМ України, договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі. Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, зокрема, є коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті.

Правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу визначаються коносаментом (ст.135 КТМ України).

Підставою для отримання вантажу в порту призначення одержувачем є пред'явлення відповідного примірника коносаменту, що передбачено ст.162 КТМ України.

Пунктом 2.1.1 договору ТЕО сторони передбачили, що експедитор зобов'язався в розумні строки надавати замовнику інформацію щодо виконання даного договору, та пересилати документацію, пов'язану із перевезенням.

У відповідності до ст.8 Закону "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитори за доручення клієнтів, зокрема, здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю.

Статтею 140 КМТ України передбачено, що коносамент передається з дотриманням таких правил: іменний коносамент може передаватися за іменними передаточними написами або в іншій формі з дотриманням правил, установлених для передачі боргової вимоги; ордерний коносамент може передаватися за іменними або бланковими передаточними написами; коносамент на пред'явника може передаватися шляхом простого вручення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з апелянтом, що саме на експедитора, який в даному випадку виступав у якості відправника вантажу, покладався обов'язок передати відповідні примірники коносаментів ТОВ "Екзіто" для подальшого направлення їх отримувачу вантажу, або безпосередньо самому отримувачу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем за первісним позовом долучено до матеріалів справи в підтвердження надіслання коносаментів копію відправлення DHL Express №1663330395 від 19.05.2017 р. у трьох екземплярах, що підтверджується клопотанням про долучення від 26.09.2017 р. (т.1, а.с.231-234).

Копії відправлень №1663330406 від 26.05.2017 р., №1663330410 від 02.06.2017р., №1663330604 від 09.06.2017 р. були подані лише до апеляційного суду (т.2, а.с.74-78).

З огляду на вказане, враховуючи висновки суду касаційної інстанції згідно ч.5 ст.310 ГПК України, та винятковість подання доказів до суду апеляційної інстанції на підставі ч.3 ст.269 ГПК України, суд не приймає до уваги вказані копії відправлень, оскільки позивачем за первісним позовом не обґрунтовано неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Посилання представника товариства з обмеженою відповідальністю "Посейдон Групп" про подання вказаних доказів у судове засідання 19.09.2018 р. та огляд їх оригіналів судом спростовуються змістом протоколу судового засідання від 19.09.2018 р. Зауважень з приводу неповноти або неправильності відомостей, вміщених у протоколі, сторонами не подавалось.

Ознайомившись зі змістом копії відправлення DHL Express №1663330395 від 19.05.2017 р. суд позбавлений можливості встановити, що вказаним поштовим відправленням було надіслано будь-який оригінал коносамента, оскільки інформація про таке у ньому відсутня.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем за первісним позовом не було подано належних, допустимих та достатніх доказів у підтвердження виконання обов'язку, передбаченого п.2.1.3 договору щодо надіслання оригіналів коносаментів на отримання вантажу, що свідчить про відсутність доказів належного виконання договору експедитором та є підставою для відмови у задоволенні стягнення 175808,98 грн. заборгованості та відповідно 1673 грн. пені згідно п. 4.3 договору.

Враховуючи відсутність доказів у підтвердження надіслання оригіналів коносаментів, інші доводи апелянта щодо притримання вказаних документів, необхідності понесення додаткових витрат експедитором при виконанні умов укладеного договору, втрачають сенс та не потребують доведення чи спростування.

Щодо зустрічної позовної вимоги про стягнення 205 072, 48 грн. збитків колегія суддів зазначає наступне.

Згідно вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ч. 4 ст.611 ЦК України).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічні приписи щодо визначення поняття збитків та їх складу закріплені в статтях 224, 225 Господарського кодексу України.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може бути пред'явлена виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина праворушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіянами збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Позивач за зустрічним позовом, товариство з обмеженою відповідальністю "Екзіто", в обґрунтування свого позову вказує на те, що у зв'язку із неналежним виконанням ТОВ "Посейдон Групп" своїх зобов'язань по договору на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних вантажів №27.04.17 від 27.04.2017 р. та внаслідок порушення останнім вимог чинного законодавства, вантаж по контейнерам №ZCSU7089941 та №ZCSU8415791 був фактично втрачений, що призвело до завдання збитків у розмірі вартості недопоставленого та відповідно на сьогоднішній день втраченого вантажу.

Статтею 924 ЦК України встановлено, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Стаття 74 ГПК України покладає на кожну зі сторін, що беруть участь у справі, обов'язок доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційним судом встановлено, що матеріали справи будь-яких доказів у підтвердження втрати вантажу та наявності заподіяних збитків не містять.

Натомість, листом ТОВ "Цім Інтегрейтед Шипінг Юкрейн Сервісез ЛТД" №74 від 01.08.2017 р. (т.1, а.с. 217) повідомлено, що контейнер №ZCSU7089941 перебуває в порту призначення м.Хайфа, Ізраїль. Крім того, зазначено, що вантаж належить відправнику, оскільки отримувач (ALON EROPA ETZIM LEHASAKA L.T.D.) відмовився від отримання вказаного вантажу, повідомивши агента лінії ZIM у Ізраїлі.

Крім того, підтвердженням перебування контейнерів №ZCSU8415791 та №ZCSU7089941 в порту розвантаження м. Хайфа, Ізраїль є також роздруківки з офіційного сайту морського перевізника (т.1, а.с. 218-219).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем за зустрічним позовом будь-яких спроб повернення вантажу в своє володіння вчинено не було.

Посилання представника ТОВ "Екзіто" на ч.1 ст.167 КТМ України як підставу втрати права власності на вантаж, суд до уваги не приймає, оскільки вказана норма не регулює перехід права власності на вантаж.

Враховуючи те, що вантаж ALON EROPA ETZIM LEHASAKA L.T.D. передано не було, суд вважає, що власником вантажу продовжує залишатися відправник, яким не було надано суду доказів знищення чи пошкодження спірного вантажу, а тому він не може вважатися втраченим, з огляду на що підстави для стягнення збитків відсутні.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ч. 3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та здійснивши перевірку їх доказами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ТОВ "Екзіто" та скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову з прийняттям нового рішення про відмову позовних вимог, оскільки в матеріалах справи відсутні докази належного виконання договору експедитором щодо надіслання оригіналів коносаментів.

Доводи апелянта щодо задоволення зустрічного позову не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власної правової позиції, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору в частині відмови у задоволенні зустрічного позову судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого в цій частині рішення.

За приписами ст. 129 ГПК України, колегією суддів, з підстав часткового скасування судового рішення та часткового задоволення апеляційної скарги, здійснено перерозподіл судових втрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, як вбачається з платіжного доручення №437 від 11.10.2017 р. (т.2, а.с.14) скаржником при подачі апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 6314,00 грн.

Натомість, приймаючи до уваги п.п.1, 4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору, який підлягав сплаті в суді апеляційної інстанції становить 8607,5 грн. (із врахуванням оскарження рішення в частині первісного та зустрічного позовів).

З огляду на вказане, враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги та несплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, до стягнення підлягає судовий збір з ТОВ "Екзіто" в дохід Державного бюджету України у сумі 2293,5 грн. (8607,5 грн. - 6314,00 грн.)

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Екзіто" на рішення господарського суду Житомирської області від 26.09.2017 р. у справі №906/612/17 задоволити частково.

2. Рішення в частині задоволення первісного позову скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.

3. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Посейдон Групп" до товариства з обмеженою відповідальністю "Екзіто" про стягнення 177 482,68 грн. - відмовити.

4. У решті рішення залишити без змін.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Посейдон Групп" (65014, м.Одеса, вул.Базарна, буд.5/2, офіс 1, код ЄДРПОУ 38722442) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Екзіто" (13002, Житомирська обл., Романівський р-н, смт.Романів, вул.Путіліна, буд.9, код ЄДРПОУ 40252828) 3993,36 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги, 5739,24 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Екзіто" (13002, Житомирська обл., Романівський р-н, смт.Романів, вул.Путіліна, буд.9, код ЄДРПОУ 40252828) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - 31211256026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106) 2293,5 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

7. Господарському суду Житомирської області видати судові накази.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "21" грудня 2018 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Бучинська Г.Б.